Постанова від 27.03.2008 по справі 15/411-пд-07

15/411-пд-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.03.08                                                                                               Справа №15/411-пд-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Колодій Н.А.  , Юхименко О.В.

при секретарі: Шерник О.В.

За участю представників сторін:

від позивача  –        Франковський Е.Ф. (довіреність  б/н  від 06.12.2007  р.)

від відповідача  –   Білецький О.В. (довіреність б/н від 02.02.2007  р.)          

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Дочірнього  підприємства Закритого акціонерного  товариства Страхова компанія «Саламандра Дніпро» «Саламандра Таврія» (м. Херсон)

на рішення господарського суду Херсонської області від 11.12.2007 р.                                             у  справі  № 15/411-ПД-07

за позовом       Дочірнього  підприємства Закритого акціонерного  товариства Страхова

                          компанія «Саламандра Дніпро» «Саламандра Таврія» (м. Херсон)

до відповідача  Приватного підприємства «Агро-Хліб» (с. Красне Скадовського району

                           Херсонської області)

про розірвання  договору та  стягнення  суми,

           Дочірнє  підприємство Закритого акціонерного  товариства Страхова компанія «Саламандра Дніпро» «Саламандра Таврія» звернулося до  господарського суду Херсонської області з позовом  до Приватного підприємства «Агро-Хліб» про  розірвання  договору про  сумісну  діяльність від 01.04.2006 р. та  стягнення         128214,35 грн. вартості технологічного обладнання,  70635,32 грн. вартості  засобів  захисту  рослин, 8285,44 грн. вартості  транспортних послуг, а  також 91486,40 грн.  збитків.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.12.2007 р. у справі      № 15/411-ПД-07 (суддя Клепай З.В.)  позов задоволено  частково: розірвано  укладений  між ПП «Агро-Хліб» та ДП ЗАТ «Страхова компанія «Саламандра Дніпро» «Саламандра Таврія»  договір про сумісну  діяльність від 01.04.2006 р.; в задоволенні вимог  про стягнення 298621,51грн. відмовлено.

          Не погоджуючись з  прийнятим  судовим  актом,  Дочірнє  підприємство Закритого акціонерного  товариства Страхова компанія «Саламандра Дніпро» «Саламандра Таврія» (позивач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 11.12.2007 р. у справі № 15/411-ПД-07 в частині відмови в задоволенні  вимог  про стягнення з відповідача вартості  технологічного  обладнання, хімічних  засобів  захисту  рослин, транспортних послуг  і  збитків – всього на загальну  суму         298621,51 грн., та прийняти  нове  рішення, яким  задовольнити позовні  вимоги в повному  обсязі.  

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом Херсонської області не в повному  обсязі з'ясовані обставини, що  мають значення  для справи, існує  невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному  рішенні, фактичним  обставинам справи, а  також при постановленні  рішення  порушено  норми  матеріального права. Заявник посилається на те, що  відповідач не виконав жодної умови  договору про сумісну  діяльність, а саме: не звітував  перед позивачем; не надавав  інформацію щодо  юридичного оформлення землі; не зберіг та не повернув обладнання тощо. Стверджує, що в порушення  умов  договору від 01.04.2006 р. відповідач переклав виконання  зобов'язань за угодою на третіх  осіб.  Зазначає, що  відмовляючи  у  задоволенні позову  про стягнення  вартості  переданого позивачем відповідачу технологічного обладнання  та хімічних засобів захисту  рослин,   суд  першої інстанції не  визначився з  обставинами та доказами  щодо  внеску  відповідача, фактичного  виконання  ним  умов  договору про  сумісну  діяльність, а також наявності чи  відсутності в  його діях  складу  цивільного  правопорушення. Вказує, що  зі  свого  боку  не мав  можливості  надати  суду  відповідні докази, оскільки  вони є тільки у  ПП «Агро-хліб», і  суд  мав  витребувати  їх при  розгляді  справи.

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.01.2008 р. апеляційна скарга Дочірнього  підприємства Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Саламандра Дніпро» «Саламандра Таврія» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 28.02.2008 р.  

          В судовому засіданні оголошувалась  перерва до 27.03.2008 р.

Розпорядженням  Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 580 від 26.03.2008 р. справу № 15/411-ПД-07  передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Колодій Н.А., Юхименко О.В.

В письмових  поясненнях заявник додатково зазначив, що  підставою  для  розірвання  договору про сумісну  діяльність  від 01.04.2006 р. вважає його істотне  порушення  з боку  ПП «Агро-Хліб». На  думку заявника, істотне  порушення виразилося в тому, що відповідач  не  приступив до  виконання  своїх  зобов'язань  за  угодою – фактично, прийнявши  вклад  позивача у  сумісну  діяльність, він не мав наміру у  майбутньому  виконувати свої  цивільно-правові  зобов'язання. Заявник зазначає, що оскільки  невиконання  договору є його  істотним порушенням, він  має  право  вимагати  відшкодування  збитків, завданих його  розірванням.  

Відповідач  у справі –  Приватне підприємство «Агро-Хліб» проти  доводів  заявника заперечує, свою позицію виклав у письмовому  відзиві. Доводи відповідача ґрунтуються на тому, що  він зі  свого  боку  належним  чином  виконував  зобов'язання  за  договором  про  сумісну  діяльність. Відповідач зазначає, що для  здійснення  сумісної діяльності  він  надав  орендовану  земельну  ділянку, здійснив  роботи  по  підготовці  землі  до  посіву, вирощуванню та охороні  томатів, а  також забезпечив  збір  врожаю.   При  цьому стверджує, що саме позивач  самостійно  вивозив  з  земель  ПП «Агро-Хліб» томати, які  потім  реалізовував  на ЗАТ «Чумак». На  підставі  викладеного відповідач просить суд  відмовити  позивачу  у задоволенні  позову  у  повному  обсязі.

В судових засіданнях представники сторін підтримали у повному обсязі  вищевикладені  доводи в обґрунтування  своїх вимог і  заперечень.

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За згодою представників сторін в судовому засіданні 27.03.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

           01.04.2006 р.  ПП «Агро-Хліб» (Учасник-1, відповідач у справі) та ДП ЗАТ Страхова компанія «Саламандра Дніпро» «Саламандра Таврія» (Учасник-2, позивач у справі) підписали  договір про  спільну  діяльність по  вирощуванню  овочів (томатів) (надалі – Договір), відповідно до умов  якого  учасники  зобов'язуються,  шляхом  об'єднання  майна  та  зусиль, спільно  вирощувати за  допомогою  обладнання  для  крапельного зрошування  сільськогосподарську  продукцію (томати на площі  30 га)  для  задоволення  своїх  потреб  та  отримання  прибутку.   

          Відповідно до Розділу 2 Договору «Зобов'язання  сторін» Учасник-1 повинен  забезпечити: юридичне  оформлення  земельної ділянки  для  вирощування  сільськогосподарської продукції в  обсягах, необхідних  для  задоволення  потреб учасників; збереження та експлуатацію переданого технологічного обладнання (Специфікація № 1);  освоєння  та  вирощування  продукції; відбір найбільш продуктивних сортів томатів; організацію, розміщення  та  оплату робочих бригад, які будуть приймати  участь в  технологічному  процесі; розміщення  представників  від  Учасника-2; здійснювати  поставку сільськогосподарської продукції  в  кількості, обумовленій з компанією «Чумак»; здійснювати реалізацію  продукції за  документами в  присутності представника Учасника-2.

          В свою чергу Учасник-2 забезпечує: придбання  нового  основного  та  допоміжного  обладнання; фінансування  закупівель технологічного обладнання  для  крапельного  зрошення; організацію  реклами та  реалізацію  продукції; моніторинг та  наукове  супроводження  процесу  вирощування; забезпечує  поставку засобів захисту  рослин  в  обсязі,  необхідному  для  вирощування (Специфікація № 2).   

           Також в Розділі 2 Договору  сторони встановили, що зобов'язуються робити внески в порядку, строки та засобами, передбаченими окремими договорами та угодами.

          За  актами приймання  передачі № 1 та № 2  до Договору Учасник-2 передав Учаснику-1 технологічне  обладнання  на  суму 128214,35 грн. та засоби  хімічного  захисту  рослин  на суму 70 635,32 грн.

Листом (вих. б/н) від 27.11.2006 р. позивач, посилаючись на невиконання  з боку ПП «Агро-Хліб» умов  Договору, запропонував відповідачу розірвати  Договір  в  добровільному  порядку і повернути  обладнання, яке  було надано  для  спільної діяльності.          Відповідач  залишив вказаний  лист без  відповіді, а пропозицію – без  задоволення.  

             Розірвання  Договору  про  спільну  діяльність від 01.04.2006 р. та  стягнення    з відповідача на підставі ст.ст. 524, 526, 530 ЦК України 128214,35 грн. вартості технологічного обладнання,  70635,32 грн. вартості  засобів  захисту  рослин, 8285,44 грн. транспортних витрат, а  також 91486,40 грн.  збитків  (50% від суми коштів, нібито отриманих відповідачем від ЗАТ «Чумак» за поставку томатів) стало  предметом  судового розгляду  у даній справі.  

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку,  що  рішення господарського суду  підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст  господарського  договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін,  спрямованою на встановлення,  зміну або припинення господарських зобов'язань,  як погоджені сторонами, так і ті,  що  приймаються  ними  як  обов'язкові  умови  договору відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 180 ГК України господарський  договір вважається  укладеним, якщо  між сторонами у  передбачених  законом  порядку та  формі досягнуто згоди  щодо  усіх  його  істотних умов. Істотними  є  умови, визнані  такими  за законом  чи  необхідні  для  договорів  даного  виду, а  також  умови, щодо  яких  на  вимогу  однієї  із  сторін  повинна  бути  досягнута  згода.

Аналогічну норму містить ст. 638 Цивільного  кодексу України

Відповідно до ч. 1 ст. 1130 ЦК України за договором про  спільну  діяльність  сторони  (учасники) зобов'язуються  спільно  діяти  без  створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів  учасників  (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

           Згідно Розділу 4 Договору для досягнення  мети спільної  діяльності учасники  зобов'язуються  внести  рівні за  розміром внески, які разом  з майном, створеним  або  придбаним  в  результаті  їх  спільної  діяльності, є  їх  загальною  дольовою  власністю.

          Тобто, сторони у справі  мали  намір здійснювати  спільну  діяльність  шляхом  об'єднання  вкладів  учасників (просте товариство).

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати  свої  вклади  та  спільно  діяти  з  метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Згідно ст. 1133 ЦК України вкладом  учасника  вважається  все  те,  що  він вносить у спільну діяльність (спільне майно),  в тому числі  грошові  кошти, інше майно,  професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не   випливає   із  договору  простого  товариства  або  фактичних обставин.  Грошова   оцінка   вкладу   учасника   провадиться   за погодженням між учасниками.

Системний  аналіз  вказаних   норм дає підстави стверджувати, що характер (вид), розмір та порядок  внесення  учасниками вкладів є  істотними  умовами  для  договорів про спільну  діяльність, зокрема, такого різновиду  як  просте  товариство.   

           Відповідно до Розділу 4 Договору  сторони погодили, що розмір дольової  участі  визначається розмірами зроблених внесків, підтверджених документально.          Учасник-2 в  якості внеску вносить  майно згідно Специфікації № 1 та Специфікації   № 2, які  є  невід'ємною  частиною  даного Договору. Учасник-1 в якості внеску    вносить (Специфікація № 3).

          Специфікації №№ 1, 2, 3 до Договору сторонами суду не надані. Представники сторін в  судовому  засіданні  апеляційної інстанції заявили, що будь-які специфікації до Договору  ними не  складалися. На думку позивача, акти приймання-передачі № 1 та № 2 є, відповідно, Специфікаціями № 1 та № 2 до Договору.

          Колегія суддів не  може  погодитися  з  такою думкою, оскільки в даному випадку специфікація за своїм призначенням має визначати  (конкретизувати)  внески  учасників, а акти  приймання-передачі можуть лише засвідчувати факт передачі певного майна від однієї сторони іншій (у  користування, у власність, на зберігання тощо).

Надані позивачем Акти № 1 та № 2 не свідчать про узгодження сторонами характеру, розміру та порядку внесення внесків за Договором.

Також не можна  вважати визначенням внесків сторін у спільну діяльність викладені  в Розділі  2 Договору  зобов'язання  сторін, оскільки: по-перше, поняття «зобов'язання  сторін»  значно  ширше ніж поняття «внески», тому  охоплюють крім  обов'язку  сторони  забезпечити  спільну  діяльність певним  вкладом й інші  зобов'язання  за угодою; по-друге, вони  носять абстрактний  характер, без  конкретизації  щодо  певного майна (його складу, кількості, якості і т.і.),  дій тощо.    

           Як зазначено вище, відповідно до Розділу 2 Договору  сторони встановили, що будуть робити внески в порядку, строки та засобами, передбаченими окремими договорами та угодами.

Однак, таких договорів та угод сторонами теж не надано ані суду першої, ані апеляційної інстанції.

Таким чином, сторонами не надано доказів узгодження характеру, змісту, розміру та порядку  внесення  учасниками вкладів за Договором.

Враховуючи, що специфікації  до Договору та передбачені Розділом 2 Договору угоди та договори не укладалися, а безпосередньо  в  тексті  Договору  відомості про  характер (вид), склад, розмір та порядок внесення внесків  кожного  учасника відсутні,  колегія суддів вважає, що сторони при підписанні Договору про спільну  діяльність від 01.04.2006 р.  не узгодили  всі  істотні умови, необхідні  для  договорів даного виду  та  визначені  законом, а також самими сторонами в Договорі.

Відповідно до п. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо  сторони не досягли згоди з усіх істотних  умов господарського договору, такий  договір  вважається  неукладеним (таким, що не відбувся).

Оскільки сторонами не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, Договір про спільну діяльність від 01.04.2006 р. є  неукладеним, тобто  таким, що не відбувся.

Враховуючи  вищевикладене, позовні вимоги про розірвання Договору про спільну  діяльність від 01.04.2006 р. є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки неукладений договір не може бути розірваний. У зв'язку з цим рішення господарського суду Херсонської  області в частині  задоволення вимог про розірвання спірного договору слід скасувати.

За таких обставин, з заявлених позивачем підстав також не підлягають задоволенню  позовні  вимоги про стягнення  128214,35 грн. вартості технологічного обладнання,  70635,32 грн. вартості  засобів  захисту  рослин, 8285,44 грн. вартості  транспортних послуг та  91486,40 грн.  збитків, оскільки ці вимоги ґрунтуються на Договорі від 01.04.2006 р., який є неукладеним, тож не породжує жодних правових наслідків.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Враховуючи  допущене  судом  першої  інстанції  неповне  з'ясування  обставин та невідповідність  висновків  фактичним  обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права, судовий  акт  у справі  слід    частково скасувати, в  позові  відмовити  повністю.  

Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на заявника (позивача у справі).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд  

ПОСТАНОВИВ :

              Апеляційну скаргу  Дочірнього  підприємства Закритого акціонерного  товариства  Страхова   компанія  «Саламандра Дніпро»  «Саламандра Таврія» (м. Херсон)

залишити без задоволення.

              Рішення господарського суду Херсонської області від 11.12.2007 р.                                             у  справі  № 15/411-ПД-07   скасувати частково.

              У позові  відмовити повністю.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Колодій Н.А.  Юхименко О.В.