Рішення

від 12.06.2008 по справі 7/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/28

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.06.08 р.                                                                                                    Справа № 7/28                               

Господарський суд Донецької області у складі:      головуючого судді -  Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Ярош В. В.;

за участю представники сторін:

                  від позивача  - Гончарова Н.О. – довіреність; ;

                  від відповідача – не  з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Паливно-заправна компанія „Валді” м. Донецьк               

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Автоспецтех” м. Донецьк,

про стягнення 137 955,72 грн., -           

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач,  Товариство з обмеженою відповідальністю „Паливно-заправна компанія „Валді” м. Донецьк, з позовом до відповідача,  Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоспецтех” м. Донецьк, про стягнення  заборгованості  в сумі 37  432,50 грн., пеню в сумі 1 450,20 грн., 3 % річних в сумі 251,22 грн. та суму  за  користування  чужими  коштами  у  розмірі 98 821,80 грн. за договором № 16/10-1 від 16.10.2006р. ( далі – договір ).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №16/10-1 від 16.10.2006р., специфікацію №ВА-004887 від 30.10.2007р., талон замовника від 31.01.2007р., товарно-транспортну накладну від 31.10.2007р., видаткову накладну №ВА-0000488 від 31.10.2007р., акт прийому-передачі №ВА-0000488 від 31.10.2007р., рахунок-фактуру №ВА-004887 від 30.10.2007р., вимогу до відповідача про сплату боргу, розрахунок заборгованості, порушення відповідачем умов договору.

01.04.2008р. відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач  уточнив позовні вимоги  та просить стягнути з відповідача заборгованості в сумі 37 432,50 грн., пеню в сумі 1546,53 грн., 3 % річних в сумі 267,67 грн., індекс інфляції в сумі 3844,80 грн. та   проценти  за  користування   товарним кредитом  в сумі 97 698,83 грн.

Уточнення прийнято судом  у  порядку  передбаченому  статтею 22  Господарського  процесуального  кодексу  України

Відповідач  у судові засідання не з'являвся, відзив на позов не надав, поважних причин нез'явлення не сповістив, хоча був належним чином повідомлений, про що свідчать матеріали справи (повідомлення про вручення № 8892055, № 9048800).  

Дослідив  матеріали  справи,  суд вважає надані позивачем докази достатніми для розгляду спору по суті та, відповідно до ст. 75  Господарського процесуального кодексу України,  позов розглянуто за наявними у справі матеріалами  за  відсутності  відповідача.

           Розглянув  матеріали  справи,  додатково  представлені  позивачем документи,  заслухав його пояснення,  оцінив  докази за своїм внутрішнім переконанням, суд  приходить  до  висновку,  що  позов підлягає   частковому  задоволенню з  наступних  підстав.

          Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір №16/10-1 від 16.10.2006 р. (далі – Договір), згідно якого постачальник (позивач) зобов'язується передати в узгоджені строки, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на умовах, що викладені у договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказуються у Специфікаціях або накладних на товар, що також є невід'ємною частиною договору (Розділ 1 договору).

Відповідно  до  п. 6.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2007 р., а  в частині  розрахунків  до  їх  повного  виконання.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору, позивач зобов'язався поставити товар узгодженими партіями, у відповідності до заявок покупця, що підтверджується накладним документами на товар на умовах CPT або EXW (ІНКОТЕРМС-2000).

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що відповідач зобов'язувався провести оплату 100 % вартості товару (у тому числі ПДВ) за поставлений товар грошовими коштами на розрахунковий рахунок продавця  або оплати по факту поставки товару,  але  не пізніше 3-х днів з моменту поставки товару.

Між  сторонами  була  підписана  Специфікація  № ВА-004887 від 30.10.2007р., згідно якої сторони домовились про поставку товару  на  загальну  суму 37 432,50грн. (з ПДВ) зі строком оплати протягом 1 дня з дати поставки; базис поставки – Франко склад Покупця м. Запоріжжя. Тобто, з урахуванням п.3.1 Договору, оплата товару повинна бути здійснена до 04.11.2007р.

Згідно наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортної накладної від 31.10.2007 р., видаткової накладної № ВА-0000488 від 31.10.2007р. та акту прийому-передачі № ВА-0000488 від 31.10.2007р., позивачем на адресу відповідача було поставлено товару на загальну суму 37 432,50 грн., про що свідчать підписи уповноважених осіб на вказаних документах та печатка підприємства. Для оплати поставленого товару відповідачу було надіслано рахунок-фактуру № ВА-004887 від 30.10.2007 р.

Приймаючи  рішення,  суд  враховує  наступне.

Відповідно до ст.11  Цивільного  кодексу  України підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов'язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

Як  визначено  положеннями  ст.193  Господарського  кодексу  України,  суб'єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

Аналогічні положення містить ст.526  Цивільного  кодексу  України.

Всупереч умовам договору та приписам вищевказаних норм, відповідач не  виконав обов'язки покупця та не сплатив повністю  отриманого товару  за  видатковою накладною № ВА-0000488 від 31.10.2007р.у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 37 432,50 грн.

Факт  отримання  товару  представниками  відповідача  підтверджується  підписом  уповноваженої особи відповідача на накладній.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 37 432,50 грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Відповідно  до  ст.625  Цивільного  кодексу  України,  боржник, який  прострочив  виконання  грошового  зобов'язання, на  вимогу  кредитора  зобов'язаний сплатити  суму боргу з  урахуванням  встановленого  індексу  інфляції  за весь  період  прострочення,  а  також  сплатити 3 % річних від  простроченої суми.

Оскільки,   суд  пришов до висновку  щодо  існування боргу,  позовні  вимоги  щодо  стягнення  індексу  інфляції  та 3 % річних  підлягають  задоволенню,  але  з  урахуванням   проведеного  розрахунку  суду.

Таким  чином,  позовні  вимоги  щодо індексу  інфляції  у  розмірі  3 844,80  грн.  підлягають  частковому  задоволенню  у  розмірі  2 759,61 грн., в решті  позовних  вимог  у  сумі 1 085,19  грн. суд  відмовляє;  позовні  вимоги  щодо 3 % річних у  розмірі 267,67  грн.  підлягають  задоволенню  у  сумі   267,42  грн.,  в  решті  позовних  вимог  у  розмірі 0,25 грн.  суд  відмовляє.

     Що  стосується  позовних  вимог  про  стягнення  пені  у  сумі 1546,53грн.  суд  враховує  наступне.

Відповідно  до  положень  ст.230  Господарського  кодексу  України, штрафними  санкціями  визнаються  господарські  санкції  у  вигляді  грошової  суми (неустойка,  штраф,  пеня),  яку  учасник  господарських  відносин зобов'язаний  сплатити  у  разі  порушення  ним правил  здійснення господарської  діяльності,  невиконання  або  неналежного  виконання  господарського  зобов'язання.

Як вже встановлено судом, 31.10.2007р. позивачем на адресу відповідача було поставлено товару на загальну суму 37432,50 грн. З  урахуванням п.3.1 Договору, оплата товару повинна бути здійснена до 04.11.2007 р. Всупереч умовам договору на час розгляду справи відповідачем борг в сумі 37 432,50 грн. сплачений не був.

  Пунктом 4.2 Договору сторони встановили, що в разі неналежного здійснення покупцем обов'язків по оплаті товару, покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

        Перевіривши розрахунок щодо нарахованої позивачем пені, суд вважає, що  позовні  вимоги  підлягають  частковому  задоволенню  у  зв'язку  з  правильним  розрахунком  штрафних  санкцій  здійснених  судом.

        За  таких  обставин  позов  щодо  стягнення  пені  у  розмірі 1 546,53  грн.  підлягає  частковому  задоволенню  на  суму  1 544,90  грн.,  в  решті  позовних  вимог  у  розмірі 1,63  грн.  суд  відмовляє.

        Що  стосується  позовних  вимог  щодо  стягнення  процентів  за  користування  чужими  коштами  у  розмірі  97 698,83грн. за договором №16/10-1 від 16.10.2006 р.,  суд  вважає,  що  вони  не  підлягають  задоволенню  виходячи  з  наступного.

        Пунктом 4.2 Договору сторони встановили, що в разі неналежного здійснення покупцем обов'язків по оплаті товару, покупець виплачує процент за користування товарним кредитом в розмірі 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочки здійснення платежу.

         Обґрунтовуючи  позовні  вимоги  в  цій  частині  позивач  посилався  на  положення  статті 536  Цивільного  кодексу  України  та  статтю 198  Господарського  кодексу  України.

        Положеннями  частини  першої статті  536  Цивільного  кодексу  України  встановлено,  що  за  користування  чужими  грошовими  коштами  боржник  зобов'язаний  сплачувати  процента.  Якщо  інше  не  встановлено  договором  між  фізичними  особами.

      Частиною  другою  цієї ж  статті  встановлено,  що  розмір  процентів  за  користування  чужими  грошовими  коштами  встановлюється  договором,  законом  або  іншими  актами  цивільного законодавства.

     Частина третя  статті 198  Господарського  кодексу  України  визначає,  що  відсотки  за  грошовими  зобов'язаннями  учасників    господарських  відносин  застосовуються  у  випадках,  розмірах  та  порядку ,  визначених  законом  або  договором.

      Умовами п.4.2.  сторони  встановили,  що  відповідач сплачує  процент  за  користування  товарним кредитом.

      В  той  же  час,  за  умовами  договору  №  16/10-1  від 16.10.2006 р.,  відповідач  отримав  від  позивача    товар -  нафтопродукти,  та  зобов'язаний  був  вплатити  вартість  цього  товару.

     Як  убачається  з  матеріалів  справи,  відповідач  припустив  порушення  саме    зобов'язання  щодо  оплати  отриманого  товару.

      Положеннями  статті  1054  Цивільного  кодексу  України, правове  поняття  кредиту,  законодавець  пов'язує  з  існуванням  кредитного  договору,  за яким     банк  або  інша  фінансова  установа  (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові   кошти  (кредит)  позичальникові  у розмірі  та  на  умовах,  встановлених  договором,  а  позичальник  зобов'язується  повернути  кредит  та  сплатити  проценти.

За  умовами  договору  № 16/10,  відповідач  отримував  товар  та  не  отримував  від  позивача  в  кредит грошові  кошти.

Крім  того,   обґрунтовуючи   позовні  вимоги  в  цій  частині,  позивач  в  поясненнях  до  суду  № 11/06-114  від  11.06.2008 р., посилався  на  положення  статті 1  Закону  України  “Про  оподаткування  прибутку підприємств”,  за  якими  товарний  кредит  - це  товар, який  передає  резидент  або  нерезидент  у  власність  юридичній  або  фізичній  особі  на  умовах  угоди,  яка  передбачає  відстрочку  кінцевого  розрахунку на  визначений  строк під  проценти.

В  той  же  час,  як  убачається  з  п.4.2  договору,   за  прострочку  оплати  отриманого  товару   сторони  передбачили    господарсько-правову  відповідальність  відповідача  та  нафтопродукти  не  надавались  відповідачу  на  умовах  товарного  кредиту.

Враховуючи  викладене,  суд  приходить  до  висновку,  що  позовні  вимоги  щодо  стягнення  98 821,80  грн.  суми  за  користування  чужими  коштами,  не  обґрунтовані  та  не  підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають  віднесенню  на  відповідача.

На підставі статей 11, 526,  536,  625, 1054  Цивільного  кодексу  України, статтями 193, 198, 230  Господарського  кодексу  України, ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, керуючись статтями  33, 43, 44, 49, 75,  82, 84, 85 Господарського  процесуального  кодексу  України,  господарський  суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Частково  задовольнити  позовні  вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю „Паливно-заправна компанія „Валді” м. Донецьк,  заявлені  до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоспецтех” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 37 432,50 грн., пені в сумі 1 546,53 грн., 3 % річних в сумі 267,67 грн., індексу інфляції в сумі 3 844,80 грн. та  процентів  за  користування  чужими  коштами  в сумі 97 698,83грн. за договором № 16/10-1 від 16.10.2006 р.

2.  Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю „Автоспецтех” (83014,                       м. Донецьк, пр. Загиблих Комунарів, 61, ЄДРПОУ 33838507)  на  користь  товариства з обмеженою відповідальністю „Паливно-заправна компанія „Валді” (83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 70, ЄДРПОУ 32458258) заборгованість  у  розмірі  37 432,50  грн.  за  договором  № 16/10-1 від 16.10.2006 р.,  пеню  у  розмірі 1 544,90  грн., 3 % річних  у  розмірі 267,42  грн..  індекс  інфляції  у  розмірі 2 759,61  грн.  за  прострочення  платежів  за  договором  № 16/10-1 від 16.10.2006 р.

3.   Відмовити  Товариству  з обмеженою відповідальністю „Паливно-заправна компанія „Валді” м. Донецьк, у  позовних  вимогах заявлених  до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоспецтех” м. Донецьк,  про   стягнення    пені  у  розмірі 1,63  грн.,  3 % річних  у  розмірі  0,25  грн.,  індексу  інфляції  у  розмірі 1 085,19  грн.  та  процентів  за  користування  чужими  коштами  в сумі 97 698,83грн. за договором № 16/10-1 від 16.10.2006 р.

4.  Стягнути  товариства з обмеженою відповідальністю „Автоспецтех” (83014,                       м. Донецьк, пр. Загиблих Комунарів, 61, ЄДРПОУ 33838507)  на  користь  товариства з обмеженою відповідальністю „Паливно-заправна компанія „Валді” (83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 70, ЄДРПОУ 32458258) витрати по сплаті державного мита в сумі 420,04  грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 35,20  грн.

Видати накази після вступу рішення у законну силу.

               Суддя                                                                                                                                           

Вик.: пом. с. Давидовська Т.В.

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1 прим. – у справу.