Постанова

від 28.03.2008 по справі 10/568/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/568/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.03.08                                                                                       Справа №10/568/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Мойсеєнко Т. В.  , Яценко О.М.

при секретарі: Соколові А.А.

За участю представниківсторін:

від позивача  –  Ведмідь А.Є. (довіреність № 3/27 від 02.01.2008 р.);

                           Кобець Р.В. (довіреність № 7/27 від 02.01.2008 р.)

від відповідача –  Крикливий Л.В. (довідка № 15-7/4109 від 07.08.2007 р.) –

          директор

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макар» (м. Запоріжжя)

на рішення господарського суду Запорізької області від 27.11.2007 р.                                  у справі  № 10/568/07

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові

        мережі» Шевченківського району м. Запоріжжя  (м. Запоріжжя)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Макар»  (м. Запоріжжя)

про стягнення суми,                                    

28.09.2007 р. Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Шевченківського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макар» про стягнення з відповідача 4042,22 грн. вартості безпідставно набутої за період з лютого    2004 р. по квітень 2006 р. теплової енергії.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.11.2007 р. у справі             № 10/568/07 (суддя Алейникова Т.Г.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4042,22 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії, а також 220,00 грн. судових витрат.

Рішення суду мотивовано приписами ч. 2 ст. 530, ст.ст. 387,  1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 68 Житлового Кодексу України, Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затвердженими Держжитлокомунгоспом України від 14.12.1993 р. (КТМ 204 України 244-94), існуванням заборгованості та фактичними обставинами справи.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Макар»  (відповідач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення господарського суду від 27.11.2007 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права. Посилається, зокрема, на те, що орендоване ТОВ «Макар» у КП «ВРЕЖО № 10» приміщення ним не використовувалось, тому не було необхідності в укладанні договору з постачальником комунальних послуг. Зазначає, що не підписував акти виконаних послуг. На думку заявника, стягнення суми за комунальні платежі  можливо лише при наявності відповідного договору.  Крім того, заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято в його відсутність і  йому не надходили повідомлення суду про розгляд даної справи.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.03.2008 р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Макар» прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 28.03.2008 р.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 597 від 27.03.2008 р. справу № 10/568/07 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Мойсеєнко Т.П., Яценко О.М.

Позивач  у справі –  Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Шевченківського району м. Запоріжжя апеляційну скаргу відповідача не визнає. Свою позицію виклав у письмовому  відзиві. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального і процесуального права, з врахуванням всіх обставин справи та наданих доказів. Зазначає, що положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розповсюджуються не тільки на постачальника теплової енергії, а  й на споживача. Вважає, що відповідач навмисно ухилявся від підписання договору на постачання теплової енергії, теплову енергію в орендованому приміщенні отримував, однак, направлені поштою відповідні акти щодо опалення орендованого приміщення не підписував і за опалення не платив.

Зазначає, що згідно п. 5.13 Договору оренди нежитлового приміщення № 166/10-161 від 07.04.2003 р. відповідач був зобов'язаний протягом 30-ти календарних днів з моменту укладення договору оренди укласти договори з постачальниками комунальних послуг. Позивач неодноразово письмово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії та вказував перелік документів, потрібних для укладання договору, які необхідно надати ТОВ «Макар». Однак, документи не було надано, договір ТОВ «Макар» з  Концерном «Міські теплові мережі» не уклало.

Позивач вказує, що згідно з Актами обстеження системи теплопостачання будинку по вул. Димитрова, 49 за 2004 – 2006 р.р., складеними представниками Концерну «Міські теплові мережі» та КП «ВРЕЖО № 10» (на балансі якого значиться орендоване відповідачем приміщення), система опалення приміщення ТОВ «Макар» не відособлена від централізованої системи опалення вказаного житлового будинку. В результаті позивач у період з лютого 2004 р. по квітень 2006 р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 4042,22 грн. Розрахунки по нарахуванню відповідачу за теплову енергію були зроблені згідно з Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затвердженими Держжитлокомунгоспом України від 14.12.1993 р.

Також позивач заперечує проти твердження заявника, що його не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи. Вказує, що згідно Витягу з ЄДРПОУ юридичною адресою відповідача є саме та адреса, яка вказана у позовній заяві і на яку господарський суд направляв ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення судового засідання у зв'язку з неявкою відповідача. Позивач підкреслює, що саме цю адресу відповідач сам вказав в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представники сторін підтримали у повному обсязі  вищевикладені  доводи в обґрунтування  своїх вимог і  заперечень.

За заявою представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України,  в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами  повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного з Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 10»  договору оренди № 166/10-161 від 07.04.2003 р. ТОВ «Макар» (відповідач у справі) отримало в оренду вбудоване нежитлове приміщення першого поверху та підвалу (загальною площею 292,39 м2) в будинку № 49 по                  вул. Димитрова в м. Запоріжжі, що знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО № 10», строком на 5 років для розміщення магазину з продажу продовольчих товарів.  Згідно умов Договору оренди № 166/10-161 (п. 5.13) відповідач був зобов'язаний протягом 30-ти календарних днів з моменту укладення договору оренди укласти договори з постачальниками комунальних послуг (окремо з кожним із них).

Орендоване відповідачем приміщення підключено до мереж централізованого опалення.  Однак, договір про надання послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді між Концерном «Міські теплові мережі» (позивачем у справі) та відповідачем  у спірний період (2004 - 2006 р.р.) не був укладений з причин відмови від підписання  такого договору відповідачем.

 Позивач стверджує, що за період з лютого 2004 р. по квітень 2006 р. було здійснено відпуск теплової енергії відповідачу на суму 4042,22 грн.,  у зв'язку з чим відповідачу були надіслані для підписання та оплати відповідні акти виконаних послуг теплопостачання.

Відповідач  зазначені акт не підписав, оплату спожитої теплової енергії не здійснив.

 10.09.2007 р. позивач направив відповідачу претензію (вих. № 1381) з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 4042,22 грн. за безпідставно отриману відповідачем у 2004-2006 роках теплову енергію.

 Зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макар»  грошових коштів в сумі 4042,22 грн. – вартості безпідставно набутої теплової енергії стало предметом судового розгляду у даній справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до Пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ  від 21.07.2005 р. № 630,  послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.      

Виходячи зі змісту Закону України «Про теплопостачання» (ст. 2 Закону), він регулює  відносини,  що  виникають  у  зв'язку  з виробництвом,  транспортуванням,   постачанням   і   використанням теплової   енергії,  державним  наглядом  за  режимами  споживання теплової  енергії,  безпечною   експлуатацією  теплоенергетичного обладнання  та  безпечним  виконанням  робіт  на  об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно  від форм власності.

Теплогенеруюча організація  – суб'єкт  господарської діяльності,  який  має  у   своїй   власності   або   користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; Теплопостачальна організація  – суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», надалі – Закону).  Таким  є  позивач  у  справі.

Як зазначено у   ст. 19   Закону,  теплогенеруюча організація поставляє  вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону визначено, що одним  з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У статті 179 Господарського кодексу  України закріплено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

В матеріалах справи міститься  проект запропонованого позивачем відповідачу договору про теплопостачання,  який відповідач залишив не підписаним.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні  докази в підтвердження того, що відповідачу  послуги з  централізованого теплопостачання позивачем не надавались  або  що відповідач   ці  послуги  не  отримував.

Не надані  такі  докази  і  суду  апеляційної  інстанції.

Поряд з наведеним,  в матеріалах справи містяться  копії Актів обстеження системи теплопостачання  від 11.02.2004 р.,  від 10.01.2005 р., від 18.01.2006 р., в яких зазначено, що з початку опалювальних сезонів в орендованому ТОВ «Макар» приміщенні здійснювалося теплопостачання і система опалення приміщення орендаря не відособлена від централізованого опалення житлового будинку (арк. справи 39 – 41).

Треба зазначити, що пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

 Однак, відповідач цією можливістю не скористався, відключення від мереж централізованого опалення  згідно  з визначеним законодавчими актами України порядком не здійснив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення,  в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов'язки виникають із дій  осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за  аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як встановлено господарським судом і  підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, позивачем в період з лютого 2004 р. по квітень 2006 р. було здійснено відпуск відповідачу теплової енергії на загальну суму 4042,22 грн. Для оплати вартості поставленої відповідачу теплової енергії позивач надсилав відповідачу щомісячно (у періоди теплопостачання)  акти виконаних послуг теплопостачання із зазначенням сум, що підлягають сплаті у відповідному місяці.

Відповідач надіслані йому акти не підписував, спожиту без договору теплову енергію не оплачував.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла  його  у  себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження  майна  було  результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином;  2) витребування   майна   власником   із  чужого  незаконного володіння;  3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1213 ЦК України набувач  зобов'язаний  повернути  потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У  разі  неможливості  повернути  в   натурі   потерпілому безпідставно  набуте  майно  відшкодовується  його  вартість,  яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів дійшла висновку, що бездоговірне  споживання  теплової енергії за рахунок централізованого опалення не є правовою підставою для  звільнення споживача (у даному спорі –  відповідача) від її оплати,  а  заборгованість, що виникла, підлягає стягненню, як вартість безпідставно набутого майна,  відповідно до положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача (претензія від 10.09.2007 р. вих. № 1381) перерахувати на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 4042,22 грн. за безпідставно отриману у 2004 - 2006 роках теплову енергію.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення  4042,22 грн.  правомірно задоволені господарським судом.

           Доводи заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги  з наведених вище та наступних підстав.

Відповідачем (заявником апеляційної скарги) в апеляційній скарзі  не заперечується той факт, що через орендоване ним приміщення на верхні поверхи житлового будинку проходять труби для подачі тепла жителям будинку по  вул. Димитрова, 49, тобто, постачання тепла здійснювалося в повному обсязі і орендар (відповідач у справі) споживав тепло без укладення Договору. Посилання відповідача  на те, що орендоване приміщення ним фактично не використовувалось, колегією  суддів  не береться до уваги, оскільки це  не  звільняє  його  від  оплати за опалення приміщення.

Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на те, що оскаржуване рішення прийняте господарським судом в його відсутність, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Колегія суддів зауважує, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій  України юридичною адресою заявника (відповідача) є та сама адреса, яка зазначена у позовній заяві: 69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, 12, кв. 51. (треба зазначити, що за цією ж адресою згідно довідки Адресно-довідкового бюро при УМВС України в Запорізькій області від 29.08.2008 р. зареєстрований керівник ТОВ «Макар» – Крикливий Л.В.).  Цю саму адресу заявник вказав у якості своєї адреси в апеляційній скарзі.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (шляхом направлення на його адресу ухвали суду від 01.10.2007 р. про порушення провадження у даній справі, а також ухвали від 07.11.2007 р. про відкладення розгляду справи). Проте, відповідач не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання відзиву на позовну заяву та документів, які б підтвердили заперечення проти позову, жодним чином не спростував доводи позивача.

Розгляд справи судом в порядку ст. 75 ГПК України (за наявними матеріалами)       у разі неявки в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи,  не є порушенням приписів ст. 77 ГПК України  та  не  є  підставою  для  скасування  рішення  господарського  суду.  

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги – відповідача  у справі.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

          1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макар»                 (м. Запоріжжя) на  рішення господарського суду Запорізької області від  18.10.2007 р.          у справі   № 10/568/07  залишити   без задоволення.

          2.  Рішення      господарського     суду Запорізької  області      від  27.11.2007 р.           у справі № 10/568/07  залишити  без змін.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Мойсеєнко Т. В.  Яценко О.М.