Рішення

від 20.06.2008 по справі 8/87-08(39/87-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/87-08(39/87-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.08р.

Справа № 8/87-08(39/87-07)

За позовом:          Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" (м. Дніпропетровськ)

до:          Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Нікопольський трубний завод" (м. Дніпропетровськ)

про:          стягнення 22 649,63 грн.

та

зустрічним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Нікопольський трубний завод" (м. Дніпропетровськ)

до:          Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" (м. Дніпропетровськ)

про:                    визнання недійсним договору та стягнення 7 500,56 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          не з'явився

від відповідача:          Терещенков Є.Г. –представник (дов. б/№ від 23.04.08 р.)

Суть спору:

Позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, звернувся до відповідача з позовом про стягнення з останнього заборгованості за договором оренди № 126Ар від 10.06.06 р. у розмірі 22649,63 грн., в тому числі - 21 672,65 грн. основного боргу та 976,98 грн. пені.

Відповідач проти позову заперечує, до прийняття рішення по справі звернувся до позивача із зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди № 126Ар від 10.06.06 р. та акту приймання-передачі об'єкта оренди від 17.10.06 р., а також про стягнення з позивача суми безпідставно отриманих грошових коштів з урахуванням трьох процентів річних у розмірі 7500,56 грн.

Ухвалою господарського суду від 18.03.08 р. справу було прийнято до розгляду суддею Дубініним І.Ю.

В ході нового розгляду справи позивач додатково пояснив, що згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсна угода не створює юридичних наслідків. 17.08.06 р. відповідачеві бувл переданий об'єкт оренди. Вказаний договір не був визнаний недійсним. Додаткова угода про продовження строку оренди до 15.08.11 р. була укладена після передачі об'єкта оренди відповідачу і не створює юридичних наслідків, оскільки є нікчемною. Строк оренди, вказаний у договорі № 126Ар від 10.06.06 р. залишився без змін і складає 364 днів з моменту підписання договору, тобто –до 09.06.07 року. Крім того, згідно додатковій угоді від 18.08.06 р., витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням і державною реєстрацією договору оренди повинен нести орендар –відповідач.

Під час нового розгляду справи відповідач пояснив, що згідно договору оренди № 126 Ар від 03.06.06 р. та додаткової угоди № 1 від 18.08.06 р. до вказаного договору, строк оренди становить більше одного року, а отже –вказаний договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Оскільки згаданий договір не був посвідчений нотаріально та зареєстрований в державному реєстрі, він є нікчемним, не має юридичної сили та не може породжувати прав та обов'язків сторін, які були передбачені в договорі. Господарський суд має право визнати такий договір недійсним з власної ініціативи.

Ухвалою в.о. голови господарського суду від 24.04.08 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 20.06.08 р. включно.

Позивач в судове засідання 20.06.08 р не з'явився, причин свого нез'явлення суду не повідомив.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача, оскільки останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Господарський суд, заслухавши відповідача, розглянувши матеріали справи, -

В С Т А Н О В И В:

10.06.06 р. між сторонами був укладений договір оренди № 125Ар, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення (корпус № 2), площею 3400 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 44.

Згідно п. 2.1., 2.2. вказаного договору, передача (повернення) об'єкта оренди повинна оформлюватися актами приймання-передачі, які підписуються представниками сторін. Об'єкт оренди вважається переданим відповідачу з моменту підписання акта приймання-передачі. Позивач передає об'єкт оренди наступними частинами та в наступні строки: 690 кв.м. до 14.08.06 р.; 800 кв.м. до 01.09.06 р.; 1910 кв.м. до 01.10.06 р.

17.08.06 р. позивач передав, а відповідач прийняв частину корпусу № 2 площею 720 кв.м. та приміщення цокольного поверху, площею 233 кв.м., загальна площа приміщень, переданих відповідачу, склала 953 кв.м.

Викладене підтверджується двостороннім актом прийому-передачі об'єкта оренди.

Строк оренди, відповідно до п. 3.1. договору, становить 364 календарних днів з моменту підписання даного договору, який визначається датою, зазначеною в договорі.

18.08.06 р. сторонами була підписана додаткова угода № 1 до вказаного договору оренди, якою строк договору оренди цокольної частини корпусу № 2, площею 233 м2 та побутових приміщень, площею 179,8 м2, продовжили до 15.08.11 року.

Згідно ч. 2 ст. 793 ЦК України, в редакції, яка діяла на момент укладення вказаної додаткової угоди, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (її окремі частини ) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, додаткова угода № 1 до вказаного договору оренди, яка була підписана сторонами 18.08.06 р., у зв'язку зі збільшенням строку договору оренди на термін, що перевищує один рік, підлягала обов'язковому нотаріальному посвідченню, як і сам договір оренди, оскільки в п. 3 додаткової угоди сторони визначили, що вона є невід'ємною частиною договору оренди.

Крім того, пунктом 2 названої додаткової угоди передбачалась необхідність нотаріального посвідчення договору оренди.

Сторонами вказані вимоги Закону та договору оренди виконані не були.

Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору визначені статтею 220 ЦК України, яка передбачає, що такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи наведене, вищеназвана додаткова угода та сам договір оренди є нікчемними з моменту підписання сторонами вказаної додаткової угоди –з 18.08.06 р.

При викладених обставинах, враховуючи, що визнання нікчемного правочину недійсним не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України), господарський суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом в частині визнання недійсним договору оренди № 126Ар від 10.06.06 р. та акту приймання-передачі об'єкта оренди від 17.10.06 р.

Господарським судом також встановлено:

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний (нікчемний) правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За змістом вказаної норми Закону, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину є правом, але не обов'язком суду.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає за можливе застосувати такі наслідки лише в межах того, що було заявлено сторонами по справі.

Згідно розділу 4 договору, за користування майном відповідач зобов'язався щомісячно, до 5-го числа поточного місяця, вносити орендну плату в розмірі 15,00 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кв.м. Загальна сума орендної плати в місяць складає 51 000,00 грн. з ПДВ і перераховується, виходячи з виведеної на поточний місяць площі, скріпленої підписами обох сторін цього договору. Внесення орендної плати за поточний місяць здійснюється відповідачем щомісячно, шляхом 100% сплати грошових коштів на рахунок позивача до 5-го числа поточного місяця.

17.08.06 р. позивач передав, а відповідач прийняв частину корпусу № 2 площею 720 кв.м. та приміщення цокольного поверху, площею 233 кв.м., загальна площа приміщень, переданих відповідачу, склала 953 кв.м., що підтверджується двостороннім актом прийому-передачі об'єкта оренди.

Оскільки судом було встановлено, що договір оренди № 126Ар від 10.06.06 р. з 18.08.06 р., тобто з наступного дня після передачі майна в оренду, є недійсним (нікчемним), то заборгованість відповідача по орендній платі відсутня, що є підставою для відмови в задоволенні первісного позову.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Платіжним дорученням № 380 від 29.08.06 р. відповідач перерахував позивачу 7 378,06 грн. за оренду приміщення.

Враховуючи, що договір оренди № 126Ар від 10.06.06 р. з 18.08.06 р. є недійсним (нікчемним), вказана грошова сума є безпідставно отриманою позивачем і підлягає стягненню з останнього.

Частина 2 ст. 1214 ЦК України визначає, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки сторони не визначили у договорі оренди розмрі процентів за користування чужими грошовими коштами, то згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач зобов'язаний сплатити за весь час прострочення три проценти рiчних вiд безпідставно отриманої суми, що складає 122,50 грн.

Викладене є підставою для часткового задоволення зустрічного позову в сумі 7 500,56 грн.

Судові витрати слід покласти на позивача за первісним позовом повністю, а за зустрічним позовом –пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при поданні зустрічного позову відповідачем було недоплачено держмито в сумі 27,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 536, 625, 793, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Колективного (народного) виробничого підприємства “Дніпропетровський комбайновий завод” (49019, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 27, п/р № 26009301329 в ДОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 305482, код 05793181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Нікопольський трубний завод” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, п/р № 26009001048724, код 33855978) –7 500,56 грн. боргу, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 59,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

В решті зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Нікопольський трубний завод” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, п/р № 26009001048724, код 33855978) в доход державного бюджету (отримувач ВДК у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, код 24246786, п/р № 31111095600005 в ГУ ДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) - 27,00 державного мита, видавши наказ.

Суддя                                                                                                    І.Ю. Дубінін