Постанова

від 23.06.2008 по справі 07/1924а     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/1924а     

                              ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                              

                                                                Справа №  07/1924а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2008 р.

9год., м. Черкаси

За адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Геоприват”

до виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог - територіальної державної інспекції праці у Черкаській області  

про скасування рішення та акту перевірки.

Суддя  Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін та третьої особи:

від позивача: Кілочко І.І.  –за довіреністю від 25.01.2008р., Солонько М.Ф. - адвокат;

від відповідача: Давтян Л.С. –за довіреністю від 03.13.2008р.

від третьої особи: Докукін С.І. –за довіреністю від 13.05.2008р.

Заявлено адміністративний позов про скасування:

рішення відповідача від 20.02.2008р. №19/262 про стягнення з позивача 32715грн. 08коп., у тому числі 10905грн. штрафу за порушення порядку витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі –Фонд) та 21810грн. 08коп. витрат позивача, які не були прийняті відповідачем до зарахування;

акту від 06.03.2008р. №127, складеного за результатами проведеної відповідачем цільової перевірки правильності призначення та виплати позивачем допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду у 2007р.

В обґрунтування адміністративного позову позивач вказав на невідповідність спірних рішення та акту перевірки фактичним обставинам та вимогам законодавства в частині, що стосується нарахування і виплати Білан О.В. допомоги по вагітності і пологах.

Позивач вважає, що ця допомога була нарахована і виплачена ним Білан О.В. у відповідності із вимогами Закону України від 18.01.2000р. №2240-ІІІ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” (далі –Закон №2240-ІІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. №1266 „Про порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням”.

За твердженням позивача додаткова заробітна плата Білан О.В. була нарахована і виплачена цій особі за фактично виконану нею додаткову до основної роботу у відповідності з чинним законодавством і Положенням позивача про оплату праці його працівників. З додаткової заробітної плати Білан О.В. були нараховані, утримані та перераховані до бюджету та держаних цільових фондів податок з доходів фізичних осіб та усі страхові внески.

Позивач також вказав на те, що відповідач прийняв звіт Ф4-ФСС з ТВП за 2007р., у якому відображена заборгованість за Фондом перед позивачем у сумі 26397грн. 54коп., на що вказала і третя особа у акті від 14.03.2008р. №23-01-26088., складеному нею за результатами проведеної за дорученням прокуратури Черкаської області перевірки позивача.

У засіданні суду представники позивача адміністративний позов підтримали з викладених у ньому підстав.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши при цьому на таке:

спірний акт перевірки від 06.03.2008р. №127 не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії), яке може бути оскаржене до адміністративного суду;

додаткова заробітна плата Білан О.В. була нарахована і виплачена позивачем безпідставно та без обґрунтування її розміру, тому вона не підлягає врахуванню при визначені середньої заробітної плати Білан О.В. для розрахунку виплат їй за рахунок Фонду допомоги по вагітності і пологам;

спірне рішення було прийнято за результатами перевірки, проведеної після подання позивачем звіту Ф4-ФСС з ТВП за 2007р., що означає про неприйняття відповідачем заявлених у цьому звіті витрат на суму 21810грн. 08коп.

У засіданні суду представник відповідача підтримав заперечення проти позову з викладених вище підстав.

Третя особа письмових пояснень з приводу даного спору до господарського суду не подала.

У судовому засіданні представник третьої особи зазначив, що не вважає достатньо обґрунтованими спірні рішення та акт перевірки.

Дослідивши зібрані у справі письмові докази, заслухавши представників сторін та третьої особи, господарський суд встановив наступне.

У листопаді 2007р. Соснівською районною виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду була проведена позапланова перевірка позивача з питань правомірності витрат на виплату допомоги по вагітності і пологах Білан О.В.

Перевіркою було встановлено, що Білан О.В. працювала головним бухгалтером. Для розрахунку допомоги по вагітності і пологам позивачем був узятий розрахунковий період шість місяців з квітня по вересень 2007р. і визначений середньоденний розмір заробітної плати Білан О.В. виходячи із її посадового окладу згідно із штатним розписом та додаткової заробітної плати, встановленої засновниками товариства з обмеженою відповідальністю „Геоприват”. При цьому роботи, за які була встановлена додаткова заробітна плата Білан О.В. не були обґрунтовані, що є порушенням вимог ст. 94 Кодексу Законів про працю України та ст. 6 Закону України „Про оплату праці”.

За результатами цієї перевірки був складений акт від 28.11.2007р. №617, на підставі якого Соснівська районна виконавча дирекція Черкаського обласного відділення Фонду звернулася до територіальної державної інспекції праці в Черкаській області з листом від 04.12.2007р. №905/03-1-08, у якому просила дати правову оцінку встановлення позивачем додаткової заробітної плати Білан О.В.

Листом від 24.12.2007р. №2239-01 територіальна державна інспекція праці у Черкаській області повідомила Соснівську районну виконавчу дирекцію Черкаського обласного відділення Фонду про те, що на підставі листа останньої була проведена перевірка товариства з обмеженою відповідальністю „Геоприват”, за результатами якої встановлено, що додаткова заробітна плата Білан О.В. нараховувалась і виплачувалась щомісячно на підставі протоколів загальних зборів учасників товариства, які не мають додатків про розподіл додаткової заробітної плати, на підставі Положення про оплату праці в цьому товаристві, яке не було погоджене із уповноваженим органом трудового колективу, а це є порушенням вимог ст. 97 Кодексу законів про працю України.

21 січня 2008р. позивач подав до Соснівського районної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду звіт Ф4-ФСС з ТВП про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2007р. Згідно з цим звітом сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 26590грн. 52коп. і являла собою суму витрат позивача на виплату допомоги по вагітності і пологах.

11 лютого 2008р. Соснівською районною виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду була проведена ще одна позапланова перевірка позивача з питань правомірності витрат на виплату допомоги по вагітності і пологах Білан О.В.

Цією перевіркою було встановлено, що загальна сума витрат позивача на виплату Білан О.В. допомоги по вагітності і пологах складає 26590грн. 52коп.  Ця сума допомоги була визначена позивачем з урахуванням як основної так і додаткової заробітної плати Білан О.В., яка працювала головним бухгалтером товариства. Положенням про організацію робіт та оплату праці в товаристві з обмеженою відповідальністю „Геоприват” не встановлено які виплати відносяться до додаткової заробітної плати, не визначено умови і порядок її встановлення, що є порушенням вимог ст. 97 Кодексу законів про працю України та ст. 2 Закону України „Про оплату праці”. Згідно з наданими під час перевірки додатками до протоколів про розподіл додаткової заробітної плати за квітень –вересень 2007р. додаткова заробітна плата Білан О.В. складалася із відповідних сум, нарахованих і  виплачених їй за юридичне оформлення (переоформлення) державних актів про право власності на землю та 1000грн. щомісячної виплати за збільшення обсягів робіт (виконання обов'язків секретаря та інспектора по кадрам). При цьому документів, які б свідчили виконання Білан О.В. обов'язків секретаря та інспектора по кадрам у зв'язку з відсутністю таких посад у товаристві, останнє не надало.

Додатки до протоколів про розподіл додаткової заробітної плати за квітень –вересень 2007р. за оцінкою перевірки не визначають переліку виконаних робіт, за які здійснювалася доплата, та критеріїв визначення розміру такої доплати, а відповідно не підтверджують, що ці сум є додатковою заробітною платою, оскільки остання надається за виконання обов'язків за певною посадою у вигляді доплат, надбавок, інших витрат, передбачених чинним законодавством. Юридичне оформлення (переоформлення) ) державних актів про право власності на землю не відноситься до обов'язків головного бухгалтера, тому винагорода за таку роботу  не є додатковою заробітною платою головного бухгалтера. Посадовими обов'язками головного бухгалтера не передбачено виконання обов'язків секретаря та спеціаліста по кадрам.

За результатами перевірки був складений акт від 11.02.2008р. №49, у якому зроблено висновок про виплату позивачем Білан О.В. додаткової заробітної плати за квітень –вересень 2007р. за відсутності правової підстави та обґрунтування її розміру, а це означає про необхідність розрахунку допомоги по вагітності і пологах Білан О.В. виходячи лише із її посадового окладу, що тягне за собою зменшення фактично нарахованої позивачем допомоги на суму 21810грн. 08коп., яка відповідно не підлягає прийняттю до зарахування.

На підставі акта від 11.02.2008р. №49 відповідачем 20.02.2008р. було прийняте спірне рішення №19/262680\2, за яким було вирішено визначити позивачу і стягнути з нього такі платежі та штрафні (фінансові) санкції:

10905грн. штрафу за порушення порядку витрачання коштів Фонду у розмірі 50 відсотків не прийнятої до зарахування суми допомоги по вагітності і пологах (21810грн. 08коп. х 50% : 100%);

21810грн. 08коп. не прийнятої до зарахування суми допомоги по вагітності і пологах.

У березні 2008р. відповідачем була проведена ще одна перевірка позивача з питань правомірності витрат на виплату допомоги по вагітності і пологах Білан О.В., за результатами якої був складений спірний акт від 06.03.2008р. №127. Цією перевіркою була підтверджена правильність обставин і висновків, викладених у вказаному вище акті перевірки від 11.02.2008р. №49, складеного Соснівською районною виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду.

У березні 2008р. територіальною державною інспекцією праці у Черкаській області за дорученням прокуратури Черкаської області була проведена перевірка позивача з питань додержання ним вимог законодавства про працю, за результатами якої був складений акт від 14.03.2008р. №23-01-26/088.

Цією перевіркою було встановлено, що згідно з поданим товариством з обмеженою відповідальністю „Геоприват” звітом Ф4-ФСС з ТВП про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2007р. заборгованість за страхувальником перед Фондом відсутня, а заборгованість Фонду перед страхувальником становить 26397грн. 54коп. У грудні 2007р. на зборах трудового колективу товариства обрано уповноваженого представника від трудового колективу з питань дотримання норм і гарантій  в оплаті праці, з яким погоджуються розміри посадових окладів (тарифних ставок) та додаткові виплати.

Колективний договір у товаристві з обмеженою відповідальністю „Геоприват” не укладався.

Позивач не спростував того факту, що він не погодив з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво умови запровадження додаткової заробітної плати Білан О.В та конкретні розміри такої плати.

Відповідно до ст. ст. 21-24 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Стаття 94 Кодексу законів про працю України визначає заробітну плату як винагороду, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частинами 2, 3 ст. 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Стаття 1 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР „Про оплату праці” також визначає заробітну плату як винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР „Про оплату праці” встановлено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата –це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ст. 15 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР „Про оплату праці” форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Стаття 35 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР „Про оплату праці” передбачає, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють:

Міністерство праці України та його органи;

фінансові органи;

органи Державної податкової інспекції;

професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.

Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Статтею 1 Закону №2240-ІІІ встановлено, що  загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 2 Закону №2240-ІІІ застрахованою особою є найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованих в Україні іноземних підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Найманим працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи;

Стаття 4 Закону №2240-ІІІ гарантує, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Пункт 1 ч. 1 ст. 6 Закону №2240-ІІІ передбачає, що загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Відповідно до ст. 21 Закону №2240-ІІІ розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:

1) для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

2) для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Статтею 30 Закону №2240-ІІІ встановлені такі види відповідальності страхувальника:

Страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, додатково несе відповідальність за ухилення від взяття на облік як платника страхових внесків.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

За несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік.

За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Статтею 39 Закону №2240-ІІІ передбачено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону, і не залежить від страхового стажу. Сума допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Статтею 53 Закону №2240-ІІІ встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до статті 21 цього Закону. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. №1266, середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пункт 1.2 ст. 1 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” термін „дохід” визначає як суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” об'єктом оподаткування резидента є:

3.1.1. загальний місячний оподатковуваний дохід;

3.1.2. чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

3.1.3. доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

3.1.4. іноземні доходи.

У ст. 4 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” зазначається, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року, а до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.

Позивач за трудовим договором із Білан О.В., у тому числі і усним, мав право встановити останній додаткові трудові обов'язки за додаткову винагороду

Не погодивши з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво умови запровадження додаткової заробітної плати та її конкретні розміри, позивач дійсно порушив вимоги ст. 97 Кодексу законів про працю України та ст. 15 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР „Про оплату праці”.

Не зважаючи на це порушення, зроблені позивачем доплати Білан О.В. до основної заробітної плати згідно із Законом України від 22.05.2003р. №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” та Законом №2240-ІІІ підлягають включенню до доходу, який оподатковується податком з доходів фізичних осіб та з якого нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, що фактично і було зроблено позивачем.

Відповідач не відноситься до вказаних у ст. 35 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР „Про оплату праці” органів контролю за додержанням законодавства про оплату праці, а останніми порушень  позивачем цього законодавства не було встановлено.

Отже, відповідно до вимог п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. №1266, такі доплати підлягають врахуванню для розрахунку середньої заробітної плати застрахованої особи Білан О.В. з метою визначення розміру допомоги по вагітності і пологах.

Таким чином, позивач правильно нарахував і виплатив Білан О.В. допомогу по вагітності і пологах, тому спірне рішення відповідача є неправомірним і підлягає скасуванню.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії). Спірний акт перевірки від 06.03.2008р. №127 не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії у розумінні п.1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, який може оскаржуватися в порядку адміністративного судочинства, тому адміністративний позов за цією частиною позовних вимог задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 20.02.2008р. №19/262.

Стягнути із виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (вул. Б. Вишневецького, буд. 18, м. Черкаси, 18016) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Геоприват” (вул. Смілянська, буд. 118, к. 409, м. Черкаси, 18008, ідентифікаційний код 31007315) - 1грн. 70коп. витрат на сплату судового збору.

В решті адміністративного позову відмовити.

Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.

Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ                                                                                          Дорошенко М.В.