Постанова

від 15.05.2008 по справі 7/467-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/467-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.05.08                                                                                               Справа №7/467-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Колодій Н.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі: Пересаді О.В.

За участю представників сторін:

від позивача  –     не з'явився         

від відповідача –  Доценко К.С. (довіреність б/н від 16.10.2007 р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного  підприємства «Влада Плюс» (м. Херсон)

на рішення господарського суду Херсонської області від 25.12.2007 р.                                             у  справі  № 7/467-07

за позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Славія» (м. Херсон)

до відповідача  Приватного  підприємства «Влада Плюс» (м. Херсон)

про стягнення суми,

26.09.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Славія» звернулося до  господарського суду Херсонської  області з позовом про стягнення з Приватного  підприємства «Влада Плюс» 134777,11 грн. основного  боргу, 32790,92 грн. пені та 139824,60 грн.  штрафу.

15.11.2007 р. ТОВ «Славія» подало письмову заяву (вих. № 159 від 15.11.2007 р.) «про зменшення розміру позовних вимог». Мотивуючи тим, що відповідач в період               з 11.09.2007 р. по 22.10.2007 р. погасив основний борг в сумі 134777,11 грн., з посиланням на ст. 22 ГПК України, позивач просив стягнути з відповідача 172 615,52 грн. (тобто, лише штрафні санкції).

Рішенням господарського суду Херсонської  області від 25.12.2007 р. у справі          № 7/467-07 (суддя  Задорожна Н.О.) зменшено розмір позовних вимог, позов  задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 13477,71 грн. штрафу. У задоволенні  решти позову відмовлено. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 134,77 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ. Суд також визнав  за необхідне видати  позивачу довідку на повернення з державного бюджету 1347,77 грн.  державного мита по зменшеній сумі позову.

Рішення суду щодо часткового задоволення вимог про стягнення штрафу мотивовано тим, що ПП «Влада Плюс» не виконало зобов'язання за Додатковою угодою від 20.04.2007 р. до договору № 6 від 01.02.2007 р. щодо поставки ріпаку на суму  134777,11 грн. Відмовляючи у позові в частині стягнення пені, господарський суд виходив з того, що згідно п. 4 Додаткової угоди  зобов'язання ПП «Влада Плюс» щодо поставки було припинено новим зобов'язанням – сплатити суму боргу, тому у ТОВ фірми «Славія» відсутні підстави для застосування  до відповідача відповідальності по неіснуючому зобов'язанню (зокрема, щодо поставки сільгосппродукції у власність позивача).

                 Не погоджуючись з  прийнятим  судовим  актом,  Приватне  підприємство «Влада Плюс» (відповідач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Заявник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської  області  від  25.12          .2007 р. у справі № 7/467-07 в частині стягнення штрафу в сумі 13477,71 грн. та прийняти нове рішення, яким  в позові  відмовити повністю.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом Херсонської області при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані  обставини, які  мають значення для справи. Посилається на те, що відповідно до п. 4 Додаткової угоди  від  20.04.2007 р.           у зв'язку з непоставкою в строк до 01.08.2007 р. ріпаку з 01.08.2007 р. у  нього виникло зобов'язання повернути позивачу суму заборгованості, що і було ним зроблено. Заявник підкреслює, що умовами договору не передбачена відповідальність у вигляді пені за порушення грошових зобов'язань.  Відзначає, що оскільки повернення  грошових коштів було  здійснено ним з простроченням, то згідно ст. 625 ЦК України позивач може вимагати від нього сплати збитків від інфляції  та 3 % річних.

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.03.2008 р. апеляційна скарга  Приватного  підприємства «Влада Плюс» прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 15.05.2008 р.            

Розпорядженням  Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 908 від 14.05.2008 р. справу № 7/467-07 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач),  судді Колодій Н.А., Мірошниченко М.В.

Представник заявника (відповідача) в судовому  засіданні  підтримав  доводи в обґрунтування  вимог по апеляційній  скарзі.

Позивач  у справі –  Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Славія»  апеляційну скаргу відповідача  не визнає. Свою позицію виклав у надісланому апеляційній інстанції письмовому  відзиві (вих. № 86 від 21.04.2008 р.). Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення у справі залишити без змін.

Зазначає, що під час укладення  додаткової  угоди від 20.04.2007 р. до договору купівлі-продажу № 6 від 01.02.2007 р. сторони погодились залишити в  силі  умови основного договору, в т.ч. ті, що передбачають відповідальність у вигляді штрафних санкцій  за  невиконання  зобов'язань продавцем. Вважає, що оскільки станом на 01.09.2007 р. заборгованість ПП «Влада Плюс» складала 134777,11 грн., то сума штрафу за невиконане  зобов'язання  правомірно  нарахована у розмірі 13477,71 грн.

Представник позивача в судове  засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. Про час і місце  слухання справи  позивач  був  повідомлений належним чином.

За  клопотанням присутнього в судовому засіданні представника відповідача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.  

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2007 р. між ТОВ фірма «Славія» (покупець, позивач у справі) та ПП «Влада Плюс» (продавець, відповідач у справі) було укладено  договір  № 06 (надалі – Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця  належний йому на праві  власності товар, а Покупець – прийняти  та оплатити його  згідно специфікації на умовах  даного Договору.

Відповідно до специфікації на товар Продавець мав передати Покупцю 2200 тонн сої загальною вартістю 3 308 000,00 грн. (п. 10 Договору).

Пунктом 5 Договору було визначено  строк поставки товару – до 15.03.2007 р.

Згідно п. 7 Договору сторонами погоджено  безготівкову форму та  порядок розрахунку, зі сплатою  50 % попередньої оплати від обсягу. Оплата здійснюється лише на підставі виставленого Продавцем рахунку.

На підставі виставлених відповідачем  рахунків (№ 22 від 12.02.2007 р., № 19 від 14.02.2007 р., № 21 від 19.02.2007 р., № 22 від 22.02.2007 р., № 27 від 27.02.2007 р.) позивач здійснив  попередню  оплату  товару на  загальну  суму 2 261 204,38 грн. (платіжним дорученням № 4 від 12.02.2007 р. – на  суму 400000,00 грн., № 108 від 14.02.2007 р. – на  суму 530000,00 грн., № 7 від 14.02.2007 р. – на  суму 70000,00 грн., № 118 від 19.02.2007 р. – на  суму 500000,00 грн., № 9 від 22.02.2007 р. – на  суму 296000,00 грн., № 132 від 23.02.2007 р. – на  суму 204000,00 грн.).

Відповідач протягом лютого-березня 2007 р. поставив позивачу 1277,07 тонн сої на загальну суму 1 909 823,80 грн., в т.ч.: 1044,4 тонн – за ціною 1490,00 грн. за тонну (на суму 1556215,00 грн.); 232,63 тонн – за ціною 1520,00 грн. за тонну (на суму          353608,20 грн.).

20.04.2007 р. сторони уклали  додаткову  угоду  до Договору (надалі – Додаткова угода).

Сторони визначили, що станом на 20.04.2007 р. заборгованість Продавця  перед Покупцем по  отриманій  попередній  оплаті товару складає 200176,31 грн. (п. 1 Додаткової угоди).

Відповідно до п.п. 2, 3 Додаткової угоди в рахунок  заборгованості, вказаної  в п. 1 Додаткової угоди, Продавець  зобов'язався  передати у власність  Покупця  належний йому на праві  власності  ріпак у  кількості 160,141 тонн, а Покупець – прийняти його відповідно до специфікації за ціною 1250,00 грн. за  тонну на суму 200176,31 грн.  в  строк  до  01.08.2007 р.

Пунктом 4 Додаткової угоди сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань Продавець несе відповідальність у вигляді сплати Покупцю основної суми боргу та штрафних санкцій, нарахованих на підставі п. 8 Договору № 6 від 01.02.2007 р. Інші  умови  Договору № 6 від 01.02.2007 р. залишаються незмінними (п. 5 Додаткової  угоди).

Відповідач  ріпак позивачу  не поставив – ані у  визначений  Додатковою угодою строк,  ані  пізніше.

Натомість, в серпні 2007 р. платіжними дорученнями № 265 від 01.08.2007 р. (на суму 30000,00 грн.) та № 273 від 09.08.2007 р. (на суму  10000,00 грн. ) відповідач  повернув  позивачу  грошові  кошти  в  загальній  сумі  40000,00 грн.  

Крім того, 23.08.2007 р. позивач за накладною № 248 прийняв  від відповідача в рахунок погашення заборгованості пшеницю 6 класу в кількості 26,736 тонн на суму 25399,20 грн.

11.09.2007 р. платіжним дорученням № 315 відповідач  повернув  позивачу  ще  15000,00 грн.  

Решта суми  передплати – 119777,11 грн. станом на 26.09.2007 р. (на момент подачі позову) залишилась відповідачем не повернутою.

Після звернення позивача до суду відповідач погасив решту заборгованості, перерахувавши в період з 27.09.2007 р. по 22.10.2007 р. на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 119777,11 грн.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що  підлягає задоволенню частково, в силу наступного.

Правовий  аналіз  договору № 06 від 01.02.2007 р.  свідчить про те, що  між  сторонами у справі було  укладено  договір  поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати у  встановлений строк (строки) товар у  власність покупця для  використання  його у  підприємницькій  діяльності  або  в інших цілях, не  пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім  або  іншим  подібним  використанням, а  покупець  зобов'язується прийняти  товар  і сплатити за  нього  певну  грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Аналогічні  приписи  містить  ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач свої  договірні зобов'язання щодо  здійснення  попередньої  оплати товару виконав належним чином, перерахувавши відповідачу 2261204,38 грн., що підтверджується  долученими до справи  копіями  платіжних  доручень (арк. справи 16-21).

Проте, відповідач свої зобов'язання за Договором щодо поставки сої виконав лише частково, передавши  позивачу сою в кількості  1044,4 тонни  на суму 1556215,00 грн.        (за ціною 1490,00 грн. за 1 тонну) та 232,63 тонни на суму 353608,20 грн. (за ціною    1520,00 грн.  за  1 тонну),  всього – 1277,07 тонн   на  суму  1909823,80 грн.  

За  загальним  правилом, встановленим  ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Згідно з п. 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, відповідно до ст. 604 ЦК України зобов'язання  припиняється  за  домовленістю  сторін   про  заміну  первісного  зобов'язання  новим  зобов'язанням  між тими ж  сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування  шкоди,  завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація  припиняє  додаткові  зобов'язання,  пов'язані   з  первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Колегія  суддів відзначає, що, уклавши Додаткову  угоду  від 20.04.2007 р., сторони шляхом  новації  припинили  зобов'язання  відповідача за Договором поставити  позивачу  сою  і  замінили  його на нове – поставити ріпак в кількості 160,141 тонн за ціною      1250,00 грн.  за  тонну  на суму 200176,31 грн. –  в  строк  до  01.08.2007 р.

Як  вбачається з матеріалів  справи, відповідач  не  виконав  належним  чином нове  зобов'язання щодо поставки,  ріпак у  встановленій  кількості та у  визначений  сторонами строк позивачу  не передав.

В п. 4 Додаткової угоди сторони обумовили, що у випадку невиконання  або  неналежного  виконання  прийнятих на себе  зобов'язань  продавець  несе  відповідальність у  вигляді  оплати  покупцю  основної  суми  боргу  та  штрафних  санкцій, нарахованих  на підставі п. 8  Договору № 6 від 01.02.2007 р.

Апеляційна  інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони, виклавши  п. 4 Додаткової угоди в такій  редакції,  дійшли  згоди про те, що у  випадку не поставки  відповідачем ріпаку  в обумовленій  кількості у строк до 01.08.2007 р.                    з  01.08.2007 р. він  набуває  інший обов'язок – повернути позивачу грошові кошти (суму отриманої передплати за непоставлений товар).

Відповідач платіжними дорученнями від 01.08.2007 р. (на суму 30000,00 грн.), від 09.08.2007 р. (на суму 10000,00 грн.) та від 11.09.2007 р. (на суму  15000,00 грн.) повернув  позивачу 55000,00 грн.

Крім того, позивач  прийняв  від  відповідача  у якості часткового виконання зобов'язання за  Додатковою  угодою поставку пшениці 6 класу в кількості 26,736 тонн на загальну суму 25399,20 грн., що  підтверджується  долученою  до справи  копією  накладної № 248 від 23.08.2007 р. та листа позивача (вих. № 111) від 28.08.2007 р.

Згідно ст. 600 ЦК України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Таким чином, на час  звернення позивача  з  позовом  до суду заборгованість відповідача щодо повернення передплати складала не 134777,11 грн. (як вказано в позовній заяві), а 119777,11 грн.

Згідно ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. В такому випадку спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

З заявлених позивачем до стягнення 134777,11 грн. основного  боргу вимоги про стягнення 15000,00 грн. заявлено необґрунтовано і в цій частині у позові слід відмовити.

          В процесі  розгляду  справи  в суді першої інстанції  відповідач повернув  позивачу  решту 119777,11 грн. боргу, що  підтверджується  наданою позивачем для долучення до справи  карткою  рахунку відповідача  (арк. справи 74-76).

Відповідно до приписів п. 1-1 ст. 80  Господарського процесуального кодексу України господарський  суд  припиняє  провадження у справі, якщо відсутній  предмет спору, зокрема,  якщо  спір  врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення  перешкод  у  користуванні  ним) після  звернення  кредитора  з  позовом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд, керуючись п. 1-1 ст. 80 ГПК України, мав припинити провадження у справі в частині стягнення 119777,11 грн. боргу за відсутністю  предмету  спору, а в частині стягнення 15000,00 грн. боргу – відмовити у позові.

З посиланням на п. 4 Додаткової угоди та п. 8 Договору позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції (пеню та штраф) за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, що у випадку невиконання або  неналежного  виконання  прийнятих на себе  зобов'язань  продавець  несе  відповідальність у  вигляді  штрафних  санкцій, нарахованих  на підставі п. 8  Договору № 6 від 01.02.2007 р.

Згідно підпункту «е» п. 8 Договору, на який посилається в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення штрафу позивач, у випадку невиконання  стороною зобов'язань  по поставці  товару  по передплаті … понад 1 місяць,  винна сторона сплачує  штраф у  розмірі 10 %  від  вартості невиконаних зобов'язань.

Згідно підпункту «г» п. 8 Договору за порушення  строків  виконання  зобов'язань               по  передачі  товару  у  власність Покупця  Продавець  сплачує  Покупцю  пеню в  розмірі     0,1 %  від  вартості  товару  за  кожен  день прострочки, а  за прострочку більш ніж  30  днів  додатково  стягується  штраф у  розмірі 10 %  зазначеної  в  Договорі  вартості.

Однак, як  зазначалося  вище,  з 01.08.2007 р. у відповідача замість  зобов'язання  передати ріпак виникло нове – грошове зобов'язання, тому мова про прострочку  виконання  зобов'язання  по передачі  товару  йти  не може.  

          Таким чином, передбачена п. 8 Договору відповідальність у вигляді  пені та штрафу за прострочку поставки товару до відповідача в даному випадку не може бути  застосована.

Відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій за порушення відповідачем грошового зобов'язання умовами Договору та Додаткової угоди не передбачена.

Колегія суддів відзначає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення неіснуючого зобов'язання (щодо поставки сільгосппродукції у власність покупця) і правомірно відмовив  у  задоволенні вимог  про  стягнення  пені.

          При цьому, враховуючи вищевикладене,  висновок суду  першої інстанції  про  наявність  підстав для часткового задоволення  вимог про стягнення  штрафу не  відповідає  фактичним  обставинам справи  і  є необґрунтованим.  Рішення  суду в  цій  частині  підлягає  скасуванню.  В позові  про стягнення  139824,60 грн. штрафу слід  відмовити у повному обсязі.

          Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги обґрунтовані частково, апеляційна скарга  підлягає  частковому задоволенню.

Враховуючи  допущене  судом  першої  інстанції  невірне застосування норм  матеріального та процесуального права, судовий  акт  у справі  слід частково скасувати, в задоволенні позовних вимог про стягнення 15000,00 грн. боргу, а також 139824,60 грн. штрафу та 32790,92 грн. пені відмовити. В частині стягнення 119777,11 грн. боргу  провадження у справі припинити.

Згідно ст. 8  Декрету Кабінету Міністрів України «Про  державне  мито» від 21.01.1993 р. (зі змінами та доповненнями)  сплачене  державне  мито  підлягає  поверненню  частково  або повністю у випадках:

              1) внесення мита в більшому розмірі, ніж  передбачено  чинним законодавством;

              2) повернення заяви (скарги) або відмови в  її  прийнятті,  а також  відмови  державних  нотаріальних  контор  або    виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних  депутатів  у вчиненні нотаріальних дій;

             3) припинення провадження у справі або залишення  позову  без розгляду,  якщо  справа  не  підлягає  розглядові  в  суді  чи   в господарському  суді,  а  також  коли  позов  подано  недієздатною особою;  

              4) скасування в установленому порядку рішення суду;

              5) неприйняття  Кабінетом  Міністрів  України  у  встановлені строки  рішення  про  створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової  групи  з розгляду   уповноваженою   особою   ініціаторів   створення   цієї промислово-фінансової  групи;  

              6) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Вищеозначені  обставини  у справі  не  мали  місця, тому підстави  для  повернення  позивачу  з  Державного бюджету державного мита в сумі 1347,77 грн. та  видачі  про це  довідки  відсутні. Висновок суду  першої  інстанції  про  необхідність повернення  позивачу  державного мита є  необґрунтованим.

Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій покладаються на сторони  відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ст. 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

       1.   Апеляційну скаргу Приватного  підприємства «Влада Плюс» (м. Херсон)  задовольнити частково.

       2. Рішення господарського суду Херсонської області від 25.12.2007 р.                                             у  справі  № 7/467-07  скасувати  частково.

       3.     В частині стягнення 119777,11 грн.  боргу провадження у справі  припинити.

               В решті  позову  відмовити.

               Стягнути з Приватного  підприємства «Влада Плюс» (73000, м. Херсон,             вул. Краснощокіна, 1-А, кв. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Славія» (73000, м. Херсон, вул. Московська, 5-А, кв. 87)   1197,77 грн. державного мита, 48,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.  Видати наказ.

               Визнати таким, що не підлягає  виконанню, наказ  господарського суду Херсонської  області № 7/467-07  від  03.03.2008 р.

        4.    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Славія» (73000,      м. Херсон, вул. Московська, 5-А, кв. 87)  на користь  Приватного  підприємства «Влада Плюс» (73000, м. Херсон, вул. Краснощокіна, 1-А, кв. 1)  67,38 грн.  державного мита за розгляд апеляційної  скарги.  Видати наказ.

        5.  Видачу відповідних наказів із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Колодій Н.А.  Мірошниченко М.В.