Рішення

від 23.05.2008 по справі 8/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.08                                                                                 Справа № 8/62

За позовом

Фермерського господарства «Альтаир», с. Хворостяновка Старобільського району Луганської області

до Акціонерного товариства закритого типу «Лісок», м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 11858 грн. 00 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача   -  Попова Л.В., представник за довіреністю б/н від 17.04.08;

від відповідача   -   Васил'єва В.М.,  представник за довіреністю № 61 від 16.01.08.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в сумі 7000 грн. 00 коп., пені в сумі 2435 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 2058 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 365 грн. 00 коп.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області від 05.05.2008р. дану справу передано на розгляд судді Пономаренко Є.Ю.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу. Проти решти позовних вимог заперечив.

Згідно акту звірення розрахунків на 01.05.08, підписаному сторонами обопільно, сума основної заборгованості  складає 7000 грн. 21 коп.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані  документи та вислухавши представника позивача суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу від 15.02.06р. №15/02, за яким позивач зобов'язався продати муку, а відповідач, як покупець, за договором зобов'язався прийняти товар та вчасно сплати його.

На виконання даного договору позивач продав відповідачу товар на загальну суму 25998,75 грн., що підтверджується видатковими накладними:

-          від 15.02.2006р.  на суму 5872,5 грн.;

-          від 13.03.2006р. на суму 6648,75 грн.;

-          від 10.04.2006р. на суму 6007,5 грн.;

-          від 14.06.2006р. на суму 7470 грн.

Одержання даного товару на підставі договору вказаного поставки підтверджується також поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 3.2 договору відповідач зобов'язаний був здійснити повну оплату протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідач грошові зобов'язання зі сплати за одержану продукцію станом на день подачі позовної заяви до суду у повному обсязі не виконав.

Відзивом від 08.04.2008р. відповідач визнав суму основного боргу в повному обсязі.

Розмір боргу на час прийняття даного рішення складає 7000 грн. 21 коп., що підтверджується актом звірення розрахунків на 01.05.08, підписаному сторонами обопільно. Проте, заявлено до стягнення позивачем борг у сумі 7 000 грн. 00 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Відзивом від 08.04.2008р. відповідач визнав суму основного боргу у повному обсязі.

Таким чином позовна вимога про стягнення боргу підлягає задоволенню повністю у сумі 7000 грн.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Обґрунтований розмір боргу з урахуванням щомісячного індексу інфляції за період з липня 2006 р. по лютий 2008 р. складає 9354,78 грн., з яких безпосередньо розмір інфляційних втрат становить 2354,58 грн. Заявлена ж до стягнення позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 2058 грн., яка є меншим від належного розміру.

Тому, задовольняється вимога позивача по стягненню з відповідача заявленої позивачем суми інфляційних втрат у розмірі  2058 грн.

Вимоги по стягненню 3 % річних у сумі 365 грн. підлягають задоволенню повністю, враховуючи що обґрунтований розмір 3% річних є більшим ніж заявлена сума.

Вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 7.3. договору, у разі невчасної оплати продукції покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Законодавством обмежено максимально граничний розмір пені.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому, пеня розраховується виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Пеня розрахована позивачем за період починаючи з 27.06.2006р. по 24.03.2008р., тобто за 635 днів.

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобов'язання, визначається відповідно до умов п. 3.2. договору, згідно якого відповідач зобов'язаний був здійснити повну оплату протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Позивачем неправильно нарахована пеня за період у 635 днів з 27.06.2006р. по 24.03.2008р. з огляду на положення  п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Дана норма підлягає застосуванню оскільки умови п. 7.3. договору передбачають порядок нарахування пені, а не визначають іншого строку протягом якого нараховується пеня.

Терміни коли зобов'язання мало бути виконаним відповідачем та терміни закінчення нарахування санкції відповідно до положень п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України визначено в наступній таблиці.

№накладнаТермін закінчення належноговиконання зобов'язанняДата закінчення строку нарахування пені

1від 15.02.2006р.  на суму 5872,5 грн.;01.03.0602.09.06

2від 13.03.2006р. на суму 6648,75 грн.;27.03.0628.09.06

3від 10.04.2006р. на суму 6007,5 грн.;24.04.0625.10.06

4від 14.06.2006р. на суму 7470 грн.28.06.0629.12.06

Грошові зобов'язання за накладними від 15.02.2006р. на суму 5872,5 грн. та від 13.03.2006р. на суму 6648,75 грн. були виконані відповідачем до 27.06.2006 р. - дати з якої позивачем розпочато нарахування пені. Тому, враховуючи, що суд не може самостійно збільшити період нарахування пені (тобто нараховувати пеню до визначеної позивачем дати - 27.06.2006 р., що вважалось би зміною підстав позову та виходом за межі позовних вимог), пеня за вказаними накладними за період до 27.06.2006 р. судом не нараховувалась.

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобов'язання за поставлений за накладною від 10.04.2006р. товар, є, відповідно до умов договору, 25.04.2006р. Терміном закінчення нарахування санкції відповідно до положень п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України є 25.10.2006р. Розмір пені, за період з 27.06.2006р. (визначеного позивачем, що не вправі змінити суд)   по 25.10.2006р. (обмеження за п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України) з урахуванням здійснених відповідачем у вказаний період оплат складає 254 грн. 96 коп.

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобов'язання за поставлений за накладною від 14.06.2006р. товар, за що нараховується штрафна санкція, є, відповідно до умов договору, 29.06.2006р. Терміном закінчення нарахування санкції відповідно до положень п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України є 29.12.2006р. Розмір пені, за даний період, з урахуванням здійснених відповідачем у вказаний період оплат, складає 639 грн. 46 коп.

Тому, розмір пені, що  обґрунтовано визначено позивачем та підлягає стягненню складає 894 грн. 42 коп.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг у сумі 7000 грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 2058 грн. 00 коп., 3% річні у сумі 365 грн. 00 коп. та пеня у сумі 894 грн. 42 коп. В частині вимог по стягненню решти пені слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 103 грн. 18 коп.  державного мита, а також 102 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачене державне мито у сумі 00 грн. 42 коп., перераховане платіжним дорученням від 26.03.2008р. №82 підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, ч. 5 ст. 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Лісок», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Макаренка, б. 208, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00377414, на користь Фермерського господарства «Альтаир», с. Хворостяновка Старобільського району Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 23262139, борг у сумі 7000 грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 2058 грн. 00 коп., 3% річні у сумі 365 грн. 00 коп. та пеню у сумі 894 грн. 42 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 103 грн. 18 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  102 грн. 67 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Фермерському господарству «Альтаир», с. Хворостяновка Старобільського району Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 23262139, зайво сплачене за платіжним дорученням від 26.03.2008р. №82 державне мито у сумі 00 грн. 42 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення оформленого відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 26.05.2008р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко