10/144-08(31/93-07)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.06.08р.
Справа № 10/144-08(31/93-07)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Перше видавництво”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна група „Експлерент”, м. Дніпропетровськ
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство „Індустріально-експортний банк” (надалі також - Банк), м. Київ
про стягнення 3 525 049,28 грн.
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна група „Експлерент”, м. Дніпропетровськ
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Перше видавництво”, м. Київ
до відповідача-2 Акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк”, м. Київ
про визнання недійсним договору
Суддя Кощеєв І.М.
Представники:
від позивача: Драп"ятий Б.Є.(дов.№б/н від 01.06.08р.)-представниквід відповідача: не з"явився
від третьої особи: Краско І.В. ( дов. від 14.05.2008 року) - представник
Представники за зустрічним позовом:
від позивача: не з"явився
від відповідача-1: Драп"ятий Б.Є.(дов.№б/н від 01.06.08р.)-представник
від відповідача-2: Краско І.В. ( дов. від 14.05.2008 року) - представник
СУТЬ СПОРУ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2007 року у справі № 31/93-07 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено : визнано недійсним договір заміни кредитора від 28.08.2006 року, укладений між АТ "Індустріальний - експортний банк" та ТОВ "Перше видавництво". Стягнуто з ТОВ "Перше видавництво" на користь позивача за зустрічним позовом 42,50 грн. держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з АТ "Індустріально-експортний банк" на користь позивача за зустрічним позовом 42,50 грн. держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської від 12.06.2007 року у справі 31/93-07, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду зобов'язано АТ "Індустріально-експортний банк" повернути ТОВ "Перше видавництво" простий вексель № 300614437 на суму 2288109,57 грн. виданий на виконання договору заміни кредитора від 28.08.2006 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2008 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2007 року у справі №31/93-07 скасовано , а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області .
Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2008 року додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2007 року у справі № 31/93-07 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області .
Розпорядженням в.о. голови суду від 17.04.2008 року справу № 31/93-07 передано на новий розгляд судді Кощеєву І. М.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, з урахуванням чергової заяви про уточнення позовних вимог ( пояснення від 17.06.2008 р. ), звернувся з позовом про стягнення з Відповідача 2 000 000 грн. неповернутого Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна група „Експлерент” кредиту та 288 109 грн. 57 коп. нарахованих відсотків за кредитним договором № 1348/2005-юр від 14.10.2005 р., укладеним між Відповідачем та банком.
Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що 28.08.2006 р. між позивачем та Банком було укладено договір про заміну кредитора, за умовами якого банком передано Позивачу у повному обсязі всі права вимоги по зобов'язанням відповідача-1, що випливають з вказаного кредитного договору.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що зазначений договір про заміну кредитора від 28.08.2006 р. по своїй суті є договором факторингу. Новий кредитор, в даному випадку позивач, є фактором. Згідно ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк, або фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. У позивача відсутня ліцензія НБУ, яка надає право на здійснення фінансових послуг та позивач не є фінансовою установою, з огляду на що договір про заміну кредитора від 28.08.2006 р. не відповідає вимогам чинного законодавства. З цих підстав Відповіадчем подано зустрічний позов про визнання недійсним зазначеного договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Перше видавництво” ( Відповідач –1 ) проти задоволення зустрічної позовної вимоги заперечує, вказуючи на те, що Договір заміни кредитора не є Договором факторингу. Так, за спірним Договором заміни кредитора, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Те що особа, що прийняла право вимоги, перерахувала грошові кошти особі, що відступає право вимоги, в сумі, що відповідає сумі грошової вимоги, не є платою за відступлене право вимоги, а компенсацією суми боргу. Укладений договір за своєю суттю не відповідає вимогам договору факторингу адже фактично Банк шляхом укладання Договору змінює кредитора у зобов'язанні, а не відступає грошову вимогу. До Позивача переходять всі права кредитора, на підставах зазначених в ч. 1 ст. 512 ЦК України. Розрахунки за Договором проводилися шляхом випуску новим кредитором первісному кредитору простого векселя на вказану у п. 7 договору суму, оскільки за договором передавався вексель а не грошова сума, відповідно він і не може бути договором факторингу. Позивач провів розрахунок з Банком шляхом передачі йому простого векселя № 3006146437, що підтверджується копією АКТа прийому-передачі векселів від 28.08.2006 р.
Не підтримало зустрічну позовну заяву і Акціонерне товариство „Індустріально-експортний банк”, зазначивши у відзиві на позов на тому, що Договір заміни кредитора від 28.08.2006 р. за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги і відповідає вимогам закону щодо договору відступлення права вимоги, за своїм змістом і формою. Даний договір не є і не може бути визнаний договором факторингу, оскільки : розрахунки між сторонами Договору заміни кредитора провадились шляхом видачі простого векселю; Відповідач-2, який відступив право вимоги не платив Відповідачу-1; те, що Відповідач-1 прийняв на себе право вимоги боргу з Позивача не є фінансовою послугою, яку він, Відповідач-1 надав Відповідачу-2.
Крім того, Банк вказує на те, що в результаті укладання даного договору охоронювані законом права та інтереси Позивача не порушені. В результаті заміни кредитора права Позивача, як боржника за кредитним договором, не порушуються. Законодавець взагалі не включає в область охоронюваних законом інтересів особи вибір боржником якому кредитору сплачувати борг. Заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, лише за його повідомленням (ст. 516 ЦК України). Укладання договору заміни кредитора між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 не позбавляє останнього обов'язку сплатити борг в сумі 2 288 109,57 грн., а кому саме не є суттєвим для виконання зобов'язання.
За згодою представників сторін та третьої особи у судовому засіданні, була оголошена судом вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ :
14.10.2005 р. між Акціонерним товариством „Індустріально-експортний банк” ( Банк ) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна група „Експлерент” ( Товариство ) було укладено кредитний договір № 1348/2005-юр, згідно до умов якого Товариство отримало від Банку кредит на суму 2 000 000 грн.
28.08.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Перше видавництво” ( Відповідач –1 ) та Акціонерним товариством „Індустріально-експортний банк” ( Відповідач –1 ) було укладено Договір заміни кредитора, згідно до умов якого Відповідач-2 передав Відповідачу-1 всі права вимоги по зобов'язанню Товариства, що випливають із вищевказаного кредитного договору.
Сума вимоги, що передавалася складала 2 288 109 грн. 57 коп. і включала 288 109 грн. 57 коп. процентів за час користування кредитом Позивачем.
За передане право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна група „Експлерент” Відповідач-1 розрахувався шляхом видачі Відповідачу-2 простого векселя на суму 2 288 109 грн. 57 коп.
Вищезазначений Договір заміни кредитора від 28.08.2006 р. за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги і відповідає вимогам закону щодо договору відступлення права вимоги, за своїм змістом і формою.
Так, зі змісту договору заміни кредитора вбачається, що цей договір укладався відповідно до вимог ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України. Ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги ); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Позивач за зустрічним позовом просив суд визнати договір заміни кредитора недійсним з підстав недотримання вимог ст. ст. 1077, 1079 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1079 Цивільного кодексу України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.
За приписом ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона ( фактор ) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З огляду на визначення договору факторингу, такий правочин спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Така послуга за цим договором надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
У постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2008 року по цій праві зазначалося, що з аналізу вимог ст. 1077 Цивільного кодексу України вбачається, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату. Разом з тим, місцевий господарський суд з'ясувавши, що за договором заміни кредитора, розрахунки проводяться шляхом випуску новим кредитором первісному кредитору простого векселя на вказану у п. 7 договору суму, прийшов до помилкового висновку, що даний договір є договором факторингу, оскільки в ньому відсутнє зобов'язання нового кредитора передати первісному кредитору грошові кошти.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов”язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Таким чином, договір заміни кредитора від 28.08.2006 р. не є договором факторингу, а тому у суда відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.
Стосовно первісного позову пов”язаного зя стягненням з Відповідача 2 000 000 грн. неповернутого Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна група „Експлерент” кредиту та 288 109 грн. 57 коп. нарахованих відсотків за кредитним договором № 1348/2005-юр від 14.10.2005 р., укладеним між відповідачем-1 та банком –господарський суд знаходить їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Задовольняючи вказані позовні вимоги, суд також виходив з наступного.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться . До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмов від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України) .
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк .
Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна група „Експлерент” у встановлені кредитним договором № 1348/2005-юр строки кредит на суму 2 000 000 грн. не повернуло, 20 річних не сплатило ( доказів не надано ).
Отже, факт невиконання Відповідачем зобов'язань за кредитним договором матеріалами справи доведений, Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна група „Експлерент” не спростований.
Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України за первісним слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна група „Експлерент”, за зустрічним позовом також на Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна група „Експлерент”, оскільки у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Первісний позов –задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна група „Експлерент” (49005, м. Дніпропетровськ, вул.. Обручева, 17; код ЄДРПОУ 33184304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Перше видавництво” ( 01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, 13; код ЄДРПОУ 33638098) - 2 288 109 грн. 57 коп. заборгованості; 22 881 грн. 10 коп. витрат на сплату держмита; 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
У задоволенні зустрічного позову –відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення
шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського
суду.
Суддя
І.М. Кощеєв
(рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України 18.06.2008 р. )
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2008 |
Оприлюднено | 26.06.2008 |
Номер документу | 1754883 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Кощеєв І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні