Рішення

від 05.06.2008 по справі 4/151

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/151

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "05" червня 2008 р.Справа №  4/151

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/151

за позовом: Кіровоградської обласної організації Всеукраїнського товариства охорони природи, м. Кіровоград

до відповідача: приватного підприємства "Масштаб", м. Кіровоград

про стягнення 21136,23 грн.

Представники сторін:

від позивача - Гарбаренко І.М, довіреність № 7 від 05.06.08;

від позивача - Дорофєєв І.М., довіреність № 8 від 05.06.08;

від відповідача: участі не брав. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Рекомендоване поштове відправлення № 307375 вручене відповідачу 26.04.2008 року. Своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався, витребувані судом матеріали, пояснення чи можливі заперечення до суду не подав, тому справу розглянуто згідно до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення боргу по орендній платі в розмірі 7885 грн., по оплаті за отримані комунальні послуги в розмірі 8600 грн., за надані послуги з охорони в розмірі 3920 грн. та пені за несвоєчасне внесення платежів на суму 731 грн.10 коп., а всього на суму 21136 грн. 23 коп.

Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити повністю.

Відповідач відзив на позов подав.

Доказів повного погашення заборгованості відповідач не представив.

Розглянувши матеріали справи на підставі ст. 75 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

                                                 ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного договору оренди нежитлового приміщення № 19 від 01.09.2005 року (в подальшому договір), предметом якого повноважними представниками сторін в результаті вільного волевиявлення визначено проведення господарських операцій по передачі в тимчасове володіння 120 кв. метрів приміщення, розташованого за адресою м. Кіровоград вул. Тімірязєва 76, 6-ий поверх для використання відповідно до діяльності орендаря (відповідач по справі). Згідно до п. 3.1 договору орендна плата з 01.09.2005 року встановлюється в розмірі 2688 грн. за місяць, тобто 22 грн.40 коп. за 1 кв. м. орендованої площі. Крім того, за охорону приміщення як за додаткові послуги визначено плату в розмірі 140 грн. за місяць пропорційно займаній площі. У відповідності до п. 3.2 договору орендар повинен перераховувати орендну плату у вигляді попередньої оплати наперед до 15 числа поточного місяця. та проводить оплату рахунків орендодавцю (позивач по справі) за надані комунальні послуги з опалення, електропостачання, водозабезпечення та інше протягом 3-х днів з дня отримання таких рахунків. За невиконання умов договору сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені згідно до п. 3.3 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми заборгованості за кожен календарний день прострочення оплати. Згідно до п. 3.4 договору орендар повинен сплачувати земельний податок пропорційно частці площі приміщення, яке знаходиться у нього в користуванні.

Умови договору визнані повноважними представниками сторін, договір підписано та підписи скріплено відтисками печаток підприємств.

Відповідно до п. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

На виконання умов договору позивач згідно до акта приймання - передачі від 01.09.2005 року передав відповідачу приміщення загальною площею 120 кв. м. по вул. Тімірязєва 76 в м. Кіровограді, а відповідач прийняв вказане приміщення без будь-яких заперечень чи зауважень і користувався ним на власний розсуд. Пропозиції позивача про внесення змін до окремих положень вказаного договору приймались відповідачем, відмови від їх прийняття або скасування позивач не отримав. На час розгляду справи судом зміни розміру орендної плати від 01.04.2007 року у вигляді 25 грн. за 1 кв. м. орендованої площі та з 01.03.2008 року до 39 грн. за 1 кв. м. орендованої площі не спростовані відповідачем та не визнані у встановленому порядку недійсними.

Господарський суд вважає, що умови укладеного договору дають підстави стверджувати, що за своїм змістом дана угода сторін має риси договору управління майном, за яким відповідно до ст. 1029 Цивільного кодексу України одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). До того ж, за вищезазначеним договором відповідачу надавалось в управління нежитлове приміщення як єдиний на не ділимий об'єкт.

Відповідно до вимог ст.ст. 1031, 1035 ЦК України договір управління майном укладається в письмовій формі. Істотними умовами договору управління майном є: перелік майна, що передається в управління; розмір і форма плати за управління майном.

За своєю правовою природою договір укладений сторонами також містить ознаки договору про надання послуг, правовідносини в якому регулюються главою 63 Цивільного кодексу України. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Фактично, сторонами укладено договір про надання послуг з комунальних потреб, які нерозривно пов'язані з договором оренди, оскільки використовувати за предметом діяльності відповідача орендоване приміщення без забезпечення його теплопостачанням, електропостачанням, водозабезпеченням та водовідведенням а також без надання послуг з охорони було неможливо.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Сторонами укладено договір про надання послуг, який містить елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, за приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України у разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його б на інших умовах.

Порушуючи умови договору в односторонньому порядку, відповідач провів оплату орендної плати лише частково, у зв'язку з чим в період з травня 2007 року по грудень 2007 року включно виникла заборгованість в розмірі 7885 грн., з яких за травень та листопад 2007 року по 3000 грн. та за грудень 2007 року в розмірі 1885 грн.

Крім того, відповідач після отримання від позивача рахунків на проведення компенсації за отримані послуги комунальних служб в період з травня по грудень 2007 року провів лише часткову оплату, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 4354 грн. 40 коп. та за період з січня по березень 2008 року в розмірі 4245 грн. 73 коп., а всього заборгованість по комунальних платежах, яка підлягала до оплати відповідачем згідно до п. 3.2 договору складає 8600 грн. 13 коп. та підлягає до стягнення з відповідача в примусовому порядку. Поряд з цим, визначений згідно до п. 3.1 договору розмір плати за охорону приміщень пропорційно займаної площі в сумі 140 грн. щомісячно не внесено відповідачем на користь позивача і за період з січня 2006 року по березень 2008 року включно складає 3920 грн.

Натомість, господарський суд не находить підстав для стягнення з відповідача нарахованої згідно до умов п. 3.3 договору пені на суму 731 грн. 10 коп. враховуючи наступне.

Господарський суд приймає до уваги, що при нарахуванні пені позивач врахував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України про порядок застосування штрафних санкцій за приписом якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Нарахування пені проведено за 184 дні, тобто за 6 місяців. Однак, при проведені розрахунку пені невірно взято за базову заборгованість в суму 20405 грн. 13 коп. станом на 01.04.2008 року, в той час, коли розмір заборгованості був динамічним і постійно змінювався протягом визначено до стягнення 6 місячного строку.

Крім того, господарський суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 3.3 договору, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати орендної плати і комунальних платежів та встановлює пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки, є таким, що суперечить чинному законодавству.

Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена лише пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, тобто виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тобто 20% річних у відповідні періоди.

Відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань регулюється спеціальним законом, який передбачає стягнення лише пені, розмір якої обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України. З даною нормою Закону кореспондується стаття 343 Господарського кодексу України, згідно з пунктом 2 якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та стаття 231 Господарського кодексу України, пунктом 6 якої встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таку правову позицію викладено в Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року по справі № 4/84.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, оскільки через невиконання ним зобов'язань позивач змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав та поніс додаткові витрати.

Керуючись ст.ст. 34, 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд,-

                                                    В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Масштаб", м. Кіровоград вул. Тімірязєва 76 (р/р 2600101300190, р/р 2600202300190 в ТОВ "Укрпромбанк"           м. Кіровоград, МФО 323754; р/р 26002420025530 в КОФ АКБ "Укрсоцбанк"         м. Кіровоград, МФО 323293, код ЄДРПОУ 13760511) на користь Кіровоградської обласної організації Всеукраїнського товариства охорони природи, м. Кіровоград вул. Тімірязєва 76 (р/р 2600330010904 в КОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 323293, код ЄДРПОУ 03920379) заборгованість по оплаті орендної плати в розмірі 7885 грн., по оплаті комунальних послуг на суму 8600 грн. та за надані послуги з охорони на суму 3900 грн. на загальну суму 20405 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі 204 грн. 05 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 113 грн. 92 коп.

Наказ видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                                    Ю.І. Хилько