Постанова

від 19.06.2008 по справі 53/429-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/429-06

Харківський апеляційний господарський суд

                 Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня  2008 року                           Справа № 53/429-06

Колегія суддів у складі:

      головуючого судді  Олійника В.Ф., судді Гончар Т.В., судді Істоміної О.А.

при секретарі  Бухановій Т.А.

за участю представників сторін:

позивача –Мар*їної-Кравець І.О.  (довіреність у справі)

відповідача –не з*явився

розглянувши апеляційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”  (вх. № 995 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2008р.

по  справі №53/429-06 (суддя Мамалуй О.О.)

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Державного підприємства “Теплоелектроцентраль-2 “Есхар”, смт. Есхар, Чугуївського району Харківської області

про стягнення 740277,99 грн. -

встановила:

В грудні 2006 року Дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз України” після уточнення позовних вимог просила суд стягнути з Державного підприємства “Теплоелектроцентраль-2 “Есхар” основний борг за поставлений природний газ в сумі 175 720,42 грн., пеню в розмірі 54 096,33 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 113 933,21 грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 28 079,61 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від  02.04.2008р. позовні вимоги  задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача  три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 28 079,61 грн.  В частині стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ в сумі 175 720,42 грн. –провадження у справі припинено. В задоволенні інших позовних вимог –відмовлено. Рішення мотивовано тим, що частині стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ відсутній предмет спору,    вимоги в частині стягнення  річних відсотків за несвоєчасні розрахунки є правомірними та  позивачем не надано належними чином обґрунтованого розрахунку пені, а розрахунок інфляційних зроблений з арифметичними помилками.

Дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз України” в апеляційній скарзі і доповненні до неї порушує питання про його скасування  в  частині відмови у стягненні інфляційних і пені  та задовольнити в цій частині позовні вимоги в повному обсязі, відшкодувати за рахунок відповідача витрати, пов'язані зі сплатою державного мита за розгляд апеляційної скарги, посилаючись  на порушення судом норм матеріального та процесуального права і прийняття рішення  в цій частині вимог без нормативного обгрунтування своєї позиції .

Державне підприємство “Теплоелектроцентраль-2 “Есхар” у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, вважає рішення законним та обгрунтованим.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення  апеляційної скарги  ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”  з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення   річних відсотків за несвоєчасні розрахунки в сумі 28 079,61 грн. є правомірними. В частині стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ в сумі 175 720,42 грн. заборгованість відповідачем сплачена і предмет спору відсутностій.  В частині вимог, щодо стягнення пені в сумі 54096,33 грн. та суми на яку  збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 113 933,21 грн.  суду не надано належними чином обгрунтованого розрахунку пені, а розрахунок суми на яку  збільшився борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання  зроблений з арифметичними помилками.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 30.12.05р. між   сторонами   був   укладений   договір   №06/05-2760-ТЕ-31  на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідачу протягом  січня-березня 2006р. природний газ в об'ємі 2752,638 тис. М3 на загальну суму 811053,73 грн.

Протягом розгляду справи по суті відповідач розраховувався за поставлений природний газ і в січні 2007р. повністю погасив заборгованість - залишок несплаченої суми основної заборгованості в сумі 81720,42 грн., про що свідчать  надані відповідачем до матеріалів справи платіжне доручення №2454 від 21.01.08 р.  і акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.08 р.по 31.01.08р., підписаний сторонами.  

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції  про припинення провадження  у справі в частині  стягнення основного боргу з підстав  відсутності  предмету спору, тому оскаржуване рішення в цій частині залишається без змін.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 54096,33 грн. суд першої інстанції відмовив в задоволені вимог, оскільки позивачем не надано належним чином обґрунтованого розрахунку пені з урахуванням фактичних обставин спору.

Вимога позивача стягнути з відповідача пеню грунтується на підставі п.7.2 Договору та нараховану відповідно до п.6 ст.231 ГК України, ст.ст.258, 549-551 ЦК України  за період з 06.06.2006 р. по 06.12.2006 р.  

Дійсно умовами п.7.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого  платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п. 7.5 договору, пеня нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з  позовом.

Однак,  при  розгляді питання стягнення нарахованої позивачем пені колегія суддів  враховує наступне.

Предметом договору №06/05-2760-ТЕ-31 є постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Слід звернути увагу на характер правовідносин, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

До зазначених правовідносин необхідно застосувати Закон України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р., ст. 1 якого передбачено, що заборгованість  з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів  жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим законом перед надавачами житлово-комунальних послуг,           реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Згідно ст. 5 цього Закону на  суму реструктуризованої заборгованості не нараховується   пеня   житлово-комунальним підприємствам на  їх заборгованість   перед   постачальниками  енергоносіїв,  інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. Така правова позиція зазначена в судових рішеннях Верховного суду України, зокрема в постанові від 06.02.07р. по справі № 43/13-06 за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»про стягнення суми .

З урахуванням законодавства та судової практики у справах зі спорів, що виникають із договорів поставки природного газу для потреб населення ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.06.08р. вдруге зобов'язано позивача  надати правове та документальне обгрунтування доводів апеляційної скарги та розрахунок пені. Однак апелянт їх не надав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що  в задоволенні вимог про стягнення пені в  сумі 54096,33 грн. позивачу відмовлено правомірно,  рішення суду в цій частині залишається без змін.

Колегія погоджується з висновком суду про задоволення вимог стосовно   стягнення трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 28079,61 грн. як правомірних, оскільки задовольняючи вимоги в стягненні відсотків річних суд цілком обгрунтовано керувався  п.2 ст. 625 ЦК України відповідно до якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а прийняте рішення суду від  02.04.2008р. в цій частині також залишається без змін.

В стягненні з відповідача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів  в розмірі 113 933,21 грн., суд відмовив  позивачу в задоволенні цих вимог, оскільки розрахунок суми зроблений з арифметичними помилками і тому не може вважатися належним.

З таким висновком місцевого господарського суду не може погодитися колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Позивач після уточнень позовних вимог просив стягнути інфляційні витрати, розраховані відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України за період з лютого 2006 р. по жовтень 2007 р.  –в розмірі  113 933,21 грн.   

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 -7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування таких сум і в разі якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд  витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин справи залишає позов (в частині стягнення  відповідних спірних сум) без розгляду на підставі п. 5 ч. 1ст. 81 ГПК України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Судом першої інстанції не вимагалось від позивача навести обґрунтування щодо нарахування інфляційних. Крім того, інфляційні - це складова частина єдиної позовної вимоги, що включається в ціну позову  і визначена на підставі ст. 55 ГПК України позивачем. У випадках неправильного зазначеня ціни позову вона  визначається суддею на підставі ч.3 тієї ж статті.

Таким чином посилання суду першої інстанції, що розрахунок інфляційних зроблений з арифметичними помилками і тому не може вважатися належним є передчасним.

Вирішуючи спір в цій частині суд не застосував норму прцесуального права, яка підлягає застосуванню і  вирішив спір  в частині стягнення інфляційних всупереч нормам чинного законодавства.

В розумінні статті 625 Цивільного кодексу України грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних. За своєю правовою природою стягнення інфляційних та 3 % річних є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів у випадку порушення стороною своїх грошових зобов'язань.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.06.08р. також було зобов'язано позивача  надати відповідно до закону  та з урахуванням судової практики обгрунтуваний перерахунок суми інфляційних нарахувань. Судом в засіданні було залучено до матеріалів справи наданий позивачем на виконання вимог ухвали перерахунок суми інфляційних.  

Оскільки відповідач належним чином не виконав договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані позивачем послуги, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат, з урахуванням перерахунку суми інфляційних, є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 106 227,63 грн.

               Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду від 02.04.2008р. в частині відмови в стягненні суми інфляційних нарахувань та прийняття нового, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів  в розмірі 106 227,63 грн.  Судові витрати підлягають розподілу відповідно ст. 49 ГПК України.  В іншій частині рішення суду першої інстанції залишається без змін.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526,625 ЦК України ст.ст. 4-7, 43,49, 80, 99, 101, 102, п. 2 ст.103, п 4 ч.1 ст.104, 105 ГПК України, -

постановила:

Апеляційну скаргу  Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”  задовольнити частково.

                    Рішення господарського суду Харківської області по справі № 53/429-06 від 02.04.2008р.  скасувати в частині відмови у стягненні  суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 113933,21 грн.

        Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

       Стягнути  з Державного підприємства “Теплоелектроцентраль-2 “Есхар” (63524 смт. Есхар, Чугуївського району Харківської області, вул. Стрілецької дивізії, 16, р/р № 26002301948 в АКБ «Золоті ворота»МФО 351931, код ЄДРПОУ 30034023)   на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”( 04116, м. Київ ,  вул. Шолуденка, 1, р № 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 106 227,63 грн.   інфляційних збитків.

        Стягнути з  Державного підприємства “Теплоелектроцентраль-2 “Есхар” (63524 смт. Есхар, Чугуївського району Харківської області, вул. Стрілецької дивізії, 16, р/р № 26002301948 в АКБ «Золоті ворота»МФО 351931, код ЄДРПОУ 30034023)   на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”( 04116, м. Київ ,  вул. Шолуденка, 1, р № 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) державне мито   в сумі  569,67  грн.

        В іншій частині  рішення залишити без змін.

              Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

                  Головуючий суддя                                                       Олійник В.Ф.

                                         Суддя                                                       Гончар Т.В.

                                         Суддя                                                       Істоміна О.А.