Постанова

від 12.10.2006 по справі а35/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А35/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.10.06р.

Справа № А35/291

За позовом  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,  м. Дніпропетровськ 

до  Колективного підприємства "Делішес", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 2293,75 грн

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники сторін:

  Від позивача - Бичкова С.В.- заступник начальника відділу, дов №03-06/23

                              від 11.01.06 р.

 Від відповідача - представник не з`явився. 

                                                      СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача адміністративно-господарські санкції –2293,75 грн за нестворені в 2005р. місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачем вимог ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі Закон).

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, вказав, що відповідач добровільно до цього часу санкції за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів не сплатив.

              Відповідач відзив на позов не надав, вимог не заперечив, присутність повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив.

             Відповідно до ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Ухвала суду та повістка направлені відповідачу за його місцезнаходженням, яке вказано звіті форми 10-ПІ, та повістку було вручено 18.08.2006р.

            Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений  про розгляд цієї адміністративної справи.

В судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину Постанови.

           Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

             Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХП (зі змінами та доповненнями станом на 2005р.) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 15 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05. 1995р. № 314 передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, які були чинними в 2005р., на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування органів, що здійснюють працевлаштування, про наявні вакансії.

У відповідності із „Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” (форми 10-ПІ річна) на підприємстві відповідача середньооблікова чисе-льність штатних працівників облікового складу склала 7,5 осіб (за звітом відповідача), за правилами обчислення середньооблікої чисельності штатних працівників облікового складу –це буде складати 8 осіб. Працюючі інваліди відсутні. Чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до нормативу –1 особа.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постановах від 20.07.2004р. №04/336 зі справи 2-23/9789-03, від 29.03.2005р. №05/145 зі справи №13/403 та від 29.03.2005р. №05/144 зі справи №3/118,  дані про повідом-лення відповідачем органів працевлаштування  щодо наявності вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів  входять до предмету доказування  з огляду на приписи норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до довідки Амур-Нижньодніпровського районного центру зайнятості населення №714 від 15.05.2005р.  відповідач протягом 2005р. не повідомляв про наявність вакансій взагалі, в тому числі для працевлаштування інвалідів.

Відповідач також не надав суду інших доказів щодо повідомлення органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про вакансії для інвалідів. Отже, органи  працевлаштування інвалідів не мали підстав для направлення  інвалідів на  підприємство відповідача, відсутність повідомлення про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів робить таке направлення неможливим, що і зазначено у вказаній довідці Центру зайнятості.  

          Відповідно до частини 1 статті 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де   кількість   працюючих   інвалідів   менша,   ніж  установлено нормативом,  передбаченим  частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  штрафні  санкції,  сума  яких  визначається  у  розмірі середньої  річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні),  в  установі,  організації  за кожне робоче місце, не зайняте   інвалідом.  Для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств,   організацій   громадських   організацій  інвалідів, фізичних   осіб,   на  яких  працює  від  8  до  15  осіб,  розмір адміністративно-господарських  санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі   половини   середньої   річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  в установі, організації

     Відповідно до звіту форми №10-ПІ  середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 4587,50 грн,  штраф складає 2293,75 грн.

          Таким чином,  вимоги позивача  обґрунтовані  та підлягають задоволенню в повному обсязі.

         Відповідно до ч. 4 ст. 94  Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

         Керуючись ст.ст.158-167 Кодексу адміністративного судочинства України,   ст.ст.  19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

          Позов задовольнити повністю.

         Стягнути з Колективного підприємства «Делішес»- 49039, м.  Дніпропетровськ, вул. Білостоцького,179, код ЄДРПОУ 19086911 (п/р 26001096880100 в ДОД АППБ «Аваль», МФО 305653) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 60, к. 18, код ЄДРПОУ 25005978 (р/р 31217230600010 в УДКУ в Дніпропетровській області,  МФО 805012)  санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів –2293,75 грн (дві тисячі двісті дев'яносто три  грн 75 коп).

         Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

         Постанова набирає законної сили  відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 184-186 Кодексу адміністративного судочинства України.               

             Постанова виготовлена в повному обсязі 13 жовтня 2006р.

Суддя

Л.П. Широбокова