Постанова

від 18.04.2008 по справі 11/627пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.04.2008  року                                                           

Справа № 11/627пн

Луганський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                        Бойченка

К.І.

Журавльової Л.І.

         за присутністю секретаря

         судового засідання                              Міхальчук О.А.

         та за участю

         представників сторін:

         від позивача                                        

повноважний представник не прибув

         від відповідача                              повноважний

представник не прибув

         від 

третьої особи -

         Мясникова І.В.                             повноважний

представник не прибув

         від третьої особи -

         ТОВ „Татася”                                ОСОБА_5, дов.

від 17.12.2007, б/н 

         розглянув у відкритому

         судовому засіданні

         апеляційну скаргу                              Товариства з

обмеженою відповідальністю

„Татася”, м. Луганськ

          на рішення

      господарського суду                    Луганської області

від                                                 

28.02.2008

у справі                                        №

11/627пн  (суддя -Москаленко М.О.)

         за позовом                                         Приватного підприємця

ОСОБА_2, м. Луганськ

         до 

відповідача                             

Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ

         третя особа, яка не заявляє

         самостійних вимог на предмет

         спору                                           

ОСОБА_1, м. Луганськ

         третя особа, яка не заявляє

         самостійних вимог на предмет

         спору                                            Товариство з обмеженою

відповідальністю

„Татася”, м. Луганськ

про                                                 

усунення перешкод у праві власності

                                                    та користуванні нежитловим

приміщенням

магазину та земельною ділянкою

На підставі ст.

77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні

15.04.2008 оголошено перерву до 18.04.2008, о 12 год. 00 хв. для підготування

повного тексту постанови за клопотанням представника ТОВ „Татася”

          За результатами розгляду апеляційної

скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що

призначена розпорядженням голови суду від 20.03.2008 та розпорядженням першого

заступника голови суду від 11.04.2008

В С Т А Н О В И В :

          Позивач,

Приватний підприємець ОСОБА_2 (далі -ПП ОСОБА_2) звернувся до господарського

суду Луганської області з позовом до приватного підприємця  ОСОБА_3 (далі -ПП ОСОБА_3) про усунення

перешкод у здійсненні права власності на об'єкт нерухомості -нежитлове

приміщення магазину (літ. №1)загальною площею 

144,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, 1-ж, та

у користуванні земельною ділянкою площею 144,1 кв.м., на якій розташований

вказаний об'єкт нерухомості, шляхом зобов'язання відповідача не чинити

будь-яких дій, які можуть спричинити шкоду вказаному об'єкту нерухомості.

         Ухвалою суду від 10.01.2008 залучено

до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет

спору -Товариство з обмеженою відповідальністю „Татася” (далі -ТОВ „Татася”).

         Рішенням  місцевого господарського суду від 28.02.2008

у задоволенні позову відмовлено.

         Відмова у задоволенні позову

мотивована необґрунтованістю позовних вимог, недоведеністю їх матеріалами

справи та її фактичними обставинами, положеннями ст. ст. 13, 15, 16, 214, 316,

ч. 2 ст. 328, ч. 3 ст. 334, ч. 3 ст. 376, ст. 392 Цивільного кодексу України,

ст. 23 Земельного кодексу України, Тимчасового положення про порядок реєстрації

прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції

України від 07.02.2002 № 7/5, ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу

України, рішенням господарського суду Луганської області від 20.02.2006 у

справі № 13/2пн та рішенням третейського суду при асоціації „Юридична група

„Верітас” від 05.07.2007        

         За висновком суду, позивачем не

доведено наявності у нього права користування земельною ділянкою, на якій

розташований спірний об'єкт нерухомості, право власності на який належить

позивачеві та який, за висновком суду, до експлуатації введений не був, не

надано доказів конкретних дій порушення або можливості порушення відповідачем

права власності ПП ОСОБА_2 на вищевказаний об'єкт нерухомості.

         Судом першої інстанції встановлена

тотожність місця розташування частини нежитлового приміщення за адресою: м.

Луганськ, кв. Мирний, 1-ж з місцем розташування нежитлового приміщення, що було

предметом спору у справі № 13/2пн, також встановлено за ТОВ „Татася” право

постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовано нежитлове

приміщення магазину загальною площею 144,1 кв.м., за адресою: м. Луганськ, кв.

Мирний, 1-ж.

         Також згідно рішення суду факт

укладення  позивачем 18.09.2007 договору

купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину загальною площею 144,1 кв.м.,

розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, 1-ж, з третьою особою

ОСОБА_4 (далі - договір купівлі-продажу від 18.09.2007) за обставин відсутності

спору щодо права власності на вказане нежитлове приміщення за даною адресою дає

підстави вважати позивача добросовісним набувачем вказаного об'єкту

нерухомості. Як зазначено місцевим господарським судом, матеріалами справи не

спростовано ту обставину, що позивач не знав або не міг знати під час укладення

вказаного договору про наявність спору щодо права власності саме на нежитлове

приміщення магазину загальною площею 144,1 кв.м., розташованого за адресою: м.

Луганськ, кв. Мирний, 1-ж.

         ТОВ „Татася” не погодилося з рішенням

суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення

та припинити провадження у справі відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського

процесуального кодексу України..

В обґрунтування

вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на незаконність,

необґрунтованість рішення, прийняття його з порушенням норм процесуального

права (ст.ст. 1, 4, 42, 12, 13 Господарського процесуального кодексу

України), на положення Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР „Про судове

рішення” від 29.12.1976 № 11, із змінами та доповненнями.

         За твердженням скаржника, суд першої

інстанції вийшов за межі предмету спору, проаналізувавши та встановивши факти,

що не мають жодного значення до предмету справи, а саме: наявність законних

підстав для набуття права власності позивачем, відповідачем та іншими особами

на нерухоме майно -нежитлове приміщення № 1 - магазин, що розташований за

адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, 1-ж, правомірність рішення третейського суду,

яким право власності на нежитлове приміщення магазину було визнано за ПП

ОСОБА_3.

         Також за доводами апелянта, місцевим

господарським судом, не надано оцінки доказам, наданим третьою особою -ТОВ „Татася”

у підтвердження ухилення ПП ОСОБА_3 від виконання рішення господарського суду

Луганської області по справі № 13/2пн та відповіді Управління архітектури та

містобудування Луганської міської ради від 30.01.2008 № 1-20/99 на запит

адвоката ОСОБА_5, в якому зазначено, що адреса: м. Луганськ, кв. Мирний, 1-ж

рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради жодному об'єкту

нерухомості не присвоювалась та об'єкт за цією адресою в експлуатацію не

вводився, чим проігнорував права третіх осіб.

         Крім того, ТОВ „Татася” стверджує про

порушення та неврахування судом першої інстанції предметної підсудності спору

господарському суду, оскільки позивачем не надано жодного доказу наявності

будь-яких господарських правовідносин між сторонами. Всі правовідносини, на які

ПП ОСОБА_2 посилався у позові, за доводами скаржника, стосуються виключно

захисту його прав як фізичної особи, договір купівлі-продажу від 18.09.2007 не

є господарським, а навпаки укладений між фізичними особами.

         Доводи позивача стосовно використання

спірного приміщення у підприємницькій діяльності скаржник оспорює за

недоведеністю їх позивачем та посилається у докази на відсутність у позивача

дозволу на відкриття об'єкта сфери стаціонарної торгівельної мережі, що, за

твердженням скаржника, свідчить про відсутність у позивача права на

використання у підприємницькій діяльності об'єкта нерухомості за адресою: м.

Луганськ, кв. Мирний, 1-ж.

         Позивач, відповідач та третя особа, що

не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_4 у відзивах на апеляційну

скаргу та у додаткових відзивах доводи скаржника оспорюють, просять залишити

оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу

без задоволення. Розгляд справи вказані учасники судового процесу просять

здійснювати без їх участі, про що заявлені відповідні клопотання, які за

результатами розгляду судовою колегією задоволені.

         Розглянув матеріали справи, обговорив

доводи апеляційної скарги, заслухав представника ТОВ „Татася”, дослідив

правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм

матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд

у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення

апеляційної скарги, виходячи з наступного.

         За позовною заявою позивачем зазначено

про здійснення відповідачем дій щодо позбавлення позивача придбаного ним

об'єкту нерухомості. За доводами позивача, вказані дії відповідача спрямовані

на позбавлення його права власності на цій об'єкт та права користування

земельною ділянкою, на якій він розташований.

         При розгляді справи суд першої

інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності позивачем наявності

у нього права користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт

нерухомості та того, що саме відповідач своїми конкретними діями порушує або

може порушити право власності позивача на вказаний ним об'єкт нерухомості.

         Також, суд правомірно зазначив про

неконкретизованість позивачем позовних вимог та з урахуванням положень ст.ст.

33, 34 Господарського процесуального кодексу України відмовив позивачу у

задоволенні позовних вимог. Сторони у справі та треті особи, у тому числі і

скаржник, відмову у задоволенні позову вважають обґрунтованою.

         Посилання скаржника на порушення судом

норм процесуального права та прав третіх осіб у справі не можуть бути прийняті

до уваги з наступного.

         Вимоги позивача за позовом щодо

усунення перешкод у праві власності на нежитлове приміщення - магазин стосуються

захисту його права власності на цій об'єкт нерухомості.

         Відповідно до ст. 47

Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею

за результатами обговорення всіх обставин справи. Отже, з урахуванням положень

даної статті суд першої інстанції обґрунтовано з'ясував питання наявності у

позивача права власності, на захист якого заявлено позов, оцінив докази у

справі відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу

України та норм цивільного законодавства, що регулюють правовідносини щодо

права власності.

         Як встановлено місцевим господарським

судом нежитлове приміщення -магазин, розташований за адресою: м. Луганськ, кв.

Мирний, 1-ж передано позивачеві у власність громадянином ОСОБА_4 відповідно до

умов договору купівлі-продажу від 18.09.2007, який нотаріально посвідчений та

зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно

21.09.2007, реєстраційний № 1023.

         Право власності позивача на

вищевказане нежитлове приміщення підтверджено і іншими матеріалами справи:

витягом з Державного реєстру правочинів та витягом про реєстрацію права

власності на нерухоме майно міського комунального підприємства бюро технічної

інвентаризації м. Луганськ.

         Висновок суду першої інстанції

стосовно того, що позивач є добросовісним набувачем об'єкту нерухомості,

розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, 1-ж, не суперечить

положенням ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якою надано поняття

„добросовісний набувач” та фактичним обставинам справи, у тому числі умовам п.

1.3, укладеного громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_2, договору купівлі-продажу

нежитлового приміщення від 18.09.2007, яким зазначено про відсутність заборон,

арештів, обмежень щодо відчужуваного нежитлового приміщення.

         Як обґрунтовано зазначено судом першої

інстанції, вказаний договір також як і інші правочини щодо відчуження

вищевказаного нежитлового приміщення недійсними в установленому порядку визнані

не були.

         Згідно ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу

України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не

випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена

судом.

         Посилання апелянта на лист Управління

архітектури та містобудування Луганської міської ради від 30.01.2008 № 1-20/99

(т.1, а.с. 92) також не може бути прийнято до уваги з врахуванням матеріалів

інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомості - нежитлового приміщення № 1

-магазину загальною площею 144,1 кв.м., листа Управління архітектури та містобудування

Луганської міської ради від 06.06.2007 № 01-10/747 щодо присвоєння адреси

вказаному приміщенню та рішення третейського суду при асоціації „Юридична група

„Верітас” від 05.07.2007 по справі № 02-26.06/2007, яке не було скасовано та на

підставі якого, як встановлено судом першої інстанції, за ПП ОСОБА_3 було

визнано право власності на нежитлове приміщення магазину (літ. №1) загальною

площею 144,1 кв.м. з навісами, що розташоване за адресою:  м. Луганськ, кв. Мирний, 1-ж.

         Ухилення ПП ОСОБА_3  від виконання рішення місцевого

господарського суду по справі № 13/2пн не є предметом спору по даній справі,

тому посилання скаржника на ці обставини не може бути прийнято до уваги.

         Не можна погодитися і з доводами

скаржника стосовно порушення судом правил підсудності спору господарським

судам, а саме вимог ст. 1, 12, 13 Господарського процесуального кодексу

України.

         Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського

кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється

діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована

на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг

вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

         Відповідно до ч. 1 ст. 55

Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники

господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи

господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають

відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах

цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

         Суб'єктами господарювання  є громадяни України, іноземці та особи без

громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані

відповідно до закону як підприємці (п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу

України).

         Відповідно до матеріалів справи

позивач та відповідач у встановленому законом порядку зареєстровані як суб'єкти

підприємницької діяльності, ще до укладення громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_4

договору купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину (літ. №1)

загальною площею 144,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв.

Мирний, 1-ж.

         Згідно п. 4.4 даного договору Покупцем

(ОСОБА_2) відчужуване нежитлове приміщення прийнято у технічному стані,

придатному для використання за цільовим призначенням, тобто у

підприємницькій діяльності.

         З пояснень позивача ним здійснювалися

дії по використанню вказаного об'єкту нерухомості у своїй підприємницькій

діяльності шляхом укладення договорів на закупівлю торгівельного обладнання та

інших угод. Як приклад, ПП ОСОБА_2 надано договір від 05.11.2007 № 1105/02,

укладений з Приватним підприємством „Торг.Мост”, предметом якого є  виготовлення вітринної шафи, адрес доставки -

м. Луганськ, кв. Мирний, 1-ж.

         Ненадання позивачем вказаного договору

місцевому господарському суду, на що посилається скаржник, не перешкоджає

дослідженню його судом апеляційної інстанції з врахуванням положень ст. 101

Господарського процесуального кодексу України.

         Інші доводи ТОВ „Татася” за

апеляційною скаргою, запереченнями на відзив 

позивача та що викладені у поясненнях представника, наданими у судовому

засіданні, не спростовують висновків суду першої інстанції за рішенням, що

оскаржується.

         Підстав для скасування рішення не

вбачається.

         Судові витрати за апеляційною скаргою

підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49

Господарського процесуального кодексу України.

         З урахуванням вимог Декрету Кабінету

Міністрів України від 21.01.1993 N 7-93 “Про державне мито”  та позовних вимог, які мають немайновий

характер, скаржник при зверненні з апеляційною скаргою до Луганського

апеляційного господарського суду повинен був сплатити 42 грн. 50коп.

        Фактично скаржником за квитанцією від

14.03.2008 № 00394 сплачено 50 грн. Зайве сплачене держмито у сумі 7 грн. 50

коп. підлягає поверненню ТОВ „Татася” з Державного бюджету України.

             Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського

процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

            1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

„Татася” на рішення господарського суду Луганської області від 28.02.2008 по

справі № 11/627пн залишити без задоволення.

           2. Рішення господарського суду

Луганської області від 28.02.2008 по справі № 11/627пн залишити без змін.

            3.Повернути Товариству з обмеженою

відповідальністю „Татася”, м. Луганськ, вул. 2-А Краснознаменна, 1А,

ідентифікаційний код 21799527 з Державного бюджету  України державне мито у сумі 7 грн. 50 коп.,

що зайве сплачене за подання апеляційної скарги за квитанцією від 14.03.2008 №

00394, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

       Повернення державного мита здійснюється

на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.

Відповідно ч.

3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає

законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий

суддя                                                 

Т.М.Баннова

Суддя                                                                     

К.І.Бойченко

Суддя                                                                     

Л.І.Журавльова