Рішення

від 26.05.2008 по справі 5020-11/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-11/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"26" травня 2008 р. справа № 5020-11/207

За позовом Громадської організації “Севастопольський міський партійний осередок “Союз”  

до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

про  спонукання внести зміни до договору оренди комунального майна

Суддя   Дмитрієв В.Є.

Представники:

від позивача           Полякова З.В., довіреність б/н від 20.04.2008

від відповідача          Сарахман С.О., довіреність б/н від 08.05.2008

СУТЬ СПОРУ:          

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача  про спонукання внести зміни до договору оренди комунального майна.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає, позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем вимог статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, заперечення обґрунтовує повідомленням відповідача про відмову від пролонгації Договору.

          Відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача   були роз'яснені його права і обов'язки.

Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін,  суд,  встановив:

22.02.1998 між Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого являється Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (Орендодавець) та Громадською організацією “Севастопольський міський партійний осередок “Союз”  було укладено Договір оренди нерухомого майна № 2504 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач передав позивачу вбудовані не житлові приміщення, загальною площею 32,8 кв.м., яке розташоване за адресою м. Севастополь, вул. П.Лумумби, 5

Відповідно до умов строк дії Договору закінчився 26.02.2008.

Позивачем своєчасно сплачувалась орендна плата за користування спірним приміщенням.

14.02.2008 позивач надіслав на адресу відповідача лист (вх. 945 від14.02.2008, арк. с. 43) де просить відповідача продожити строк дії Договору на 5 років.

Відповідно до відзиву  на позов, 03.03.2008 відповідач надіслав на адресу позивача лист (вих. 792, арк. с. 56), де у пролонгації Договору   було відмовлено. Однак, відповідач надслав на лист на адресу 99011 м. Севастополь, вул. П.Лумумби, 5, а відповідно до довідки статистики № 22-366-639 (арк. с. 33) юридична адреса Громадської організації “Севастопольський міський партійний осередок “Союз”   - 99003 м. Севастополь, вул. М.Музики, 88-А.  Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначений лист Фонду комунального майна Севастопольської міської ради не являється належним доказом повідомлення позивача про відмову від пролонгації Договору у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Правовідносини сторін регулюються статтями 181, 188, 283-285, 291 Господарського Кодексу України, статтями 5, 6, 7, 9, 17, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтями 15, 645, 759, 762, 764, 785, 795 Цивільного Кодексу України.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003) /далі –ЦК України/, статтею 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992 та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003), згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, встановлення обставини продовження користування наймачем майном після закінчення строку договору найму протягом одного місяця та за відсутності в межах зазначеного строку заперечень наймодавця, має своїм правовим наслідком поновлення дії договору на строк, який був встановлений раніше.

Відповідно до частини першої статті 285 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар може реалізувати надане йому переважне право на продовження строку дії договору оренди тільки в тому разі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі.

Відповідач вважає Договір припиненим  через надіслання Позивачу листа, який, на його думку, є заявою про припинення Договору, однак, як вже зазначалося раніше судом не приймаються ці посилання відповідача до уваги у зв`язку з тим, що лист (вих. 792, арк. с. 56) не було надіслано на юридичну адресу  позивача.

Крім того, в судовому засіданні 26.05.2008 представник відповідача пояснив,  що доказів повідомлення позивача про припенення дії договору на юридичну адресу немає.

Після закінчення строку дії договору оренди, позивач фактично продовжує користуватись орендованим майном, сплачує орендну плату, а відповідач приймає орендні платежі та веде листування про зміну його умов в частині орендної плати та строку дії (арк. с .44).

Крім того, судом встановлений факт виставлення Відповідачем рахунків-актів за Договором для сплати позивачем орендної плати, відшкодування плати за користування приміщенням та неустойки, хоча рахунки-акти виставлялись в сумі щомісячної орендної плати та сплачувались позивачем як орендна плата, відповідачем ці платежі позивача приймались.

Це повною мірою відповідає вимогам статті 762 ЦК України щодо справляння плати за користування майном та свідчить про відсутність наміру припинити договір у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Зазначене визнається судом як доведеність належними і допустимими доказами обставини продовження користування Позивачем об'єктом Договору після закінчення строку його дії.

Докази вчинення відповідачем дій по примусовому звільненню займаного позивачем орендованого приміщення  відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України  за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті  284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Зазначені положення також містяться у частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався  до відповідача з заявою (вх. 945 від 14.02.2008, арк. с. 43) про продовження строку дії договору оренди.

Після закінчення строку дії договору позивач продовжував орендувати вказане приміщення, за що йому виставлялися відповідні рахунки по сплаті орендної плати та плати за комунальні послуги, які він своєчасно сплачував, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найма (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.  

Аналогічні положення містяться в статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Статтею 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Аналіз норм цієї статті свідчить про те, що діючим законодавством за відсутності заперечень сторони (сторін) передбачається можливість продовження договору оренди на новий термін і не вимагається укладення нового договору оренди цього ж майна  між цими ж сторонами.

Викладені обставини та надані  докази свідчать про те, що відповідач не заперечував проти оренди позивачем майна після закінчення строку дії договору.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи дають суду підстави вважати, що Договір   є поновленим. Однак пропозиція позивача пролонгацію Договору не розглянута відповідачем у встановлені законом строки.

Предметом спору є продовження договору на тих самих умовах на строк 5 років шляхом внесення змін в пункт 9.1 Договору в частині строку дії Договору.

Право позивача гарантується частиною третьою статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, згідно з якою після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Відповідач не надав доказів неналежного виконання позивачем умов договору.

З урахуванням викладеного суд вважає, що договір № 2504 від 26.02.1998 оренди нерухомого державного майна підлягає зміні, так як  позивач мав і має право на його продовження та укладення строком на 5 років  на умовах договору 2504 від 26.02.1998. Позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 20-7/426 від 09.04.2008.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради  (99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 25750044, п/р № 37188003000416 в УДК в м. Севастополі, МФО 824509)  внести зміни до пункту 9.1 Договору оренди № 2504 від  26.02.1998 вбудованих не житлових приміщеннь, загальною площею 32,8 кв.м., яке розташоване за адресою м. Севастополь, вул. П.Лумумби, 5, укладеного між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради  (99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 25750044, п/р № 37188003000416 в УДК в м. Севастополі, МФО 824509) та Громадською організацією “Севастопольський міський партійний осередок “Союз”   (99003 м. Севастополь, вул. М.Музики, 88-А, код ЄДРПОУ 25138871) , встановивши строк його дії  - п`ять років –до 26.02.2014, шляхом підписання впродовж 10 календарних днів відповідної додаткової угоди до договору оренди  № 2504 від  26.02.1998.

У випадку невиконання Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради  (99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 25750044, п/р № 37188003000416 в УДК в м. Севастополі, МФО 824509) пункту 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Севастополя від 26.05.2008 по справі № 5020-11/207 вважати пункт 9.1 Договору № 2504 від 26.02.1998 діючим в редакції позивача згідно Додаткової угоди від 14.02.2008, а саме: „Цей договір діє з 27.02.1998 по 26.02.2014”.

4.          Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради  (99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 25750044, п/р № 37188003000416 в УДК в м. Севастополі, МФО 824509) на користь Громадської організації “Севастопольський міський партійний осередок “Союз”   (99003 м. Севастополь, вул. М.Музики, 88-А, код ЄДРПОУ 25138871)  державне мито в сумі  85,0 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копії  рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                                В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано   27.05.2008

РОЗСИЛКА:

Громадська організація “Севастопольський міський партійний осередок “Союз” - 99011 м. Севастополь, вул .П. Лумумби, 5

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради –99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5