Ухвала

від 06.06.2008 по справі 02-07/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02-07/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

06.06.08                                    № 02-07/29

 Суддя господарського суду Кіровоградської області Хилько Ю.І., розглянувши матеріали

за позовом: Прокурора Ульяновського району в інтересах Грушківської  сільської ради, Кіровоградська обл., Ульяновський район, с. Грушка, вул. Шевченка, 1,

до відповідача: приватного підприємства "Трейд Сервіс", 26500, Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Леніна, 40,

про визнання недійсним правочину

Розглянувши матеріали які 04.06.2008 року надійшли від прокурора Ульяновського району (вх. № 2557), у відповідності до ст. 61 ГПК України, господарський суд, -

                                                        ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ульяновського району в порядку ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та керуючись ст. 2 ГПК України звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою в інтересах Грушківської сільської ради про визнання недійсним договору оренди землі від 24.10.2006 року укладений орендодавцем Косецьким Станіславом Даниловичем та орендарем приватним підприємством "Трейд Сервіс". Позовні вимоги прокурор обґрунтував наступним чином.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а також надані їм делеговані повноваження - повноваження органів державної виконавчої влади. Крім цього, згідно підпункту 1 пункту „б" ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування", делегованими повноваженнями, тобто повноваженнями органів державної виконавчої влади наданими органам місцевого самоврядування законом є здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства. Відповідно до ст. 1283 ЦК України, в населених пунктах, де немає нотаріусів, відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи вживають заходів щодо охорони спадкового майна.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем. Згідно зі ст. 126 Кодексу право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 р. щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти., що право особи (юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом.

З огляду на викладене, Грушківська сільська рада є органом держави і може виступати позивачем в даній справі.

Проведеною прокуратурою району перевіркою встановлено, що 24.10.2006 року між орендодавцем Косецьким Станіславом Даниловичем та орендарем приватним підприємством „Трейд Сервіс" в особі представника Тетеви Василя Степановича, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію ПП „Трейд Сервіс" серії АОО № 492646 та Статуту укладено договір оренди землі. Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка № 894 згідно схеми поділу земель колективної власності на земельні ділянки та організації території СВК ім. Шевченка, розташована на території Грушківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, загальною площею 3.17 га, в тому числі ріллі - 3.17 га, терміном на 5 років. Проте, згідно даних відділу РАЦС Ульяновського РУЮ та Грушківської сільської ради, смерть орендодавця Косецького Станіслава Даниловича зареєстрована 11.06.2003 року. В зв'язку з тим, що зазначений правочин породжує права і обов'язки сторін, а одна із сторін (орендодавець) під час укладення правочину була мертвою, тому, відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України - правочин є недійсним.

06.02.2008 року за даним фактом прокуратурою району складено протокол про адміністративне правопорушення - порушення Закону України „Про боротьбу з корупцією", за результатами розгляду якого Ульяновським районним судом 26.02.2008 року Грушківського сільського голову Козловського П.Ф. визнано винним в порушенні п. „а" ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" та притягнуто до адміністративної відповідальності і обрано відносно нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 255 грн.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та повноваження прокурора щодо права на звернення до суду, господарський суд прийшов до переконання, що позовна заява не підлягає до розгляду в господарських судах України та необхідно відмовити прокурору у прийнятті позовної заяви та повернути як підписану особою, яка не має права її підписувати.

Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки визначені, зокрема, і статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, обсягу наданих прокурору статтею 29 Господарського процесуального кодексу України прав, представництво прокуратурою інтересів держави у господарському суді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Але представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені нормами Конституції України та іншими правовими актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді, або держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.

Проте, інтереси держави є відмінними від інтересів інших учасників суспільних відносин і, даючи офіційне тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7 та 143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства, установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Залишаючи без розгляду позов прокурора в інтересах Грушківської сільської ради, господарський суд врахував, що наведене обґрунтування підстав пред'явлення позову не містить посилань на обставини, що свідчать про порушення чи загрозу інтересам держави та визначення органу державної влади, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, позов заявлено в інтересах органу місцевого самоврядування, управління господарською діяльністю якого здійснюється через його органи управління, а тому за таких обставин порушувати провадження у справі за позовом прокурора та розглядати спір по суті підстав не має. Натомість, позовна заява прокурора не містить жодних посилань на те, що вона подається в інтересах держави і ніяк не обґрунтована інтересами держави. Посилання прокурора на те, що незаконне використання земель може призвести до її забруднення, забур'янення, псування, порушення екологічної ситуації та природних якостей землі не підтверджується будь-якими доказами та фактично є лише його власним міркуванням з цього приводу.

За правилами частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним на підставах, що передбачені законом, за позовом одного із учасників правочину або іншої заінтересованої особи.

Суб'єктний склад сторін, який визначено статтями 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює розгляд в господарських судах України в порядку позовного провадження справ за участю сторін - фізичних осіб, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім того, як вбачається із спірного договору оренди землі орендодавцем земельної ділянки виступає Косецький Станіслав Данилович, земельна ділянка має кадастровий номер 3525581300:02:000:0894, тобто зареєстрована згідно до Державного акту на право приватної власності на землю та не відноситься до земель державної чи комунальної власності. Отже, прокурором подано до господарського суду позов в інтересах фізичної особи чи можливих її спадкоємців, а не в інтересах держави чи органу місцевого самоврядування.

За цих обставин, господарський суд вважає, що є підстави для відмови у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, оскільки заява не підлягає до розгляду в господарських судах України.

Таку правову позицію Вищого господарського суду України викладено в Постанові від 26.01.2006 року по справі № 8/810 та підтримано Верховним Судом України 30.03.2006 року.

Крім того, згідно до Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/570 від 22.05.2002 року "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" наступними змінами та доповненнями господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК (1798-12) повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК (1798-12 ).

Аналогічну правову позицію також викладено в Постанові Вищого господарського суду України від 21.02.2007 року по справі №43/45.

Згідно з наданими до суду матеріалами прокурор Ульяновського району Кіровоградської області, в порушення зазначених норм не зазначив орган державної влади, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади та в інтересах якого внесено позов.

Крім того, господарським судом враховується, що за ч. 1 ст. 124, ч. ч. 1, 3 ст. 125, ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 6, 16 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами і договором оренди землі.

Виходячи із викладеного право на оренду землі (користування земельною ділянкою), що перебуває у комунальній власності, у фізичних та юридичних осіб набувається на конкурентних засадах, за результатами аукціону, на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки, невід'ємною частиною якого за редакцією ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Натомість, позовні вимоги прокурора стосуються передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, а у разі їх смерті здійснювати дії по передачі землі в оренду можуть їх спадкоємці або інші особи, які на законних підставах отримали право розпоряджатись спірними земельними ділянками.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, п. 1 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддя, -

                                                       УХВАЛИВ:  

В прийнятті позовної заяви відмовити.

Позовну заяву і додані до неї документи повернути прокурору Ульяновського району без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законом порядку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                          Ю. І. Хилько