Рішення

від 17.06.2008 по справі 11/207-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/207-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.08           Справа № 11/207-08.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зражевського Ю.О.,розглянувши матеріали справи

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Супер-люкс”

до відповідача   Акціонерного банку “Експрес-Банк”в особі Конотопської філії

                            АК “Експрес-Банк”

про розірвання договору та визнання права власності

За участю представників сторін:

Від позивача:      не прибув

Від відповідача: не прибув

За участю секретаря судового засідання Лєпкової О.О.

Суть спору: позивач просить суд розірвати договір про спільне фінансування ремонтно-будівельних робіт (реконструкцію) від 01 листопада 2007 року, укладений між ТОВ «Супер-Люкс» та КФ АБ «Експрес-Банк», а також визнати за позивачем право власності на самовільно переобладнане нежитлове приміщення (літ. А), площею 193, 7 кв. м розташоване за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 12 (перший поверх).

Відповідач в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву не подав, хоча був повідомлений належним чином ухвалою суду від 10.06.2008 р., яка надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом 11.06.2008 р. Тому, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, що згідно договору купівлі-продажу № 147 від 30 вересня 1997 р. позивач придбав нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 12. Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Долгальовою Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2749.

Згідно акту № 166 від 17 березня 1998 р. відбулася передача нежитлового приміщення. Зокрема, Регіональним відділенням по Сумській області ФДМ України було видано позивачеві Свідоцтво про власність № 174 від 17 березня 1998 р.

01 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про спільне фінансування ремонтно-будівельних робіт (реконструкції) нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 12 (перший поверх).

Відповідно до умов вказаного договору позивач та відповідач зобов'язувалися спільно фінансувати проведення ремонтно-будівельних робіт (реконструкції) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 12 (перший поверх).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що після завершення ремонтно-будівельних робіт (реконструкції) відповідач отримує у власність 1/2 частину нежитлового приміщення, при цьому розмір грошового внеску сторін визначається виходячи з необхідності у грошових коштах на проведення робіт з реконструкції згідно кошторису та вноситься пропорційно до площі, що буде належати кожній із сторін. Право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення відповідач отримує тільки після повної сплати суми грошових коштів, визначеної згідно пункту 1.3  договору, а також виконання інших істотних умов, зокрема, обов'язок отримати всі необхідні дозволи для проведення обумовлених договором робіт.

Позивач належним чином виконав всі передбачені договором від 01 листопада 2007 року умови, крім того, профінансував на 100% проведення ремонтно-будівельних робіт (реконструкції) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 12 (перший поверх).

Позивачем від 12 лютого 2008 року, відповідно до п. 2.2.5 Договору, було надіслано листа відповідачу з проханням повідомити про хід виконання умов договору з боку відповідача.

Листом від 15 лютого 2008 року відповідач повідомив, що ним було замовлено розробку ескізного проекту реконструкції нежитлового приміщення (адреса: м. Суми, вул. Харківська, 12), який було погоджено Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради 16.11.2007 року. Також отримано попередні дозволи на реконструкцію Сумського міського відділу ГУ МНС України в Сумській області від 23.11.2007 року та Сумської міської СЕС від 08.02.2008 року. Навіть було подано заяву до Сумської міської ради на отримання дозволу реконструкції вказаного нежитлового приміщення. Проте до цього часу дозволу для реконструкції отримано не було. До того ж відповідач повністю не розрахувався з позивачем згідно договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено п. 2.2.2. Договору, а саме, його обов'язок отримати в уповноважених органах дозвільну документацію на проведення ремонтно-будівельних робіт (реконструкції), у зв'язку з чим ремонтно-будівельні роботи нежитлового приміщення було виконано самовільно, про що свідчить штамп КП «Сумське МБТІ» в технічному паспорті,  який було виготовлено на замовлення позивача.

На даний момент, відповідно до технічного паспорта площа нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 12 (перший поверх) складає 193, 7 кв. м.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на сьогоднішній день він не в змозі провести державну реєстрацію права власності на належне йому нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 12 (перший поверх), оскільки згідно договору про спільне фінансування ремонтно-будівельних робіт (реконструкції), 1/2 зазначеного нежитлового приміщення має належати відповідачу.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач, не виконавши умови договору від 01 листопада 2007 року, не відмовився від свого права на частку нежитлового приміщення.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Однак позивач, на даний час не може повною мірою скористатися своїм правом власності на зазначене вище нерухоме майно, оскільки відповідач не визнає таке право власності. Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Підстави набуття права власності визначені положеннями статті 328 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання такого права.

Згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Крім того, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначає позивач, що за даних обставин відповідач допустив істотне порушення умов договору про спільне фінансування ремонтних робіт від 01 листопада 2007 року.

Згідно із частиною 1 статті 48 Закону України "Про власність" Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. При цьому, відповідно до частини 2 вказаної статті власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії.

Суд, оцінивши надані позивачем документи та докази по справі, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з норми, закріпленої ст. 328 Цивільного кодексу України, а саме: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим законно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд встановив, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 16, 202, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 392, 651 Цивільного кодексу України, статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Розірвати договір про спільне фінансування ремонтно-будівельних робіт (реконструкцію) від 01 листопада 2007 року, укладений між ТОВ «Супер-Люкс» (40024, м. Суми, вул. Харківська, 12; код 14005521) та КФ АБ «Експрес-Банк» (41602, Сумська область, м. Конотоп, вул. Широка, 4, код 24009862).

3.          Визнати за ТОВ «Супер-Люкс» (40024, м. Суми, вул. Харківська, 12; код 14005521) право власності на самовільно переобладнане нежитлове приміщення (літ. А), площею 193, 7 кв. м розташоване за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 12 (перший поверх).

СУДДЯ                                                                                            Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ