Рішення

від 01.08.2011 по справі 5015/3782/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/3782/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.11                                                                                           Справа№ 5015/3782/11

За позовом: Селянського (фермерського) господарства “Клен”, с. Річки Жовківського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трембіта - Інвест”, с. Старий Яричів Кам»янка-Бузького району Львівської області.

про  стягнення 24 381, 11 грн.

Суддя   П. Манюк   

при секретарі І. Альховській

            За участю представників:

            від позивача: Марушко Н.В., Притула О.Г. - представник

            від відповідача: не з»явився

Суть спору: Розглядається справа за позовом Селянського (фермерського) господарства “Клен” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трембіта-Інвест” про  стягнення 24 381, 11 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.07.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2011 р.

 Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду на 01.08.2011 р.

           Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 20.07.2011 р.  виконали.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання  не забезпечив, хоча був належним чином повідомленний про дату, час та місце розгляду справи, вимоги суду не виконав, проти позову не заперечив, доказів погашення боргу суду не надав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

 Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд  встановив наступне:

03.06.2009 року між Селянським (фермерським) господарством «Клен»(надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трембіта-Інвест” (надалі відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 06/09-СГ (надалі - договір).

Відповілно до п.п.1 п. 1 договору позивач зобов»язується постачати і передати у власність відповідачу якісний товар (свинні, ВРХ живою вагою –продукт власного виробництва), згідно накладної, що є невід»ємною частиною договору, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

На виконання умов договору позивачем, згідно накладної від 03.06.2009 р. № 20306/1, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 49 402, 00 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджено приймальною квитанцією від 03.06.2009 № 0000000014, підписаною уповноваженою особою відповідача.

  Відповідно до п.п.2.3 п.2 договору ціна за одиницю товару є договірною та підтверджується накладною, виписаною позивачем на момент відпуску товару.

 Згідно п.п.5.1 п.5 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються  в готівковій та/або  безготівковій формі шляхом оплати протягом 3-ох банківських днів з дня отримання цієї партії товару на складі відповідача.

В порушення умов п.п.1 п. 1 договору відповідачем товар оплачений частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 18 000, 00 грн.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів:

       Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.

       Згідно ч.1, ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

      Як встановлено судом, на підставі договору від 03.06.2009 р. № № 06/09-СГ позивач  передав  відповідачу товар по накладній від 03.06.2009 р. № 20306/1 на загальну суму 49 402, 00 грн. Факт передачі товару позивачем та отримання його відповідачем в повному обсязі підтверджується цією ж накладною та приймальною квитанцією від 03.06.2009 р. № 0000000014, підписаними представниками сторін, копії яких долучено до матеріалів справи.

    Згідно ч.1, ч. 2 ст. 692 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

   Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).  

   В порушення умов п. 5.1 договору, яким передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в готівковій та/або безготівковій формі шляхом оплати протягом 3-ох банківських днів з дня отримання цієї партії товару на складі покупця, відповідачем було проведено оплату лише частково за  отриманий товар внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 18 000, 00 грн.

       Оскільки відповідач в судове засідання не з»явився, доказів погашення боргу не подав, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 18 000, 00 грн. підлягають до задоволення.

      Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 3 384, 00 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

В частині стягнення 3 % річних в розмірі 1 090, 35 грн. суд вважає, що розраховані вони вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

        Щодо стягнення пені в розмірі 1 906, 76 грн. суд вважає, що розрахована вона відповідно до умов п. 6.2. Договору, а тому підлягає до стягнення.

         Частина п'ята статті 49 ГПК відносить до числа судових витрат суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката.

23.06.2011 р. позивачем були оплачені адвокатські послуги в розмірі 3 700, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.06.2011 р. № 246.

Листом Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р.01-8/97 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»передбачено, що суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи.

У пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

        Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат позивача на послуги адвоката необхідно обмежити, тому стягненню підлягають витрати за адвокатські послуги в сумі 2 438, 11 грн.

          Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача,  судові витрати (держмито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу) покладаються на нього повністю.

          На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 625, 712 ЦК України,  ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 36, 43, 49,  75, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трембіта-Інвест” (80463, с. Старий Яричів Кам»янка-Бузького району Львівської області, вул. Галицька, 143, код ЄДРПОУ 25232473) на користь Селянського (фермерського) господарства “Клен” (80310, с. Річки Жовківського району Львівської області, код ЄДРПОУ 22356177) суму в розмірі 27 299, 03 грн. з них:

-          18 000, 00 грн. –основного боргу;

-          1 906,76 грн. –пені;

-          1 090, 35 грн. –3 % річних;

         -     3 384, 00 грн. –втрат пов»язаних з інфляцією;

-          2 438,11 грн. –вартості послуг адвоката;

-          243, 81 грн. –держмита;

         -    236, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

        3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.                      

Суддя                                                                                   П. Манюк