Рішення

від 26.02.2008 по справі 10/324/07-20/76/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.08                                                                                       

Справа №  10/324/07-20/76/08

Суддя   Гандюкова 

Л.П.

За позовом Запорізького державного підприємства

робітничого постачання “Залізничник”, м.Запоріжжя

до:

Запорізької міської

ради, м. Запоріжжя

Треті

особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орендне підприємство “Запорізьке

міжміське бюро технічної інвентаризації”, м.Запоріжжя

2.Відкрите

акціонерне товариство “Запорізький електровозоремонтний завод”, м.Запоріжжя

3.Товариство

з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Альфа-Маркет”,  м.Запоріжжя

Треті

особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача:

1.ОСОБА_1,

м.Запоріжжя

2.Приватний

підприємець - ОСОБА_2, м.Запоріжжя

про визнання права власності

Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники

сторін:

Від

позивача   -          

Богдан  Д.А (довіреність №100/04

від 28.03.2007р.);

Від

відповідача  -        

не з'явився;

Від

ОП “ЗМБТІ”-        не з'явився;

Від

ОСОБА_1. -  ОСОБА_3. (довіреність б/н від 04.11.2007р.);

Від

ПП ОСОБА_2. -

ОСОБА_2. (паспорт НОМЕР_1вид. 25.03.1997р.);

           СУТНІСТЬ     СПОРУ:

Заявлено

позов про визнання права власності на об'єкти нерухомості -паркани №№2,3, що

огороджують територію об'єкта нерухомості (літ.А,М,Н) за адресою: м.Запоріжжя,

вул.Семафорна, 8, за державою в особі Запорізького державного підприємства

“Залізничник”.   

          Постановою Вищого господарського суду

України від 05.11.2007р. рішення господарського суду Запорізької області від

22.06.2007р. у справі №10/324/07 скасовано, справу направлено для нового

розгляду.  

Розпорядженням

голови господарського суду Запорізької області №3 від 08.01.2008р. справа №

10/324/07  передана на розгляд судді

Гандюковій Л.П.

           Ухвалою господарського суду від

08.01.2008р. справа  прийнята до розгляду,  справі присвоєно №10/324/07-20/76/08, судове

засідання  призначено на 11.02.2008р.

Цією ж ухвалою  в порядку ст.27 ГПК

України до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору: Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро

технічної інвентаризації”  та  ОСОБА_1. Ухвалою господарського суду від

11.02.2008р. у порядку ст.27 ГПК України до участі у справі залучено третіх

осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

ВАТ  “Запорізький електровозоремонтний

завод”, ТОВ “Торгівельний дім “Альфа-Маркет”, на стороні відповідача:

приватного підприємця ОСОБА_2, розгляд справи відкладено на 26.02.2008р.

           26.02.2008р. справу розглянуто, за

згодою учасників процесу оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивач

підтримав позовні вимоги, які мотивовані наступними обставинами.

Рішенням

виконавчого комітету Запорізької міської ради №194/3 від 25.05.2000р. і №297/18

від 25.08.2005р. було оформлено право власності держави Україна в особі

Запорізького державного підприємства робітничого постачання “Залізничник” на

об'єкти  нерухомості по вул.Семафорній,8

в м.Запоріжжя, а саме: будівля літ.А, гараж літ.М, гараж літ.Н. Право власності

підтверджується дублікатами свідоцтв про право власності  №1330 від 26.06.2000р., літ.А; свідоцтвом про

право власності на об'єкт  нерухомості

серії ЯЯЯ  №793170 від 25.10.2005р., літ.Н;

свідоцтвом про право власності на об'єкт 

нерухомості серії ЯЯЯ №793169 від 25.10.2005р., Літ.М. Відповідно до технічного

паспорту ОП “ЗМБТІ” на ім'я  ЗДПРП

“Залізничник”, паркани №№2,3 що огороджують територію об'єкта  нерухомості, є невід'ємною   частиною об'єкта  нерухомості (літ.А,М.,Н). Відповідно до

правил реєстрації прав власності на об'єкти 

нерухомості права власності держави в особі позивача зареєстровані в

державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується

відмітками (штамп) ОП “ЗМБТІ” на правовстановлюючих документах, які видані на

ім'я  позивача. У розумінні ст.181 ЦК

України, п.п.1.6,6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав

власності на нерухоме майно, Інструкції про порядок  проведення технічної інвентаризації

об'єктів  нерухомості, вказані об'єкти

паркани №2,3, що огороджують територію об'єкта 

нерухомості, є невід'ємною 

частиною об'єкта нерухомості (літ.А,М,Н), є об'єктами  нерухомості і не є тимчасовими спорудами,

оскільки будівництво їх закінчено і вони здані в експлуатацію, проведена технічна

інвентаризація і виданий технічний паспорт, всі об'єкти  пов'язані 

з землею фундаментом, їх переміщення неможливе без їх знецінення і зміни

цільового призначення, а тому на них підлягає оформлення права державної

власності.  У позасудовому порядку

оформити право на ці об'єкти неможливо, оскільки необхідно надання до

Запорізької міської ради документа, який підтверджує право власності (або

користування) на землю, яке у позивача відсутнє.  На підставі ст.181 ЦК України, Інструкції про

порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів  нерухомого майна, затвердженої наказом Державного

комітету по будівництву, архітектурі і житлової політики України №1227 від

24.05.2001р., просить визнати право власності на об'єкти  нерухомості -паркани №2,3 , які огороджують

територію об'єкта  нерухомості

(літ.А,М,Н), розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Семафорна,8, за

державою Україна в особі Запорізького державного підприємства

“Залізничник”.   

У

судовому засіданні 26.02.2008р. позивач надав заяву про уточнення позовних

вимог до Запорізької міської ради. Просить визнати право власності за державою

в особі ЗДПРП “Залізничник” на паркани №2 і №3 по вул. Семафорна,8, у

м.Запоріжжі.  

Заява

позивача на підставі ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

           Відповідач у судове засідання не

з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. У

письмовій заяві просить розглянути справу за відсутності представника

Запорізької міської ради. При вирішенні справи покладається  на розсуд суду.

           Третя особа -ТОВ “Торгівельний дім

“Альфа-Маркет” підтримала позов та пояснила, що товариство було інвестором та

кредитором ЗДПРП “Залізничник” у процедурі відновлення платоспроможності

боржника, про що свідчить ухвала господарського суду Запорізької області від

24.11.2003р. у справі №5/5/303. Для відновлення правовстановлюючих документів

на майно, що належить ЗДПРП “Залізничник”, було витрачено декілька років і до

сих пір існують претензії третіх осіб на майно, що перебуває на балансі

позивача і належить йому на праві повного господарського відання. В числі майна

є паркани №№2 і 3 по вул.Семафорній,8 у м.Запоріжжя, які є об'єктами, що

відокремлюють об'єкти нерухомості та територію, необхідну для її

обслуговування. Ці об'єкти  нерухомості

раніше належали ЗДПРП “Залізничник”, як і земельна ділянка, на якій вони

розташовані. За таких обставин право власності 

на вказані паркани належить ЗДПРП “Залізничник”.

           Третя особа -ВАТ “Запорізький

електровозоремонтний завод” пояснила, що спірні паркани огороджують територію

заводу. Згідно з довідкою, підписаною головою правління та головним

бухгалтером, паркани, якими огороджена територія заводу, у тому числі по

вул.Гоголя і Семафорній,8, знаходяться на балансі підприємства. Ця

обставина  підтверджується інвентарною

карткою та схематичним планом території підприємства.

           Третя особа -приватний підприємець

ОСОБА_2. пояснив, що згідно з  рішенням

Запорізької міської ради №32/319 від 28.07.2006р. земельна ділянка по вул.

Семафорній,8 в м.Запоріжжя була передана йому в оренду для будівництва

готельного комплексу. На основі цього рішення між ним та Запорізькою міською

радою 21.09.2006р. був укладений договір оренди землі, спірні паркани

огороджують зазначену земельну ділянку. На цей час на земельній ділянці він

побудував готельний комплекс.

           Третя особа -ОСОБА_1надав пояснення,

відповідно до яких вважає вимоги позивача незаконними і необгрунтованими.

Посилається на те, що 30.06.2005р. між ОСОБА_1. в якості покупця та ВАТ

“Запоріжжилцивільбуд” в якості продавця був укладений договір купівлі-продажу,

згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язався 

передати у власність покупця огорожу; паркан №1 цегляний, суцільний,

висота 1,6 м, протяжністю 27 м (17 м і 10м); паркан №2 із залізобетонних плит,

висота 2,0м, довжиною 55м; каналізацію зливну; будівлю складу загальною площею

27,1 кв.м., зазначену на плані будівництва на ділянці вул.Гоголя /Семафорна ВАТ

“Запоріжжилцивілбуд” літ.А; будівля сторожко-побутового корпусу загальною

площею 16,8 кв.м., літ.В. Майно знаходиться на земельній ділянці, відведеній

ВАТ “Запоріжжилцивілбуд” за адресою: м.Запоріжжя, вул.Гоголя /Семафорна на

підставі рішення Запорізької міської ради депутатів трудящих №429 від

21.10.1966 та №514 від 16.12.1966р. На виконання умов договору 30.06.2005р.

сторонами був складений акт прийому-передачі майна, який посвідчує факт

переходу майна у власність покупця. Внаслідок цих дій ОСОБА_1вважає себе

добросовісним набувачем вказаного  майна.

З посиланням на ст.182 ЦК України, п.1.6 Тимчасового положення про порядок

державної реєстрації прав власності на нерухомого майно, зазначає, що паркани

№№2,3, які розташовані за адресою: вул.Семафорна,8 у м.Запоріжжя, не є

об'єктами нерухомого майна (спорудами), оскільки не пов'язані  фундаментом із землею, що, в свою чергу, не

підлягає державній реєстрації в БТІ. Позивачем не доведено в чому саме

полягають порушення його прав з боку Запорізької міської ради. ОСОБА_1також

зазначає, що вже має відповідне право на набуття права власності на спірні

паркани.        

           Третя особа -Орендне підприємство

“Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” надала пояснення,

відповідно до яких паркани  належать до

тимчасових будівель, споруд, тому не є об'єктом нерухомості. На час розгляду

справи за адресою: вул. Семафорна,8, у м.Запоріжжі  право власності на об'єкти нерухомості літ.

А, Н, М зареєстровано за ТОВ “Торгівельний дім “Альфа -Маркет” на підставі

договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького

міськнотокругу ОСОБА_4. 15.06.2006р. №592.     

           Також позивач надав письмове

пояснення, відповідно до якого зазначає, що у судовому засіданні 11.02.2008р.

представники усіх трьох осіб заперечили проти позову до Запорізької міської

ради з тих підстав, що паркани не об'єктами нерухомості, відсутній спір між

позивачем та відповідачем, а об'єкти нерухомості, що їх огороджують спірні

паркани, продані позивачем у 2006р. Позивач вважає ці доводи неспроможними,

посилаючись на ст.ст.655,656 ЦК України, п.1.4 Інструкції, відповідно до якої

технічній інвентаризації підлягають господарські споруди (колодязі, вигрібні

ями, огорожі, хвіртки, замощення, тощо), тобто, усі споруди, незалежно від

того, чи є об'єкт нерухомістю чи ні. Той факт, що паркани відносяться до

тимчасових будівель та  споруд, хоча і є

пов'язаними фундаментом із землею, перешкоджає лише їх державній реєстрації,

однак не перешкоджає визнанню на них права власності держави в особі ЗДПРП

“Залізничник”. Між позивачем і відповідачем існує спір про право власності на

ці паркани. Земля, на якій ці паркани знаходяться, передана Запорізькою міською

радою у користування приватному підприємцю ОСОБА_2.  Третя особа ОСОБА_1у судовому засіданні

11.02.2008р. заявив, що він має право власності на ці паркани, тому що придбав

їх на підставі договору купівлі-продажу у іншої особи, якій вони належали.

Однак, ніяких правовстановлюючих документів на майно у ОСОБА_1. немає, як і не

було в іншої особи, що з іншої сторони уклала договір купівлі-продажу. За таких

обставин позивач вважає, що існує спір про право власності на ці паркани між

позивачем та відповідачем, і він підлягає вирішенню у господарському суді на

підставі ст.1 ГПК України. Паркани №№2,3 не були предметом договору

купівлі-продажу від 15.06.2006р. між позивачем і ТОВ “Торгівельний дім

“Альфа-маркет”, тому позивач залишається повноправним власником цих парканів.

На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги до Запорізької

міської ради про визнання права власності на паркани №№2 і 3 по

вул.Семафорній,8 у м.Запоріжжя.        

         У судове засідання 26.02.2008р.

представники відповідача та третьої особи ОП “ЗМБТІ” не з'явилися, про місце та

час судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно. Просять

розглядати справу у їх відсутність. Суд визнав наявні матеріали достатніми для

вирішення спору у порядку ст.75 ГПК України.

           Згідно з 

довідкою Головного управління статистики у Запорізькій області №15/7/94

від 14.01.2008р. ВАТ “Запоріжжитлоцивільбуд” вилучено 08.06.2006р.  з ЄДРПОУ за рішенням суду, у зв'язку  з цим товариство не залучалось судом до

участі у справі.

         Дослідивши матеріали  справи, вислухавши пояснення представників

сторін, третіх осіб, суд

ВСТАНОВИВ:          

          Згідно з договором купівлі-продажу

від 15.06.2006р., посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Запорізького

міського нотаріального округу ОСОБА_4., та зареєстрованого в реєстрі за №592,

Запорізьке державне підприємство робітничого постачання “Залізничник”

(продавець, позивач)  зобов'язався

передати у власність ТОВ “Торгівельний дім “Альфа-Маркет” (покупець, третя особа)

нерухоме майно: будівлю складу літ.А, 

гараж літ.Н, гараж літ.М, яке знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.

Семафорна,8. Відповідно до п.1.4 продавець стверджує, що майно придбається

інвестором, умови участі якого передбачені планом санації, який ухвалений

комітетом кредиторів (протокол №7 від 24.02.2004р.) та узгоджений з органом,

уповноваженим управляти державним майном Міністерства транспорту України

05.07.2004р. Згідно з п.4.1 майно знаходиться на земельній ділянці загальною

площею 6346 кв.м. Площа земельної ділянки, яка знаходиться під майном,

визначається згідно розмірів, встановлених при проведені землевпорядних робіт

спеціалізованою та компетентною установою (підприємством). Сторони домовились,

що земельна ділянка, яка необхідна для обслуговування майна, буде оформлена в

установленому чинним законодавством порядку. Продавець відмовляється від

будь-яких прав на земельну ділянку під майном, у тому числі права користування

та володіння.

          Відповідно до Витягу №2512043 від

15.06.2006р. договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів.

          Згідно з довідкою ОП “ЗМБТІ”  №568 від 24.01.2008р. за адресою

вул.Семафорна,8, у м.Запоріжжя право власності на об'єкти літ. А, Н, М

зареєстровані за ТОВ “Торгівельний дім “Альфа -Маркет” на підставі договору

купівлі-продажу від 15.06.2006р., р.№592. 

          Судом встановлено, що договір оренди

земельної ділянки під об'єктами нерухомості ТОВ “Торгівельний дім “Альфа

-Маркет”  не укладений.

           Як слідує із матеріалів справи,

21.09.2006р. між Запорізькою міською радою (відповідач) та приватним

підприємцем ОСОБА_2(третя особа) укладено договір оренди землі, зареєстрований

у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного

земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про

що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.09.2006р. за №040626100856.

Відповідно до умов договору в оренду передано на десять років земельну ділянку

загальною площею 0,2171 га для розташування готельного комплексу, яка

знаходиться: м.Запоріжжя, вул. Семафорна,8.

           Як вбачається із оглянутих у

судовому засіданні плану земельної ділянки, яка передана в оренду, кадастрового

плану та абрису меж земельної ділянки, інвентаризаційної справи ОП “ЗМБТІ”, ця

земельна ділянка розташована біля об'єктів 

нерухомості А, М.Н.  При цьому у

кадастровому плані земельної ділянки, яка надана в оренду третій особі, межі

земельної ділянки біля об'єктів 

нерухомості визначено як межі з ВАТ “Запорізький електровозоремонтний завод”

(лінія від А до Б). Спірні паркани обмежують земельну ділянку.

         Судом також встановлено, що згідно з

довідкою №1312 від 29.03.2006р. ВАТ “Запорізький електровозоремонтний завод”,

інвентарною карткою №20  станом на

01.03.2006р. паркан залізобетонний та шлаколитий, яким огороджена територія

заводу, у тому числі по вул. Гоголя і Семафорна,8, знаходяться на балансі ВАТ

“Запорізький електровозоремонтний завод”.

        У травні 2007р. Запорізьке державне

підприємство робітничого постачання “Залізничник” звернулося до суду з даними

позовом до Запорізької міської ради та, з урахуванням уточнень, просить визнати

право власності за державою в особі ЗДПРП “Залізничник” на паркани №2 і №3 по

вул. Семафорна,8, у м.Запоріжжі.  

          Причиною виникнення спору зі справи

стало питання щодо належності спірних об'єктів. 

Позивач вважає, що саме відповідач Запорізька міська рада не визнає та

оспорює право власності, є належним відповідачем.

          Проаналізувавши норми чинного

законодавства, оцінивши представлені докази, пояснення учасників процесу, суд

вважає вимоги позивача такими, що не підлягають   задоволенню 

на наступних  підставах.

           Приписами ч.2 ст.41, ст.13

Конституції України  встановлено, що

право власності набувається в порядку, визначеному законом. Держава забезпечує

захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну

спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Предметом

спору є визнання права власності на паркани за державою в особі ЗДПРП

“Залізничник”.

Статтями

316, 317, 319  Цивільного кодексу України

передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона

здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно

до ст.326 цього Кодексу у державній власності є майно, у тому числі грошові

кошти, яке належить державі Україна.  Від

імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні

органи державної влади.

Згідно

з ст.327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові

кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у

комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та

утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно

до ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” міські ради є

органами місцевого самоврядування, що 

представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх

імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування,

визначені Конституцією України, цим законом та іншими законами.  Представницькі органи місцевого самоврядування,

сільські, селищні, міські голови, виконавчі органами місцевого самоврядування

діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та

іншими законами.

          Згідно з  п.п.30,31 ст.26 цього Закону до виключної

компетенції міської ради віднесено прийняття рішень, зокрема, щодо  відчуження 

відповідно  до  закону комунального майна;  затвердження місцевих програм приватизації, а

також переліку об'єктів комунальної власності, 

які не  підлягають приватизації;

визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів  права 

комунальної  власності;  вирішення  

питань   про придбання  в 

установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до

об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі   приватизації,   договір  

купівлі-продажу   якого  в установленому порядку розірвано або визнано

недійсним, про надання у  концесію  об'єктів 

права комунальної власності, прийняття 

рішень  про  передачу 

іншим  органам  окремих повноважень  щодо 

управління майном,  яке належить

до комунальної власності відповідної територіальної громади,  визначення меж  цих повноважень та умов їх здійснення.

           Глава 24 Цивільного кодексу України

визначає набуття права власності. Згідно з ст.328 цього Кодексу право власності

набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  Із змісту глави 24  ЦК України слідує, що законом визначені різні

підстави набуття права власності, зокрема, на новостворене майно, на

перероблену річ, на безхазяйну річ. Статтею 376 ЦК України передбачена можливість

визнати право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній

ділянці, що не була відведена для цілі будівництва, за умови надання земельної

ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

           Згідно з ст.11 ЦК України підставами

виникнення цивільних прав є певні юридичні факти.

           Таким чином,  підставою виникнення права власності є певний

юридичний факт, який в силу приписів ст.ст.33,34 ГПК України підлягає

доказуванню.

          Статтею 392 ЦК України передбачено,

що власник майна може пред'явити  позов

про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається

особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право

власності.  

           Позивач пред'явив позов до  Запорізької міської ради і в письмовому

поясненні, а також у судовому засіданні на запитання суду та учасників процесу

підтвердив, що саме ця юридична особа повинна відповідати за позовом про

визнання права власності за державою в особі позивача, саме вона оспорює  право власності і не визнає його, є власником

земельної ділянки, на якій розташовані спірні паркани.

            Відповідно до ст.21 ГПК

України  відповідачами є підприємства та

організації, яким пред'явлено позовну вимогу.  

    Статтею 24 ГПК України передбачено

право господарського суд, який до прийняття рішення встановив, що позов поданий

не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, допустити заміну

первісного відповідача належним відповідачем за згодою позивача. Однак, позивач

підтвердив, що належним відповідачем є 

Запорізька міська рада.

          Разом з тим, на підставі аналізу

наведеного вище законодавства, наданих доказів, суд приходить до висновку, що

позивачем не доведено, із матеріалів справи не вбачається і судом не

встановлено, що Запорізька міська рада 

оспорює чи не визнає право власності держави на спірні паркани, не

стверджує, що ці об'єкти належать до комунальної власності. 

Враховуючи

вищевикладене, положення ст. 392 ЦК України, у позові слід відмовити, оскільки

право позивача не оспорюється і не порушене відповідачем -Запорізькою міською

радою.

          Слід також зазначити, що як

позивачем, який є державним підприємством, так і третьою особою ВАТ

“Запорізький електровозоремонтний завод”, надано довідки, відповідно до яких

спірні паркани перебувають на їх балансі.

          Згідно з статутом ВАТ “Запорізький

електровозоремонтний завод” засновано відповідно до наказу Міністерства

транспорту України (засновник)  від

23.04.2001р. №237 шляхом перетворення державного підприємства “Запорізький

електровозоремонтний завод” у відкрите акціонерне товариства відповідно до

Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємства” від 15.06.1993р.

№210/93. Товариство є правонаступником державного підприємства “Запорізький

електровозоремонтний завод”. Майно товариства складається з основних засобів та

обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі

Товариства. Товариство є власником майна, переданого йому засновником;

продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Засновником Товариства є держава в особі Міністерства транспорту України.

Єдиним акціонером товариства є держава в особі 

Державної адміністрації залізничного транспорту України.

(п.п.1.1.,3.3,3.4.,3.5, 4.1).   

            Відповідно до п.7 Роз'яснення  Вищого арбітражного суду від 02.04.1994  № 02-5/225 “Про деякі питання практики

вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності” ( в

редакції від  31.05.2002) вирішуючи

спори, пов'язані з  визнанням  права 

власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі

підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що

ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого

державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної

власності. Таким чином спір, як правило, виникає не про визнання права

власності, а про те, яке підприємство (організація) має право повного

господарського відання (оперативного управління) державним майном.  Одним з основних критеріїв визначення

законності володіння державним майном і відображення його на балансі

підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти

підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником

(уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві

повного господарського відання.

           Із пояснень третьої особи ОСОБА_1.

вбачається, що фактично він оспорює право власності на спірні паркани, оскільки

вважає, що набув на них право власності на підставі  договору купівлі-продажу. Відповідно до

довідки державного реєстратора на запит суду (серії АВ №101574)

ОСОБА_1зареєстрований 23.03.2005р. в Єдиному державному реєстрі юридичних та

фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець.

           Оскільки позивач наполягає, що

належним відповідачем повинна бути Запорізька міська рада, позовні вимоги з

підстав, які заявлені до  Запорізької

міської ради, задоволенню не підлягають. У зв'язку з цим суд не бере до уваги

посилання позивача на інші норми права та письмові докази.

           Згідно з ст. 49 ГПК України судові

витрати  покладаються на позивача.

Керуючись

ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:           

  У задоволенні позовних вимог відмовити

повністю.

Суддя                                                     

Л.П. Гандюкова

Рішення

господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку

з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі  07.04. 2008 р.