Постанова

від 25.03.2008 по справі 17/147-2596, 02-2/17-380

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 25 березня 2008 р.                                                                                   

№

17/147-2596, 02-2/17-380 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.

Дроботової - головуючого  Н.

Волковицької Л. Рогач

за

участю представників:

позивача

Колодій

С.Б. -довіреність від 11.02.2008 р.

відповідача

ОСОБА_2

-довіреність від 17.05.2007 р.

третьої

особи

не

з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 

Суб'єкта

підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на

постанову

від

13.11.2007 Львівського апеляційного господарського суду

у

справі

№

17/147-2596 господарського суду Тернопільської області

за

позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Тернопільінструмент"

до

Суб'єкта

підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про

визнання

займання приміщень торгових кіосків незаконним та зобов'язання звільнити

займані приміщення 

та за

зустрічним позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Тернопільінструмент"

за

участю третьої особи

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Тернопільське міське бюро технічної

інвентаризації"

про

визнання

частково недійсним Свідоцтва про право власності на будівлю критого

торгівельного комплексу, виданого ТОВ "Тернопільінструмент" 11.05.20006

р. та визнання за підприємцем ОСОБА_1 права власності на частку критого

торгівельного комплексу 

В С Т А Н О В И В :

          ТОВ "Тернопільінструмент" звернулось до

господарського суду Тернопільської області з позовом до СПД ОСОБА_1 про визнання

незаконним займання підприємцем ОСОБА_1 приміщення у торгівельному комплексі за

адресою: м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2, зобов'язання підприємця ОСОБА_1 у з-х

денний термін звільнити займане ним приміщення, посилаючись на приписи статей

316, 319 та 387 Цивільного кодексу України.   

          Позовні вимоги обгрунтовані тим, що

ТОВ "Тернопільінструмент" на праві власності належить будівля критого

торгівельного комплексу за адресою:               м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2,

що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11.05.2006 р., проте

відповідач займає приміщення торгового кіоску № 108 у вказаному торгівельному

комплексі без будь -яких законних підстав. Ніяких правочинів щодо переачі

відповідачу приміщення кіоску не укладалось.

          СПД ОСОБА_1 подав до господарського суду

Тернопільської області зустрічну позовну заяву до ТОВ

"Тернопільінструмент", за участю третьої особи -ТОВ

"Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання

частково недійсним Свідоцтва про право власності на будівлю критого

торгівельного комплексу під літ. «Б»загальною площею 2097, 1 м. кв., яка

розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2, видане ТОВ

"Тернопільінструмент" 11.05.2006 р. та визнати за СПД ОСОБА_1 право

власності на 1/524 частку (4 м.кв.) критого торгівельного комплексу, а в

задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити.

          Зустрічна позовна заява, з

посиланням, зокрема, на приписи статей 202, 203 та 218 Цивільного кодексу

України, обгрунтована тим, що між сторонами було укладено в усній формі

правочин на дольову участь в будівництві критого торгівельного комплексу.

          Ухвалою господарського суду

Тернопільської області від 19.07.2007 р. (суддя Андрусик Н.О.), зокрема:

-

прийнята зустрічна позовна заява до спільного розгляду з первісним позовом в

частині визнання права власності за підприємцем ОСОБА_1 на 1/524 частку критого

торгівельного комплексу;

-

залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що

не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Тернопільське міське

бюро технічної інвентаризації";

-

припинено провадження в частині розгляду позовних вимог зустрічного позову щодо

визнання частково недійсним Свідоцтва про право власності на будівлю критого

торгівельного комплексу під літ. «Б»загальною площею 2097, 1 м. кв., яка

розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2, видане ТОВ

"Тернопільінструмент" 11.05.2006 р.

Мотивуючи

ухвалу в частині припинення провадження в частині розгляду зустрічних позовних

вимог щодо визнання частково недійсним Свідоцтва на право власності,

господарський суд дійшов висновку, що провадження підлягає припиненню на

підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України,

оскільки дані позовні вимоги слід розглядати за правилами Кодексу

адміністративного судочинства України, а спір не підлягає вирішенню у

господарських судах.

Рішенням

господарського суду Тернопільської області від 06.08.2007 р. первісний позов

задоволено, а саме:

-

визнано незаконним займання підприємцем ОСОБА_1 торгового кіоску № 108, площею

3, 9 кв. м., що знаходить в критому торговому комплексі по вул. Оболоня, 2 в м.

Тернополі;

          - зобов'язано СПД ОСОБА_1 звільнити у

примусовому порядку займане нжитлове приміщення -торговий кіоск № 108, площею

3, 9 кв. м., який розташований в критому торговому комплексі по вул. Оболоня, 2

в м. Тернополі та передати його за актом прийому -передачі ТОВ

"Тернопільінструмент".

          В задоволенні зустрічних позовних

вимог відмовлено.

          Задовольняючи позовні вимоги за

первісним позовом господарський суд, на підставі наявних в матеріалах справи,

дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог стосовно примусового

звільнення приміщення.

          Відмовляючи у задоволенні зустрічних

позовних вимог суд зазначав, що на момент розгляду справи Свідоцтво про право

власності на будівлю критого торгівельного комплексу не визнавалось недійсним,

рішення виконкому Тернопільської міської ради № 484 від 31.03.2006 р., на

підставі якого ТОВ "Тернопільінструмент" було видано Свідоцтво про

право власності не скасовано у встановленому законом порядку, отже є чинним,

відтак володіння будівлею критого торгівельного комплексу ТОВ

"Тернопільінструмент" є правомірним, а підприємцем ОСОБА_1 не було

надано будь -яких доказів якіб свідчили про набуття підприємцем права власності

на частину приміщення спріного торгівельного комплексу.

          Мотивуючи рішення суд, зокрема,

керувався приписами статей 11, 16,202, 203, 218, 328, 329, 331, 355-357, 763,

785, 876 Цивільного кодексу України, статтями 283, 291 Господарського кодексу

України.

          За апеляційною скаргою СПД ОСОБА_1

Львівський апеляційний господарський суд (судді: Процик Т.С., Галушко Н.А.,

Юрченко Я.О.), переглянувши рішення господарського суду Тернопільської області

від 06.08.2007 р. в апеляційному порядку, постановою від 13.11.2007 р. залишив

його без змін з тих же підстав.

          СПД ОСОБА_1 подав до Вищого

господарського суду України касаційну скаргу, в якій прсить судові рішення у

справі скасувати, а справу предати на новий розгляд до суду першої інстанції,

обгрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та

процесуального права.

          Скаржник у касаційній скарзі

зазначає, що правовою підставою для звернення до суду з позовом про визнання

права васності на частину торгівельного комплексу є невиконання ТОВ

"Тернопільінструмент" усної домовленості про дольову участь в

будівнициві торгівельного комплексу.

На

думку скаржника, при укладенні усного договору між сторонами були обумовлені

усі умови в тому числі і предмет договору участі в будівництві торгівельного

комплексу, розмір долі підприємця -кіоск площею 3,9 кв.м. і розмір внеску -5000

доларів. Підтвердженням такої домовленості є факт передачі приміщення кіоску в

користування, що не було досліджно судами.

Крім

того, заявник у касаційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції було

відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, клопотання про

зупинення провадження у справі і направлення матеріалів в правоохоронні органи,

чим порушено норми Господарського процесуального кодексу України. 

Заявник

у касаційній скарзі зазначає, що після судового засідання суддею першої

інстанції було змінено текс судового рішення.

У

відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Тернопільінструмент" просив залишити

оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу -без задоволення,

посилаючись на те, що судами попередніх інстанції всебічно досліджено і

відображено в рішеннях обставини справи та правильно дано їм юридичну оцінку.

Заслухавши

доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні

представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет

правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та

постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з

таких підстав.

Відповідно

до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України

касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом

першої та апеляційної інстанції.

Предметом

спору за первісним позовом у даній справі є вимога ТОВ

"Тернопільінструмент" про визнання незаконним займання підприємцем

ОСОБА_1 приміщення у торгівельному комплексі за адресою: м. Тернопіль, вул.

Оболоня, 2 та зобов'язання підприємця ОСОБА_1 звільнити займане ним приміщення.

Здійснюючи

судовий розгляд справи судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної

інстанції, на підставі наявних матеріалів справи було встановлено, що між

сторонами у справі немає договірних відносин з приводу оренди нежитлового приміщення

торгового кіоску № 108 в торгівельному комплексі за адресою: м. Тернопіль, вул.

Оболоня, 2, а відтак. Підприємець ОСОБА_1 займає дане приміщення незаконно за

відсутності підстав, передбачених законом.

Предметом

зустрічного позову є вимога підприємця ОСОБА_1 про визнання частково недійсним

Свідоцтва про право власності на будівлю критого торгівельного комплексу під

літ. «Б»загальною площею 2097, 1 м. кв., яка розташована за адресою: м.

Тернопіль, вул. Оболоня, 2, видане ТОВ "Тернопільінструмент" 11.05.2006

р. та визнання за СПД ОСОБА_1 права власності на 1/524 частку (4 м.кв.) критого

торгівельного комплексу, з посиланням  на

приписи статей 202, 203 та 218 Цивільного кодексу України.

Під

час судового розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції було

встановлено, що будівництво критого торгівельного комплексу проводилось згідно

укладеного 20.09.2001 р. між ТОВ "Тернорільінструмент" та ТОВ

"Алькас" договору про сумісну діяльність, за умовами якого сторони

зобов'язались спільно діяти для досягнення спільної мети -будівництва критого

торгового комплексу на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному

користуванні ТОВ "Тернорільінструмент" на підставі Державного акта на

право постійного користування землею 1-ТР № 000916 за адресою: вул. Оболоня, 2,

виданого на підставі рішення Тернопільської міської ради за №737 від 11.08.1994

р. та зареєстрованого у Книзі записів Державних актів на право постійного

користування землею № 28.

16.07.2002

р. між ТОВ "Алькас" та ТОВ "Тернорільінструмент", було

укладено договір купівлі -продажу майна -об'єкту незавершеного будівництва -

критого торгівельного комплексу по вул. Оболоня, 2 в м. Тернополі.

На

підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради            № 484 від 31.03.2006 р. ТОВ

"Тернорільінструмент" 11.05.2006 р. отримано Свідоцтво про право

власності на будівлю, розташовану по вул. Оболоня, 2 в           м. Тернополі.

Здійснюючи

судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що

СПД ОСОБА_1, заявляючи позов про визнання за ним права власності, не було

доведено наявність та не надано жодних доказів в підтвердження будь -яких

фактичних даних, в обґрунтування його вимоги як власника.

Крім

того, судами першої та апеляційної інстанції було зазначено, що СПД ОСОБА_1 не

було документально підтверджено його доводи стосовно укладення ним у квітні

2003 року договорів оренди.

Відповідно

до пункту 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи,

спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За

приписами пункту 1 статті 203 вказаного кодексу зміст правочину не може

суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

моральним засадам суспільства.

Статтею

205 Цивільного кодексу України встановлена форма правочину та способи

волевиявлення, якою передбачено, правочин може вчинятися усно або в письмовій

формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено

законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма,

вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання

відповідних правових наслідків (пункти 1, 2).

Згідно

із пунктом 1 статті 206 цього кодексу усно можуть вчинятися правочини, які

повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів,

які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також

правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Здійснюючи

судовий розгляд судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що

матеріали справи не містять підтверджень доводів СПД ОСОБА_1, що ним вчинялись

дії, спрямовані на укладення договору з ТОВ "Тернопільінструмент",

зокрема, внесення грошових коштів в сумі 5000 доларів з метою участі у

спільному будівництві критого торгівельного комплексу, як і те, що ТОВ

"Тернопільінструмент" прийнято відповідні кошти в якості внеску в

будівництво торгового комплексу.

Відповідно

до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на

підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За

приписами статті 329 вказаного кодексу право власності вважається набутим

правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття

права власності не встановлена судом. Юридична особа публічного права набуває право

власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у

власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно

із статтею 876 Цивільного кодексу України власником об'єкта будівництва або

результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено

договором.

Як

було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, наданими ТОВ

"Тернопільінструмент" доказами підтверджуються доводи стосовно

здійснення ним будівництва критого торгівельного комплексу спільно з третіми

особами -ТОВ "Алькас".

Натомість,

СПД ОСОБА_1 документально не обґрунтовані доводи стосовно того, що в 2003 році

ним у зв'язку з будівництвом критого торгівельного комплексу з метою придбання

у власність торгового кіоску передано керівнику ТОВ "Тернопільінструмент"

грошові кошти в сумі 5000 доларів США.

А

тому, беручи до уваги приписи законодавства та встановлені під час здійснення

судового провадження обставини, судова колегія вважає правомірним висновок

господарського суду Тернопільської області та Львівського апеляційного

господарського суду щодо задоволення позовних вимог за первісним позовом

визнання незаконним займання підприємцем ОСОБА_1 торгового кіоску № 108, площею

3, 9 кв. м., що знаходить в критому торговому комплексі по вул. Оболоня, 2 в м.

Тернополі та звільнення займаного приміщення та щодо відмови у задоволенні

зустрічних позовних вимог в повному обсязі.                    Відповідно до статті 1117

Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному

порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних

обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної  інстанції норм матеріального і процесуального

права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними

обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду

чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково

перевіряти докази.

Викладені

у касаційній скарзі доводи заявника стосовно порушення судом першої інстанції

норм Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою у

задоволенні клопотань відповідача за зустрічним позовом, судова колегія не

приймає до уваги, оскільки зі змісту судового рішення вбачається, що воно

прийнято з дотриманням норм процесуального законодавства.

Доводи

скаржника щодо внесення змін до тексту судового рішення також не приймаються

судовою колегією до уваги, оскільки як вбачається зі змісту протоколу судового

засідання від 06.08.2007 р. та резолютивної частини судове рішення не підлягало

зміні та повністю відповідає приписам статті 84 Господарського процесуального

кодексу України.  

Враховуючи

викладене, касаційна інстанція вважає прийняті у справі рішення та постанову

таким, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав

для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись

пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110,

11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення

господарського суду Тернопільської області від 06.08.2007 р. та постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 р. у справі №

17/147-2596 залишити без змін, а касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 - без

задоволення.

Головуючий                                                                                 

Т. Дроботова

Судді                                                                                             

Н. Волковицька

Л. Рогач