Рішення

від 14.04.2008 по справі 3137-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 102

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2008

Справа

№2-7/3137-2008

За

позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний

НОМЕР_1)

До

відповідача  Республіканського учбового

закладу «Джанкойська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів»

Міністерства освіти та науки Автономної Республіки Крим (96100, м. Джанкой,

пров. Керченський, 38,  ідентифікаційний

код 19188756)

Про

стягнення  33010,00 грн.

Суддя

Дворний І. І.

представники:

Від

позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1.

Від

відповідача  - Штик А. А., предст., дов.

№263/01 від 11.04.2008 р.

         Суть справи: Суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до

Республіканського учбового закладу «Джанкойська загальноосвітня санаторна

школа-інтернат І-ІІІ ступенів» Міністерства освіти та науки Автономної Республіки

Крим про стягнення 33010,00 грн.

Позовні

вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по повній

та своєчасній оплаті вартості поставленого позивачем товару за договорами №1

від 21.01.2008 р., №2 від 21.01.2008 р. та №3 від 21.01.2008 р., через що

заборгованість Республіканського учбового закладу «Джанкойська загальноосвітня

санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» Міністерства освіти та науки

Автономної Республіки Крим перед Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1

складає 33010,00 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному

порядку не погашена.

Відповідач

у судовому засіданні надав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому просить їх

задовольнити в повному обсязі.

Оскільки

матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,

підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

        Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

15.01.2008

р. між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Постачальник) та

Республіканським учбовим закладом «Джанкойська загальноосвітня санаторна

школа-інтернат І-ІІІ ступенів» Міністерства освіти та науки Автономної

Республіки Крим (Замовник) був укладений договір №1, предметом якого. Згідно з

п. 1.1, є поставка продуктів харчування, а саме: овочі в асортименті згідно

прайс-аркуша.

Відповідно

до п. 2.1 Договору Замовник оплачує доставлений Постачальником товар згідно

накладної та прайс-аркуша за цінами на день продажу.

Сума

договору складає 18710,00 грн. (п. 2.2 Договору).

П.

3.3 Договору передбачено, що строк оплати товару - протягом 5 банківських днів

з моменту отримання товару.

Цього

ж числа, 15.01.2008 р., між сторонами у справі були укладені аналогічні

договори №2 та №3 на поставку фруктів та куриних яєць.

З

матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладених договорів

позивачем був поставлений товар на загальну суму 33010,00 грн., про що свідчать

наступні видаткові накладні:

-

№153 від 21.01.2008 р. на суму 2700,00 грн.;

-

№154 від 21.01.2008 р. на суму 18710,00 грн.;

-

№155 від 21.01.2008 р. на суму 11600,00 грн.

Товар

був отриманий відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи

довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей, оформлені відповідно

до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних

довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів

України №99 від 16.05.1996 р.

Проте,

в обумовлені договором строки товар відповідачем оплачений не був, пр що

свідчить відповідний акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.02.2008 р.,

підсписаний обома сторонам (а. с. 35), у звязку з чим суд вважає за необхідне

зазначити наступне.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу

України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку.

Відповідно

до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається

зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником

(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим

Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник)

зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського

характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити

гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт

(управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної

сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч.

1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають

між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності,

в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на

користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові

зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються

Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом.

Відповідно

до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов  договору  та 

вимог  цього  Кодексу, 

інших актів цивільного законодавства, 

а за відсутності таких умов та вимог - 

відповідно до   звичаїв   ділового 

обороту  або  інших 

вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення

стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського

кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються

відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей,

передбачених цим Кодексом.

Відповідно

до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк

(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст.

525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов

не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не

допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків,

передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з

мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано

належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач

не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі

33010,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом,

передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Більш

того, наявність заборгованості у зазначеному розмірі визнається відповідачем.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем

умов договорів №1 від 21.01.2008 р., №2 від 21.01.2008 р. та №3 від 21.01.2008

р. в частини повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, через що

позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відносно стягнення з

Республіканського учбового закладу «Джанкойська загальноосвітня санаторна

школа-інтернат І-ІІІ ступенів» Міністерства освіти та науки Автономної

Республіки Крим заборгованості у сумі 33010,00 грн. є обґрунтованими та такими,

що підлягають задоволенню.

 Державне мито та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з

відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу

України.

          З урахуванням викладеного, керуючись

ст.ст. 82-84  Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Республіканського учбового

закладу «Джанкойська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів»

Міністерства освіти та науки Автономної Республіки Крим (96100, м. Джанкой,

пров. Керченський, 38,  ідентифікаційний

код 19188756) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,

ідентифікаційний НОМЕР_1) суму заборгованості у розмірі 33010,00 грн.,

330,10  грн. державного мита та 118,00

грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим

рішенням законної сили.

Суддя

Господарського суду

Автономної

Республіки Крим                                        Дворний

І.І.