Рішення

від 01.08.2011 по справі 5015/3162/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.11                                                                                           Справа№ 5015/3162/11

01 серпня  2011 року

                                                              Справа № 5015/2593/11

                                                               Справа №5015/3162/11                                                  

                                                              (за зустрічним позовом)

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом (первісним, зустрічним –до відповідача):

Приватного акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця” (м.Київ)

до відповідача (первісним, зустрічним –за позовом):

Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна” (м.Трускавець)

за участю третьої особи 1:

Комунального підприємства Львівської обласної ради “Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” (82100, м.Дрогобич, майдан Ринок,25.)

за участю третьої особи 2:

Управління Держкомзему у м.Трускавець Львівської області (82200, м.Трускавець, вул Бориславська,1)

за участю третьої особи 3:

Фонду державного майна України (вул.Кутузова,18/9 м.Київ, 01133)

за участю:

Прокуратури Львівської області

про:

стягнення заборгованості за векселем в розмірі  150 000,00 грн.

за зустрічним - про:

визнання векселя таким, що не підлягає виконанню

                        Суддя:                                                                                          

В.М. Пазичев

При секретарі:

І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом, відповідача –за зустрічним):

Не з’явився

від відповідача (за первісним позовом, позивача –за зустрічним):

ОСОБА_1 - представник, довіреність від 11.05.2011 року

від третьої особи 1:

Не з’явився

від третьої особи 2:

Не з’явився

від третьої особи 3:

Не з’явився

від прокуратури:

Не з’явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:  На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця” (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна” (м.Трускавець) про стягнення заборгованості за векселем в розмірі  150 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 17.05.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 23.05.2011 року. Ухвалою від 23.05.2011 року розгляд справи відкладено до 30.05.2011 року, у зв’язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 30.05.2011 року розгляд справи відкладено до 07.06.2011 року, у зв’язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 07.06.2011 року розгляд справи відкладено до 09.06.2011 року для надання доказів по справі. Ухвалою від 09.06.2011 року розгляд справи відкладено до 14.06.2011 року для надання доказів. Ухвалою від 14.06.2011 року розгляд справи відкладено до 25.07.2011 року для надання доказів. Ухвалою від 25.07.2011 року розгляд справи відкладено до 01.08.2011 року згідно клопотання відповідача та у зв’язку із відсутністю представника позивача.

Позивач (за первісним позовом) вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 17.05.2011 року, про відкладення від 23.05.2011 року, від 30.05.2011 року, від 07.06.2011 року, від 09.06.2011 року, від 14.06.2011 року, від 25.07.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника  в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 17.05.2011 року, від 24.05.2011 року, від 30.05.2011 року, від 10.06.2011 року, від 17.06.2011 року, від 29.07.2011 року, а явка позивача була визнана в ухвалах суду обов’язковою.

09.06.2011 року за вх.№13072/11 позивач подав додаткові пояснення по справі.

14.06.2011 року за вх.№13260/11 позивач подав додаткові пояснення по справі.

04.07.2011 року за вх.№14883/11 від позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання по справі.

Відповідач (за первісним позовом) вимог ухвали суду про порушення провадження у від 17.05.2011 року, про відкладення від 23.05.2011 року, від 30.05.2011 року, від 07.06.2011 року, від 09.06.2011 року, від 14.06.2011 року, від 25.07.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника  в судове засідання забезпечив.

19.05.2011 року за вх.№11327/11 відповідач подав клопотання по справі.

26.05.2011 року за вх.№11968/11 відповідач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

30.05.2011 року за вх.№12178/11 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

09.06.2011 року за вх.№3348 відповідачем подано зустрічну позовну заяву, яку судом прийнято до спільного розгляду із первісним позовом, згідно якої просить визнати  простий вексель №733251942083 таким, що не підлягає до оплати.

09.06.2011 року за вх.№18161/11 відповідач (за первісним позовом) подав клопотання про доручення доказів до матеріалів справи.

14.06.2011 року за вх.№13270/11 відповідач (за первісним позовом) подав додаткові пояснення по справі.

25.07.2011 року за вх.№16614/11 відповідач (за первісним позовом) подав додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 25.07.2011 року відповідач (за первісним позовом) подав клопотання про відкладення розгляду справи.

14.06.2011 року за вх.№13337/11 сторони подали спільне клопотання  про перенесення розгляду справи з 16 год. 00 хв. 14.06.2011 року на 11 год. 00 хв. 14.06.2011 року.

14.06.2011 року за вх.№13324/11 сторони подали спільне клопотання про продовження терміну розгляду справи понад встановлений ст. 63 ГПК України строк.

Третя особа 1 (Комунальне підприємство Львівської обласної ради “Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”) вимог ухвали суду про залучення до участі у справі від 14.06.2011 року, про відкладення від 25.07.2011 року  не виконала повністю, відзив на позов не представила, явку повноважного представника  не забезпечила, хоча і була належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.06.2011 року, від 29.07.2011 року.

Третя особа 2 (Управління Держкомзему у м. Трускавець Львівської області) вимог ухвали суду про залучення до участі у справі від 17.06.2011 року, про відкладення від 25.07.2011 року  не виконала повністю, відзив на позов не представила, явку повноважного представника  не забезпечила, хоча і була належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 17.06.2011 року, від 29.07.2011 року.

04.07.2011 року за вх.№14848/11 від третьої особи 2 надійшло клопотання по справі.

Третя особа 3 (Фонд державного майна України) вимог ухвали суду про залучення до участі у справі від 25.07.2011 року не виконала повністю, відзив на позов не представила, явку повноважного представника  не забезпечила, хоча і була належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.07.2011 року.

Прокуратура вимог ухвали суду про залучення до участі у справі від 26.07.2011 року не виконала повністю, відзив на позов не представила, явку повноважного представника  в судове засідання не забезпечила, хоча і була належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.07.2011 року.

Позов розглянуто у відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України,  рішення виготовлено, підписано та оголошено 01.08.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Постановою Верховної ради України № 285/96-ВР від 09.07.1996 р. “Про майно санаторіїв “Горний” та “Прикарпаття” встановлено, що майно санаторіїв “Горний” (м. Ялта) та “Прикарпаття” (м. Трускавець), які перебували у віданні ЦК професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості колишнього Союзу РСР, належить на праві спільної (часткової) власності професійній спілці працівників атомної енергетики та промисловості України та державі. Частка загальнодержавної власності у майні зазначених санаторіїв становить 30 відсотків вартості цього майна (копію постанови долучено до матеріалів справи).

Актом № 420 від 15.12.1999 року передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству “Атомпрофоздоровниця” , передано майно санаторію “Прикарпаття” (м. Трускавець, вул. Городище, 8) Фондом державного майна України та ЦК профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України.

У позовній заяві позивач зазначає, що 22.05.2003 року між Відкритим акціонерним товариством “Атомпрофоздоровниця”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Атомпрофоздоровниця” (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Спільним українсько-канадським підприємством «Делакс Україна», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Делакс Україна», (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) був укладений договір № 5/Н купівлі-продажу (надалі –Договір).

Позивач за первісним позовом стверджує, що, відповідно до умов Договору, він зобов’язався передати у власність відповідача за первісним позовом нерухоме, рухоме майно та транспортні засоби, а відповідач за первісним позовом зобов’язався прийняти та оплатити вказане майно на умовах даного Договору. Загальна сума Договору становить 1 093 500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 182 250 грн. 00 коп. Позивач за первісним позовом зазначив, що оплата за майно повинна була здійснюватися шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок одним траншем, або за домовленістю сторін - цінними паперами (векселями) у порядку, встановленому законодавством України.

У позовній заяві позивач за первісним позовом стверджує, що 24.06.2003 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 5/Н від 22.05.2003 року купівлі-продажу, якою сторони погодили, що оплата за майно здійснюється наступним чином:

-          перерахування коштів на поточний рахунок продавця в сумі 289 845,76 грн. протягом 40 календарних днів з моменту підписання договору,

-          розрахунком векселями на суму 803 654,24 грн., емітованими відповідачем, термін сплати за векселями –22 травня 2008 року.

За твердженням позивача за первісним позовом, 25.06.2003 року відповідачем за первісним позовом перераховано на поточний рахунок позивача за первісним позовом 289 845 грн. 76 коп., що, на думку позивача за первісним позовом, підтверджується відповідною банківської випискою.

Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідачем за первісним позовом емітовано шість векселів загальною номінальною вартістю 803 654 грн. 24 коп., з яких вексель № 733251942083 номінальною вартістю 150 000 грн. 00 коп., стягнення боргу по якому є предметом даного спору. Зазначені векселі відповідач за первісним позовом передав позивачу за первісним позовом, що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 24.06.2003 року.

Позивач за первісним позовом також зазначив, що 02.07.2003 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі до договору № 5/Н від 22.05.2003 року, згідно якого позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв у власність майно, що стало предметом договору № 5/Н від 22.05.2003 року.

У своїх додаткових поясненнях по справі, позивач за первісним позовом стверджує, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2004 року у справі № 12/6 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах Держави в особі Фонду державного майна України до відповідача 1 - Відкритого акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця”, до відповідача 2 - Спільного українсько-канадського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна”, до відповідача 3 - Дочірнього торгово-комерційного підприємства “Євронафта-Д” Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс – Галичина” про визнання недійсним рішення зборів засновників Відкритого акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця” від 06.08.1998 року про внесення змін до статуту в частині формування статутного фонду, визнання недійсними змін до статуту Відкритого акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця” в частині визначення статутного фонду, що зареєстровані Дарницькою райдержадміністрацією м. Києва 21.09.1998 року, скасування п. 5.1., п. 5.2. статуту, визнання недійсними рішення загальних зборів акціонерів від 15-29.04.2003 року в частині надання дозволу на відчуження майна філії Відкритого акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця” –“Трускавецьпівдентеплоенерго”, визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5/Н від 22.05.2003 року - в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Зазначене рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2004 року та постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2004 року.

Відповідач за первісним позовом подав зустрічний позов про визнання  простого векселя №733251942083 таким, що не підлягає до оплати. На думку позивача за зустрічним позовом, видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а оскільки, як зазначає позивач за зустрічним позовом, передача майна, відповідно до умов Договору, засвідчується актом  прийому-передачі,    що    підписується    Сторонами    на    протязі    3-х календарних днів з моменту отримання 100% оплати, тому, на думку позивача за зустрічним позовом, вексель є виданим до передачі товару,  а отже вексель є безтоварним і, відповідно, не підлягає до оплати.

Позивач за зустрічним позовом також зазначає, що вексель відноситься до боргових цінних паперів, проте, на думку позивача за зустрічним позовом, на час видачі векселя заборгованості не існувало, а отже, вексель виданий з порушенням ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Станом на час звернення з позовом до суду та день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за неоплаченим векселем № 733251942083 від 22.05.2003 року, строк оплати за яким настав 22.05.2008 р., становить 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

При огляді оригіналу векселя № 733251942083 від 22.05.2003 року в судовому засіданні встановлено, що зворотня сторона векселя не містить жодних написів (поміток).

Станом на день розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості за векселем № 733251942083 від 22.05.2003 року не надав.

При прийнятті рішення  суд виходив з наступного :

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.  

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 194 ЦК України, цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що 19.07.2011 року по справі 5015/2642/11 за позовом Приватного акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця”(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна”(м. Трускавець) про стягнення заборгованості за векселем № 733251942084 номінально вартістю 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., було прийнято рішення, яким позов було задоволено повністю. Вказане рішення у встановленому ст. 93 ГПК України строк не було оскаржено, тому у відповідності до ст.85 ГПК України набрало законної сили.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.07.2011 року по справі 5015/2642/11 встановлено, що  22.05.2003 року між Відкритим акціонерним товариством “Атомпрофоздоровниця”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Атомпрофоздоровниця” (надалі - ПАТ «Атомпрофоздоровниця») та Спільним українсько-канадським підприємством «Делакс Україна», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна” (надалі –ТзОВ «Делакс Україна») був укладений договір № 5/Н купівлі - продажу нерухомого та рухомого майна. Відповідно до умов Договору, ПАТ «Атомпрооздоровниця»передала у власність ТзОВ «Делакс Україна»нерухоме, рухоме майно та транспортні засоби. Загальна сума Договору становить 1 093 500 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 182 250 грн. 00 коп.

Рішенням по справі 5015/2642/11 встановлено, що 24.06.2003 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 5/Н від 22.05.2003 року, відповідно до якої, сторони погодили, що оплата за майно здійснюється таким чином:

-          перерахування коштів на поточний рахунок продавця в сумі 289 845,76 грн. протягом 40 календарних днів з моменту підписання договору,

-          розрахунком векселями на суму 803 654,24 грн., емітованими ТзОВ «Делакс Україна», термін сплати за векселями –22 травня 2008 року.

Також, відповідно до Рішення по справі 5015/2642/11, 25.06.2003 року ТзОВ «Делакс Україна»перераховано на поточний рахунок ПАТ «Атомпрофоздоровниця»289 845 грн. 76 коп., що підтверджується відповідною банківської випискою.

Рішенням по справі 5015/2642/11 встановлено, що ТзОВ «Делакс Україна»емітовано шість векселів загальною номінальною вартістю 803 654 грн. 24 коп., серед яких вексель № 733251942083 номінальною вартістю 150 000 грн. 00 коп., стягнення боргу по якому є предметом спору по справі 5015/2639/11. Зазначені векселі, як встановлено Рішенням по справі 5015/2642/11, ТзОВ «Делакс Україна»передало ПАТ «Атомпрофоздоровниця», що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 24.06.2003 року, а 02.07.2003 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі до договору № 5/Н від 22.05.2003 року, згідно якого ПАТ «Атомпрофоздоровниця»передало, а ТзОВ «Делакс Україна»прийняло у власність майно, що стало предметом договору № 5/Н від 22.05.2003 року.

Окрім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2004 року у справі № 12/6 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах Держави в особі Фонду державного майна України до відповідача 1 - Відкритого акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця”, до відповідача 2 - Спільного українсько-канадського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна”, до відповідача 3 - Дочірнього торгово-комерційного підприємства “Євронафта-Д” Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс –Галичина” про визнання недійсним рішення зборів засновників Відкритого акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця” від 06.08.1998 року про внесення змін до статуту в частині формування статутного фонду, визнання недійсними змін до статуту Відкритого акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця” в частині визначення статутного фонду, зареєстровані Дарницькою райдержадміністрацією м. Києва 21.09.1998 року, скасування п. 5.1., п. 5.2. статуту, визнання недійсними рішення загальних зборів акціонерів від 15-29.04.2003 року в частині надання дозволу на відчуження майна філії Відкритого акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця” –“Трускавецьпівдентеплоенерго”, визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5/Н від 22.05.2003 року - в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Зазначене рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2004 року та постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2004 року.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом передано, а відповідачем за первісним позовом прийнято майно на підставі укладеного Договору, про що свідчить акт від 02.07.2003 року прийому-передачі. За таких обставин, вимога позивача за первісним позовом про повну оплату вартості проданого майна відповідачу за первісним позовом є обґрунтованою та відповідає нормам чинного законодавства України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства в силу пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України. Законодавче тлумачення цієї засади міститься в статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України. Так, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи  наведені норми чинного законодавства України, сторони врегулювали спеціальний порядок розрахунків за продане майно, що відображено в Додатковій угоді №1 від 24.06.2003 року до Договору. Відповідач за первісним позовом вчиняв активні дії для реалізації цієї процедури: перерахував кошти в сумі 289 845,76 грн., емітував прості векселі на решту суми заборгованості та передав їх позивачу за первісним позовом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 163 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Аналогічне визначення поняття цінного паперу міститься і в частині 1 статті 194 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Згідно з пунктом 2 частини 5 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" векселі належать до боргових цінних паперів. Частиною 7 статті 164 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі –боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Аналогічне визначення поняття векселя міститься також і в частині 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Таким чином, факт передачі майна за договором купівлі-продажу № 5/Н від 22.05.2003 року є беззаперечним, оскільки підтверджується підписаним між сторонами 02.07.2003 року актом прийому-передачі до договору № 5/Н від 22.05.2003 року, згідно якого ПАТ «Атомпрофоздоровниця»передало, а ТзОВ «Делакс Україна»прийняло у власність майно, що є предметом договору № 5/Н від 22.05.2003 року. Окрім того, рішенням суду по справі №12/6 встановлено дійсність договору № 5/Н від 22.05.2003 року, а тому, твердження відповідача за первісним позовом про те, що він не отримував майно відповідно до вказаного Договору, а також про те, що йому не було відомо про видачу такого векселя, не може судом братися до уваги. Окрім того, такі твердження відповідача за первісним позовом, незважаючи на вимогу суду, не було підтверджено належними та допустимими доказами по справі.

Згідно ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Згідно ст. 75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно ст. 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Згідно ст. 35  Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Строк платежу за переказним векселем, що підлягає сплаті у визначений строк від пред'явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту. При відсутності протесту недатований акцепт вважається стосовно акцептанта здійсненим в останній день строку, визначеного для пред'явлення для акцепту.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що вексель не був пред’явлений позивачем за первісним позовом до акцепту, а тому на думку відповідача за первісним позовом, такий вексель не підлягає оплаті, однак, з таким твердженням погодитися не можна, оскільки вексель містить дату вчинення платежу, а отже відповідач, відповідно до норм чинного законодавства України повинен був оплатити вексель у вказану на ньому дату. Таким чином, суд не бере до уваги заперечення відповідача за первісним позовом про відсутність доказів пред’явлення векселя до платежу. Окрім того, незважаючи на вимогу суду, відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів вчинення протесту векселя, відповідно до норм чинного законодавства України.

Таким чином, враховуючи, що позивачем за первісним позовом представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач за первісним позовом доказів сплати заборгованості за векселем № 733251942083 від 22.05.2003 р. не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця” (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна” (м. Трускавець) про стягнення 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно ч. 5 ст.22 ГПК України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Згідно ч.1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем за первісним позовом було подано зустрічний позов про визнання векселя таким, що не підлягає виконанню. Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що, на його думку, виданий вексель є безтоварним, оскільки на час видачі векселя заборгованості позивача за зустрічним позовом перед відповідачем за зустрічним позовом не існувало. Однак з таким твердженням погодитися не можна, оскільки вказаний вексель був емітований самим же позивачем за зустрічним позовом і переданий відповідачу за зустрічним позовом для здійснення розрахунку за Договором. Таким чином, відсутнє, в розумінні ст. 1 ГПК України, порушене або оспорюване право і охоронювані законом інтереси позивача за зустрічним позовом зі сторони відповідача за зустрічним позовом. Окрім того, позивач за зустрічним позовом, не довів належними та допустимими доказами, в розумінні 33 ГПК України, обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог за зустрічним позовом.

Щодо твердження позивача за зустрічним позовом про безтоварність векселя, таке твердження не може братися до уваги, оскільки відповідно до  ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі, а у  разі видачі (передачі) векселя, відповідно до договору, припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Окрім того, рішенням суду по справі №12/6 встановлено дійсність договору № 5/Н від 22.05.2003 року, а рішенням суду по справі №5015/2642/11 –дійсність векселя та необхідність погашення заборгованості, що виникла на підставі нього.

Таким чином, враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами по справі порушення його права зі сторони відповідача за зустрічним позовом, а також не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем за первісним позовом представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що первісний позов Приватного акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця” (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна” (м.Трускавець) про стягнення заборгованості за векселем в розмірі  150 000,00 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення, а також враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна” (м.Трускавець) до Приватного акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця” (м.Київ) про визнання векселя таким, що не підлягає виконанню є необґрунтованим та  не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач за первісним позовом подав платіжне доручення №106 від 11.05.2011 року на суму 1500,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №111 від 11.05.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача за первісним позовом, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 3, 6, 11, 194, 202, 204, 205, 509, 526, 548, 627, 655 ЦК України, ст. ст. 163, 164, 174, 179, 193 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 35, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов - задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна”(бульвар Ю. Дрогобича, 2, м. Трускавець, Львівська область, 82200; код ЄДРПОУ 32351931) на користь Приватного акціонерного товариства “Атомпрофоздоровниця”(вул. Шота Руставелі, 39/41, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 21519858) - 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.  –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні зустрічного позову - відмовити

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.