Рішення

від 20.09.2006 по справі 31-8/246-06-6032

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31-8/246-06-6032

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2006 р.Справа  № 31-8/246-06-6032

За позовом ТОВ „Норма Груп” до ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” про стягнення 946 грн.     

                                        Суддя  Господарського суду       

Одеської області Лєсогоров В.М.

Представники:

В засіданні приймали участь:

від позивача: Тригубчак А.Ю. –по довіреності  

від відповідача: Замедянська Т.А. –по довіреності

Суть спору: про стягнення 946 грн.     

З відзиву на позов від 10.08.2006 року убачається, що відповідач позов не визнає з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Також представник відповідача пояснила, що між сторонами будь – якої угоди щодо товару по накладній № 316/ОД від 15.06.2005 року укладено не було, на підставі вказаної накладної між сторонами відбулася фактична господарська операція без договору, за вказаною накладною товар відповідачем було отримано.

Матеріалами справи встановлено:

          На підставі накладної № 316/ОД від 15.06.2005 року позивач через фактичну (бездоговірну) господарську операцію передав відповідачеві товар ціною 1 893 грн. 77 коп. Отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю № ЯКА 057026 від 14.06.2005 року.

          З копії акту звірки від 10.01.2006 року убачається, що за вказаною накладною відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 946 грн.

          З копії листа відповідача (а.с. 13) убачається, що відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем в сумі 946 грн.

          Висновок господарського суду про здійснення сторонами фактичної (бездоговірної) господарської операції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 ГК України - відносини підприємства з іншими    підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Під час судового засідання встановлено, що між сторонами письмового договору купівлі –продажу або поставки щодо указаного товару укладено не було (ст.ст. 181 ГК України, 207, 208 ЦК України).

Усного договору купівлі –продажу або поставки між сторонами також не було, оскільки усним за ст. 206 ЦК України визнається лише такий договір між юридичними особами щодо якого не додержана проста письмова форма та який повністю виконаний обома сторонами під час укладання (досягнення усної домовленості щодо всіх істотних умов договору та їх реалізація обома сторонами в повному обсязі).

          Відповідно до Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 - п. 2.1. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це  факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна,  капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

          Отже, первинні документи мають законодавчо встановлене цільове призначення.

          За своїм змістом накладна з?являється первинним документом який як передбачено указаним положенням лише фіксує та підтверджує фактичну господарську операцію. Відповідно оформлення накладної не встановлює договірні правовідносини між сторонами оскільки щодо первинних документів законодавчо не передбачено, що їх оформлення призводить до виникнення договірних правовідносин між сторонами.

          Відповідно до Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” затвердженої наказом Міністерства Фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, зареєстрованої в Міністерстві  юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 –довіреності на одержання ТМЦ мають своє законодавчо встановлене цільове призначення, а саме, видаються лише для отримання у постачальника (продавця) певного майна.

          Таким чином накладна та довіреність а ні в самостійному значенні, а ні в сукупності не породжують договірних правовідносин між сторонами оскільки ці документи мають законодавчо встановлене цільове призначення, яке не передбачає, що ці документи в самостійному значенні або в сукупності породжують договірні правовідносини.

          Все викладене свідчить про те, що відповідач без достатньої правової підстави встановленої законом або договором, а саме без договору через фактичну господарську операцію отримав у позивача товар на суму 1 893 грн. 77 коп.

          З цього можливо зробити висновок про те, що між сторонами щодо указаних обставин виникли не договірні цивільні правовідносини які регулюються наступним чином.

          Відповідно до ст. 1212 ЦК України - особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне   набуття майна  було  результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події. Ст. 1213 - набувач  зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі  неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно  відшкодовується  його  вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

          Слід указати, що обов?язок повернути безпідставно одержане майно або сплатити його ціну виникає в момент безпідставного отримання майна та не потребує будь –яких вимог чи нагадувань з боку кредитора.

          На день звернення позивача з поточним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за товар по дослідженій накладній складає 946 грн., що зумовлює задоволення позову.    

          Доказів наявності у відповідача товару переданого йому позивачем по вказаній накладній у суду немає.

          Господарський суд відхиляє правові позиції відповідача з наступних підстав.

          У відповідача виникли не договірні зобов'язання врегульовані ст.ст. 1212, 1213 ЦК України з моменту отримання товару; наявність порушеного права позивача з боку відповідача встановлена під час розгляду справи; позивач не зобов'язаний виставляти відповідачу рахунки на оплату переданого товару; відповідач не надав доказів того, що акт звірки з боку відповідача підписаний особою без відповідних правових повноважень.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” код 01124922 (м. Одеса, вул. М. Гефта, 3) на користь ТОВ „Норма Груп” код 30545322 (м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 16) - 946 грн., 102 грн. по держмиту, 118 грн. за ІТЗ судового процесу.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 22.09.2006                                                          року.

Рішення набуває законної сили з 03.10.2006 р.

      Суддя                                                                        Лєсогоров В.М.