Рішення

від 26.07.2011 по справі 5015/2935/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/2935/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.11                                                                                           Справа№ 5015/2935/11

за позовом приватне підприємство «Альфабудсервіс»

до відповідача 1 Львівська міська рада  

відповідача 2 департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради

про стягнення заборгованості

ціна позову 21777,94грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача  - не з'явився;

від відповідача 1 –не з'явився;

від відповідача 2 –не з'явився

Суть спору:

          Приватне підприємство «Альфабудсервіс»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача 1 Львівська міська рада, відповідача 2 департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про стягнення заборгованості; ціна позову 21777,94грн.

          Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/2935/11 від 31.05.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому на 16год. 15хв. 14.06.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 14.06.2011р., 04.07.2011р.

          Представнику Позивача по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровано Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

          Заяв про відвід судді не надійшло.

          Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою.

          Протягом розгляду справи представником Позивача позов підтримано повністю та надано копію наказу Позивача №2-к від 22.06.2006р.

          Відповідач 1 явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

          10.06.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача 1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника через необхідність взяти участь у розгляді іншої справи. Розгляд справи було відкладено.

          При цьому суд зазначає, що відповідно до вимог ст.28 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач 1 не зобов'язаний здійснювати представництво тільки шляхом надання довіреності одному представнику, та вправі забезпечити участь у справі шляхом надання довіреності іншому представнику.

          Крім цього, суд зауважує, що з моменту надходження позовної заяви до суду (30.05.2011р.) по час проведення судового засідання (26.07.2011р.) Відповідачем 1 жодного разу (три судові засідання) не забезпечено явку повноважного представника.

          Відповідач 2 явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

          14.06.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача 2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою уповноваженого представника Бочуляка Ю.І.

          Розгляд справи відкладено.

          Проте, 26.07.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача 2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника Бочуляка Ю.І. з 26.07.2011р. по 28.07.2011р. до Вищого господарського суду України (м.Київ).

          З даного приводу суд зазначає, що позовна заява подана до господарського суду Львівської області 30.05.2011р., а відтак, враховуючи строки розгляду спору, визначені ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням відсутності клопотання, передбаченого ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України та з врахуванням термінів поштового перебігу, в суда відсутня правова підстава для подальшого відкладення розгляду справи.

          Крім того, що відповідно до вимог ст.28 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач 2 не зобов'язаний здійснювати представництво тільки шляхом надання довіреності одному представнику, та вправі забезпечити участь у справі шляхом надання довіреності іншому представнику.

          При цьому, суд зауважує, що з моменту надходження позовної заяви до суду (30.05.2011р.) по час проведення судового засідання (26.07.2011р.) Відповідачем 2 жодного разу (три судові засідання) не забезпечено явку повноважного представника.

          Також, незважаючи на зазначення у клопотанні про відрядження Бочуляка Ю.І. у м.Київ до Вищого господарського суду України з 26.07.2011р. та зазначення про це у наказі Відповідача 2 №267-К від 25.07.2011р., клопотання 26.07.2011р. в канцелярію господарського суду Львівської області подано особисто Бочуляком (підтвердженням чого є запис на відбитку штемпеля вхідної кореспонденції клопотання).

          З врахуванням вищенаведеного, судом відмовлено у задоволенні клопотання.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України,  надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.   

В судовому засіданні 14.06.2011р. суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 15455,86грн. основного боргу.

11.05.2009р. між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем 2 (Замовник) укладено договір №96г/ж підряду на виконання робіт з реконструкції, ліквідації підвальної котельні, з виготовленням проектно-кошторисної документації в житловому будинку на вул.Левицького, 38 (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Замовник доручає, а Підрядник в межах договірної твердої ціни зобов'язується власними і залученими силами виконати і здати Замовникові відповідно до кошторисної документації (дефектного акту) (Додаток 2), та календарного плану виконання робіт (Додаток 1), робот из реконструкції (далі –Роботи), ліквідації підвальної котельні житлового будинку на вул.Левицького, 38.

Відповідно до п.1.2 Договору, Замовник зобов'язується прийняти і оплатити зазначені Роботи на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.п.3.1, 3.2 Договору, загальна вартість Робіт згідно з кошторисом становить 215930,40грн.; оплата по цьому Договору у 2009р. здійснюється в розмірі 215930,40грн.

Відповідно до п.4.4 Договору, фінансування робіт здійснюється протягом 25 календарних днів після підписання акта (у 2009р. фінансування виконаних робіт здійснюється в межах коштів, вказаних у п.3.2 Договору).

Згідно п.3.19 Договору, Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Сторонами підписано та скріплено відбитками печаток календарний план (Додаток №1 до Договору).

03.12.2009р. Сторонами підписано та скріплено відбитками печаток акт про виконання Позивачем робіт на загальну суму 15455,86грн.

09.02.2011р. Відповідачем 2 отримано претензію Позивача №3/02 від 09.02.2011р. про сплату заборгованості в розмірі 26252,36грн., в тому числі 15455,86грн. основного боргу.

Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на зазначену претензію чи сплати боргу в розмірі 15455,86грн. повністю або частково.   

У  відповідності  з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України  та статті 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,   на   які   вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання  повинні виконуватись  належним чином  відповідно  до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити  усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення  загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів  застосовуються   відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись  належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів  цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено  договором або законом.  Якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  його виконання, то  воно  підлягає  виконанню у цей  строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, щодо позовних вимог до Відповідача 1 (Львівська міська рада), суд зазначає, що Відповідач 1 не є стороною за Договором, а відтак, у нього не виникає зобов'язань за Договором перед Позивачем.

Крім того, в матеріалах справи відсутні та Позивачем не наведені доводи та не подані докази в обгрунтування позовних вимог щодо Відповідача 1.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази сплати боргу в розмірі 15455,86грн. повністю чи частково, та те, що Відповідачем 2 протягом усього розгляду справи в межах строків, визначених ст.69 Господарського процесуального кодексу України, не заперечено існування боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача 15455,86грн. боргу підлягають до задоволення; в частині позовних вимог щодо Відповідача 2 слід відмовити.

Щодо стягнення 2194,73грн. інфляційних нарахувань та 658,04грн. 3% річних.

Позивачем додано до позовної заяви та в позовній заяві наведено розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, вихідними даними для яких є сума боргу (15455,86грн.), період нарахування –з 29.01.2009р. по 30.05.2011р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунків, суд зазначає, що розмір інфляційного збільшення за вказаний Позивачем період становить 3690,95грн., а 3% річних –1082,33грн., проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 2194,73грн. інфляційних нарахувань та 658,04грн. 3% річних підлягають задоволенню в частині стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача; в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних з Відповідача 1 слід відмовити, в тому числі враховуючи вищенаведені доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу та те, що нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань проводиться на суму боргу, який, як встановлено судом, у Відповідача 1 перед Позивачем за Договором відсутній.

Щодо стягнення 3469,31грн. пені.

Позивач в додатку до позовної заяви надає розрахунок пені, проведений за період з 29.01.2009р. по 30.05.2011р., вихідними даними для якого є сума боргу, величини облікових ставок НБУ за відповідні періоди.

Відповідно до п.6.5 Договору, при порушенні Замовником своїх зобов'язань у частині надання коштів на фінансування виконання робіт на об'єкті, він сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від вартості заборгованості за кожний день прострочення; загальна сума пені не повинна перевищувати 5% від вартості Договору.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд зазначає, що такий проведено без врахування вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, беручи до уваги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, та вищенаведені доводи мотивувальної частини рішення щодо відсутності заборгованості за Договором Відповідача 1 перед Позивачем, суд приходить до висновку, що стягненню з Відповідача 2 на користь Позивача підлягає 811,51грн. пені, в решті позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Відповідно  до  вимог  ст.  4.-7  Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної  істини,  тобто  відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України,  згідно  з  якою господарський  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,  повному і об'єктивному  розгляді  в судовому  процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

26.07.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.08.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.  У позові відмовити частково.

2. Стягнути з департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 34814670) на користь приватного підприємства «Альфабудсервіс»(81117, Львівська обл., Пустомитівський р.-н, с.Годовиця, вул.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 23953493) 15455,86грн. боргу, 2194,73грн. інфляційних нарахувань, 658,04грн. 3% річних, 811,51грн. пені, 191,20грн. державного мита, 207,68грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                                                                                                               Фартушок Т.Б.