Постанова

від 12.04.2011 по справі 40/446-3/345

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2011                                                                                           № 40/446-3/345

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Мальченко  А.О.

суддів:            Майданевича А.Г.

          Гаврилюка  О.М.

при секретарі:           Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Адітум-Плюс»

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.12.2010 року

у справі № 40/446-3/345 (суддя – Сівакова В.В.)

за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Адітум-Плюс», м. Київ,

про стягнення 114 912,59 грн., -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 – представник (довіреність №155/1/03-06 від 04.01.2011 року);

від відповідача: ОСОБА_2 – представник (довіреність б/н від 01.01.2011 року);

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (надалі – КП «Київжитлоспецексплуатація», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Адітум плюс» (надалі – ТОВ «Адітум плюс», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 114 912, 59 грн. за період з 01.09.2008 року по 31.12.2009 року, що виникла на підставі попереднього договору оренди №04/2349 від 07.06.2006 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року у справі № 40/446 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 року вищевказане рішення від 21.01.2010 року у справі № 40/446 скасоване та  постановлене нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ТОВ «Адітум плюс» на користь КП «Київжитлоспецексплуатація» 114 912, 59 грн. боргу по орендній платі, 1 149, 12 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2010 року рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 року у справі № 40/446 скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року у справі № 40/446-3/345 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Адітум плюс» на користь КП «Київжитлоспецексплуатація» 114 912, 59 грн. боргу по орендній платі, а також 1 149, 12 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Адітум плюс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року  та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказав на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судове засідання на 14.02.2011 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року, у зв’язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному, склад колегії суддів у справі № 40/446-3/345 було змінено на наступний: головуючий суддя – Мальченко А.О., судді – Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року розгляд апеляційної скарги в порядку пункту 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено до 28.02.2011 року у зв’язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року розгляд апеляційної скарги було відкладено до 21.03.2011 року у зв’язку з неявкою представника відповідача та витребуванням у останнього додаткових документів, а від ВДВС Дніпровського РУЮ в м.Києві – належно посвідчених копій матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва №35/375 від 08.02.2007 року.

Позивач скористався правом, наданим йому статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

Представник скаржника в судових засіданнях підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив  оскаржуване судове рішення залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 12.04.2011 року представником відповідача заявлено  клопотання про притягнення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимоги на предмет позову на стороні відповідача Київську міську раду, а також  клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи на спростування доводів позивача про використання спірного нежилого приміщення відповідачем.

Вищевказані клопотання колегією суддів апеляційного господарського суду залишені без задоволення у зв’язку з безпідставністю.

12.04.2011 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року скасуванню, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 17.03.2006 року Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 480 «Про затвердження результатів конкурсу із залучення інвесторів до реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва», переможцем якого визначено ТОВ «Адітум плюс» (т.1 а.с.49).

Пунктом 2 вищевказаного розпорядження на Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було покладено обов’язок укласти з ТОВ «Адітум плюс», як переможцем конкурсу,  інвестиційний договір.

На виконання даного розпорядження 27.04.2006 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва (в тексті договору - замовник) з однієї сторони, комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (в тексті договору – служба замовника) з другої сторони та ТОВ «Адітум плюс» (в тексті договору – інвестор) з третьої сторони було укладено інвестиційний договір №17, предметом якого є реалізація інвестиційного проекту з реконструкції нежилих будинків та будівництво жилого комплексу з приміщеннями соціально-побутового призначення та паркінгом, у тому числі, будинку по вул.Краснокутській, 3б, літ.Б (т.1 а.с.50-55).

07.06.2006 року між КП «Київжитлоспецексплуатація» (в тексті договору - орендодавець) та ТОВ «Адітум плюс» (в договорі - орендар) було укладено попередній договір № 04/2349, за яким КП  «Київжитлоспецексплуатація» на підставі рішення Київської міської ради №211/2786 від 31.03.2005 року та листів Головного управління комунальної власності міста Києва, перелік яких наведено у п.1.1 попереднього договору №04/2349, передало, а ТОВ «Адітум плюс» прийняло в оренду нежилий будинок за адресою: м. Київ, вул. Краснокутська, 3б, літ. Б під склад, що підтверджується актом приймання-передачі від 07.06.2006 року (т.1 а.с.4-8).

Згідно п.2.1., 2.4. попереднього договору об‘єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 795,30 кв.м., в т.ч. на 1,2 поверхах –795,30 кв.м. Об’єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі  КП  «Київжитлоспецексплуатація».

Відповідно до п. 9.1. попереднього договору строк його дії визначено з 07.06.2006 року до надання розпорядчих документів, але не більше 2-х місяців, а саме до 07.08.2006 року.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передавання. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передавання при поверненні об‘єкта оренди орендодавцеві.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що 27.08.2008 року між ТОВ «Адітум плюс» (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магентов» (підрядником) було укладено договір підряду на виконання передпроектних робіт, за умовами якого останній зобов‘язався своїми силами за рахунок замовника виконати передпроектні роботи за адресою: м. Київ, вул. Краснокутська, 3-Б (т.2 а.с.19-22).

На виконання вимог пункту 2.1 цього договору відповідач передав, а підрядник прийняв по акту приймання-передачі від 27.08.2008 року нежитловий будинок загальною площею 795,30 кв. м., розташований за адресою м. Київ, вул. Краснокутська, 3-Б, що об’єктивно підтверджується актом приймання-передачі. При цьому, згідно пункту 4 акту приймання-передачі вбачається, що даний акт набуває чинності, а об’єкт вважається переданим з 27.08.2008 року  (т.2 а.с.18).

Також місцевим господарським судом встановлено, що ТОВ «Адітум плюс» за адресою: вул.Краснокутській, 3-Б у місті Києві не знаходиться, а вказане приміщення фактично займає ТОВ «Магентов», що об’єктивно підтверджується постановою Відділу державної виконавчої служби Дніпровського РУЮ в м. Києві про повернення виконавчого документа від 17.03.2009 року.

Постановляючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд вірно встановив, що попередній договір №04/2349 від 07.06.2006 року, не зважаючи на його назву є договором оренди, однак виходив з того, що за діючим інвестиційним договором №17 від 27.04.2006 року, укладеним між Головним управлінням комунальної власності м. Києва, КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» та ТОВ «Адітум плюс», відповідач зобов’язаний за власний рахунок забезпечити фінансування всіх витрат, пов’язаних з реконструкцією та будівництвом об’єкту інвестування, в тому числі компенсувати втрати територіальній громаді міста Києва недоотриманої орендної плати з дати відселення орендарів, а відтак,  дійшов висновку, що в останнього перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі за період з вересня 2008 року по липень 2009 року. При цьому, судом першої інстанції враховано, що об’єкт оренди за актом приймання-передачі орендарем орендодавцю не повернуто.  

Судова колегія погодитися з такими висновками не може, виходячи з наступного.

В силу частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії попереднього договору №04/2349 від 07.06.2006 року, за яким відповідач прийняв в оренду нежитловий будинок, закінчився 07.08.2006 року.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених  рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2006 року у справі №35/375 за позовом КП «Київжитлоспецексплуатація» до ТОВ «Адітум плюс» про виселення та повернення нежитлового приміщення, позов задоволено повністю; виселено ТОВ «Адітум плюс» з приміщення загальною площею 795,3 кв.м. в будинку №3-Б по вул. Краснокутській у м.Києві  та вирішено повернути спірне приміщення КП «Київжитлоспецексплуатація» (т.1 а.с.107-111).

З наданої апеляційному господарському суду копії матеріалів виконавчого провадження, відкритого на підставі наказу господарського суду міста Києва №35/375 від 08.02.2007 року, виданого на виконання вищевказаного рішення від 14.12.2006 року, зокрема, акту державного виконавця від 17.03.2009 року вбачається, що згідно інвестиційного договору №17 від 27.04.2006 року, договору підряду на виконання передпроектних робіт від 27.08.2008 року та акту приймання-передачі спірного приміщення від 27.08.2008 року, за адресою: м. Київ, вул.Краснокутська,3-Б фактично знаходиться ТОВ «Магентов», а ТОВ «Адітум плюс»  за вказаною адресою не знаходиться, майна останнього не виявлено (т.2 а.с.10).

У зв’язку з неможливістю здійснення виконавчих дій по виселенню боржника через його відсутність у спірному приміщенні, 17.03.2009 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві була винесена постанова про повернення виконавчого документу.

Таким чином, використання спірного приміщення ТОВ «Магентов» виключає стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за його фактичне використання з відповідача, у відповідності до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за актом приймання-передачі за договором підряду на виконання передпроектних робіт від 27.08.2008 року, укладеного між ТОВ «Магентов» та ТОВ «Адітум плюс», нежитловий будинок по вул.Краснокутській,3-Б в м.Києві був переданий підряднику - ТОВ «Магентов» 27.08.2008 року. Позивачем же  заявлено вимогу про стягнення боргу в сумі 114 912,59 грн. за період з 01.09.2008 року по 31.07.2009 року, до настання якого відповідач припинив користування таким.   

Зважаючи на встановлене, колегія суддів апеляційного господарського суду  вважає, що позовні вимоги КП «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення з відповідача 114 912,59 грн. боргу по орендній платі за вищевказаний період є безпідставними і задоволенню не підлягають.  

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14  «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Адітум плюс» є обгрнутованою та підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року у справі 40/446-3/345 – скасуванню, з прийняттям нового рішення.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи судами касаційної та апеляційної інстанцій, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Адітум-Плюс» на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року у справі № 40/446-3/345 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року у справі № 40/446-3/345 скасувати.

3.          Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4.          Стягнути з комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ - 03366500) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Адітум-Плюс» (02090, м. Київ, вул. Краснокутська, 3-Б, літ. Б, код ЄДРПОУ 33343696) 574,57 грн. (п’ятсот сімдесят чотири гривні 57 коп.) в якості відшкодування державного мита за розгляд справи судом касаційної інстанції та 574,57 грн. (п’ятсот сімдесят чотири гривні 57 коп.) в якості відшкодування державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

6. Матеріали справи № 40/446-3/345 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати учасникам судового провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Мальченко  А.О.

Судді                                                                                          Майданевич А.Г.

                                                                                          Гаврилюк  О.М.