Постанова

від 30.06.2010 по справі 2-а-10352/09/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

                                                                Справа № 2-а-10352/09/0470

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 червня 2010 року                                 м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді     Єфанової О.В.

при секретарі         Кравець Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального житлового підприємства №2, м.Кривий Ріг

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

в с т а н о в и в:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів з проханням стягнути з Комунального житлового підприємства №2, м.Кривий Ріг на користь позивача адміністративно-господарських санкцій та пеню в сумі 11648,39 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (№ 875-XII від 21.03.1991р., зі змінами та доповненнями), внаслідок чого до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 64047,60 грн. Сума адміністративно-господарських санкції своєчасно відповідачем не була сплачена, у зв'язку з чим була нарахована пеня у сумі 2843,82 грн. Внаслідок несплати відповідачем вищевказаним сум адміністративно-господарських санкцій та пені, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 66891,42 грн., що в свою чергу, завдає шкоди інтересам держави, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя..

Відповідач заперечень на позовну заяву та повноважного представника у судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Згідно із ч.8 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою вказаною у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, тому суд вважає, що він здійснив всіх заходів для повідомлення відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст.128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006р. №1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991р. Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частинами 1 та 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону.

Згідно з ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, і організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі "чотирьох" відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 1 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Частина 1 пункту 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

    Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа Центрально-Міського районного центру зайнятості, КЖП №2 (код ЄДРПОУ 20243928) надавало до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів в наступній кількості:

    10.01.2008 року –8 чол.; 18.02.2008 року –8 чол.; 12.03.2008 року –8 чол.; 04.04.2008 року –8 чол.; 12.06.2008 року –6 чол.; 15.07.2008 року –6 чол.; 12.08.2008 року –чол.; 11.09.2008 року –6 чол.; 10.10.2008 року –6 чол.; 17.11.2008 року –6 чол.; 15.12.2008 року –5 чол.

    Також з зазначеного листа вбачається, що Центрально-Міським районним центром зайнятості для працевлаштування в КЖП №2 направлялось за 2008 рік –2 особи.

Таким чином підприємство здійснило всі можливі заходи для працевлаштування інваліда та вини підприємства щодо невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів немає.

    Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, при цьому суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку щодо відмови в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України –з дня складення в повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 05.07.2010р.

Суддя                         (підпис)                       О.В. Єфанова