Постанова

від 24.04.2008 по справі 2-а-5763/2008

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-5763 /2008 року

                                                                                                       Справа № 2а-5763 /2008

року

                                                                    ПОСТАНОВА

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      24 квітня   2008

року     Білоцерківський

міськрайонний

суд Київської

області    в  складі головуючого судді

Закаблук  О.В.,

при

секретарі  Чайка О.П.,

розглянувши  у відкритому судовому

засіданні в

залі

суду № 3 м.Біла Церква справу за

адміністративним

позовом  ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду України у Білоцерківському районі,

про  зобов»язання проведення перерахунку доплати за проживання у зоні посиленого

радіоекологічного контролю,-                    

                                                                      ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась   до суду з названим позовом, мотивуючи тим, що

відповідач,

управління

пенсійного

Фонду України

у Білоцерківському районі безпідставно

відмовляє їй   в проведенні перерахунку

доплати за проживання  у зоні посиленого

радіоекологічного контролю, просить зобов”язати відповідача

провести перерахунок доплати згідно законодавства з 01.07.2007 року.   

       В судовому засіданні позивачка

уточнила  позовні вимоги та просить суд

зобов”язати відповідача провести перерахунок додаткової пенсії, виходячи з

мінімальної пенсії за віком, зобов”язати відповідача провести перерахунок

доплати до пенсії, встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати  440 грн. - з 09.07.2007 р., та 460 грн. з

01.10.2007 року.

      Відповідачі, попереджені

належним чином про час і місце розгляду справи, до суду не з"явились,

надали суду письмову заяву, просять справу розглянути у відсутність їх

представника та надали письмові заперечення, а тому суд вважає за можливе

вирішити справу у відсутність представника відповідачів.

     Як вбачається з письмових

заперечень, відповідачі позов не визнають та зазначають, що порядок

обчислення  додаткових  пенсій за проживання в зоні посиленого

радіоекологічного контролю визначається КМ України. Доплата до пенсії

відповідно до ст.39  Закону України

"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи" проводиться в розмірі, визначеному постановою

КМ України від 26.07.1996 року № 836, а саме КМ України надано право

встановлювати розміри соціальних виплат та здійснювати видатки на реалізацію

положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в межах асигнувань,

затверджених Верховною Радою України в Законі "Про Державний бюджет

України" на відповідний рік, крім того, 

згідно ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його

застосування провадиться у порядку, визначеному КМ України, рішення якого є

обов"язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами

державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади,

всіма суб"єктами господарювання незалежно від їх відомчої

підпорядкованості та форм власності. А саме в розмірах, які і визначені КМ

України виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з

бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст.95 Конституції України,

провадиться позивачці  виплата

зазначеної  доплати,  а тому відповідач діє в межах своїх

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

     Суд, заслухавши позивачку,

оглянувши та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку що позов підлягає

до задоволення частково по таким підставам.

     Так, по справі встановлено, що

позивачка є постраждалою   внаслідок

Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що стверджується копією посвідчення

серіїНОМЕР_1 , перебуває на обліку в управлінні ПФУ у Білоцерківському районі,

являється непрацюючим пенсіонером, яка проживає в зоні підвищеного

радіоекологічного контролю.

     До пенсії позивачки  проводиться також доплата відповідно до ст.39

Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, передбаченому постановою КМ

України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

     Всі ці обставини сторонами не

заперечуються.

     З матеріалів справи вбачається,

що позивачка зареєстрована  і постійно

проживає в с.Шкарівка

Білоцерківського району, яке згідно постанови КМ України від  за № 

106 від 23.07.1991 року /додаток № 1/ 

віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

     Відповідно до ч.2  ст.39 Закону України "Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи" пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях

радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах, встановлених частиною

першою цієї статті.

     А згідно ч.1 даної статті

громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться

доплата в таких розмірах:

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна

плата.

Отже, позивачка, як непрацюючий пенсіонер, відповідно до Закону має право

на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в

розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Судом також встановлено, що вказана доплата до пенсії проводиться  відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп.,  передбаченому постановою КМ України  від 26.07.1996 року за № 836 "Про

компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи".

При вирішенні даного спору судом не можуть прийматися до уваги посилання

представника відповідача з приводу того, що неможливо при виплаті  зазначеної доплати застосовувати мінімальну

заробітну плату як розрахункову величину.

                     Так, відповідно

до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується

Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом

законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого

самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов"язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Розмір доплати до пенсії, визначений вказаною вище постановою КМ України,

суперечить вимогам ст.39 Закону та іншим нормам Законів.

Так, згідно Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної

плати на 2003 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185

грн., який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України

зростав кожен наступний рік  і в жодному

з цих законів не було обмежень щодо застосування розміру мінімальної заробітної

плати як розрахункової величини при визначенні компенсаційних виплат відповідно

до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, в Законі України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної

плати на 2000 рік" було вказано на те, що до прийняття ВР України змін до

законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна

плата, КМ України здійснювати перегляд цих норм виходячи з реальних можливостей

видаткової частини Державного бюджету України.

В Законі  України  "Про встановлення розміру мінімальної

заробітної плати на 2003 рік" було дано доручення КМ внести пропозиції про

внесення змін до законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується

мінімальна заробітна плата.

Але, як вказано вище, жодних законодавчих актів з цих питань КМ України

починаючи з 1996 року не приймалося, незважаючи на те, що розмір мінімальної

заробітної плати за період з 1996 року неодноразово змінювався, вказана доплата

залишалася незмінною  протягом всього

цього часу.

Слід зазначити, що дію положень ст.39 вказаного Закону було зупинено на

2006 рік і на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах

відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами  України "Про Державний бюджет України на

2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік",  до цього Верховна Рада України ніяких законів

з цих питань не приймала.

 Відповідно до Закону України від

05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи" було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень

цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення

змін до цього Закону.

За рішенням  Конституційного Суду

України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення

Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", в т.ч.

п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону "Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно

до мінімальної заробітної плати.

Рішення Конституційного Суду є обов"язковим до виконання на території

України, остаточним і не може бути оскаржене.

Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення

Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів

загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв"язку з

правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів,

що визнані неконституційними.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними

актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню

саме положення ст.39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених

вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не

постанови КМ України .

Згідно ч.4 ст.9 КАС України  у разі

невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України,

міжнародному договору, згода на обов"язковість якого надана Верховною

Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має

вищу юридичну силу.

Але суд вважає, що право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної

заробітної плати позивачка набула  з

09.07.2007 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного вище

рішення, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або

їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Про це також вказано і в п.3 зазначеного рішення Конституційного Суду від

09.07.2007 року.

Згідно Закону України від 15.03.2007 року "Про внесення змін до Закону

України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визначено розмір

мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року-440 гривень, а з 1 жовтня 2007

р. - 460 грн.

                   Отже, з врахуванням всього

наведеного суд приходить до висновку, що позивачка має право на доплату до

пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі

440 грн. щомісячно за період з 9

липня 2007 року та 460 грн. - з 01 жовтня 2007 року.

                     Водночас, враховуючи те,

що  з 01.01.2008 року вступив в силу

Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до

деяких законодавчих актів України» № 107-У1 від 28.12.2007 року,  відповідно до якого  в ст.39 Закону України внесено зміни та  доплата з 

названої дати проводиться  лише

працюючим на території радіоактивного забруднення  громадянам, позовні вимоги Бабюк Л.С.

підлягають до задоволення лише до

 31 грудня 2007 року в частині перерахунку

доплати в розмірі, який встановлювався ст.76 Закону України «Про державний

бюджет України на 2007 рік» з часу винесення 

рішення Коснтитуційним судом України, тобто 9.07.2007 року, позовні

вимоги підлягають до часткового задоволення.

На підставі ст.4 Декрету КМ України "Про державне мито" позивачка

звільнена  від сплати держмита /судового

збору/ на користь держави.

Керуючись ст.ст. 46,95 Конституції України, ст.39 Закону України “Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи”,  Законом України “Про

внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду

України від 09.07.2007 року   № 6-рп,

Законом  України від 15.03.2007 року «Про

внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,

ст.ст.6,17,158-163,167,185,186 КАС України, суд-

                                       П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов"язати управління Пенсійного Фонду України в Білоцерківському

районі               провести перерахунок

доплати до пенсії ОСОБА_1 згідно ст.39 Закону України "Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення за

період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, встановивши її на рівні

мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно, а з 1 жовтня 2007

року - з розрахунку 460 грн. щомісячно.

Від сплати держмита /судового збору/ позивачку  звільнити.

Постанова може бути оскаржена до Київського 

апеляційного адміністративного 

суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду

протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

              Суддя:                                           

Закаблук О.В.