Постанова

від 05.06.2008 по справі 12/2543

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/2543

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

         Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:суддів:Добролюбової Т.В.Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Черкаське будівельно - монтажне управління"

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.10.05

у справі№ 12/2543

за позовомДержавного підприємства "Черкаське будівельно - монтажне управління"

до

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаВиконавчого комітету Черкаської міської радиКомунальне підприємство "Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації"

провизнання недійсною відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно.

          Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

          Державне підприємство "Черкаське будівельно - монтажне управління" у червні 2005 року звернулось з позовом, з урахуванням уточнень від 18.07.05, до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання неправомірними дій відповідача; визнання недійсною відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресами: місто Черкаси, доповідач: Добролюбова Т.В.

вул. Конєва,14, вул. Ільїна, 222, вул. Оборонна, 25; зобов'язання виконкому Черкаської міської ради зареєструвати право власності на домоволодіння за №14 на вул. Конєва у місті Черкаси та видати свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що він є державним підприємством, створеним у відповідності з наказом Міністерства оборони України № 596 від 08.12.04, як правонаступник 470 управління начальника робіт. У відповідності з наказом № 596 від 08.12.04 цього ж міністерства 470 управлінню начальника робіт  були передані фонди військових містечок №  1, 2, 65, 56 у місті Черкаси. Позивач вказував, що право на спірне майно перейшло до нього згідно  статуту.  При цьому, позивач наголошував, що при реєстрації цих об'єктів в Комунальному підприємстві "Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації"  відповідач відмовив в погодженні рішення про реєстрацію права власності на вказане майно через призупинення дії наказу Міністра оборони України від 08.12.04 №595 "Про додаткове наділення основними фондами 470 управління начальника робіт Центрального спеціалізованого будівельного управління".  На думку позивача, такі дії міськвиконкому та комунального підприємства суперечать пункту  3.3 Тимчасового положення, який містить вичерпний перелік підстав для відмови в реєстрації права власності. Окрім цього, позивач зазначав, що наказ Міністра оборони України щодо переданого майна виконаний і майно не може залишатись без відповідної реєстрації. Позивач також посилався на приписи пунктів 1.2, 1.6, 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.       

          Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.07.05, ухваленим суддею Скибою М.Г., визнано недійсною відмову виконавчого комітету Черкаської міської ради в проведенні реєстрації права власності на об'єкти нерухомості і споруди військових містечок (комплекси будівель), викладену у листі управління власністю міста від 13.05.05 № 548.  За Державним підприємством “Черкаське будівельно-монтажне управління" визнано право з реєстрації права власності - на караульне приміщення (літери “А-I” по плану інвентаризаційної справи ), склади –( літери ”Б-I” і “В-I” ), огорожа (№1 по плану),  замощення (№1 по плану), прибудова (літера “а”), які знаходяться  за адресою м. Черкаси, вул. Конєва, 14,  - їдальні (літери “А-I” та “К-I” ), казарми (літери “Б-3” та “Ж-II “ та “ Ї-I”), санітарна частина (літера “В-1”), штаби (літери “Г-1”, “Х-1”, “х”, “Ю”, “Q”), склади (літери “Д-1”, “Е-1”, “И-1” та “Ч-1”), клуб (літери “З-1”, “з”, “з1”, “М-1”, “м”, “м1”), клуб з прибудовою (літери “Ц-1”, “ц”, “ц1”), штаб - склад (літера “Л-1”), учбовий корпус (літери “Н-1”, “н”, “н1”), контрольно-пропускний пункт (літери”У-1”, “I-1”, “Ш-1”, сховище техніки (літери “О-1”, “П-1”, “СР-1”, “Я”), магазин (літера “Є-1”), спортивний зал із службовим приміщенням ( літери “Р-1”, “Р1-1”), гуртожиток (літери “С-1”,”с”, “Т-1”), кваш пункт (літера “Щ”), побутове приміщення (літера “S” ), овочесховище (літери “D”, “F”), пошта-естрада ( літера “L”), плац (плац “I”), гауптвахта, караульне приміщення (літери R, r, r1, r2), які знаходяться за адресою м. Черкаси, вул. Ільїна 222, - контрольно-технічні пункти (літери А-I”, “Ч”), сховища (літери “Б- I”,”Е-I”, “И-I”, “К-I”, “Л-I”, ”М-I”,  “С-I”, “Р-I”, “П-I”, “О-I”), майстерні (літери “В-I”, “Г-I”, “Д-I”), склади (літери ”Ж- I”, “ж”, “З”, “Т-I”, “Н-I”), пункт технічного обслуговування (літера “У-I”), пункт заправки ( літери “Х”, “х”, “х 1”, № 1), насосна мийка (літера “Ц”), підсобне приміщення (літера “Ш”), пожежне водоймище ( № II) , склад паливно-мастильних матеріалів(№ III), караульне приміщення (літери “Ф”,“ф”), які знаходяться у м. Черкаси по вул. Оборонній, 25.

          Суд першої інстанції вмотивовуючи рішення  виходив з того, що майно спірних містечок знаходиться у позивача на праві  господарського відання, що відповідно до приписів статті 136 Господарського кодексу України надає йому право володіти, розпоряджатися та користуватися цим майном, зокрема, вчиняти дії з  обліку та реєстрації майна.   

          Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Мамонтової О.М. –головуючого, Мостової Г.І., Агрикової О.В., постановою від 05.10.05, перевірене рішення суду першої інстанції скасував. В задоволенні позовних вимог відмовив. Суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання неправомірними дій виконкому та визнання недійсним листа від 13.05.05 не підлягають задоволенню, оскільки лист не є актом державного органу в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України та не підлягають розгляду в господарських судах.  Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до Наказу від 08.12.04 №595 спірне майно передано позивачеві на праві господарського відання, а не на праві власності. В частині вимог позивача про спонукання видати свідоцтво на право власності судом відмовлено з огляду на те, що такі позови мають заявлятися до підприємств бюро технічної інвентаризації, які мають виступати відповідачами у справі, проте, в даному випадку Комунальне підприємство "Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації" залучено до участі у справі в якості  третьої  особи.

          Державне підприємство "Черкаське будівельно - монтажне управління" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення у справі просить залишити без мін. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ним заявлялися вимоги про визнання недійсною відмови відповідача в реєстрації майна та визнання права на реєстрацію майна, а не про оскарження акта державного органу.  Заявник вважає, що суд порушив і положення статей 55, 124 Конституції України, статей 1, 43  Господарського процесуального кодексу України та дійшов невірного висновку, що позивач не має права оспорювати відмову відповідача у формі листа. На думку скаржника, помилковим є і висновок суду про те, що місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки, позивачем було заявлено вимогу про визнання права на реєстрацію майна у відповідних органах. Окрім цього, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про необхідність залучення у справу органів БТІ, адже, позивачем вимога про спонукання видати реєстраційне свідоцтво не заявлялась.  Скаржник зауважує також на невірному застосуванні судом приписів статей 133, 136 Господарського кодексу України  та помилковому визнанні того, що право господарського віддання не є правом власності. Разом з цим, заявник наголошує, що апеляційним судом порушено приписи статті 53 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не було наведено поважності причин, які б зумовили відновлення строку на апеляційне оскарження.

          Від Виконавчого комітету Черкаської міської ради, Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий  Господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді Добролюбової Т.В., переглянувши  матеріали  справи та доводи  касаційної  скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами  приписів  чинного   законодавства,  відзначає наступне.

          Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 08.12.04 №595 «Про додаткове наділення основними фондами 470 управління начальника робіт Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового)»вирішено вилучити з балансу Черкаської квартирно –експлуатаційної частини району та передати в якості наділення основними фондами, з прийняттям на баланс, 470 управлінню начальника робіт Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) наступні військові містечка: №2 на вул. Конєва, №65 на вул. Смілянській, №1 на вул. Ільїна, №65 на вул. Оборонній у місті Черкаси. Разом з цим, було вирішено закріпити передане майно на праві господарського відання та утримувати його за рахунок господарської діяльності. Судами установлено, що вказане нерухоме майно було  передано  470 управлінню начальника робіт Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового), що підтверджується актами приймання –передачі військового майна від 06.01.05 та листом заступника Міністра оборони України від 07.07.05. Судами також установлено, що з 20.01.05 Державне підприємство "Черкаське будівельно - монтажне управління" є правонаступником 470 управління начальника робіт Центрального спеціалізованого будівельного управління.  Предметом позову у даній справі є вимога Державного підприємства "Черкаське будівельно - монтажне управління" до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання неправомірними дій відповідача; визнання недійсною відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресами: місто Черкаси, вул. Конєва,14, вул. Ільїна, 222, вул. Оборонна, 25; зобов'язання виконкому Черкаської міської ради зареєструвати право власності на домоволодіння за №14 на вул. Конєва у місті Черкаси та видати свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, позивачем оскаржується відмова в реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, яка викладена в листі від 13.05.05 Комунального підприємства «Черкаське обласне об‘єднання бюро технічної інвентаризації».  Порядок реєстрації прав власності  на нерухоме майно в Україні, визначається Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 07.02.02 №7/5 (надалі –Положення). Згідно з пунктом 1.3 Положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) в межах визначених адміністративно –територіальних одиниць на підставі відповідних рішень виконавчих органів місцевого самоврядування. Відповідно до абзацу 1 пункту 1.12 Положення рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно, що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Пунктом 3.2 названого Положення передбачено, що рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення та повинно містити: дату й місце прийняття рішення; стислий опис майна щодо якого приймається рішення; підстави винесення рішення про правове обґрунтування; реєстраційний номер об‘єкта нерухомого майна. Рішення про відмову в реєстрації прав видається на бланку БТІ за нормою, визначеною у додатку 6, посвідчується підписами реєстратора, начальника або уповноваженою ним особою та скріплюється печаткою БТІ. Абзацем 3 пункту 1.12 Тимчасового положення визначено, що  відмова в реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Апеляційним судом вірно установлено, що лист від 13.05.05 не є рішенням реєстратора про відмову позивачеві в реєстрації прав власності на нерухоме майно, оскільки не відповідає вимогам викладеним в Тимчасовому положенні.  Окрім цього, судом апеляційної інстанції установлено, що листом  від 13.05.05 надані позивачем матеріали для оформлення права власності на спірне майно було повернуто позивачеві на доопрацювання. Суд апеляційної інстанції встановив, що лист Комунального підприємства «Черкаське обласне об‘єднання бюро технічної інвентаризації»не є актом державного органу.  З приписів статті 12 Господарського процесуального кодексу України  вбачається, що не підлягають розгляду господарськими судами, зокрема, заяви про визнання недійсними різного роду листів, які надсилаються державними чи іншими органами, з приводу конкретних ситуацій.  Таким чином, апеляційним судом правомірно відмовлено у задоволені вимог позивача про визнання недійсною відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно та відповідно визнання неправомірними дій відповідача. Колегія суддів визнає вірним і висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про зобов‘язання виконкому Черкаської міської ради зареєструвати право власності на спірне майно, з огляду на наступне. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. При цьому, умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Відповідно до пункту 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству і пред‘явленим правовстановлювальним документам. Судом апеляційної інстанцій установлено, що позивач є державним підприємством з державною формою власності майна і переданим йому майном, в тому числі і спірним, володіє на праві господарського відання.  Згідно з частиною 1 статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб‘єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права, зокрема, право господарського відання.  За приписами статті 135 названого Кодексу власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів. При цьому, право господарського відання згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського кодексу України є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Отже, право господарського відання –це право юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку господарську  діяльність, похідне від права власності, з обмеженням повноваження розпоряджатися окремими видами майна  згодою власника.   Відтак, суд апеляційної інстанції  вірно зазначив, що "право господарського віддання" не є тотожним поняттю –"право власності". Довід скаржника про те, що ним не заявлялась вимога про спонукання видати свідоцтво про право власності на спірне майно спростовується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, змістом позовної заяви (а.с.3) та уточненням до позовних вимог (а.с. 54-55). Визнається безпідставним і посилання заявника на хибність висновку апеляційного суду про вихід суду першої інстанції при прийнятті рішення у справі за межі позовних вимог.  Так, в розумінні Господарського процесуального кодексу України, позовом є вимога особи про захист свого права чи оспорюваного законом інтересу. Звертаючись  до  суду  позивач   у  позовній  заяві  викладає  предмет  і  підставу  позову. Предмет  позову -  це  конкретна  матеріально -  правова  вимога  позивача  до  відповідача,  а  підстава  позову  це  фактичні  обставини,  на  яких  ґрунтується  вимога  позивача. В даній справі, позивачем заявлялась вимога про зобов‘язання виконкому Черкаської міської ради зареєструвати право власності на домоволодіння за №14 на вул. Конєва у місті Черкаси, проте, місцевий суд прийняв рішення, яким визнав право за Державним підприємством “Черкаське будівельно-монтажне управління" на реєстрацію права власності. За приписами статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.  Інші доводи, викладені в касаційній скарзі,  не можуть бути підставою для скасування переглянутої постанови у справі, оскільки спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на переоцінці судом доказів у справі. Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення у справі.  

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.10.05  у справі №12/2543 залишити без змін.

          Касаційну скаргу Державного підприємства "Черкаське будівельно - монтажне управління"  залишити без задоволення.

Головуючий     суддя                                                              Т. Добролюбова

                     С у д д і                                                                Т.Гоголь

                                                                                         В.Швець