Постанова

від 23.06.2008 по справі 9/46

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/46

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

          23.06.2008  року                                                                      Справа № 9/46

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Іноземцевої Л.В.

                                        Лазненко Л.Л.

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 10.04.2008. Розпорядженнями від 16.05.2008 та 09.06.2008 склад судової колегії було змінено.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 09.06.2008 по 23.06.2008

при секретарі                    

судового засідання                    Шугайчук О.М.

за участю представників сторін

від позивача                              Клименко А.П., дов. б/н від 04.02.2008

від відповідача                    Решетов Б.П., дов. №14-ю від 24.05.2007

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Маг-Транс”, м. Луганськ

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         21.03.08

у справі                               № 9/46 (суддя –Ворожцов А.Г.)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю

„МС Ойл Кард”, м. Київ

до відповідача                    Товариства з обмеженою відповідальністю

„Маг-Транс”, м. Луганськ

про                                         стягнення 227823 грн. 17 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.03.08 у справі №9/46 (суддя Ворожцов А.Г.) задоволено позов  Товариства з обмеженою відповідальністю „МС Ойл Кард”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маг-Транс”, м. Луганськ, стягнуто з відповідача пеню у розмірі 9481 грн. 03 коп., інфляційні нарахування –15299 грн. 78 коп., держмито –2278 грн. 24 коп. та інформаційні витрати –118 грн.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 610 Цивільного кодексу України мотивоване обґрунтованістю заявлених вимог.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач  порушив умови договору, не сплативши  за отриману  продукцію в обумовлені строки та у належних розмірах, та погодився з розрахунками розміру пені, відсотків та інфляційних нарахувань.

Відповідач у справі ТОВ „Маг-Транс”, не погодився з прийнятим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний господарський суд скасувати його як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з”ясуванні обставин, що мають значення для справи та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

Висновки суду ґрунтуються лише на екземплярі договору, який був наданий позивачем, судом не було досліджено оригінал спірного договору, який є у відповідача.

Договір №3473-ф від 10.08.2006, який є у відповідача, взагалі не містить пункту 7.4, на який суд посилається у своєму рішенні, та жодної умови щодо нарахування пені та процентів річних. Умови цього договору про порядок оплати, викладені у пункті 4.2 не відповідають висновкам, зазначеним у рішенні суду, та викладені наступним чином: „Покупець зобов”язаний сплатити вартість отриманого товару та/або послуг у термін, що не перевищує 30-х банківських днів з дати отримання такого рахунку-фактури”. Також зазначений договір не містить у собі умови, на яку суд послався в своєму рішенні, щодо обов”язку відповідача отримати рахунок-фактуру, а пункт 5.1.5, на який послався суд, викладений наступним чином: „Покупець зобов”язаний сплатити отриманий рахунок-фактуру протягом терміну, встановленого пунктом 4.2 даного Договору та нести відповідальність у випадку порушення цього зобов”язання на умовах даного Договору”.

Відповідач стверджує, що ніколи не отримував від позивача рахунків-фактур, а здійснював оплату на підставі накладних, що спростовує висновки суду щодо порушення відповідачем строків оплати отриманого товару (в матеріалах справи відсутні будь-які рахунки-фактури).

Суд не дослідив накладні, за якими позивач передавав товар відповідачу, не з'ясував на підставі якого договору відбулась передача товару, оскільки після укладення спірного договору між позивачем та відповідачем  був укладений ще один договір №134-1 від 22.09.2006, за умовами якого позивач також передавав відповідачу нафтопродукти.

Задовольняючи  позов, суд погодився з розрахунками, наданими позивачем, але елементарним арифметичним  підрахунком виявляється помилка в розрахунках позивача, оскільки при сумуванні сум  вказаних в накладних отримуємо цифру 268988 грн. 77 коп., а не 362197 грн. 83 коп., тобто різниця становить майже 100000 грн.

Якщо від суми за накладними (268988 грн. 77 коп.) відмінусувати суму отриманих позивачем оплат (згідно позовної заяви –150370 грн. 47 коп.) отримуємо 118618 грн. 30 коп., що майже на 90000 грн. менше заявленої позивачем суми основного боргу –202685 грн. 36 коп.

Допущено помилки і в розрахунках пені та процентів річних.  Розрахунок суми основного боргу відсутній взагалі.

Стягуючи з відповідача суму державного мита та інформаційних послуг у повному обсязі, суд залишив поза увагою, що із заявленої до стягнення позивачем суми основного боргу 202685 грн. 36 коп. –50000 грн. були сплачені відповідачем ще 13.02.2008, тобто до пред”явлення позову, що підтверджується банківською випискою та не заперечується позивачем. Але суд зазначену обставину до уваги не взяв, чим порушив норми процесуального права, а саме статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення - без змін (а.с. 130). Позивачем надано копії рахунків на підставі яких здійснювалася оплата відповідачем та платіжних доручень (а.с. 132-163)

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія апеляційної інстанції.

ВСТАНОВИЛА:

Між сторонами  за позовом 10.08.06 укладено договір №3473-ф на постачання нафтопродуктів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС системи безготівкових розрахунків «МС ОЙЛ КАРД»за умовами пункту 2.1 якого позивач зобов'язався постачати відповідачу товар або надавати послуги, що є в наявності на кожній АЗС, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти товар або послуги та оплатити їх вартість на умовах цього договору.

20.02.08 (дата поштового штемпелю) позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача:

202685 грн. 36 коп. – основного боргу;

6504 грн. 94 коп. пені;

7455 грн. 59 коп. процентів;

11177 грн. 28 коп. –збитків від інфляції;

разом 227823 грн. 17 коп.

2278 грн. 24 коп. –державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На обґрунтування заявлених вимог подав видаткові накладні (а.с. 17-29):

Видаткова накладна

Рахунок-фактура

МС–0232822від19.11.2007на суму3105,26грн.162642від19.11.2007

МС–0233272від19.11.2007на суму14000,57грн.162644від19.11.2007

МС–0234291від21.11.2007на суму2685грн.162938від21.11.2007

МС–0234907від26.11.2007на суму970грн.163485від26.11.2007

МС–0233956від26.11.2007на суму92499,06грн.163686від26.11.2007

МС–0237360від30.11.2007на суму414,67грн.165689від30.11.2007

МС–0235419від30.11.2007на суму1187,51грн.164783від30.11.2007

МС–0235498від30.11.2007на суму88942,38грн.164786від30.11.2007

МС–0236881від10.12.2007на суму99720,06грн.166006від10.12.2007

МС–0238827від12.12.2007на суму1077грн.166139від12.12.2007

МС–0238230від17.12.2007на суму53118,52грн.166880від17.12.2007

МС–0239157від17.12.2007на суму2663,80грн.166884від17.12.2007

МС–0239410від17.12.2007на суму1104грн.166638від17.12.2007

      Разомна суму361487,83грн.

Всього поставлено відповідачу товару за розрахунком позивача на суму 362197 грн. 83 коп.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, за поясненнями позивача:

03.12.20078581,63грн.

05.12.20075418,37грн.

06.12.2007101334,80грн.

14.12.200719988,67грн.

09.01.20081077грн.

16.01.2008970грн.

31.01.200820000грн.

Разом157370,47грн.

Згідно банківських виписок (а.с. 32-38) сума оплати складає 157370 грн. 47 коп.

Заборгованість відповідача за розрахунком позивача станом на 14.02.08 склала 202685 грн. 36 коп.

(Якщо брати до уваги виявлені арифметичні помилки заборгованість складає 361487,83 -157370,47 = 204117,36 грн., тобто на 1432 грн. більш ніж заявлено позивачем)

Відповідно до п. 7.4 вказаного договору, за прострочення відповідачем зобов”язань щодо оплати товару, позивач нарахував пеню за період з 23.11.07 по 14.02.08 (84 дні прострочки) в сумі 6504 грн. 94 коп. (розрахунок а.с. 9), 18% річних в сумі –7455 грн. 59 коп., інфляційні нарахування за грудень 2007, січень 2008 в сумі 11177 грн. 28 коп.

У судовому засіданні 14.03.08 позивач подав заяву про уточнення  позовних вимог, в якій повідомив (а.с. 50), що 13.02.08 відповідач  перерахував  йому 50000 грн. (згідно рахунку б/н від 30.01.2008) та 22.02.08 ще 50000 грн. (згідно рахунку б/н від 30.01.2008)(а.с. 55-56), у зв'язку з чим  зменшив  суму боргу до 102685 грн. 36 коп. та збільшив період  нарахування пені та відсотків з 23.11.07 по 12.03.08 (116 днів)  та інфляційних нарахувань (грудень 2007 р. – лютий 2008р.), у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача:

102685 грн. 36 коп. – основного боргу;

9423 грн. 15 коп. пені;

8945 грн. 92 коп. процентів;

15299 грн. 78 коп. –збитків від інфляції;

разом 136354 грн. 21 коп.

2278 грн. 24 коп. –державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 14.03.2008 розгляд справи було відкладено на 21.03.2008.

Відповідач 21.03.2008 подав заяву про відкладення розгляду справи та проти заявлених вимог заперечував у повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні 21.03.08 подав банківську виписку, згідно якої відповідачем перераховано йому 14.03.08 –102055 грн. 36 коп. (оплата згідно рахунку МС–0166006 від 30.11.07),18.03.2008 –630 грн.(оплата згідно рахунку б/н від 24.01.2008) та подав заяву, в якій збільшив період перерахування пені та відсотків з 23.11.07 по 17.03.08 (116 днів) та просить суд стягнути з відповідача:

9481 грн. 03 коп. пені;

8997 грн. 79 коп. процентів;

15299 грн. 78 коп. –збитків від інфляції;

разом 33788 грн. 60 коп.

2278 грн. 24 коп. –державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду від 21.03.08 позовні вимоги задоволенні згідно заяви позивача від 21.03.08.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи доводи апеляційної скарги судовою колегією з метою повного з'ясування фактичних обставин були витребувані (як від позивача, так і від відповідача) та  досліджені оригінали договорів № 3473-ф від 10.08.06 та 134-1 від 22.09.06, досліджені докази надані сторонами на підтвердження розрахунків за поставлені нафтопродукти та перевірено розрахунки основного боргу, пені, 18% річних та інфляційних нарахувань, здійснені позивачем.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору постачання нафтопродуктів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС  системи безготівкових розрахунків «МС ОЙЛ КАРД» № 3473-ф від 10.08.2006, предметом якого є постачання „постачальником”, позивачем у справі „покупцю”, відповідачу у справі, товару (паливно-мастильних матеріалів), що є в наявності на кожній АЗС, які працюють у системі безготівкових розрахунків «МС ОЙЛ КАРД»та надання послуг, а «покупець»у свою чергу зобов'язався прийняти товар та послуги і оплатити їх вартість на умовах цього договору.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки –різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні  положення про купівлю-продаж.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи доведено, що позивач у період з 19.11.07 по 17.12.07 поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 361487 грн. 83 коп., що підтверджується  видатковими накладними (а.с. 17-29).

Відповідно до п. 4.2 №3473-ф від 10.08.06, на підставі якого заявлено позов, відповідач  зобов'язався  розрахуватися за отриманий товар у термін, що не  перевищує 3-х банківських днів з дати виписки  рахунків-фактур.

Відповідач на виконання своїх зобов'язань по розрахунках у період з 03.12.07 по 31.01.08 перерахував позивачу 157370 грн. 47 коп.

Перевіряючи розрахунок боргу, судовою колегією було встановлено, що на дату звернення з позовом позивачем було враховано сальдо в сумі 1432 грн. на користь відповідача, отже сума основного боргу складає 202685 грн. 36 коп.

Підставою виникнення господарського спору стало невиконання відповідачем зобов'язань з оплати товару на суму 202685 грн. 36 коп.

Під час розгляду апеляційної скарги відповідач погодився з розрахунком суми основного боргу.

Оскільки відповідач допустив прострочення з оплати отриманого товару, позивачем на підставі п. 7.4 вказаного договору нараховано пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за період з 23.11.07 по 14.02.08  (84 дні прострочення) в сумі  6504 грн. 94 коп.; 18% річних за цей же період в сумі 7455 грн. 59 коп.; втрати від інфляції за грудень 2007р., січень 2008 в сумі 11177 грн. 28 коп.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару 13.02.08 перерахував    позивачеві –50000 грн., 22.02.08 –50000 грн. (а.с. 55-56), 14.03.08 –102055 грн. 36 коп., 18.03.08 –630 грн., таким чином повністю розрахувався з позивачем за отриманий товар.

У судовому засіданні 21.03.08 позивач зменшив позовні вимоги в частині основного боргу,  але збільшив період нарахування пені, 18% річних та інфляційних  нарахувань, який складає з 23.11.07 по 17.03.08 (116 днів), в результаті чого предметом судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача:

- пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару в сумі –9481 грн. 03 коп.;

- 18% річних в сумі 8997 грн. 79 коп.;

- збитки від інфляції в сумі 15299 грн. 78 коп.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки прийнявши до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та розглянувши її в судовому засіданні 21.03.08 за відсутності відповідача, суд першої інстанції  не відклав розгляд справи, а постановив рішення, що оскаржується, чим порушив основні засади рівності всіх учасників процесу  перед законом і судом, змагальності в судочинстві  встановлені статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Під час апеляційного провадження судовою колегією було надано можливість відповідачу скористатися своїми процесуальними правами, надати свої заперечення та докази щодо збільшених позовних вимог.

Відповідач вважає, що прострочення  оплати товару не відбулося, оскільки екземпляр договору №3473-ф від 10.08.06, що знаходиться у нього, не містить умов щодо відповідальності за прострочення виконання зобов'язань у вигляді пені та 18% річних, також  відрізняються умови щодо строку та порядку оплати товару.

Судовою колегією були досліджені надані сторонами на вимогу апеляційної інстанції оригінали договору № 3473-ф від 10.08.06 та встановлено наступне.

1. Екземпляр договору № 3473-ф від 10.08.06 позивача у справі називається „договором постачання” складається із 5 сторінок договору,

додаток № 1 –заявка на оформлена і видачу  пластикових смарт-карт у кількості 11 штук за номерами з  21164 по 21176;

додаток № 2 –Правила користування пластиковою смарт-картою системи  безготівкових розрахунків «МС ОЙЛ КАРД»,

додаток № 3 –заява про втрату пошкодження  пластикової смарт карти «МС ОЙЛ КАРД»;

додаткова угода № 1 до договору № 3473-ф від 10.08.06, якою доповнено розділ № 4 договору п. 4.10 про надання знижки на товар.

Сторони за вказаним договором іменуються «постачальник», позивач у справі, та «покупець»- відповідач у справі, які і підписали договір та всі додатки до нього та додаткову угоду.

Відповідно до пункту 4.2 договору „ПОКУПЕЦЬ зобов”язаний самостійно отримати рахунок-фактуру, в тому числі і з допомогою електронних засобів (ел. пошта, факс), на отриману кількість товару та/або послуг та сплатити їх вартість у термін, що не перевищує 3-х банківських днів з дати виписки такого рахунку-фактури”.

Відповідно до пункту 7.4 договору „у випадку порушення строків, передбачених п.4.2 доного договору, ПОСТАЧАЛЬНИК має право нарахувати, а ПОКУПЕЦЬ в цьому випадку, зобов”язаний сплатити:

- неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ;

- 18% річних, згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 0,5% річних за кожен день неналежного користування грошовими коштами, згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.”

2. Екземпляр договору № 3473-ф від 10.08.06 відповідача у справі називається „договором купівлі-продажу нафтопродуктів” також складається з 5 сторінок.

Додатки до нього відсутні.

Сторони за вказаним договором іменуються «продавець», позивач у справі, та «покупець», відповідач у справі, а підписали договір на останній сторінці вже «постачальник», позивач у справі, та «покупець», відповідач у справі.

Текст п. 4.2 договору в даному екземплярі відповідача відрізняється від тексту  аналогічно пункту екземпляру позивача.

Відповідно до  п. 4.2 цього договору «покупець»зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару та/або послуг у термін, що не перевищує 30-х банківських днів з дати отримання такого рахунку-фактури.

Пункт 7.4 в договорі відповідача щодо відповідальності за прострочення зобов'язань взагалі відсутній.

Оцінивши оригінали вказаних договорів (ксерокопії залучені судовою колегією до матеріалів справи) судова колегія вважає недопустимим наявність різних текстів договорів та звертає увагу, що екземпляр відповідача називається договором купівлі-продажу, сторони за текстом договору відповідно –«продавець»та «покупець», але на останній сторінці підписали  договір «постачальник»і «покупець», так само як і на екземплярі договору постачання позивача у справі.

Зазначена обставина надає можливість вважати зміну відповідачем редакції п. 4.2 та п. 7 договору.

Отже, судовою колегією приймається редакція договору № 3473-ф постачання нафтопродуктів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС системи безготівкових розрахунків «МС ОЙЛ КАРД»від  10.08.06 наданого позивачем.

Відповідач вважає, що поставка нафтопродуктів  відбулась не за вказаним вище договором № 3473-ф, а за договором № 134-1 від 22.09.06, який був укладений пізніше та накладні, на підставі яких отримані нафтопродукти містять умову продажу –попередня оплата.

З'ясовуючи вказані обставини, судовою колегією досліджені оригінали договорів №134-1 від 22.09.06 надані позивачем та відповідачем (ксерокопії залучені судовою колегією до матеріалів справи). Умови порядку оплати товару та відповідальність сторін також відрізняються і в цих договорах.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини  на які вона посилається, як на підставу заявлених вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду, що поставка нафтопродуктів здійснювалася за договором №134-1 від 22.09.06.

Із поданих позивачем доказів вбачається, що пластикові смарт-карти отримувалися відповідачем за договором № 3473-ф від 10.08.06 на підставі заявки (додаток до договору за довіреністю ЯМО №035209 від 07.08.2006) у кількості 11 штук, номери смарт-карт з 21164 по 21176.

Докази отримання відповідачем смарт-карт за договором №134-1 від 22.09.06 відсутні.

Подана відповідачем заявка на одержання 5 штук пластикових смарт-карт за договором від 22.09.06 не містить переліку смарт-карт їх номерів та доказів їх отримання (відсутня довіреність на їх отримання).

Із пояснень позивача вбачається, що смарт-карти за договором №134-1 від 22.09.06 відповідачу не видавались.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що поставка нафтопродуктів здійснювалася позивачем за договором № 3473-ф  від 10.08.06.

Матеріалами справи доведено прострочення відповідачем оплати отриманих нафтопродуктів період прострочення починався з 23.11.07 по 17.03.08  включно.

Доводи відповідача, що строк оплати порушений ним не був, оскільки позивачем не надсилалися йому рахунки, спростовуються матеріалами справи.

За умовами п. 4.2 договору № 3473-ф відповідач зобов'язаний самостійно отримати рахунок-фактуру в тому числі з допомогою електронних засобів.

Перераховуючи позивачу грошові кошти, відповідач в платіжних документах  вказував номер  і дату рахунків-фактур, що свідчить про їх отримання. Копії рахунків-фактур залучені до матеріалів справи.

Перевіряючи правильність розрахунку пені, судовою колегією  встановлено, що позивачем помилково враховано кількість календарних днів, замість банківських, як передбачено п. 4.2 договору № 3473-ф. Також допущені помилки при розрахунках 18% річних та інфляції.

Позивачем здійснено розрахунок позовних вимог відповідно до умов договору, на підставі  якого заявлено позов. У судовому засіданні відповідач погодився з розрахунком позивача.

Судовою колегією також  перевірено розрахунки позивача. Сума пені, що підлягає до стягнення складає 9287 грн. 10 коп.

датапоставкаоплатаперіод нарахуванняднівзаборгованість2хНБУсума пені

19.11.200717105,83 23.11-26.11.2007415673,83827,48

21.11.20072685 27.11-29.11.2007318358,83824,14

26.11.200793469,06 30.11-02.12.20073111827,898147,06

03.12.2007 8581,6303.12-04.12.20072103246,26890,52

05.12.2007 5418,3705.12.2007197827,89842,88

30.11.200790544,56   188372,458 

06.12.2007 101334,806.12-13.12.2007887037,658305,23

10.12.200799720,06   186757,718 

14.12.2007 19988,6714.12-17.12.20074166769,048292,42

12.12.20071077 18.12-20.12.20073167846,048220,73

17.12.200756886,32 21.12-31.12.200711224732,3681083,64

   01.01-08.01.20088224732,3610985,13

09.01.2008 107709.01-15.01.20087223655,3610857,86

16.01.2008 97016.01-30.01.200815222685,36101830,29

31.01.2008 2000031.01-12.02.200813202685,36101443,79

13.02.2008 5000013.02-21.02.20089152685,3610752,97

22.02.2008 5000022.02-13.03.200821102685,36101181,58

14.03.2008 102055,3614.03-17.03.20084630101,38

18.03.2008 630  0,00  

Разом

9287,10

Сума 18% річних, що підлягає до стягнення складає 8861 грн. 06 коп.

датапоставкаоплатаперіод нарахуванняднівзаборгованість%сума

19.11.200717105,83 23.11-26.11.2007415673,831830,92

21.11.20072685 27.11-29.11.2007318358,831827,16

26.11.200793469,06 30.11-02.12.20073111827,8918165,44

03.12.2007 8581,6303.12-04.12.20072103246,2618101,83

05.12.2007 5418,3705.12.2007197827,891848,24

30.11.200790544,56   188372,45180,00

06.12.2007 101334,806.12-13.12.2007887037,6518343,38

10.12.200799720,06   186757,71180,00

14.12.2007 19988,6714.12-17.12.20074166769,0418328,97

12.12.20071077 18.12-20.12.20073167846,0418248,32

17.12.200756886,32 21.12-31.12.200711224732,36181219,10

   01.01-08.01.20088224732,3618886,62

09.01.2008 107709.01-15.01.20087223655,3618772,07

16.01.2008 97016.01-30.01.200815222685,36181647,26

31.01.2008 2000031.01-12.02.200813202685,36181299,41

13.02.2008 5000013.02-21.02.20089152685,3618677,67

22.02.2008 5000022.02-13.03.200821102685,36181063,43

14.03.2008 102055,3614.03-17.03.20084630181,24

18.03.2008 630  0,00  

Разом

8861,06

Інфляційні нарахування складають 14110 грн. 66 коп.

Сума заборгованостіперіодіндекс інфляціїінфляційні нарахування

166769,04 грн.Грудень 2007102,1%3502,15 грн.

223655,36 грн.Січень 2008102,9%6486,01 грн.

152685,36 грн.Лютий 2008102,7%4122,50 грн.

Разом

14110,66 грн.

(Розмір та порядок формування заборгованості на яку нараховуються збитки від інфляції наведений в попередній таблиці, суми виділені курсивом та підкреслені)

Судом першої інстанції не перевірено обґрунтування розрахунків заявлених вимог і не наведено розрахунків з яких він виходив, задовольняючи позов.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставин, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає.

З огляду на викладене судова колегія дійшла  висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду від 21.03.08 у справі № 9/46 скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача пені в сумі 9287 грн. 10 коп., 18% річних в сумі 8861 грн. 06 коп. та 14110 грн. 66 коп. інфляційних нарахувань (разом 32258,82 грн.).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати державне мито в сумі 322 грн. 59 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 16 грн. 71 коп. покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Якщо позивач у процесі розгляду справи зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягнення певних сум, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у цій чистині не повертаються.

Позивачем зменшено позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, отже, судові витрати сплачені позивачем в цій частині не повертаються.

Враховуючи те, що позивач при збільшенні періоду нарахування пені, відсотків та інфляційних нарахувань збільшив позовні вимоги з 25137 грн. 81 коп. до 33778 грн. 60 коп. (згідно заяви від 21.03.2008) на 8640 грн. 79 коп., але в порушення вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України не сплатив державне мито в сумі 86 грн. 41 коп., апеляційною інстанцією дана сума держмита стягується з позивача на користь державного бюджету України.

Державне мито за апеляційною скаргою відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягується з позивача в сумі 7 грн. 60 коп. пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 47, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Маг-Транс” на рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2008 у справі №9/46 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2008 у справі №9/46 скасувати.

3.  Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маг-Транс", 91047, м. Луганськ, вул. Гастелло, 39, код 34449643, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ОЙЛ КАРД", 02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, к. 101, пеню у розмірі 9287 грн. 10 коп., 18% річних –8861 грн. 06 коп., інфляційні нарахування –14110 грн. 66 коп., судові витрати за позовом: держмито в сумі 322 грн. 59 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 16 грн. 71 коп.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ОЙЛ КАРД", 02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, к. 101 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маг-Транс", 91047, м. Луганськ, вул. Гастелло, 39, код 34449643 державне мито за апеляційною скаргою в сумі 7 грн. 60 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ОЙЛ КАРД", 02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, к. 101 на користь державного бюджету України державне мито в сумі 86 грн. 41 коп.

8. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                 Л.В. Іноземцева

Суддя                                                                                Л.Л. Лазненко