Постанова

від 25.06.2008 по справі 8/596-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/596-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2008                                                                                   Справа № 8/596-07  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:   судді Науменко І.М. –доповідач

суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від позивача:  Скобліков Сергій Олександрович представник, довіреність №1  від 30.05.08;

від відповідача:  Верещак Богдан Іванович представник, довіреність №25  від 10.08.07;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АлМот”, м. Димитров  на рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 05.03.08р.  у справі № 8/596-07

за позовом    товариства з обмеженою відповідальністю „АлМот”, м. Димитров

до товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Агро-Союз”, Дніпропетровська область

про  стягнення 28245,50 грн.

за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Агро-Союз”, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю „АлМот”, м. Димитров

про стягнення 151110,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.08р. у справі № 8/596-07 (суддя Дубінін І.Ю.) в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином та своєчасно повідомив позивача про виконання робіт, а також своєчасно виконав роботи з виготовлення установок, передбачених договором підряду. Позивач за первісним позовом отримав від відповідача одну установку, але не з”явився для отримання другої, та не вимагав її отримання. Позивач не надав суду доказів сплати суми боргу у розмірі 115000,00 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити посилаючись на те, що судом першої інстанції було неповно досліджено матеріали справи та порушено норми матеріального та процесуального права при винесенні рішення.

          В своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Як видно з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір підряду на виконання робіт по виготовленню продукції № 851 від 10.03.05 р., згідно умовам якого відповідач зобов'язався виготовити на свій ризик установку (технологічну лінію), призначену для одержання окускованного палива на основі кам'яновугільних шламів і бурого вугілля у кількості 2шт., а позивач зобов'язався прийняти і оплатити виготовлену відповідачем продукцію в порядку, встановленому даним договором.

Відповідно до п.п. 1.4., 1.6 договору, виготовлену продукцію відповідач передає повноважному представникові позивача на умовах ЕХW склад Підрядчика: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровськ, 1, відповідно до Міжнародних правил “Инкотермс-90”. Відповідач зобов'язаний виготовити і передати позивачу продукцію в 45-денний термін з моменту здійснення позивачем авансового платежу (п. 2.4. даного договору).

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.4, 2.5. договору, ціна роботи за дійсним договором складає 135 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 22 500 грн. за одиницю продукції. Загальна вартість робіт за цим договором складає 270 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 45 000 грн. Позивач сплачує відповідачу авансовий платіж у розмірі 50% від загальної вартості робіт, зазначеної в п. 2.2. даного договору, що складає 135 000 грн. протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання даного договору. Суму в розмірі 50% від вартості робіт, зазначеної в п. 2.2. даного договору, що складає 135 000 грн. позивач перелічує в 45-денний термін з моменту здійснення позивачем авансового платежу.

В рахунок передплати позивач перерахував відповідачу 155 000 грн. наступними платежами:

-          17.03.05 р. –14 000, 00 грн.;

-          18.03.05 р. –36 000,00 грн.;

-          08.08.05 р. –40 000,00 грн.;

-          03.10.05 р. –10 000,00 грн.;

-          07.10.05 р. –10 000,00 грн.;

-          02.11.05 р. –25 000,00 грн.;

-          04.11.05 р. –20 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що повна сума передоплати була сплачена позивачем тільки 02.11.05 р., з порушенням вимог п. 2.4. договору підряду.

Враховуючи наведене та вимоги п.п. 1.6., 2.4. договору підряду, відповідач повинен був виготовити і передати позивачу продукцію в 45-денний термін з моменту здійснення позивачем авансового платежу.

З урахуванням того, що повна сума передоплати була сплачена позивачем тільки 02.11.05 р., відповідач повинен був передати продукцію в строк до 16.12.05 р.

Згідно п. 3.4. договору, підрядчик-відповідач негайно сповіщає замовника-позивача про закінчення робіт і готовність продукції до передачі.

Листом від 11.11.05 р. № 210/03 відповідач повідомив позивача про виготовлення обох, передбачених договором установок і їх готовність до передачі позивачу.

Також матеріалами справи повністю підтверджено факт направлення вказаного листа позивачу, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи від 11.11.05 р. та описом вкладення у лист з повідомленням від 11.11.05 р., в якому зазначено про направлення  позивачу саме листа від 11.11.05 р. № 210/03.

При цьому вказаний лист був направлений на адресу позивача, вказану у договорі підряду, а саме: м. Димитров, вул. Ватутіна, 18.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт належного і своєчасного виконання відповідачем зобов'язання щодо негайного повідомлення позивача про закінчення робіт і готовність продукції до передачі.

На підтвердження факту отримання вказаного листа відповідачем надано повідомлення про вручення поштового відправлення з розпискою про отримання його 15.11.05 р.

Позивач в ході розгляду справи в апеляційному господарському суді заперечував факт отримання вказаного листа, посилаючись на те, що на вказаному повідомленні є відбитки календарного штемпеля відділення зв'язку м. Донецьк-48, а відділенням зв'язку за адресою позивача є відділення зв'язку Димитров-2. Крім того на повідомлені від 11.11.05 р. не вказане призвіще особи, яка його отримала, а підпис на повідомленні не відповідає підпису двох службових осіб, які на той час працювали на підприємстві.

Однак, судова колегія вважає, що вказане заперечення не може бути прийняте до уваги судом, оскільки відповідач несе відповідальність лише за своєчасне повідомлення позивача, тобто –своєчасне направлення позивачу відповідного повідомлення, що відповідачем і було зроблено.

При цьому відповідач не несе відповідальності за фактичне отримання вказаного повідомлення позивачем, оскільки не може відповідати за дії поштової установи, в обов'язки якої входить належна доставка поштових відправлень.

Слід зазначити, що 17.11.05 р. представником позивача була отримана одна з двох установок, передбачених договором, що підтверджується видатковою накладною № 346 від 17.11.05 р., підписаною представниками сторін.

За таких обставин, колегія суддів вважає встановленим факт належного повідомлення позивача про закінчення робіт і готовність усієї продукції до передачі позивачу, оскільки, навіть у разі неотримання позивачем листа відповідача від 11.11.05 р. № 210/03, позивач не міг бути не повідомлений про таку готовність усієї продукції до передачі, отримуючи у відповідача лише одну установку 17.11.05 р.

Таким чином, відповідач своєчасно виконав роботи з виготовлення передбачених договором підряду установок, а позивач з 17.11.05 р. був належним чином повідомлений відповідачем про факт готовності обох установок до передачі.

Як вже зазначалось судом вище, відповідно до п. 1.4. договору, виготовлену продукцію відповідач передає повноважному представникові позивача на умовах ЕХW склад Підрядчика: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровськ, 1, відповідно до Міжнародних правил “Инкотермс-90”.

Вказані умови поставки продукції означають, що зобов'язання продавця-відповідача щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві-позивачу товар на своєму підприємстві (тобто на складі). Зокрема, продавець не відповідає за відвантаження товарів на надані покупцем транспортні засоби. Покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення. Таким чином, це правило передбачає мінімальні зобов'язання для продавця-відповідача.

Згідно п.п. 3.5., 4.1. договору підряду, замовник-позивач зобов'язаний у терміни й у порядку, передбачені даним договором, за участю підрядчика-відповідача оглянути і прийняти виготовлену продукцію.

Враховуючи наведене, зобов'язання відповідача обмежуються лише необхідністю передати позивачу виготовлену продукцію у разі з'явлення останнього на склад відповідача зі своїм транспортом.

Матеріалами справи та сторонами підтверджується, що, після отримання 17.11.05 р. однієї з установок, позивач до відповідача за отриманням другої установки не з'являвся.

Доказів звернення позивача до відповідача з вимогою передати останню установку або з'явлення до відповідача за її отриманням позивачем суду не надано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно задовольнив первісний позов.

Не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, оскільки згідно п. 2.5. договору підряду, суму в розмірі 50% від вартості робіт, зазначеної в п. 2.2. даного договору, що складає 135 000 грн. позивач перелічує в 45-денний термін з моменту здійснення позивачем авансового платежу. Отже, приймаючи до уваги те, що повна сума передоплати була сплачена позивачем тільки 02.11.05 р., останній повинен був здійснити остаточний розрахунок в сумі 135 000 грн. в строк до 16.12.05 р.

Вказане зобов'язання було виконане позивачем частково, в сумі 20 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.11.05 р. № 101. Доказів сплати решти боргу в сумі 115 000 грн. позивач суду не надав.

Відповідно ст.ст. 837, 854 ЦК України, за договором пiдряду одна сторона (пiдрядник) зобов'язується на свiй ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договiр пiдряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речi або на виконання iншої роботи з переданням її результату замовниковi. Якщо договором пiдряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапiв, замовник зобов'язаний сплатити пiдрядниковi обумовлену цiну пiсля остаточної здачi роботи за умови, що роботу виконано належним чином i в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов'язання, строк (термiн) виконання якого визначений вказiвкою на подiю, яка неминуче має настати, пiдлягає виконанню з настанням цiєї подiї.

Крім того, за ст. 625 ЦК України, боржник не звiльняється вiд вiдповiдальностi за неможливiсть виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого iндексу iнфляцiї за весь час прострочення, а також три проценти рiчних вiд простроченої суми, якщо iнший розмiр процентiв не встановлений договором або законом.

Надані відповідачем суду першої інстанції суми втрат від інфляції та 3% річних судом перевірені і відповідають вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не знаходить підстав, передбачених ст.. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2008р. у справі № 8/596-07 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АлМот”, м. Димитров  –без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя                                                                              І.М. Науменко

           Суддя                                                                                         Л.М. Білецька                                                                          

Суддя                                                                                                   О.В. Голяшкін          

З оригіналом згідно

Помічник судді                                        К.С. Лукінова