Постанова

від 24.06.2008 по справі 31/5-08-995

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/5-08-995

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"24" червня 2008 р. Справа № 31/5-08-995

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання  Бритавській Ю.С.  

за участю представників сторін у судовому засіданні 17.06.2008р.:

від позивача: Животов О.А. за довіреністю від 26.09.2007р. №17/17-488юр.

від відповідача: Слюсар М.М. за довіреністю від 20.02.2008р. №349

за участю представників сторін у судовому засіданні 24.06.2008р.:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Слюсар М.М. за довіреністю від 20.02.2008р. №349

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області від 15 квітня 2008 року   

у справі №31/5-08-995

за позовом Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” - металургійний завод”

до відповідача Одеської залізниці

про стягнення 22735,91 грн., -   

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 15 квітня 2008 року у справі №31/5-08-995 (суддя Лєсогоров В.М.) позов ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 22735,91 грн. задоволений частково.

З Одеської залізниці на користь ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” стягнуто 18946,59 грн. боргу, 189,46 грн. держмита та 98,33 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 18946,59 грн., що складає вартість недостачі вантажу без урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто вантажу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що сталь має властивості зменшуватись при перевезенні. Окрім того, суд першої інстанції не застосував ПДВ на вартість недостачі вантажу, посилаючись при цьому на те, що вантаж є експортним, а тому згідно положень ст.1 та ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” до нього застосовується нульова ставка ПДВ.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати частково та прийняти нове рішення, яким в частині стягнення з Одеської залізниці суми 1391,12 грн. (вартості норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто вантажу) позивачу відмовити, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції ст.114 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083.

У судовому засіданні представник скаржника (Одеської залізниці) підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до суду апеляційної інстанції 13.06.2008р. При цьому представник позивача зазначив, що суд першої інстанції неправомірно застосував нульову ставку ПДВ, що є порушенням положень Закону України „Про податок на додану вартість”.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 24.06.2008р., про що сторони повідомлені належним чином, про що свідчать підписи представників сторін на розписках про оголошення перерви в судовому засіданні, а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе оголосити вступну та резолютивну частини постанови за відсутністю представника позивача у судовому засіданні 24.06.2008р.  

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи випливає, що на виконання умов укладеного між позивачем по справі та „АНИКО” ЕООД, („ANIKO” L.T.D.), Болгарія, контракту № DA-1101 від 31.10.2007р., позивач (вантажовідправник) 07.12.2007р. зі станції „Донецьк” Донецької залізниці відправив на адресу Ізмаїльського морського торговельного порту за дорученням ЗАТ „Донецьксталь” - металургійний завод” –станція призначення Ізмаїл-експорт Одеської залізниці - для подальшої відправки на експорт водним транспортом в Болгарію у вагоні №65516833 сталь сортову у кількості 65250 кг, що підтверджується накладною №50490580 (а.с. 38). Отже, в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України, вказана накладна свідчить про укладення між позивачем та залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу.  

Згідно з відмітками у цій накладній, сталь сортова завантажена у вагон засобами відправника (ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод”). Вантаж розміщено і закріплено відповідно до Технічних умов правильно. Вантаж маркований фарбою. Маса вантажу визначена на 250 тонних вагах відправника.

В процесі перевезення вантажу 10.12.2007р. на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці при прибутті потягу у вагоні №65516833 було виявлено, що обірвані дротові ув'язки, переривається маркування. Вагон прибув без охорони. Повідомлений ЛВВС. Вагон відчеплений на знеструмлену колію для перевірки. Про встановлені обставини станцією Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці складений акт загальної форми №2958/Г від 10.12.2007р. (а.с. 49).

Тією ж датою станцією Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці складений акт загальної форми №428/П, згідно з яким, при огляді вагону на знеструмленій колії виявлено, що згідно з документами вантаж завантажений навалом. Фактично в вагоні вантаж завантажений у 2 штабелі в кілька ярусів. Прораховується 21 зв'язка, в західному штабелі – 10 зв'язок, у східному –11 зв'язок. Наявне маркування білою фарбою. В східному штабелі на верхній пачці обірвані всі стрічкові та дротові ув'язки, відсутнє маркування. При прорахуванні кількість прутків склала 5 шт., на них накладені 2 дротові ув'язки в 2 нитки, маркування нанесли жовтою фарбою. Вагон в технічному відношенні справний. Вагон зданий під охорону на вагову перевірку (а.с. 49).

На підставі вищевказаних актів загальної форми станцією Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці складений комерційний акт серія А №049281/263/399 від 11.12.2007р., згідно з яким, окрім обставин, які засвідчені в актах загальної форми, здійснено перевантаження вагону на 150 тонних вагонних вагах станції і виявлено недостачу вантажу в кількості 4440 кг. Перевантаження здійснювалося двічі, недостача вантажу підтвердилася. До того ж встановлено, що недостача сталі у вагон могла вміститися (а.с. 39-40).

Окрім того, одержувач вантажу –ТОВ „Ізмаїльський морський торговельний порт” переуступив своє право на пред'явлення претензій та позовів до залізниці за недостачу сталі сортової у кількості 4440 кг ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” (як відправнику вантажу), що підтверджується переуступним написом у п.6 накладній №50490580.

Таким чином матеріали справи свідчать, що між ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод”  (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу, оскільки в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

В силу вимог ч.1 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується  сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до вимог  ч.5 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909,  ч.1 ст.920  ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст.2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій,  установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

В силу вимог ч.1 ст.110, ст.113 Статуту залізниць України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст.314 ГК України та ч.1 ст.924 ЦК України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажу одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

З огляду на вищевикладене апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано покладено відповідальність за недостачу вантажу на залізницю, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, якими перевізник (Одеська залізниця) довів би відсутність своєї вини в частковій недостачі вантажу.

Між тим, апеляційний господарський суд бере до уваги доводи скаржника відносно того, що суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог неправомірно не врахував норма недостачі, що є порушенням ч.2 ст.114 Статуту залізниць України.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості недостачі маси вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі – продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

При цьому, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (ч.2 ст.114 Статуту залізниць України.).

В силу вимог п.27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Водночас, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р. по справі №11-26/71-07-1426 за позовом Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”- металургійний завод” до Одеської залізниці встановлено і підтверджено поясненнями експерта Одеського НДІСЕ з дослідження металів те, що сталь сортова не має природних властивостей до зменшення маси при перевезенні.

Разом з тим, в зазначеній постанові вказано, що із змісту ч.2 п.27 Правил видачі вантажів випливає, що норма недостачі, яка вказана у відсотках від маси вантажу, складається із суми двох показників: 1) норми природної втрати, 2) граничного розходження визначення маси нетто.

Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд встановив, що незважаючи на те, що сталь сортова не має природних властивостей до зменшення маси при перевезенні, недостача маси сталі сортової в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, оскільки як зазначалося вище норма недостачі складається із суми двох показників, а не тільки з норми природної втрати.

Зазначений висновок апеляційного господарського суду підтвердив Вищий господарський суд України у своїй постанові від 27.03.2008р. по справі №11-26/71-07-1426.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, висновки суд першої інстанції та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно того, що сталь сортова не відноситься до таких вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, оскільки в матеріалах справи немає доказів цього, не заслуговують на увагу.

Разом з тим, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про незастосування ПДВ на вартість недостачі вантажу, оскільки вантаж є експортним, а тому згідно положень ст.1 та ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” до нього застосовується нульова ставка ПДВ.

Більш того, представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.06.2008р. зазначив, що у позивача відсутні докази сплати ПДВ.

Водночас суд апеляційної інстанції не приймає до уваги наданий представником відповідача у судовому засіданні 17.06.2008р. розрахунок, оскільки він має арифметичні помилки.

Як вбачається із матеріалів справи, кількість і вартість відправленого вантажу позивачем належним чином підтверджено Специфікацією №1 від 31.10.2007р. (а.с. 23-25), що є додатком до контракту № DA-1101 від 31.10.2007р. та рахунком-фактурою №1101-4 від 07.12.2007р. (а.с. 35), згідно з якими вартість 1 тони сталі сортової становить 845,00 доларів США (без ПДВ). Таким чином, вартість 1 кг сталі сортової становить 0,845 доларів США (без ПДВ). Курс НБУ за 1 долар США –5,05 грн.

Недостача вантажу згідно з комерційним актом становить 4440 кг, а із врахуванням норми недостачі 0,5% маси вантажу, недостача вантажу становить 4113,75 кг.

Таким чином, розмір вартості недостачі вантажу, який підлягає до стягнення з відповідача становить 17554,39 грн. (4440кг –326,25 кг (0,5% від 65250 кг) = 4113,75 кг х 0,845 (вартість 1 кг сталі сортової) х 5,05 = 17554,39 грн.).

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Одеської залізниці підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 15 квітня 2008 року –зміні.

В силу вимог ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 15 квітня 2008 року у справі №31/5-08-995 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”- металургійний завод” задовольнити частково.

Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19,

р/р 26003000001 в Одеській філії АБ “Експрес-Банк” в м. Одесі, МФО 328801,

ОКПО 01071315) на користь Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”- металургійний завод” (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченко, 122, (поштова адреса: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 174, р/р 26006198028081 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 30939178) 17554 (сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 39 коп. боргу, 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 54 коп. держмита та 91 (дев'яносто одну) грн. 11 коп. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити”.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”- металургійний завод” (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченко, 122, (поштова адреса: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 174, р/р 26006198028081 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 30939178) 17618 (сімнадцять тисяч шістсот вісімнадцять) на користь Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в Одеській філії АБ “Експрес-Банк” в м. Одесі, МФО 328801,

ОКПО 01071315) 51 (п'ятдесят одну) грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді

О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов