Постанова

від 25.06.2008 по справі 4/61

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/61

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2008                                                                                   Справа № 4/61  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Сизько І.А., Чоха Л.В.

при секретарі –Врона С.В.

        за участю представників сторін:

        позивач:  Романченко О.І.                      

        відповідач: Батащук Н.В.                                    

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Куцівський елеватор", с. Куцівка Новгородського району Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.04.08р. у справі № 4/61

за позовом відділу Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області, м. Кіровоград

до відкритого акціонерного товариства "Куцівський елеватор", с. Куцівка Новгородського району Кіровоградської області

про стягнення 5 601,74 грн.,

                                                             ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до ВАТ "Куцівський елеватор" про стягнення витрат, пов'язаних з одностороннім достроковим розірванням договору, в сумі 3049,98 грн. та не отриманого прибутку в розмірі 2551,76 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2008 року у справі № 4/61 (суддя Хилько Ю.І.) позов  задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 5601,74 грн. збитків.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем в односторонньому порядку розірвано договір про надання послуг, тобто, порушено зобов'язання та не доведено, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, внаслідок чого останньому належить відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та залишити позов без розгляду. При цьому скаржник посилається на те, що рішення господарського суду ґрунтується на недоведених фактах і припущеннях та прийнято з порушенням норм матеріального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Охорона) та відповідачем (Замовник) був укладений договір за №6116 від 01.08.07р. на здійснення перепускного режиму на території об'єкта Замовника, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новоградківський район, с. Куцівка, вул. Привокзальна, 5.

На виконання вищезазначеного договору  позивачем здійснювалися заходи з охорони ввіреного об'єкту та забезпечення на ньому перепускного режиму, а відповідачем надані послуги отримувалися та оплачувалися відповідно до умов договору.

В подальшому зазначений договір було розірвано.

Господарський суд дійшов висновку, що з боку відповідача мало місце одностороннє дострокове розірвання договору про надання послуг, тобто, порушення зобов'язання, і наслідком таких дій являється обов'язок відшкодувати кредиторові завдані збитки. З даним висновком господарського суду погодитись не можна.

Твердження про порушення відповідачем господарського зобов'язання  внаслідок одностороннього розірвання договору спростовується матеріалами справи.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Як зумовлено приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 907 передбачена можливість розірвання договору про надання послуг шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Пунктом 4.2.3 спірного договору Замовнику (відповідачу) надане право розірвати договір про надання послуг у випадку припинення необхідності в користуванні послугами Охорони шляхом письмового повідомлення однієї сторони іншою за 60 днів до такого розірвання. Дана вимога була виконана замовником, що посвідчується листом відповідача від 03.10.07р. за №256 (а.с.15); з пропозицією про розірвання договору позивач погодився та припинив надання послуг з охорони об'єкту через 60 днів з дня повідомлення (а.с.64).

Зазначені дії сторін відповідають приписам чинного законодавства та умовам договору, оскільки і закон, і договір надають відповідачу право на одностороннє розірвання договору, внаслідок чого одностороння відмова від надання послуг не являється порушенням господарського зобов'язання та прав позивача.

Посилання скаржника на дострокове розірвання договору є необґрунтованим, оскільки:

Відповідно до вимог ст. 905 цього Кодексу строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Дана норма узгоджується з приписами ст. 638 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та ст.180 Господарського кодексу щодо визначення істотних умов господарського договору.

Згідно перелічених норм строк дії договору є істотною умовою договору про надання послуг.

Матеріалами справи посвідчується той факт, що сторонами строк дії спірного договору визначений не був. Вказівку на строк дії договору (до 01.08.08р.) містить лише екземпляр договору позивача, тоді як в екземплярі відповідача вказаний строк не зазначений. З огляду на розбіжності текстів договорів сторін щодо строку дії договору, останній не можна вважати узгодженим, оскільки в силу приписів чинного законодавства відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Посилання скаржника на додатки договору (а саме, на розрахунок вартості послуг (додаток №1) та на дислокацію об'єкту (додаток №2) не приймається до уваги колегією суддів, оскільки з наданих розрахунку та дислокації об'єкту не убачається, що вони є додатками до договору №6116; протокол узгодження договірної ціни (додаток №3), як і екземпляр договору позивача, містить розбіжності в тексті порівняно з екземпляром відповідача, що позбавляє останній доказової сили.

Визначення строку дії договору за п.1 розділу ІІ договору, як це вказано господарським судом в оспорюваному рішенні, не є правомірним, оскільки даний пункт визначає строк дії договірної ціни (яка, в свою чергу, може бути змінена до закінчення року у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати).

Відповідно до ч. 8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За викладених обставин договір про надання відповідачу послуг слід вважати неукладеним; а правові наслідки дій сторін - визначати нормами ЦК України.

За вказаних обставин не може бути застосований пп. 4 п.4.1 договору, який визначено господарським судом як підставу для задоволення позовних вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача 3049,98 грн. витрат, пов'язаних з виплатою вихідної допомоги звільненим працівникам служби охорони та не отриманий прибуток в сумі 2551,76 грн.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, вимоги позивача стосуються безпосередньо відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1); розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2).

З зазначеної норми убачається, що відшкодування збитків належить здійснювати боржнику за умови порушення ним зобов'язання, обов'язок доказування розміру понесених збитків покладається на позивача.

Окрім того, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою  та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Матеріалами справи посвідчується відсутність порушення господарського зобов'язання з боку відповідача, відсутність протиправних дій відповідача та вини останнього у виникненні витрат у позивача. За вказаних обставин відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування зазначеного рішення являються обґрунтованими і підлягають задоволенню. Витрати по сплаті державного мита за перегляд справи апеляційною інстанцією покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :          

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Куцівський елеватор” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2008 року у справі № 4/61 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області (м. Кіровоград, вул. Габдрахманова, 1, р/р 2600117000761 в КФ „Правексбанку” м. Кіровограда, МФО 323594, код 08596937) на користь Відкритого акціонерного товариства „Куцівський елеватор” (Кіровоградська обл., Новоградківський район, с. Куцівка, вул. Привокзальна, 5, р/р 26007895 в „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805, код 00954751) 51 грн. витрат по сплаті державного мита.

Виконання постанови доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

              Головуючий                                                                             І.В. Тищик

              Судді:                                                                                        І.А. Сизько

                                                                                                                  Л.В. Чоха