Постанова

від 11.06.2008 по справі 7607-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7607-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.06.2008Справа №2-27/7607-2007А

За позовом Фермерське господарство «Відродження», Нижньогірський район, с. Садове, вул.. Садова, 74 – В, ( ЗКПО 32231850 ).     

До відповідача  ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим, с. Нижньогірське, вул.. Шкільна, 16.

Про відміну податкових повідомлень – рішень.         

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.  

представники:

Від позивача –     Власенко, дор. у справі.               

Від відповідача –  Грязнова, дор. у справі.       

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовною заявою до відповідача про відміну податкових повідомлень – рішень №0000981700/3 від  07.05.2007 р. і № 0000872301/3 від 07.05.2007 р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи,   необхідно призначення судово- бухгалтерської експертизи. Матеріали справи були надіслані  до ТОВ “Кримське експертне бюро” для проведення судово – бухгалтерської експертизи, про що було винесено ухвалу від 19.07.2007 р.

Від експертної установи матеріли справи були поверненні  з висновком №101/07 судово – економічної експертизи.

При таких обставинах, суд ухвалою від 25.03.2008 р. провадження по справі поновив.      

Відповідач проти висновків експертизи заперечує по мотивам,  викладеним у відповідних запереченнях від 14.04.2008 р.

Позивач заявою від 14.04.2008 р. уточнив позовні вимоги та просить суд   відмінити податкові повідомлення – рішення №0000981700/3 від  07.05.2007 р. і № 0000872301/3 від 07.05.2007 р. Також просить суд стягнути з відповідача в свою користь суму сплаченого судового збору та вартість послуг судово – економічної експертизи у розмірі 2500,00 грн.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях  на позов.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін,  суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

В період з 06.11.2006 р. по 16.11.2006 р., ДПІ в Нижньогірському районі  була проведена планова перевірка позивача з  питання  з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005р.   

По результатам перевірки було складено акт №686/23-01/32231850 від 16.11.2006р.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

- п. 1.15 ст. 1, п.п. 4.2.7 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.1.1. п. 9.1 ст. 9, п. 22.3 ст. 22, п. 16.1 ст. 16. п.п. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - позивачем по справі не вірно утримано податок з доходів фізичних осіб з  доходів громадян, отриманий від здачі в оренду земельних паїв, донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 812,49 грн.;

-  порушено   п. 1.2 п. 1.15  ст. 1, п.п. 4.2.12. п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 Закону України  «Про податок з доходів фізичних осіб» - доходи засновника позивача ( голови та членів ) одержані від виконання трудової функції у господарстві, включено до місячного оподаткованого доходу, але не оподатковувалася за ставкою 13%,  донараховано податку з доходів фізичних осіб на сум 204,27 грн.;

- порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7. п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»,  а саме заниження чистої суми податкового зобов'язання в сумі 6620,51 грн.   

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення – рішення № 0000872301/0 від 21.11.2006 р.  відповідно до якого було визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 9930,00 грн., з  якого 6620,00 грн.  за основним платежем і 3310,00 грн. штрафних санкцій. і №0000981700/0 від 21.11.2006 р. відповідно до якого було визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3050,28 грн., з якого 1016,76 грн. за основним платежем і 2033,52 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з вказаним, позивачем звернувся з адміністративною скаргою від 29.11.2006 р. №19.  до відповідача по справі.

Рішенням відповідача про результати розгляду первинної скарги від 18.12.2006 р. №1975/10/31-0 скарга позивача була задоволена частково, скасовано  податкове повідомлення – рішення  № 0000872301/0 від 21.11.2006 р. в частині 291,00 грн. податку на додану вартість. та у частині 3310,00 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість,  а в іншій частині залишив без змін. Податкове повідомлення – рішення   №0000981700/0 від 21.11.2006 р.  було залишено без змін.  

За результатами розгляду вказаної скарги відповідачем було прийнято податкові повідомлення – рішення  № 0000872301/1 від 21.12.2006 р.  відповідно до якого було визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 6329,00 грн. штрафних санкцій і №0000981700/1 від 21.12.2006 р. відповідно до якого було визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3050,28 грн., з якого 1016,76 грн. за основним платежем і 2033,52 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з вказаним,  позивач звернувся з  повторною скаргою №19 від 26.12.2006 р.  до ДПА в АР Крим.

ДПА в АР Крим  рішенням про результати розгляду повторної скарги від 22.02.2007 р. №419/10/25-021  у задоволенні повторної скарги було відмовлено.

Також було винесено податкові повідомлення – рішення  № 0000872301/2 від 03.03.2007 р. і   №0000981700/2 від 03.03.2007 р.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторною скаргою від 02.03.2007 р. №33 до ДПА України.

ДПА України рішенням від 27.04.2007 р. №4162/6/25-0315 у задоволенні повторної скарги позивача було відмовлено.

Також було винесено податкові повідомлення – рішення №0000981700/3 від  07.05.2007 р. і № 0000872301/3 від 07.05.2007 р., які позивач оскаржив в судовому порядку.

Фермерське господарство «Відродження» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням Нижньогірської районної державної адміністрації від 25.11.2002 р. №1110.

Позивач взятий на податковий  облік в ДПІ в Нижньогірському районі 04.12.2002р.  та є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Судом встановлено, що для здійснення сільськогосподарської діяльності позивач використовує орендовані у населення земельні паї, за користування якими позивач виплачує доход орендодавцям.

Позивач видало натуроплату 73 пайщикам  по 500 кг. озимого ячменю кожному за ціною 0,50 грн. на суму 250,00 грн. відповідно до списку за липень 2005 р. і обчислило податок з доходів фізичних осіб. Аналогічний список складено позивачем за вересень 2005 р. На підставі вказаних списків кожному пайщику було видано по 1000 кг. зерна на суму 500,00 грн. ( 250 + 250 ).

Таким чином, позивачем з загальної суми оподаткованого доходу, збільшеної на коефіцієнт 1.15. утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 13% в сумі 5456,75 грн. ( 36500 х 1, 15х 1,15 х 0,13 ).

Відповідно до п. 3.4 ст. 3  Закону України   «Про податок з доходів фізичних осіб»  при нарахуванні доходів у  будь-яких  негрошових  формах об'єкт  оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними  цінами,  помножена  на  коефіцієнт,  який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку,  встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.  

У відповідності до вказаної норми на 2005 р. величина коефіцієнту складає: К = 100: (100-13 ) = 1,149425. У відповідності до даного коефіцієнта,  сума податку з доходів фізичних осіб складає 5453,83 грн.

Розбіжності з даними підприємства по сумі нарахованого податку складає 2.92 грн. ( 5456,75 – 5453,83 ) і пояснюється величиною застосованого коефіцієнта.

Таким чином, суд дійшов висновку позивач надмірно сплатив до бюджету 2,92 грн. З всього вищевказаного випливає,  що донарахування відповідачем по акту перевірку у розмірі 812,49 грн. є невірним.

Також судом встановлено, що керівнику позивача гр. Токмакової Н. М. в 2005 р. нараховувався доход у вигляді заробітної плати і здійснювалися утримання, а саме: нараховано оподаткованого доходу у розмірі 3470,05 грн., утримано внесків до фондів соціального страхування у розмірі 104,12 грн., застосована податкова соціальна пільга в сумі 1572,00 грн. за рік, сума доходу за минусом внесків в фонди склала 1793,93 грн. 13% податку за даними експертизи склала дає 233,23 грн., за даними відповідача – 437,50 грн., а заданими позивача – 233,23 грн.

Таким чином, розбіжності між даними позивача і даними експертизи по сумі нарахованого податку з доходів фізичних осіб відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку,  що посадовими особами відповідача не враховано положення п. 6.1.1 ст. 6  Закону України   «Про податок з доходів фізичних осіб»   відповідно до якого платник податку має право на  зменшення  суми  загального  місячного  оподатковуваного доходу,  отримуваного  з  джерел  на  території України від одного працедавця  у  вигляді  заробітної  плати,  на   суму   податкової соціальної пільги розмірі,   що   дорівнює   50   відсоткам   однієї мінімальної   заробітної   плати   (у   розрахунку   на   місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року,  -  для будь-якого  платника податку.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що донарахування відповідачем  податку з доходів фізичних осіб в сумі 812.49 грн. є неправомірним.

Також під час проведення перевірки було встановлено,  що чиста сума зобов'язань Декларації по податку на додану вартість за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. складає  2932,00 грн., перевіркою встановлено 9552,00 грн.. заниження склало 6620,00 грн. Перевіркою встановлено, що позивачем не включено в податкове зобов'язання суми ПДВ при реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва фізичним особам – власникам паїв за користування цими паями. Відповідно до списку б/н за липень 2005 р. позивач реалізував озимий ячмінь власного виробництва фізичним особам – власникам паїв за користування цими паями,  у кількості 36500 кг. за ціною 0,50 грн. за 1 кг.,  на суму 18250,00 грн., в тому числі ПДВ 3041,67 грн., зобов'язання по даної операції не відображено в Декларації №2.

Судом встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість. про що було видано свідоцтво №00679707.

Позивач у перевіряємому періоді був сільгоспвиробником надавав до відповідача податкові декларації по ПДВ: по результатам операцій по продажу молока і м'яса худоби ( втому числі молока і м'яса в живої вазі, реалізованих переробними підприємствами ), а також шерсті, молочної продукції і м'ясопродуктів. виготовлених у власних переробних цехах ( декларація №1 ); по реалізації продукції,  товарів власного виробництва ( декларація №2 ); по іншим категоріям операцій ( декларація №3 ).

Відповідно до абз. 4 п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» порядок акумулювання і використання ПДВ, що залишається на спецрахунку сільгоспвиробника, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються  сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками     податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів     (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію  (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких  умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою КМУ від 26.02.1999 р. №271 ( зі змінами і доповненнями ) на  підставі  даних  бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з  податку на  додану  вартість  з  реалізованої  продукції,  товарів (робіт, послуг)   власного   виробництва,   включаючи   продукцію    (крім підакцизних  товарів),  виготовлену  на  давальницьких  умовах  із власної сільськогосподарської сировини,  крім операцій  з  продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності,  подають її  до  органів державної  податкової служби. Залишок податкових  зобов'язань  відповідно  до  декларації з податку на  додану  вартість  з  реалізованої  продукції,  товарів (робіт,  послуг)  власного виробництва,  включаючи продукцію (крім підакцизних  товарів),  виготовлену  на  давальницьких  умовах  із власної  сільськогосподарської  сировини,  тобто різниця між сумою податку  на  додану  вартість,  одержаною   сільськогосподарськими товаровиробниками   від  покупців,  та  сумою  податку  на  додану вартість,   сплаченою   ними    постачальникам,    перераховується сільськогосподарськими  товаровиробниками  з  поточного рахунка на окремий рахунок у  терміни,  передбачені  для  перерахування  суми податку  на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок  зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за  цільовим  призначенням,  і  підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Відповідно до листа ДПА України від 05.05.2006 р. №8557/7/16-1417 «Про надання роз'яснення про визначення сум податку на додану вартість, які підлягають обов'язковому перерахуванню сільськогосподарськими товаровиробниками  на окремі рахунки для цільового використання» щодо стягнення  до  бюджету  сум  податку на додану вартість, нарахованих сільгосптоваровиробниками за спеціальною  декларацією, але   не   перерахованих   на  спеціальні  рахунки  у  зв'язку  із застосуванням товарообмінних операцій,  ДПА України звертає увагу, що  відповідно  до  Порядку  підлягають  стягненню  до  бюджету не перераховані з поточного рахунка на спеціальний рахунок кошти, які фактично надійшли як оплата за продані товари (роботи, послуги) на поточний рахунок чи в  касу  підприємства.  При  цьому  здійснення сільськогосподарськими товаровиробниками збалансованих розрахунків у порядку товарообмінних (бартерних) операцій не може привести  до наявності  податкового  боргу на картці особового рахунка платника податку.

Позивач, як орендар, для виробництва продукції рослинництва оренду окремі паї, за використання яких сплачує дохід населенню ( орендодавцям ). За списком б/н за липень 2005 р. позивач розплатився озимим ячменем власного виробництва з  фізичними особами – власниками паїв за користування паями, в кількості 36500 кг. за ціною 0,50 грн. за 1 кг., на суму 18250,00 грн., в тому числі ПДВ 3041,67 грн. Аналогічно, за списком б/н за вересень 2005 р. позивач розплатився озимою пшеницею власного виробництва з фізичними особами – власниками паїв за користування паями,  у кількості 36500 кг. за ціною  0,50 грн. за 1 кг. на суму 18250,00 грн., в тому числі ПДВ 3041,67 грн. Суми податку на додану вартість по вказаним операціям не відображені в податкових забовязаннях в декларації №2 за липень 2005 р. в сумі 3041,67 грн. і за вересень 2005 р. в сумі 3041,67 грн., тобто було допущено порушення п. 4 вищевказаного Порядку.

У відповідності до п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» стягується в Державний бюджет суми ПДВ за нецільове використання акумульованих на спец рахунку коштів. Однак у даному випадку нецільового використання коштів не було. До того ж, в самому акті перевірки відповідачем визначено: перевіркою п. 3.1.1. плану перевірки порушень не встановлено.

Вказане підтверджується  висновком №101/07 від 19.03.2008 р. судово – економічної експертизи, у якому зазначено,  що донарахування  відповідачем по справі податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3050,28 грн. і штрафних санкцій по податку на додану вартість у розмірі 6083,00 грн. документам бухгалтерського і податкового обліку позивача не відповідають.

Як вибачається з вищевказаного висновку, висновки ДПІ в Ніжньогірському районі, про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 537,00 грн. підтвердити неможливо.

Заперечення відповідача про невідповідність висновку судово-економічної експертизи нормам податкового та іншого законодавства, не можуть бути взяти судом до уваги по наступним підставам, а саме.

Для з'ясування усіх обставин справи та вирішення питань, які потребують спеціальних знань, судом було призначено судово-економічну експертизу. Проведення такої експертизи було призначено ТОВ «Кримське експертне бюро», м.Сімферополь. Сторонами не булі надані інші пропозиції, щодо інших експертних установ, та недовіри ТОВ «Кримське експертне бюро» не було висловлено.

Вищевказаний висновок було складено експертом Жіліною А. Г.. що має вищу економічну освіту та має кваліфікацію по наступним спеціальностям: 11.1 «дослідження документів бухгалтерського звіту у звітності»; 11. 2 «дослідження документів по фінансово – кредитних операціях»; 11. 3 «дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій» ( Свідоцтво Міністерства юстиції України №781 ), стаж експертної роботи з 2000 р.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Згідно  ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законів України, інших нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідачем вказане належним чином зроблено не було.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачіпає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не вибачає ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що позовні вимоги, з урахуванням останніх уточнень, є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вимоги позивача про стягнення з  державного бюджету України витрат на проведення судово – економічної експертизи в сумі 2500 грн., що були сплачені позивачем, суд вважає за необхідно задовольнити в зв'язку за наступним.

Відповідно до ст. 87 КАСУ судові витрати складаються із судового  збору  та  витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать,  зокрема, витрати,  пов'язані  із залученням свідків,  спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Позивачем було надано платіжне доручення №4 від 05.03.2008 р.,  відповідно до якого вбачається, що позивачем було оплачено витрати на проведення судово – економічної експертизи у розмірі 2500 грн., як стороною,  що   заявила відповідне клопотання про проведення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету,  якщо іншою  стороною був  орган  місцевого  самоврядування,  його  посадова чи службова особа).

Оскільки здійснення витрат на проведення судової експертизи підтверджено документально,  суд дійшов висновку стягнути з Державного бюджету України витрати на проведення судово – економічної експертизи у розмірі 2500 грн.  

При таких обставинах справи, суд дійшов висновку,  що позовні вимоги підлягають задоволенню  у повному обсязі.

Вступна і резолютивна частини постанови проголошено 11.06.2008 р.

Постанову у повному обсязі складено 17.06.2008 р.  

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

        1. Позов задовольнити.

2. Відмінити податкові повідомлення – рішення державної податкової інспекції  в Нижньогірському районі АР Крим  №0000981700/3 від  07.05.2007 р. і № 0000872301/3 від 07.05.2007 р.

3.  Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь  фермерського господарства «Відродження», Нижньогірський район, с. Садове, вул.. Садова, 74 – В, ( ЗКПО 32231850, р/р 260046093 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь,  МФО 324021 )  2500 грн. витрат на проведення судово – економічної експертизи.

           4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь  фермерського господарства «Відродження», Нижньогірський район, с. Садове, вул.. Садова, 74 – В, ( ЗКПО 32231850, р/р 260046093 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь,  МФО 324021 )  3,40  грн. судового збору.

                       Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

           У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.