Рішення

від 23.06.2008 по справі 35/373-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/373-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2008 р.                                                            Справа № 35/373-07

вх. № 8205/5-35

Суддя господарського суду Швед Е.Ю. 

при секретарі судового засідання Сімонова Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Головіна О.С.  відповідача - Дегтярь А.М., директор

розглянувши справу за позовом ТОВ "Екостройполімер", м. Х-в  

до  ТОВ "Укртехномаш", м. Х-в  

про стягнення 109975,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Екостройполімер” звернулось до господарського суду Харківської області із позовом про відшкодування збитків та стягнення пені. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 6.06.2006р. між позивачем та відповідачем – ТОВ „Укртехномаш” був укладений договір №28/20. Відповідно до умов договору позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов`язання по доробці документації позивача та випуску на її підставі комплекту конструкторської документації на виготовлення форми для пресування виробів з полімерно – піщаної маси (прес-форми). Строк виготовлення продукції складав 40 робочих днів з моменту підписання договору №28/20. Згідно п.п.4.7,2.4.1 договору №28/20 позивач 06.06.2006р. заплатив відповідачу аванс у сумі 14280,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №59. Відповідач своїх зобов`язань не виконав, на підставі чого позивачем 12.03.2007р. була надіслана претензія до відповідача про виконання зобов`язань, предбачених договором №28/20. Відповідь на претензію від відповідача не була отримана, тому позивач у відповідності до ч.2 ст.849, ч.3 ст.858 та ч.1 ст.615 ЦК України відмовився від договору, на підставі чого позивач просить відповідача повернути сплачений аванс у сумі 14280,00 грн., згідно п.5.3. спірного договору сплатити неустойку у виді пені в сумі 93195,00 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 2500,00 грн.

10.10.2007р. позивач направив до суду пояснення до позову, в яких вказує на те, що згідно додатку №1 до договору №28/20 від 06.06.2006р. техничне завдання було затверджено 06.06.2006р. Дзюбою С.Г., тому посилання відповідача на відсутність техничного завдання, на думку позивача, є безпідставними.

Також 21.09.2007р. позивач надав заяву, в якій відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу зменьшує свої позовні вимоги в частині витрат на послуги адвоката, а саме до 500 грн.

06.07.2007р. позивач надав до суду заяву про забезпечення позову.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, обгрунтовує це тим, що позивач не надав техничне завдання, яке є основним документом при проектування обладнення, тому відповідач підготував самостійно проект техничного завдання, розробив параметризований комплект конструкторської документації у електронному та паперовому вигляді. Після чого передав на розглядання позивачу ці документи. Тому відповідач вважає, що він у повному обсязі виконав перший етап договору №28/20 від 06.06.2006р., а саме розробив повноцінний проект конструкторської документації згідно ЕСКД. Вартість проектних робіт згідно договору складає 2160,00 грн. Але відповідач не отримав затвердженного техничного завдання від позивача, що унеможливило відповідачу підготувати акт виконанних робіт по першому етапу та перейти до наступного етапу – виготовлення прес-форми. Тому відповідач вважає, що позивач порушив умови договору №28/20 від 06.06.2006р., а саме п.1.2, і пропонує повернути кошти у сумі 12120,00 грн або продовжити договір №28/20 з урахуванням цінових змін.          

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити на підставах, викладенних в позовній заяві та поясненнях.

Відповідач у призначененому судову засіданні просить суд відмовити в задоволенні позові на підставі, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 06.06.2006 року між ТОВ „Екостройполімер” та ТОВ „Укртехномаш” було укладено договір за №28/20 предметом якого були зобов`язання по доробці документації позивача та випуску на її основі комплекту конструкторської документації на виготовлення форми для пресування виробів із полімерно-піщаної маси. Вартість робіт по даному договору складала 2160,00 грн. за виготовлення конструкторської документації у відповідності з вимогами техничного завдання, та 26400,00 грн. за виконання робіт по виготовленню прес-форми. Загальна вартість згідно договору №28/20 від 06.06.2006р. складає 28560,00 грн. Відповідно до п.2.4.1. договору замовник (позивач по справі) перераховує виконавцю (ТОВ „Укртехномаш”) не меньш ніж 50% від загальної вартості договору на протязі 3 днів з моменту отримання та підтвердження замовником (позивачем) техничної документації.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач - ТОВ „Екостройполімер” перерахував ТОВ „Укртехномаш” платіжним дорученням за №59 від 06.06.2006 року аванс в сумі 14280,00 грн.

Також виконавцю (відповідачу) було надано техничне завдання на проектування та виготовлення прес-форми, підписаною Дзюбою С.Г. 06.06.2006р.

06.06.2006р. відповідачем було надано проект техничного завдання до договору №28/20.

Позивач в одностороньому порядку відмовився від договору №28/20, про що надіслав відповідачу відповідний лист. Відповідно до ч.2 ст. 849 ЦК якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник  має  право  відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Як свідчать матеріали справи, позивачем не було надано доказів того, що відповідач не розпочав роботу своєчасно або виконував її повільно. Напроти, позивач відповідно до п.3.3.1. даного договору не надав відповідачу для виконання робіт техничне завдання з максимально повним викладенням вимог до розробленої документації на продукцію. Тому суд вважає, позивачем не було надано доказів невиконання відповідачем своїх зобов`язань або виконання їх повільно, тому договір №28/20 від 06.06.2006р. не може бути в односторонньому порядку розірванний.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п.2.1. ДОСТ 15.001-88 від 01.03.1989р. Техничне завдання є основним вихідним документом для розробки продукції. Воно повинно мати техніко – економічні вимоги до продукції, определяючі її споживчі свойства та ефективність використання, порядок передачі та приймання результатів розробки.

Відповідно до п.2.4. у якості техничного завдання допускається також використання любого документу (контракт, протокол, ескіз та ін.), маючий необхідні та достатні потреби для розробки та признаний замовником та розробником, а також приклад продукції, призначений для відтворювання. Додаток №1 до договору №28/20 не може бути використано в якості техничного завдання так як він був підписаний лише директором ТОВ „Екостройполімер” Дзюбой С.Г.

Відповідно до ДОСТ 19.201-78* від 01.01.1980р. п.1.4. Техничне завдання повинно складатися з таких розділів: назва та область використання; підстави для розробки; призначення розробки; технічні вимоги до програми або програмному виробу; техніко-економічні показники; стадії та етапи розробки; порядок контролю та прийому; додатки. Додаток №1 за відсутністю вищевикладених розділів не може визнаватись як технічне завдання.

В зв`язку з необхідністю роз`яснення відповідності технічного завдання, яке було додано до договору №28/20 від 06.06.2006р. ДОСТу №15.001-88 та ДОСТу №19.201-78* 12.04.2008р.господарським судом Харківської області було направлено лист до ГП „Харківстандартметрологія”, яке листом від 23.04.2008р. надало відповідь, в якому зазначається, що технічне завдання – додаток №1 до договору №28/20 від 06.06.2006р. не підписано замовником, не затверджено та є „проектом”, що не відповідає ДОСТ 15.001-88. На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що додаток №1 до договору №28/20 від 06.06.2006р. - технічне завдання не відповідає вимогам законодавства, а саме ДОСТу 15.001-88 та ДОСТу 19.201-78* і є лише проектом технічного завдання, а не самим технічним завданням.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання  зобов'язання  може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути  встановлені інші  види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме  майно,  що  видається кредиторові  боржником  у  рахунок  належних  з нього за договором платежів,  на підтвердження зобов'язання і  на  забезпечення  його виконання. Якщо  не  буде встановлено,  що сума,  сплачена в рахунок належних  з  боржника  платежів,  є  завдатком,  вона   вважається авансом.

Відповідно до ч.1 ст.571 ЦК України якщо  порушення  зобов'язання  сталося  з  вини  боржника, завдаток залишається у кредитора. Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем були суттєві порушені умови договору №28/20 від 06.06.2006р., а саме в частині п.1.1. даного договору, в зв`язку з чим аванс має бути залишен у відповідача, та у вимозі в частині повернення авансу коштів в сумі 14280,00 грн. відмовлено.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь збитки у виді пені в сумі 93195,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 550 право  на  неустойку  виникає  незалежно  від  наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що з боку позивача було суттєве порушення договору №28/20 від 06.06.2006р., а саме в частині непредставлення відповідачу належного технічного завдання, відповідач не мав можливості розпочати в строк виконання зобов`язання за спірним договором, тому в цій частині в позові повинно бути відмовлено.

В позовній заяві з уточненнями та доповненнями позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 500,00 грн. Неодноразово ухвалами господарського суду Харківської області позивача було зобов`язано надати до суду оригінали оформленої угоди про надання адвокатських послуг, довіреності адвоката на представництво інтересів в суді, адвокатське свідоцтво для огляду в судовому засіданні, а також належним чином завірені копії цих документів для залучення до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У зв`язку з непредставленням вищевказаних доказів до судового засідання в цій частині в позові треба відмовити.

16 липня 2007р. позивачем було надано до суду заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи по забезпеченню позову у вигляді арешту грошових сум, що належать відповідачеві.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський  суд  за  заявою сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з  своєї  ініціативи  має  право вжити  заходів  до забезпечення   позову.   Забезпечення   позову допускається  в  будь-якій стадії  провадження  у  справі,   якщо невжиття  таких  заходів  може утруднити  чи  зробити  неможливим виконання рішення господарського суду. За таких підстав позивачем не було доведено, що невжиття заходу у вигляді накладення арешту на грошові суми , що знаходяться на рахунку відповідача утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду,а тому в задоволені заяви про забезпечення позову суд відмовляє.

При таких обставинах в задоволенні позову слід відмовити, а витрати по сплаті держмита та на інформаційно-техничне забезпечення віднести на позивача.

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення підписано 23.06.2008р

Суддя                                                                                            Швед Е.Ю.