Постанова

від 02.06.2008 по справі 11047-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11047-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.06.2008Справа №2-24/11047-2007А

За адміністративним позовом Колективного підприємства «Консервмаш»,(95014 м. Сімферополь, вул. Западна, 3; ідентифікаційний код 24502539)

До відповідача  ДПІ в м. Сімферополі, (95053 м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9)

Про  визнання   недійсними  податкових повідомлень-рішень

   Суддя Колосова Г.Г.

При секретарі Капустіной І.М.

За участю представників:

Від позивача  - Милгунов В.П., довіреність № б.н. від 01.08.2007 р.

Від відповідача – Шаравіна А.М., довіреність № 58/10-0 від 14.04.2008 р.

Сутність спору:

          Позивач звернувся з позовом  до господарського суду АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 20.04.2007р. № 0005572301/0 ( № 0005572301/1 від 23.05.2007), яким донараховано ПДВ у сумі 21472,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 10736,00грн., всього 32208,00 грн. , від 20.04.2007 р. № 0005582301/0 (№ 0005582301/1 від 23.05.2007 р.) про донарахування податку на прибуток в сумі 44745,00грн. та застосування штрафних санкцій 22372,50грн., всього 67117,50грн. , від 20.04.2007 р. № 0005692301/0 ( № 0005692301/1 від 23.05.2007 р.), яким зменшена сума бюджетного відшкодування на 14324,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 7162,00 грн. за порушення Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно ухвали заступника Голови ГС АРК  Тіткова С.Я. в зв'язку з закінченням повноважень судді Іщенко Г.М. справа передана на розгляд судді Колосової Г.Г. з присвоєнням  № 2-24/11047-2007А.

Ухвалою ГС АР Крим від 15.02.2008 р. справа прийнята до провадження та призначено судове засідання.

          Заявою від 20.09.2007р. позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати  недійсними податкові повідомлення рішення від 20.04.2007р. № 0005572301/0 ( № 0005572301/1 від 23.05.2007, № 0005572301/2 від 06.08.2007 р.), яким донараховано ПДВ у сумі 21472,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 10736,00грн., всього 32208,00 грн. , від 20.04.2007 р. № 0005582301/0 (№ 0005582301/1 від 23.05.2007 р., № 0005582301/2 від 06.08.2007 р.) про донарахування податку на прибуток в сумі 44745,00грн. та застосування штрафних санкцій 22372,50грн., всього 67117,50грн. , від 20.04.2007 р. № 0005692301/0 ( № 0005692301/1 від 23.05.2007 р., № 0011292306/2 від 06.08.2007 р.), яким зменшена сума бюджетного відшкодування на 6824,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 3412,00 грн.

Судом змінені позовні вимоги прийняті до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у  запереченні на позов та у додатковому запереченні.

        Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до  ст.41 Кодексу Адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

           Розглянувши матеріали справі, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд -

Встановив:

Колективне підприємство «Консервмаш» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа  виконкомом  Сімферопольської міської ради   25.11.1996р. та узято на податковий облік в ДПІ в м. Сімферополі.

13.04.2007р. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь здійснена невиїзна позапланова документальна перевірка позивача  про питанню взаємовідносин з ПП «Гефест Крим» за період діяльності з 01.01.2005р. по 31.10.2005р., про що складений акт № 2326/23-7 від 13.04.2007р.

 Згідно з висновками акту перевіркою встановлено порушення вимог пункту 7.2.3, п. 7.2.4, п. 7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п. 2.5 «Порядку заповнення податкової накладної»,  у результаті чого донараховано податкового зобов'язання  по ПДВ у розмірі 245890,00 грн. Також  встановлено заниження  податку на прибуток за 9 місяців 2005 р. у сумі 44745,00грн., чим порушений п.п 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

 Вказані висновки акту мотивовано тим, що КП «Консервмаш»  в перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ПП “Гефест Крим” відповідно до договору від 10.01.2005 р., згідно якого постачальник – ПП «Гефест Крим» передає, а позивач приймає та оплачує на умовах, визначених договором, комплектуючи запасні частини до консервного обладнання. Статут і свідоцтво платника податків ПП «Гефест Крим» були  рішенням Залізничного районного  суду м. Сімферополя   від 27.10.2006р. визнані недійсними.

На думку перевіряючих, це є підставою вважати договір між позивачем і ПП “Гефест Крим” недійсним та таким, що не може породжувати собою правових наслідків, передбачених законом.

На підставі акту перевірки  ДПІ в м. Сімферополі  винесені податкові повідомлення-рішення     20.04.2007р. № 0005572301/0, яким донараховано ПДВ у сумі 21472,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 10736,00грн., всього 32208,00 грн. , від 20.04.2007 р. № 0005582301/0 про донарахування податку на прибуток в сумі 44745,00грн. та застосування штрафних санкцій 22372,50грн., всього 67117,50грн. , від 20.04.2007 р. № 0005692301/0, яким зменшена сума бюджетного відшкодування на 14324,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 7162,00 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення – рішення у адміністративному порядку, однак рішення були залишені без змін.

        Після уточнення позовних вимог позивач просить визнати  недійсними податкові повідомлення рішення від 20.04.2007р. № 0005572301/0 ( № 0005572301/1 від 23.05.2007, № 0005572301/2 від 06.08.2007 р.), яким донараховано ПДВ у сумі 21472,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 10736,00грн., всього 32208,00 грн. , від 20.04.2007 р. № 0005582301/0 (№ 0005582301/1 від 23.05.2007 р., № 0005582301/2 від 06.08.2007 р.) про донарахування податку на прибуток в сумі 44745,00грн. та застосування штрафних санкцій 22372,50грн., всього 67117,50грн., від 20.04.2007 р. № 0005692301/0 ( № 0005692301/1 від 23.05.2007 р., № 0011292306/2 від 06.08.2007 р.), яким зменшена сума бюджетного відшкодування на 6824,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 3412,00 грн.

        Позовні вимоги, з урахуванням уточнення,  підлягають задоволенню за наступних підстав.

 Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

  Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято на підставі підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181.

 Відповідно до зазначеної норми закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

 Суд вважає, що в даному випадку перевіркою не було достовірно встановлений факт заниження або завищення суми податкових зобов'язань позивач.

 Зокрема, перевіряючі інспектори-ревізори дійшли висновку про сумнівність господарських операцій позивача з ПП “Гефест-Крим” на підставі того, що статут, а також свідоцтво платника податків ПП “Гефест-Крим” були   27.10.2006р. визнані в судовому порядку недійсними.

Проте, зазначений висновок є передчасним і не заснованим ані на фактичних обставинах справи, ані на нормах чинного законодавства України.

Так, відповідно до договору від 10.01.2005 р., укладеним між позивачем та ПП «Гефест Крим», ПП «Гефест Крим» було постачальником товару для позивача, а позивач їх покупцем.

   Зокрема, відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

  Згідно з пунктом 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємтсв” продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

  Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

 Аналіз наведених правових норм свідчить, що змістом договору постачання  є передання права власності на майно від однієї особи іншої за певну плату.    

  Як встановлено актом перевірки ПП “Гефест-Крим” на час укладення договору поставки товару було діючим підприємством, платником податку на додану вартість.

       Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

        Пункт 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

         Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

          Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

           Таким чином, за змістом цієї норми, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

             Більше того, як встановлено судом,  договір між позивачем та ПП «Гефест-Крим»  не оскаржений, в судовому порядку недійсним не визнаний, а тому його не можна вважати такими, що не відповідають вимогам Закону.

           Пункт 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” також вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

            За таких обставин справи, суд вважає, що позивач правомірно відніс понесені за цими операціями купівлі-продажу витрати до складу валових витрат та вважає неправомірними доводи відповідача.

           Таким чином, як свідчать матеріали справи, висновки перевіряючих про непідтвердження понесених витрат первинними документами не відповідають дійсності і носять характер припущення, що не допускається відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.

   В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України

  За наведених умов висновок перевірюячих про донарахування податку на прибуток підприємств і зменшення валових витрат є безпідставним і необґрунтованим.

 Необґрунтованим є і висновок про донарахування ПДВ у сумі 28296,00грн. та застосування санкцій у сумі 14148,00 грн.

  Відповідно до підпункту 7.4.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

   За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

    Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

   Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В свою чергу, в розумінні даного Закону, податкові накладні можуть бути виписані виключно особами, які є платниками ПДВ.

 Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірним операціям протягом періоду, що перевірявся, підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними платником ПДВ – ПП «Гефест Крим»  та були досліджені перевіряючими при перевірці.

 Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та виписані відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом  ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

Крім того, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону  визначає, що якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні  активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, всі суми, що сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Правомірність віднесення сплачених за спірними операціями сум до валових витрат встановлена судом.   

Як зазначалось вище, перевіряючі ДПІ жодним чином не спростували факту фактичного передання товарів ПП “Гефест-Крим” позивачу, а навпроти, відповідно до наданих до матеріалів справи накладних на постачання товару, платіжних доручень про сплату отриманого товару, які свідчать по виконання умов договору у повному обсязі сторонами .

Також відповідачем не спростовано факту оформлення передачі товарів відповідними первісними документами, у тому числі, і шляхом видачі позивачу відповідних податкових накладних.

За наведених обставин позивач мав всі законні підстави для включення сум, витрачених на придбання товарів, до сум податкового кредиту.

          Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

         В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

        Доказів того, що  донарахування позивачу податку на прибуток та ПДВ і, як слідство, застосування штрафних санкцій, спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено обґрунтовано,  ДПІ в м. Сімферополі суду не надано.

        Крім вищевикладеного  суд зазначає, що юридичним наслідком  скасування державної реєстрації підприємства з підстав визначення його установчих документів недійсними  мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність  всіх угод, укладених з моменту  його державної реєстрації  і до моменту виключення з державного реєстру.

        За таких обставин  уточнені позовні вимоги  підлягають задоволенню у повному обсязі.

        Судові витрати,  понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

        У судовому засіданні  оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

   Постанова складена у повному обсязі  06.06.2008 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд  

п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення  ДПІ в м. Сімферополь  від 20.04.2007р. № 0005572301/0 ( № 0005572301/1 від 23.05.2007, № 0005572301/2 від 06.08.2007 р.), яким донараховано ПДВ у сумі 21472,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 10736,00грн., від 20.04.2007 р. № 0005582301/0 (№ 0005582301/1 від 23.05.2007 р., № 0005582301/2 від 06.08.2007 р.) про донарахування податку на прибуток в сумі 44745,00грн. та застосування штрафних санкцій 22372,50грн., від 20.04.2007 р. № 0005692301/0 ( № 0005692301/1 від 23.05.2007 р., № 0011292306/2 від 06.08.2007 р.), яким зменшена сума бюджетного відшкодування на суму 6824,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 3412,00 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь  Колективного підприємства «Консервмаш», (95014 м. Сімферополь, вул. Западна, 3; ідентифікаційний код 24502539) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

      Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

     Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.