Рішення

від 02.06.2008 по справі 53/336-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

53/336-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2008 р.                                                            Справа № 53/336-07

вх. № 12644/1-53

Суддя господарського суду Прохоров С.А. 

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Антоненко Д.О. за дов.  відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "АПК Тавріка", с. Роксолани  

до  1. ТОВ "Сільськогосподарські інвестиції", м. Харків

2. ФГ "Косьянчук", с. Злинка  

про стягнення 518919,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області звернулося ТОВ «АПК Тавріка» з позовом до ТОВ «Сільськогосподарські інвестиції» та Фермерського господарства «Косьянчук» про стягнення 518 919,66 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ним на виконання договору купівлі-продажу № 20/06/3-р від 20.06.2007 року, укладеного з другим відповідачем, було перераховано 160 000,00 гривень Фермерському господарству «Косьянчук». Проте другий відповідач не виконав свого обов'язку з поставки позивачу товару.

Відповідно до укладеного 20.06.2007р. між позивачем та першим відповідачем договору поруки, перший відповідач в повному  обсязі поручився перед позивачем за виконання другим відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 20/06-3-р від 20.06.2007 року.

Через канцелярію суду позивач надав заяву про зміну предмету позову, згідно якої позивач просить суд стягнути суму боргу тільки з другого відповідача. Таку заяву було подано позивачем відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення по справі, в зв'язку з чим вона була прийнята судом до розгляду.

Також через канцелярію суду позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з другого відповідача 179160,88 грн. попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції, 26414,75 грн. неустойки, 11058,68 грн. процентів за користування коштами та 69000,00 грн. збитків. Таку заяву було подано позивачем відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення по справі, в зв'язку з чим вона була прийнята судом до розгляду.

Сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте представники першого та другого відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, відзивів на позов суду не надали.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Суд вважає, що наявних в справі матеріалів достатньо для винесення рішення по справі, в зв'язку з чим на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне:

20 червня 2007 року між позивачем (Покупець за договором) та другим відповідачем (Продавець за договором) було укладено договір купівлі-продажу № 20/06/3-р рапсу продовольчого українського походження врожаю 2007 року в кількості 100 тн +/- 5% (далі – Договір). Вартість товару за Договором склала 160 000,00 гривень. Відповідно до умов такого Договору Покупець зобов'язався здійснити оплату на протязі 5 днів в розмірі 100% на поточний рахунок Продавця. Згідно п.3.2. Договору, строк поставки встановлено до 15.07.2007 року.

Позивачем надані суду докази сплати ним другому відповідачу 160 000,00 гривень в той же день 20 червня 2007 року. Другий відповідач виконав свій обов'язок тільки частково, а саме 15 липня 2007 року поставив позивачу рапс на суму 16441,60 гривень. Загальна сума, на яку не було поставлено оплачений рапс, склала 143 558,40 гривень.

Позивач, керуючись частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати, звернувся до суду з вимогою про стягнення з другого відповідача перерахованої суми.

Сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення склала 179 160,88 гривень.

Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення поставки товару продавець оплачує покупцеві неустойку в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

Кількість днів прострочення обраховується з моменту, коли настало прострочення в поставці товару (16 липня 2007 року), і припиняється моментом порушення провадження по цій справі за позовом позивача про стягнення з другого відповідача суми попередньої оплати ( 07 грудня 2007 року), так як саме з цього моменту припиняється обов'язок другого відповідача поставити товар. Кількість днів прострочення складає 145 днів. Таким чином сума неустойки складає 143 558,40 гривень х 145 днів х 0,1% = 20 815,97 гривень.

Відповідно до частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. В статті 536 того ж кодексу закріплено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. В частині 1 статті 1057 Цивільного кодексу України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Договір купівлі-продажу № 20/06/3-р рапсу від 20.06.2007 року, укладений між позивачем та другим відповідачем, містить умови комерційного кредиту, оскільки ним передбачено надання кредиту як попередньої оплати.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього кодексу, якщо інше не встановлено положенням про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання. В частині 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. В частині 1 статті 1048 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. В зв'язку з чим розмір процентів, які відповідно до приписів статті 536 та частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України нараховуються на суму попередньої оплати, дорівнює обліковій ставці НБУ. На підставі викладеного суд погоджується з розрахунком процентів на суму попередньої оплати, здійсненої позивачем, яка складає 11058,68 гривень.

Позивачем також були надані суду докази несення ним збитків у зв'язку з невиконанням другим відповідачем обов'язку щодо поставки товару.

Так, 02 липня 2007 року між позивачем (Постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібекспорт» (Покупець за договором) було укладено договір поставки № 02/07/4-р, згідно якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю рапс продовольчий українського походження врожаю 2007 року в кількості 100 тн +/-5%. В п.1.3. такого договору передбачено, що Постачальник зобов'язався поставити товар, придбаний ним за Договором купівлі-продажу № 20/06/3-р рапсу від 20.06.2007 року. Представник позивача пояснив суду, що позивач самостійно рапс не вирощує, будь-яких інших угод на придбання рапсу продовольчого українського походження врожаю 2007 року в кількості 100 тн +/-5%, ні з ким, крім другого відповідача не укладав, тобто поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібекспорт» мав саме той рапс, що був предметом Договору купівлі-продажу № 20/06/3-р рапсу від 20.06.2007 року. В зв'язку з відсутністю поставки рапсу з боку другого відповідача, позивач не зміг виконати взяті на себе зобов'язання щодо поставки такого рапсу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібекспорт». В п.5.4. такого договору сторони передбачили, що у випадку порушення Постачальником зобов'язання з поставки товару Покупцю, зокрема: поставки товару, який не відповідає умовам п.1.3. цього договору (тобто придбаного не за Договором купівлі-продажу № 20/06/3-р рапсу від 20.06.2007 року); порушення строків поставки; поставки товару в меншій кількості, ніж передбачено Договором; неготовності товару для передачі Покупцю в строки та на умовах, передбачених договором – він зобов'язаний сплатити Покупцю штраф в розмірі 30%.

В зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку щодо поставки рапсу, він сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібекспорт» штраф в розмірі 69000,00 гривен що підтверджується наданими позивачем претензією № 1 від 16 липня 2007 року, договором поставки № 20/07/3-пш від 20.07.2007 року, повідомленням про залік зустрічних однорідних вимог від 25.07.2007р., видатковою накладною № РН-00205/1 від 23.07.2007р.

Таким чином суд вважає доведеним факт понесення позивачем збитків в сумі 69000,00 грн. в зв'язку з невиконанням другим відповідачем свого обов'язку.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодування особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, включаються додаткові витрати (зокрема штрафні санкції), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст.ст.44-49 ГПК України судові витрати покладаються на 2-го відповідача.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства «Косьянчук» (Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка, вул. Свердлова, 1; код ЄДРПОУ 33418180; п/р 26004011092001 ВАТ КБ «Надра», МФО 323624) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Тавріка» (67843 Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Роксолани, вул. Леніна, 49; код ЄДРПОУ 33490659; п/р 26006670624661 у ФАКБ «Укрсоцбанк») 179160,99 гривень попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції,   20 815,97 гривень неустойки, 11058,68 гривень процентів за користування коштами, 69 000,00 гривень збитків, 2 800,36 гривень державного мита, 118,00 гривен, сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                            Прохоров С.А.