Рішення

від 17.06.2008 по справі 17968-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17968-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

17.06.2008Справа №2-2/17968-2007

За позовом ВАТ „Крименерго” (95034, АР Крим. М. Сімферополь, вул. Київська, 74/6).

До відповідача Військового комісаріату АРК (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 152).

Третя особа без самостійних вимог  на предмет позову з боку відповідача  КЕВ м.Сімферополя (95000, м.Сімферополь, вул..Павленко, 9)

про стягнення 132 022 грн. 66 коп.

                                                         Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Карасьов та Ломброзо  – ю/к,довір у справі.

Від відповідача: Григорчук – предст, довіреність у справі.

Від третьої особи : Гафарова - ю/к,довір у справі

     Суть спору:   

Позивач – ВАТ „Крименерго” звернувся  до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача – Військового комісаріату АРК  про стягнення 132022 грн. 66 коп. заборгованості, у тому числі: 105 937 грн. 32 коп. – заборгованість по розрахункам за спожиту активну електричну енергію, 11 158 грн. 44 коп. – заборгованість по розрахункам за спожиту реактивну електричну енергію, 2642 грн. 41 коп. – 3% річних, 1923 грн. 14 коп. – пеня за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань, 10361 грн. 35 коп. – інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з Договором про постачання електричної енергії № 659 від 28.02.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем, останній як споживач електричної енергії, зобов'язався своєчасно та щомісяця проводити розрахунки за користування електричною енергією та сплачувати інші нарахування, згідно з умовами Договору та відповідно до діючого законодавства України. Однак ці зобов'язання відповідачем не виконувались.  

Позивач у судовому засіданні 04.3.2008р надав суду заяву б/н від 04.3.2008р по зміну позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 120 594грн29коп. у тому числі: 103 035грн99коп– заборгованість по розрахункам за спожиту активну електричну енергію за період з 01.7.2006р по 25.9.2007р,  7 595грн60коп – заборгованість по розрахункам за спожиту реактивну електричну енергію за період з квітня 2007р по вересень 2007р, 1 584грн61коп – 3% річних,  7 344грн06коп – інфляційні втрати, 1 034грн03коп  – пеня за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань.

04 квітня 2008 року відповідач у судовому засіданні надав відзив №1269 від 03.4.2008р у якому зазначив, що військові комісаріати АРК станом на 11.5.2006р було переведено на територіальний принцип експлуатаційного забезпечення, але на баланс КЕВ Сімферопольського району станом на 01.01.2006р не була прийнята кредиторсько - дебіторська  заборгованість. Військовий комісаріат АРК неодноразово звертався до начальника КЕВ листами з проханням щодо вирішення цього питання та повідомити письмово рішення щодо оплати комунальних послуг військових комісаріатів або вказати причину відмови по кожному питанню, але відповіді не отримав.

У судовому засіданні оголошувались перерви на  22.5.2008р та 17.6.2008р.

22 травня 2008р після перерви судове засідання було продовжене за участю тих же представників позивача та відповідача, інтереси третьої особи представляла Куркчи  Р.М. – ю/к КЕВ, довіреність у справі.

Позивач 22.5.2008р у судовому засіданні надав суду пояснення до позовної заяви, у якій зазначає, що залучений до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача КЕВ м. Сімферополя не є стороною у зобов'язані та у правовідносинах між ВАТ «Крименерго» та Військовим комісаріатом АРК за Договором № 659, розцінюється як третя особа у зобов'язані.  Таким чином, з боку ВАТ «Крименерго» не були порушенні норми законодавства при прийнятті виконання, запропоноване за боржником КЕВ м. Сімферополя, щодо розрахунків за спожиту Військовим комісаріатом АРК електричну енергію, однак КЕВ м. Сімферополя цей обов'язок не виконало, тому цей обов'язок повинен був виконати Військовий комісаріат АРК, чого, як зазначає позивач, зроблено не було. На підставі вищевказаного позивач вважає, що відповідати за позовом повинен боржник, та просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник третьої особи у тому ж судовому засіданні  22.5.2008р надав суду відзив № 1131 від 22.5.2008 р. на позовну заяву, яким зазначає, що Військовий комісаріат АРК не перебуває на балансі та обліку в КЕВ м. Сімферополя та не є правонаступником за договірними зобов'язаннями, тому не визнає заборгованість Військового комісаріату АРК.  

17 червня 2008 року  після перерви судове засідання було продовжене за участю тих же представників позивача та третьої особи, що були 22.5.2008р, представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Між ВАТ «Крименерго» та  Військовим комісаріатом АРК були укладені договори №659 від 08.12.1997р та 28.02.2007р про постачання електричної енергії.

Відповідно до п.1 договору поставщик поставляє електричну енергію, а споживач сплачує поставщику її вартість та здійснює інші платежі відповідно до умов цього договору та додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 7.1. укладеного Договору №659 від 28.02.2007р. встановлено, що обсяг електроенергії спожитої споживачем розраховується згідно з вимогами «Порядку обліку Електроенергії»  та ПКЭЭ.

Згідно з п.6.1. ПКЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до договору.  

Відповідно до положень договору у редакції  від 08.12.1997р відповідач прийняв на себе зобов'язання, своєчасно та у повному об'ємі проводити розрахунки за спожиту електричну енергію, а саме відповідно до п.1 додатку №2 до договору, сторони дійшли згоди, що оплата спожитої електричної енергії буде здійснюватися до 15 числа кожного місяця.

Пунктами 2.2.3, 2.2.4 та 3.1.1 договору №659 від 28.02.2007р. встановлені обов'язок  споживача  оплачувати поставщику вартість електричної енергії та інші нарахування, відповідно до умов додатку №4.1 або №4.2 «Порядок розрахунків», здійснювати оплату   за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електросіттю поставщика та електровстановленнями споживача відповідно до додатку №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», а також  зустрічне право поставщика отримувати від   споживача плату  за поставлену електричну енергію  по роздрібним тарифам розрахованим відповідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності  та поставки електричної енергії по тарифу, що регулюється, та інші платежі, обумовлені договором.

Відповідно до умов договору оплата спожитої електричної енергії має здійснюватися одним платежем  по фактичним показникам засобів обліку на день оплати. Разом з тим, п.5 додатку №4.2 до договору, закріплено, що кінцевою датою оплати є 10 число місяця, наступного за звітним.

Сторонами також укладений вищенаведений додаток №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії»,  у якому узгоджені усі необхідні параметри для розрахунків, а саме, коефіцієнт  обліку, а також необхідні параметри для розрахунків реактивної електроенергії. Вказаний додаток  підписаний сторонами та скріплений   печатками та не може бути підставою для несплати компенсування перетоків реактивної електроенергії. Плата за компенсацію перетікання реактивної електроенергії – це плата за послуги, які електропередавальна організація змушена надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітні незбалансовані установки.

Позивач у виконання зобов'язань за договором відпускав відповідачу електроенергію.

Відповідач у порушення умов договору здійснював оплату частково та з порушенням строків, що призвело до виникнення заборгованості по розрахункам за спожиту активну електричну енергію за період з 01.7.2006р по 25.9.2007р у розмірі 103 035грн99коп.  

Як вже зазначалося,  з моменту укладення договору №659 від 28.02.2007р. відповідач прийняв на себе ще зобов'язання  здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, але вказане зобов'язання також не виконувалося, що призвело до виникнення  заборгованості по розрахункам за спожиту реактивну електричну енергію за період з квітня 2007р по вересень 2007р у розмірі 7 595грн60коп.

Загальна сума заборгованості відповідача за спожиту електроенергію складає  110 631грн59коп,  у цей частині позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи  та підлягає задоволенню.

У частині стягнення 2 901грн33коп заборгованості по розрахункам за спожиту активну електричну енергію,  3 562грн84коп заборгованості по розрахункам за спожиту реактивну електричну енергію, суд вважає за необхідне у позові відмовити у зв'язку із тим, що ця сума помилково нарахована позивачем, що підтверджується його новим розрахунком.   

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені, інфляційних та річних.        

Позивач, у судове засідання, що відбулося 04.3.2008р., надав новий розрахунок ціни позову, у якому зменшує розмір річних, інфляції та пені та просить суд стягнути з відповідача 1 584грн61коп – 3% річних за період з липня 2006р по вересень 2007р,  7 344грн06коп – інфляційних витрат за період з липня 2006р по вересень 2007р та 1 034грн03коп  – пені за період з липня по листопад 2006р та за грудень 2007р.

У частині  стягнення 1 584грн61коп – 3% річних та  7 344грн06коп – інфляційних втрат позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст.  625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

   Сторони в договорі передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати. Так, пунктом 4.2.1 договору визначено, що за внесення платежів, передбачених п.п. 2.2.3-2.2.4 договору, з порушенням строків встановлених  додатком №4.1,4.2 «Порядок розрахунків», споживач зобов'язаний оплатити поставщику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені підлягає оплаті на підставі пред'явленого рахунку на поточний рахунок поставника.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано. Крім того, відповідно до п.2 ст.258 ЦК України до вимоги про стягнення пені встановлений строк позовної давності в один рік.

Тому у частині стягнення пені у розмірі 753грн62коп за період з липня  по листопад 2006р.  суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.  

Стягненню підлягає пеня у сумі 280грн41коп за грудень 2007р, оскільки у цій частині вимог суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню

      У частині стягнення річних у розмірі 1 057грн80коп., інфляційних у розмірі 3 017грн29коп. та 889грн11коп., суд вважає за необхідне у позові відмовити у зв'язку із тим, що ця сума помилково нарахована позивачем, що підтверджується його новим розрахунком.       

      Відповідно до ст. 33 ГПК України на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог тоді як він такі до суду не надав.   

Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам..

За згодою представників позивача та третьої особи в засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене та підписане 23.6.2008р.

Керуючись, ст. ст. 49,75,77,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.  Позов задовольнити частково.

2.  Стягнути з Військового комісаріату АРК (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 152, р/р у КР філія Кредит Банк МФО 324913,ЄДРПОУ 33434091) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95620, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6, р/р 260323051142, МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400, в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк») 103 035грн99коп  заборгованості за спожиту активну електричну енергію,  7 595грн60коп заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію,  280грн41коп пені, 1 584грн61коп  річних, 7 344грн06коп інфляційних, 1 198грн.41коп. держмита, 107грн.11коп витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  У частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 2 901грн33коп,  заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію у розмірі 3 562грн84коп, річних у розмірі 1 057грн80коп., інфляційних у розмірі 3 017грн29коп. та пені у розмірі 1 642грн73коп. відмовити.

4.  Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.