Рішення

від 13.06.2008 по справі 5/352-07-8687

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/352-07-8687

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2008 р.Справа  № 5/352-07-8687

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, м. Одеса.

до відповідача: КП „Теплопостачання м. Одеси”, м. Одеса.      

про стягнення 1 142 517, 59 грн.     

головуючий суддя  Могил С. К.

суддя Аленін О. Ю.

суддя Степанова Л. В.

Представники:

від позивача: Єлохіна О. К., на підставі довіреності,

від відповідача: Ющенко О. П., на підставі довіреності.   

У судових засіданнях оголошувалась перерви з 08.02.2008 року до 20.02.2008 року та з 31.03.2008 року до 16.04.2008 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з КП „Теплопостачання м. Одеси” заборгованості за спожиту реактивну електроенергію у сумі 766 688, 50 грн., індексу інфляції у розмірі 123 190, 32 грн., трьох відсотків річних у розмірі 38 191, 28 грн., а також пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 214 447, 49 грн.

В процесі розгляду справи з боку відповідача до суду було заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 70%. З боку відповідача були подані заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Позивач своєю заявою від 31.03.2008 року №21/352 змінив предмет позову та просив суд стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 256 756, 45 грн., три відсотки річних у сумі 51 826, 63 грн., та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 295 519, 58 грн.

В наступному позивач своєю заявою від 13.06.2008 року №21/700 уточнив заяву про зміну предмету позову в зв'язку з чим просив суд відповідно до своїх остаточних вимог стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 33 029, 51 грн., три відсотки річних у сумі 10 482, 02 грн. та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 295 519, 58 грн.

В процесі розгляду справи з боку позивача та відповідача до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та залучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" та комунальним підприємством „Одесатеплоенерго” правонаступником якого є КП „Теплопостачання м. Одеси” разом з додатками були укладені декілька договорів про постачання електричної енергії, а саме: від 01.10.2002 року №124; від 01.10.2002 року №690; від 08.07.2004 року №33; від 01.10.2002 року №664; від 09.09.2004 року №856Ц; від 30.11.2006 року №9 за умовами яких позивача було зобов'язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договором та виконувати інші зобов'язання передбачені договором, у тому числі сплачувати вартість реактивної електроенергії.

Як встановлено судом, станом на 13.06.2008 року у відповідача відсутні борги минулих років за спожиту реактивну електроенергію. Проте, відповідач свої зобов'язання, в частині проведення своєчасної оплати за спожиту реактивну електроенергію, проводив неналежним чином. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну та реактивну електроенергію, а також відомостями про сплату спожитої електроенергії.

Виходячи з встановлених судом обставин, можна зробити висновок про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частини своєчасної оплати вартості спожитої електроенергії.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: три відсотки річних у розмірі 10 482, 02 грн. та індекс інфляції у розмірі 33 029, 51 грн.

Доводи відповідача про те, що суми індексу інфляції та трьох відсотків річних є штрафними санкціями і можуть бути зменшені, судом повністю відхиляються та спростовуються наступним. Як видно з позовних вимог позивач просить суд стягнути суму 3% річних та індекс інфляції на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до Цивільного кодексу України під неустойкою, штрафом, пенею слід розуміти грошову суму або майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником своїх зобов'язань. Виходячи з наведеного можна зробити висновок про те, що нараховані проценти відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою (штрафом, пенею), оскільки вони є не мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 Цивільного кодексу України) та стягуються незалежно від вини боржника. Що стосується нарахувань індексу інфляції, то вони також не відносяться до категорії штрафних санкцій.   

Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до умов укладених договорів, у разі несвоєчасної сплати за спожиту електроенергію споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України –якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги, що між сторонами по справі письмово узгоджені питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договорами та встановлено розмір пені що нараховується, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є також обґрунтованими. Проте, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.  

При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита реактивна електроенергія відповідачем у спірному періоді була сплачена у повному обсязі, але з затриманням. Крім того, як встановлено судом, підприємство відповідача є підприємством, яке надає певні послуги з теплопостачання у місті Одесі, є комунальним підприємством засновником якого є Одеська міська рада (пункт 1.3 статуту підприємства відповідача) та за формою фінансування знаходиться на госпрозрахунку.

Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладених між сторонами по справі договорів, на думку суду, підстави та обґрунтовані вимоги про стягнення пені у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договорами відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені та стягнути з відповідача на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” пеню у розмірі 40 000, 00 грн.

Проте, суд звертає увагу відповідача на те, що у відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 69, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”, р/р26002002189001 у ВАТ КБ „Надра” ОРУ, МФО 328975, код 34674102 (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на поточний рахунок №26000005010040 у Одеській філії ВАТ „Перший Інвестиційний Банк”, МФО 388476, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3), а саме:

- 40 000 (сорок тисяч) грн. пені;

- 33 029 (тридцять три тисячі двадцять дев'ять) грн. 51 коп. індексу інфляції;

- 10 482 (десять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 02 коп. 3% річних;

- 11 425 (одинадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 18 коп. держмита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 19.06.2008 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

головуючий суддя                                                                                     Могил С.К.

суддя                                                                                                                    Аленін О. Ю.

суддя                                                                                                                    Степанова Л. В.