Постанова

від 04.08.2011 по справі 2-а/1522/3440/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

 04.08.2011                                                                                                   Справа № 2а/1522/3440/11

                                                        П О С Т А Н О В А

                                                 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 серпня 2011 року                    Приморський районний суд м. Одеси

          в складі:          головуючого судді                     Бондаря В.Я.

                              при секретарі                     Макаренко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за  адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “Середньофонтанський” до Одеської міської ради, за участю 3-х осіб - Державної податкової інспекції  в Приморському районі м.Одеси, КП «Парксервіс-Одесса»  про визнання протиправним та скасування окремих положень нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування,

                                                           ВСТАНОВИВ:

         Позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати окремі положення нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування, в якій посилався на те,що оскаржуване Рішення Одеської міської ради суперечить приписам чинного податкового законодавства України, порушує права позивача як власника землі, гарантовані цивільним та земельним законодавством.

       Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 В судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник 3-ї особи -КП “Парксервіс-Одеса” за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні   позов не визнав,  просив у задоволенні цього позову відмовити повністю.

           Представник відповідача в судове засідання не з’явися, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із відрядженням представника відповідача, проте судом причини неявки відповідача визнані неповажними, оскільки представники відповідача приймали участь у попередніх судових засіданнях з розгляду цієї справи, відповідач був належним чином  повідомлений про дату, час і місце цього судового засідання та мав безперешкодну можливість направити в це засідання іншого представника.

          Представник 3- ї особи - Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив,  про час та місце судового розгляду повідомлявся.  

         Заслухавши пояснення представника позивача, представника 3-ї особи, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних підстав.

       Судом встановлено, що земельна ділянка площею 3,8978 га, кадастровий номер 5110137500:40:005:0014, розташована за адресою м. Одеса, пров. Семафорний, 4, з цільовим призначенням –для будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельно-виставкового і готельного комплексу, перебувала у приватній власності ВАТ “Одеський завод Автоагрегат”.

        Право власності ВАТ “Одеський завод Автоагрегат” на вказану земельну ділянку підтверджувалось державним актом на право власності на землю від 26.02.2004 р. серія ОД № 059851.

          Позивач є правонаступником ВАТ “Одеський завод Автоагрегат”, що підтверджується статутом позивача.

        Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України до правонаступника юридичної особи, що припиняється, переходить усе майно, права та обов’язки такої юридичної особи.

Отже, право власності на вказану земельну ділянку перейшло до позивача.

          Рішенням Одеської міської ради № 520-VI від 08.04.2011 р. був затверджений            Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, до якого була включена адреса вищезазначеної земельної ділянки позивача.

       Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті  24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”  органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

       Відповідно до пункту 266.1.1. Податкового кодексу України платниками збору за місця для паркування транспортних засобів, що належить до місцевих зборів, є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

         Відповідно до пункту 266.1.2. Податкового кодексу України перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору.       Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органу державної податкової служби.

         Отже, у відповідності до положень Податкового кодексу України за паркування транспортних засобів на земельних ділянках, включених до вищезазначеного переліку, затвердженого рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, повинен сплачуватись збір за місця для паркування транспортних засобів, а користувачі таких земельних ділянках (які організовують паркування транспортних засобів на них) –є платниками цього збору.  

        Таким чином, включивши адресу земельної ділянки позивача до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, відповідач відніс позивача до числа платників збору за місця для паркування транспортних засобів.

        Відповідно до пункту 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються виключно ті юридичні і фізичні особи, на яких згідно з цим Кодексом прямо покладений обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до  пункту 266.1.1. Податкового кодексу України збір за місця для паркування транспортних засобів сплачується виключно за паркування автотранспорту на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Відповідно до пункту 14.1.104. Податкового кодексу України майданчиком для платного паркування є площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.

       Згідно з пунктом 14.1.229. Податкового кодексу України спеціально відведеною автостоянкою є площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження

        Відповідно до пункту 10.4 Податкового кодексу України  місцеві ради вирішують питання щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів виключно в межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельна ділянка за адресою м. Одеса, пров. Семафорний, 4 не належить на правах власності територіальній громаді або державі, а перебуває у приватній власності позивача.

        Крім того, паркування транспортних засобів на території вказаної земельної ділянки здійснюється позивачем безкоштовно та без встановлення правил щодо відповідальності за збереження транспортних засобів.

        Отже, земельна ділянка позивача не відноситься ні до майданчиків платного паркування, ні до спеціально відведених автостоянок, за паркування автотранспорту на яких сплачується збір за місця для паркування транспортних засобів.

        Таким чином, включивши адресу земельної ділянки позивача до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, передбачених Податковим кодексом України, та допустив грубе порушення приписів чинного податкового законодавства України.

        Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право безперешкодно  володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

        Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

         Відповідно до статті 90 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на своїй землі.

          Відповідно до пункту 1 статті 154 Земельного кодексу України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

           Таким чином, включивши адресу земельної ділянки позивача до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, відповідач допустив грубе порушення прав позивача як власника земельної ділянки, передбачених цивільним та земельним законодавством України.

           Відповідно до статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

          Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

         Зокрема, судом у вказаній адміністративній справі було встановлено, що поклавши на позивача обов’язок щодо сплати збору за паркування автотранспорту на підставі включення земельної ділянки позивача до Дислокації місць паркування та стоянок автотранспортних засобів, Виконавчий комітет Одеської міської ради вийшов за межі наданих йому законом повноважень та грубо порушив приписи податкового, цивільного та земельного законодавства, а також гарантовані і охоронювані законом права позивача.  

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

        На підставі викладеного, керуючись ст.158 - 163 КАС України, суд, -

                                                           П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов  Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “Середньофонтанський” -  задовольнити.

           Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської міської ради №520-VI від 08.04.2011р. в частині включення до затвердженого Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси, земельної ділянки за адресою: м.Одеса, пров.Семофорний,4.

         Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.         

         Суддя