Рішення

від 11.10.2006 по справі 3/169-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/169-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2006 р.                                                                       Справа №  3/169-05

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Янковської І.Є. при секретарі Вецало М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Приватної виробничо-торгівельної фірми "Промсировина", м. Херсон

до:  Спілки громадян-співвласників "Світанок", с. Високе Бериславського району Херсонської області

третя особа - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Берегиня", с. Львівські Отруби Бериславського району Херсонської області

про  звернення стягнення на предмет забезпеченого обтяження та зобов'язання передати рухоме майно

за участю представників сторін:

від  позивача -  юрист Іщенко Є.П. (дов. від 09.01.2006 р.)

від  відповідача - голова Ториця Г.В.

від третьої особи - директор Шумейко С.С., засновник Деркач В.А. (дов. № 2 від 06.03.2006 р.), гол. бух. Кур'ян Л.І. (дов. № 5 від 02.03.2006 р.)

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет забезпеченого обтяження за договором застави № 1006 від 09.07.2003 р. відповідно до договору поруки за виконання третьою особою умов договорів купівлі-продажу № 03/02 від 03.02.2003 р., 22/04 від 22.04.2003 р. і 23/04 від 23.04.2003 р. та зобов'язання відповідача передати у власність рухоме майно, що є предметом забезпечувального обтяження за договором застави, а саме 8 одиниць сільгосптехніки на загальну суму 214645 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на здійснення третьою особою розрахунків за договорами купівлі-продажу шляхом здійснення поставок продукції, у зв'язку з чим вважає, що зобов'язання між позивачем та третьою особою припинилося шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в т.ч. і за договорами, які є предметом договору застави, а також вважає, що вимоги позивача не грунтуються на законі через застосування ним Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки договір застави укладений сторонами до набрання чинності цим законом, а Законом України "Про заставу" можливість передачі у власність позивача заставленого майна не передбачена. Додатково посилається на  припинення поруки відповідно до ч. 2 ст. 194 ЦК УРСР з 01.11.2003 р., оскільки позивач не пред'явив позову протягом 3-х місяців з моменту настання строку виконання зобов'язань, який був встановлений до 01.08.2003 р., а також  вважає вимогу про передачу майна передчасною за відсутністю таких обставин як одержання предмету застави у володіння та попередження боржників про свій намір набути право власності.

Третя особа проти позову заперечує, посилаючись на невірне визначення позивачем заборгованості, наявність між сторонами інших договорів та невиконання прийнятих за ними зобов'язань внаслідок знищення посівів сільськогосподарських культур в результаті дій непереборної сили, а також вважає, що позивачем невірно застосовано Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки договір застави укладений сторонами до набрання чинності цим законом та підтримує позицію відповідача про припинення зобов'язань через здійснення взаємної поставки продукції і погашення заборгованості шляхом взаємозаліку.

За узгодженим клопотанням  сторін  справа розглядалася за межами  строку, встановленого  ч.1 ст.69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 13.09.2005 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням бухгалтерської експертизи з метою перевірки фактичного здійснення розрахунків між сторонами і поновлено ухвалою суду від 13.02.2006 р.

Ухвалою господарського суду від 29.03.2006 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням додаткової бухгалтерської експертизи і поновлено ухвалою від 29.08.2006 р. після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою суду від 21.09.2006 р. розгляд справи був відкладений за клопотанням відповідача.  

В засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення сторін та розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

09.07.2003 р. між позивачем та відповідачем як майновим поручителем третьої особи укладений договір застави, який посвідчений Бериславською державною нотаріальною конторою і зареєстрований в реєстрі за № 1006.

Предметом договору застави відповідно до п. 1.1. є майно відповідача –майнового поручителя за договором поруки, посвідченим Бериславською державною нотаріальною конторою 09.07.2003 р. за р. № 1005, яке за згодою сторін служить для забезпечення зобов'язань, які взяла на себе  третя особа за договорами купівлі-продажу № 03/02 від 03.02.2003 р., 22/04 від 22.04.2003 р. та 23/04 від 23.04.2003 р.

Згідно з розділом 2 договору застави в забезпечення виконання вищезазначених зобов'язань відповідачем на умовах, передбачених договором застави, передається під заставу майно згідно Переліку, який є невід'ємною частиною цього договору, вартістю 214645 грн.

Відповідно до п. 4.1 цього договору позивач вправі звернути стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до п. 5.1-5.3 договору застави право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору, який діє до повного виконання боржником своїх зобов'язань за договорами купівлі-продажу і  припиняє чинність у разі виконання боржником своїх зобов'язань та в інших випадках, передбачених ст. 28 Закону України “Про заставу”.

Відповідно до договору поруки, укладеного між сторонами та третьою особою, відповідач на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням третьої особи, які виникають з умов договорів купівлі-продажу № 03/02 від 03.02.2003 р., 22/04 від 22.04.2003 р. та 23/04 від 23.04.2003 р. Пунктом 4.1 договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту виконання забезпеченого ним зобов'язання.

Таким чином, посилання відповідача на припинення дії договору поруки, а відтак і договору застави,  01.11.2003 р., оскільки позивач не пред'явив позову протягом 3-х місяців з моменту настання строку виконання зобов'язань, який був встановлений до 01.08.2003 р., є безпідставним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання третьої особи на припинення зобов'язань за цими договорами через проведення взаєморозрахунків судом до уваги не приймається, оскільки спростовується результатами судової експертизи.

Відповідно до висновків судово-економічної експертизи № 2770 від 20.01.2006 р. та 1017 від 23.06.2006 р. відповідач після проведеного взаємозаліку має заборгованість перед позивачем за договорами купівлі-продажу: № 03/02 від 03.02.2003 р. –8300 грн.; 22/04 від 22.04.2003 р. –27006,14 грн.; 23/04 від 23.04.2003 р. –37245 грн. Загальна сума заборгованості по трьох договорах становить 72551 грн.

Третьою особою та відповідачем доказів виконання третьою особою своїх зобов'язань за договорами купівлі-продажу № 03/02 від 03.02.2003 р., 22/04 від 22.04.2003 р. та 23/04 від 23.04.2003 р. в зазначеній сумі не надано.

Спростовується матеріалами справи і посилання відповідача щодо передчасності вимоги позивача про передачу майна за відсутністю попередження боржників про свій намір набути право власності. Таке повідомлення було здійснено позивачем 28.03.2005р., про що свідчать відповідні відмітки відповідача та третьої особи на повідомленні про порушення забезпеченого обтяження зобов'язання. Застава рухомого майна зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28.03.2005 р., що підтверджується витягом про реєстрацію, і відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про заставу” заставодержатель має право за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги в повному обсязі; згідно з ст. 20 цього закону він набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

  Відповідно до ст. 3 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України від 18.11.2003 р. № 1255-ІV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (надалі –Закон), який набрав чинності з 1 січня 2004 р., цей Закон застосовується до реалізації прав за обтяженнями, які виникли до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин посилання відповідача та третьої особи на невірне застосування позивачем вимог Закону через укладення сторонами договору застави до набрання чинності цим Законом, є безпідставним.

Згідно з ст. 23 Закону відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження.

Згідно з ст. 24 Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Позивачем ці вимоги чинного законодавства виконані.

Згідно з ст. 26 Закону обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 28 Закону якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмету забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою звернення стягнення на предмет забезпеченого обтяження за договором застави № 1006 від 09.07.2003 р. та зобов'язання відповідача передати у власність рухоме майно, що є предметом забезпечувального обтяження за договором застави.

В той же час, оскільки сума заборгованості становить 72551 грн., суд вважає за можливе звернути стягнення тільки на частину заставленого майна, вартість якого визначається в межах суми заборгованості, з передачею його у власність позивача. Відповідно до Переліку майна, яке передається під заставу згідно договору поруки (додаток до договору застави) передачі підлягає комбайн ДОН-1500, інв. № 136, 1989 р. випуску, вартістю 37583 грн. держ. № 02057ЕН, дв. № 021519, шасі № 019209 та комбайн ДОН-1500, інв. № 124, 1989 р. випуску, вартістю 36791 грн. держ. № 02059ЕН, дв. № 021750, шасі № 019228, яке знаходиться за адресою: с. Високе Бериславського району Херсонської області, загальною вартістю 74374 грн. Питання щодо відшкодування позивачем відповідачу різниці між вартістю цього майна та фактичною сумою заборгованості третьої особи не є предметом розгляду цієї справи і може бути вирішено відповідачем при наявності спору з цього питання в окремому порядку.

Судові витрати згідно з ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.   

Керуючись ст. 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Звернути стягнення 72551 грн. заборгованості на предмет забезпеченого обтяження - рухоме майно по договору застави, зареєстрованому в реєстрі за № 1006, від 09.07.2003р.

3. Зобов'язати  Спілку громадян-співвласників "Світанок", с. Високе Бериславського району Херсонської області, вул. Зелена, 31, кв. 2, код 25929665, рахунків немає, передати у власність Приватної виробничо-торгівельної фірми "Промсировина", м.Херсон, вул. 40 років Жовтня, 173, рах. 26007300424 у філії Луцького КБ "Західінкомбанк" м. Херсон, МФО 352327, код 31134982, наступне майно з переліку майна за договором застави, укладеним між сторонами 09.07.2003 р.: комбайн ДОН-1500, інв. № 136, 1989 р. випуску, вартістю 37583 грн. держ. № 02057ЕН, дв. № 021519, шасі № 019209 та комбайн ДОН-1500, інв. № 124, 1989 р. випуску, вартістю 36791 грн. держ. № 02059ЕН, дв. № 021750, шасі № 019228, яке знаходиться за адресою: с. Високе Бериславського району Херсонської області.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Спілки громадян-співвласників "Світанок", с. Високе Бериславського району Херсонської області, вул. Зелена, 31, кв. 2, рахунків немає, код 25929665, на користь Приватної виробничо-торгівельної фірми "Промсировина", м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 173, рах. 26007300424 у філії Луцького КБ "Західінкомбанк" м. Херсон, МФО 352327, код 31134982, - 725,51 грн. держмита та 44,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                                      І.Є. Янковська

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України          16.10.2006 р.      

5 прим