Рішення

від 01.07.2008 по справі 9/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  01.07.08                                                                                                         Справа № 9/85

Господарський суд Львівської області у складі судді  Данко Л.С.,

При секретарі  Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом:  Відкритого акціонерного товариства “Львівське АТП-24657”, м. Львів,

До відповідача: Дочірнього підприємства “Константа-Захід”, м. Львів,

Про  стягнення  8459 грн. 00 коп. основного боргу, 621 грн. 48 коп. пені та судові витрати.

За участю представників:

Від позивача:  Білик Л.Й. за довіреністю від 17.04.08р. № 51/04.

Від відповідача:  не прибув,

Представнику роз”яснено права та обов”язки передбачені ст. 22 ГПК України. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом  ВАТ “Львівське АТП-24657”, м. Львів, до відповідача: ДП “Константа-Захід”, м. Львів, про  стягнення  621 грн. 48 коп. пені та судові витрати.

           Представник позивача в порядку статті 22 ГПК України заявив клопотання про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь  621,48 грн. пені, так як відповідачем 8450,00 грн. основного боргу сплачено.

            Відповідач, повторно, без поважних причин в судове засідання не з”явився, відзиву на позовну заяву не подав (не надіслав), не зважаючи на те, що був належним чином 07.04.08р. під розписку повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією № 2902704 (оригінал поштівки –в матеріалах справи.

            Справа розглядається за правилами статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

            В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО,

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 249/01 від 24.09.07р. на перевезення вантажів, згідно умов якого, позивач (Перевізник –за договором) зобов”язувався виконати для Замовника (відповідача) перевезення вантажів, а Замовник зобов”язувався сплатити Перевізнику за перевезення обумовлену платню ( п. 1.1. договору)..

Відповідно до умов даного договору позивач свої зобов”язання виконав, надав відповідачу авто послуги на загальну суму 8450 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалдами справи.

На час подання позивачем позову до суду відповідач своїх зобов”язань не виконав і не сплатив позивачу  8450,00 грн. боргу, що було причиною звернення позивача з позовом до господарського суду.

В процесі розгляду справи в суді, відповідач основний борг сплатив в повному обсязі.

Отже станом на 05.06.2008р. відповідачем заборгованість з основного боргу сплачена повністю.

            Стаття 173 ГК України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

            Стаття 175 ГК України визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

            Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

            Відповідно до статті 526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту, що звичайно ставляться.

            Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 4885 грн.10 коп., яка нарахована відповідно до  п. 6.2. договору купівлі-продажу нафтопродуктів  № 14/01/9 від 02.01.07р., ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” в редакції Закону України від 10.01.2002р. (Розрахунок  в матеріалах справи).

               Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

                Частиною цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання, а частиною 3 зазначеної статті, що  господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

              потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

              сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

               у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

               Стаття 217 ГК України передбачає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

                Частиною 2 статті 217 ГК України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції, а частиною 4 зазначеної статті, що господарські санкції застосовуються у встановле ному законом порядку за ініціативою учасників госпо дарських відносин, а адміністративно-господарські сан кції —уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

                 Відповідно до статті 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання.

                 Учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

                  За невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами ( стаття 219 ГК України).

                  Статтею 230 ГК України ( частиною 1) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнають ся господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

                Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

                Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

                 Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання ( частини 1 та 3 статті 549 ЦК України).

        Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 621 грн. 48 коп., яка нарахована відповідно до п. 4.2. договору та вищенаведеного законодавства (розрахунок в матеріалах справи.

        Виходячи з вищенаведеного, позивачем пеня нарахована у відповідності до чинного  законодавства, в межах 6 місяців за кожною накладною окремо, по мірі оплати за кожною накладною основного боргу відповідачем, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, частини 2 статті 343 ГК України, ст. 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язаень” в редакції ЗУ від 10.01.02р.

        Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані документи, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обгрунтований, відповідачем в частині основного боргу погашений, підлягає до задоволення частково.

         Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито покласти на відповідача в повному обсязі, оскільки відповідачем основний борг сплачено на користь позивача в процесі розгляду справи в суді, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 90 грн.71 коп. державного мита сплаченого позивачем за даним позовом та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У зв”язку з тим, що позивачем було недоплачено за даним позовом 11 грн. 29 коп. державного мита у відповідності до п.п. “а” п. 2 статті 3 Декрету КМ України “Про державне мито” в редакції Закону України від 25.03.05р.  № 2505-1У,  державне мито в сумі 11,29 грн. стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету  України.

          Керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 38, 43, 69, 75, 77, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

                                                    ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Константа-Захід”, м. Львів, вул. Левандівська, 3 (код ЄДРПОУ 327123109) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівське АТП 24657” м. Львів, вул. Рудненська, 14а (код ЄДРПОУ 03117636) 621 грн. 48 коп. пені, 90 грн. 71 коп. державного мита та 118 грн. 00 копр. Витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Константа-Захід”, м. Львів, вул. Левандівська, 3 (код ЄДРПОУ 327123109) в доход  Державного бюджету  України 11 грн. 29 коп. державного мита.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

        Суддя                                                                                                                    Данко Л.С.

Рішення прийнято, оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, підписано та проголошено 05.06.08р. Рішення може бути оскаржено в порядку і строки встановлені статтями 91-93 ГПК україни. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя