Постанова

від 16.10.2006 по справі 9/5455-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/5455-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" жовтня 2006 р.                                                            Справа №9/5455-А

за позовом  Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

м. Хмельницький    

до Приватної агрофірми "Весна" с.Капустин Старокостянтинівського району

про стягнення 3102,78 грн. штрафних санкцій

Суддя  Олійник Ю.П.                    Секретар судового засідання Римар Н.М.

Представники сторін:

Від позивача -  Нідзій І.М.–за дов. від  16.08.06     

Від відповідача – Грицай Л.М. –за дов. № 10 від 4.01.06

У судовому    засіданні   проголошено вступну  і  резолютивну частину постанови згідно ст.160 КАС України.

Постанова  ухвалена  16.10.06 , так    як   у судовому    засіданні  11.10.06 оголошено перерву.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 3102,78грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 144,39 грн. пені за порушення термінів сплати штрафних санкцій відповідно до ст.ст.19,20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Представником позивача у судовому засіданні подана заява про зменшення позовних вимог на суму заявленої до стягнення пені в розмірі 144,39грн , тому просить стягнути з відповідача 3102,78 грн. штрафних санкцій.  Зазначене прийнято судом.

Відповідач  у судовому  засіданні  проти позову  заперечує, посилаючись ,  що ним  з вересня  2005р.   подавалась   інформація до центру    зайнятості про наявність вільного місця   для     інваліда. Однак,    не  направлявся    для    працевлаштування    інвалід,   останні  відсутні   для їх працевлаштування.    

Розглядом матеріалів справи  встановлено наступне.

Згідно  ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач зобов'язаний дотримуватися встановленого цим Законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в кількості 4% від середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік .

У лютому 2006 року відповідачем поданий Звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, в якому відповідачем зазначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 36 осіб, не зазначено кількість інвалідів-штатних працівників та  кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях,  створених відповідно до вимог ст.19 Закону, фонд оплати праці штатних працівників –111,7 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника –3,1 тис. грн.

На підставі даних звіту позивачем визначено норматив створення відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів –1 робоче місце та проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3102,78 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві за  робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

        За порушення строків сплати штрафних санкцій (до 15.04.06) позивачем нараховано пеню  в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (149 днів прострочення платежу), яка становить 3247,17 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем штрафу та пені , позивач звернувся з позовом до суду.

В судовому засіданні судом прийнято зменшення позовних вимог на суму 144,39 грн. пені.

        Досліджуючи надані по справі докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції, чинній у 2005р., встановлено для   підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця.

Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, зі змінами та доповненнями, - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5).

Відповідно створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи  працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Як вбачається з наданих в матеріали справи доказів, позивач вимоги закону не виконав. У поданому до позивача звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік не зазначив кількість працюючих інвалідів та кількість інвалідів, що повинні працювати на підприємстві згідно нормативу, таким чином відповідач не повідомив центр зайнятості про вакантні посади для інвалідів,  тоді як згідно нормативу повинен був забезпечити створення 1 такого робочого місця з відповідною його атестацією, що свідчить про не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.  

       Посилання позивача на лист Старокостянтинівського міськрайцентру зайнятості від 16.01.06 не приймається судом до уваги, оскільки з тексту даного листа вбачається, що відповідач повідомляв про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інваліда лише з вересня 2005р., однак, у поданому відповідно до вимог Закону звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. не зазначив кількість інвалідів, які працюють на підприємстві та кількість інвалідів , які повинні працювати на робочих місцях відповідально до вимог ст.19 Закону.

Згідно ст.20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Тому позивачем правомірно нараховані штрафні санкції в розмірі 3102,78 грн. за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів .

         У Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень   Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів   України від 28.12.01 №1767, передбачено, що штрафні санкції  сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

   У зв'язку з несплатою штрафних санкцій в добровільному порядку у встановлені законодавством терміни позивач правомірно просить їх стягнути в судовому порядку.

            За  таких обставин  позовні вимоги в їх зменшеному розмірі визнаються обґрунтованими, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Керуючись  ст.ст.4, 14, 69-71, 86,  104,  158-163, 167, 254-255, п.6 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України , СУД  

П О С Т А Н О В И В :

Позов  Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Приватної агрофірми "Весна" с.Капустин Старокостянтинівського району про стягнення 3102,78 грн. штрафних санкцій задовольнити.

Стягнути з Приватної агрофірми "Весна" с.Капустин Старокостянтинівського району, код 30456421 на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький /вул. Грушевського, 87, код 23565058/  3102,78 грн. / три тисячі сто дві гривні 78 коп./ штрафних санкцій.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України  Постанова, якщо інше не встановлено кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      Ю.П. Олійник

Віддрук.3 примір.:

1 - до справи,

2-  позивачу,

3- відповідачу