Рішення

від 05.05.2008 по справі 3481-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3481-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

05.05.2008Справа №2-15/3481-2008

За позовом ВАТ «Кримелектромашторг», (95047 АР Крим, м. Сімферополь, Миколаївське шосе, 3 км; ідентифікаційний код 05512035)

До відповідача Нижньогірського районного споживчого товариства (97100 Нижньогірський район, смт. Нижньогірський, вул. Перемоги, 72; ідентифікаційний код 01757604) в особі структурного підрозділу Хлібокомбінат Нижньогірського районного споживчого товариства (97100 АР Крим, Нижньогірський район, смт. Нижньогірський, вул. Лісна, 9; ідентифікаційний код 01732219).

Про стягнення 2540,26 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  не з'явився  

Від відповідача – Козуб Л.Л., довіреність № 157 від 30.04.2008 р. у справі

         Обставини справи: ВАТ «Кримелектромашторг» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом  до  Нижньогірського районного споживчого товариства про стягнення 2238,02 грн. заборгованості за отримуваний товар, а також 275,41грн. – індексу інфляції, 26,86 грн. – річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до заявок структурного підрозділу Нижньогірського районного споживчого товариства -  Хлібокомбінату Нижньогірського районного споживчого товариства позивачем був поставлений товар на суму 4160,95 грн., однак Хлібокомбінат Нижньогірського районного споживчого товариства часткову сплату отриманого товару у розмірі 1922,93 грн., таким чином залишкова вартість заборгованості складає 2238,02 грн., яка сплачена не була, що стало приводом для звернення позивача до суду з позовом про стягнення цієї суми у примусовому порядку.

Ухвалою ГС АР Крим від 22.04.2008 р. за завою позивача, первісного відповідача у справі Нижньогірське районне споживче товариство замінено на належного - Нижньогірське районне споживче товариство в особі структурного підрозділу Хлібокомбінат Нижньогірського районного споживчого товариства.

Також позивач повідомив суд про спалу заборгованості відповідачем у розмірі 2238,02 грн., на підтвердження чого їм надане платіжне доручення № 124 від 15.04.2008 р.

Представник відповідача  у судовому засіданні та у відзиві на позов визнає суму заборгованості у розмірі 2238,02 грн. та також підтверджує її сплату 15.04.20008 р., однак заперечує проти стягнення індексу інфляції та річних, посилаючись на те, що письмова угода між сторонами не укладали, а значить у позивача вістуні підстави для нарахування річних та індекс інфляції, також відповідач стверджує, що Хлібокомбінат Нижньогірського районного споживчого товариства вимоги про сплату боргу від позивача не отримував.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представника відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Кримелектромашторг» (позивач)  здійснювало поставки Хлібокомбінату Нижньогірського районного споживчого товариства (відповідач) товару (електро – лампи, емаль пф-115, підшипник, електроди, поранит), що підтверджується доданими до матеріалів справи накладними:

накладна № 15312 від 24.07.2007 р. на суму 314,64 грн.;

накладна № 45374 від 24.07.2007 р. на суму 427,56 грн.;

накладна № 45376 від 24.07.2007 р. на суму 99,84 грн.;

накладна № 27555 від 21.08.2007 р. на суму 1395,98 грн. (а.с.10-13)

Всього відповідачем було отримано продукції на загальну суму 2238,02 грн.

Отримання відповідачем товару підтверджується також підписами представника відповідача у накладних, а також доданими до матеріалів справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 14-15).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України позивачем було направлено на адресу Хлібокомбінату Нижньогірського районного споживчого товариства претензію віх. № 235 від 12.10.2007 р. на суму 2238,02 грн., що підтверджується поштовою квитанцією про відправлення претензії.(а.с.8) Однак вказана претензія була залишена відповідачем без уваги.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач надав у судовому засіданні докази оплати відповідачем заборгованості у розмірі 2238,02 грн., що підтверджується доданим до матеріали справи  платіжним дорученням № 124 від 15.04.2008 р. на суму 2238,02 грн. (а.с.21), це також підтвердив відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов.

Судом встановлено, що вказана сума у розмірі 2238,02 грн. була сплачена відповідачем 15.04.2008 р., тобто після звернення позивача з відповідним позовом до суду. (позов зданий до канцелярії суду нарочним 24.03.2008 р.).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що  Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами провадження у справі в частині стягнення 2238,02 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 275,41 грн. та 3% річних у розмірі 26,86  грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з жовтня 2007 р. по лютий 2008 р.  становить 275,41 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 26,86 грн. за період з 01.11.2007 р. по 24.03.2008 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Суд зазначає на посилання відповідача щодо відсутності угоди між сторонами на підставі якої позивач може стягувати з відповідача річні та індекс інфляції. Так, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання складається також із грошової суми, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору і на інших крім цивільно-правового договору підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв'язку з чим грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у зв'язку зі знеціненням грошових коштів, а річні – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і вказані нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за порушення зобов'язань, в тому числі як штрафні санкції.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 статті 80, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Нижньогірського районного споживчого товариства (97100 Нижньогірський район, смт. Нижньогірський, вул. Перемоги, 72; ідентифікаційний код 01757604) в особі структурного підрозділу Хлібокомбінат Нижньогірського районного споживчого товариства (97100 АР Крим, Нижньогірський район, смт. Нижньогірський, вул. Лісна, 9; ідентифікаційний код 01732219) на користь ВАТ «Кримелектромашторг», (95047 АР Крим, м. Сімферополь, Миколаєвське шосе, 3 км; ідентифікаційний код 05512035; р/р 26006301321486 в КЦО Промінвестбанк, м. Сімферополь, МФО 324430) 26,86 грн. 3% річних, 275,41 грн. інфляційних втрат, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині провадження у справі припинити.

4.          Наказ видати після набрання судовим рішенням  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.