Рішення

від 19.06.2008 по справі 4061-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4061-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

19.06.2008Справа №2-15/4061-2008

За позовом Приватного підприємства «Царь-Риба» (99040, АР Крим, м. Севастополь, вул.. Промислова, 7, ідентифікаційний код 31183178)

До відповідача Приватного підприємства «Вояж Торг Сервіс» (98655, АР Крим, м. Ялта, вул.. Курчатова, 2А, ідентифікаційний код 35353233)

Про стягнення 113046,29 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Тюшляєв А.В., довіреність № Ѕ від 19.06.2008 р., у справі

Від відповідача  – не з'явився

Обставини справи: Приватне підприємство «Царь-Риба» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Вояж Торг Сервіс» про стягнення 113046,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті боргу за договором про переведення боргу № 1 від 01.11.2007 р., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість на суму 113046,29 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Приватного підприємства «Цар-Риба» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

У судовому засіданні представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, якою позивач уточнив позовні вимоги, надав додаткові докази у підтвердження позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 113046,29 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався згідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.11.2007 р. між Приватним підприємством «Вояж Інтернаціональ Продакшн» (первісний боржник) та Приватним підприємством «Вояж Торг Сервіс» (новий боржник) був ускладнений договір про переведення боргу № 1. (а.с. 13-14)

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що в порядку та на умовах, передбачених чинним Договором, первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник змінює первісного боржника, як зобов'язану сторону в договорі про надання дистриб'юторських послуг № 31 від 15.04.2007 р., укладеного між кредитором - Приватним підприємством «Царь-Риба» (кредитор) та первісним боржником - Приватним підприємством «Вояж Інтернаціональ Продакшн».

Згідно з пунктом 2 Договору новий боржник замість первісного боржника сплачує борг кредитору в сумі 113046,29 грн. в строк до 29.02.2008 р.

Згода кредитора на переведення боргу в порядку та на умовах, передбачених дійсним договором отримано шляхом письмового повідомлення. (пункт 3 Договору)

Так, згідно з повідомленням Приватного підприємства «Царь-Риба» від 01.11.2007 р. останній повідомив первісного боржника (сторону за дистибюторською угодою) про дозвіл на переведення боргу в сумі 113046,29 грн. Зобов'язання уплати вказаної суми виникло на підставі пункту 4.2  Договору про надання дистриб'юторських послуг № 31 від 15.04.2007 р., укладеного між кредитором – Приватним підприємством «Царь-Риба» та первісним боржником – Приватним підприємством «Вояж Інтернаціональ Продакшн», від первісного боржника Приватного підприємства «Вояж Інтернаціональ Продакшн» до нового боржника - Приватного підприємства «Вояж Торг Сервіс». (а.с. 18)

Пунктами 7, 8 Договору передбачено, що дійсний Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії дійсного договору припиняється з моменту уплати боргу в повному обсязі кредитору.

Сторони не представили суду доказів зміни умов вказаного договору, його припинення або розірвання, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Проте, відповідачем не було сплачено заборгованість у встановленому розмірі у відповідності до умов договору в добровільному порядку в повному обсязі та у встановлені терміни, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 113046,29 грн., що і стало підставою для звернення Приватного підприємства «Царь-Риба» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Частиною 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (частина 3 статті 510 Цивільного кодексу України).

За спірним договором про переведення боргу № 1 Приватне підприємство «Вояж Торг Сервіс» отримує лише обовязок сплатити борг кредитору (позивачу) у розмірі 113046,29 грн., який виник на підставі Договору про надання дистриб'юторських послуг № 31 від 15.04.2007 р.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

          Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вказана згоду була надана.

Статтею 521 Цивільного кодексу України передбачено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

          Згідно частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

          З матеріалів справи вбачається, що Договір про переведення боргу № 1 від 01.11.2007 р. був укладений із додержанням необхідної письмової форми правочину.

          Відповідачем не представлено будь-яких заперечень проти вимог позивача в той час, як згідно статті 521 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

          Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати боргу.

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 113046,29 грн. боргу, через що  вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Вояж Торг Сервіс» боргу у розмірі 113046,29 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Вояж Торг Сервіс» (98655, АР Крим, м. Ялта, вул.. Курчатова, 2А, ідентифікаційний код 35353233) на користь Приватного підприємства «Царь-Риба» (99040, АР Крим, м. Севастополь, вул.. Промислова, 7, ідентифікаційний код 31183178, р/р 26003945172141 у АКБ «Укрсоцбанк» МФО 324195)  113046,29 грн. заборгованості, 1130,46 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.