Постанова

від 18.09.2006 по справі 2/153-2132

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/153-2132

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

18.09.06                                                                                           Справа  № 2/153-2132

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                  Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Духа Я.В.    

                                                                                                            Зданкевича З.І.

розглянувши апеляційну скаргу Науково-виробничого об”єднання “Зернопереробка” № 22/06 від 22.06.2006 р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2006 р.

у справі № 2/153-2132

за позовом Дочірнього підприємства “Оберіг-1” ТзОВ “Оберіг”, м.Тернопіль

до Науково-виробничого об”єднання “Зернопереробка”, м.Тернопіль

про стягнення 49 526, 73 грн. за договором про надання послуг по охороні та комерційній безпеці

За участю представників сторін:

від позивача –Мудрий І.Я. (директор, протокол зборів учасників ТзОВ № 5 від 03.04.2002 р. в матеріалах справи);

від відповідача –не з”явився

Представнику позивача роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу сторони відмовилися.

У судовому засіданні 07.09.2006 р. оголошено перерву до 18.09.2006 р. для врегулювання сторонами господарського спору в добровільному порядку, проте сторони не дійшли згоди. Подане клопотання відповідачем про відкладення розгляду апеляційної скарги (вх. № 8333 від 18.09.2006 р.) для затвердження мирової угоди судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки, по-перше, позивач заперечив проти цього, на його думку, його контрагент тільки затягує з процесом розрахунків; по-друге, до компетенції апеляційних господарських судів не входить затвердження мирової угоди сторін.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2006 р. у справі № 2/153-2132 (суддя Колубаєва В.О.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 42 662, 82 грн. заборгованості за надані послуги по охороні та комерційній безпеці з підстав його документального обгрунтування та підтвердження, 3 446, 51 грн. пені за неналежне виконання грошових зобов”язань за період з 06.11.2005 р. по 06.05.2006 р., а в частині стягнення 2 000 грн. провадження у справі припинено, оскільки до прийняття рішення у справі відповідач перерахував позивачеві дану суму, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.05.2006 р. і 25.05.2006 р.; в задоволенні решти позовних вимог (стягнення 1 417, 4 грн. збитків) відмовлено, бо позивачем не доведено, що він поніс збитки в сумі 1 417, 4 грн. внаслідок розірвання договору, з чиєї ініціативи розірваний договір, сам розмір збитків і вина відповідача у заподіяних ним збитках.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, з підстав неповного з”ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що позивачем не подано доказів, які підтверджують позов, а саме: в жодному акті виконаних робіт не зазначено суми, на яку надані послуги, у матеріалах справи відсутній обгрунтований розрахунок стягуваної суми; в спірному договорі не передбачено застосування пені; суд першої інстанції не з”ясував і не вжив всіх передбачених законом заходів для встановлення місця розташування відповідача і ін.  

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 31 травня 2004 року між Дочірнім підприємством “Оберіг-1” ТзОВ “Оберіг” (охорона за договором, позивач у справі) і Науково-виробничим об”єднанням “Зернопереробка” (замовник за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 17 про надання послуг по охороні та комерційній безпеці, за яким замовник передає, а охорона приймає під охорону об”єкти, перераховані у Переліку прийняття під охорону об”єктів, що охороняються (додаток № 2) і позначених у плані-схемі об”єктів, що охороняються (додаток № 3) (а.с.32).

Відповідно до п.4.3 укладеного договору оплата за охорону здійснюється замовником щомісячно по перерахунку на розрахунковий рахунок охорони платіжними дорученнями, які здаються в установу банку, що здійснює обслуговування замовника, не пізніше 5 числа поточного місяця. Місячна сума вартості послуг визначена в додатку № 1, який є невід”ємною частиною даного договору.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2006 р. у справі № 2/153-2132 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Науково-виробничого об”єднання “Зернопереробка” - без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного.

На виконання умов договору № 17 від 31.05.2004 р. позивач надав відповідачеві послуги по охороні об”єктів, перерахованих у дислокації на суму 44 662, 82 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт від 28.02.2006 р., 21.01.2006 р., 30.12.2005 р., 29.11.2005 р., 25.11.2005 р., 26.10.2005 р., 29.09.2005 р., 29.08.2005 р., 28.07.2005 р., 27.06.2005 р., 27.05.2005 р., 25.04.2005 р., 28.03.2005 р., 28.01.2005 р., 30.12.2004 р., 29.10.2004 р., 29.09.2004 р., 29.08.2004 р., 29.07.2004 р., 29.06.2004 р., підписаними представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками (а.с.7-30).

Згідно з ст.193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) та ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, в останніх відсутні докази погашення відповідачем заборгованості в сумі 44 662, 82 грн., чим порушено вимоги п.4.3 спірного договору.

Покликання апелянта на документальну необгрунтованість позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки вищенаведене спростовується матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов”язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється у письмовій формі. Враховуючи вищенаведені положення закону, умова щодо застосування пені повинна бути обов”язково закріплена в договорі.

Твердження скаржника про непередбачення в спірному договорі застосування пені судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки згідно з п.7.1 додатку № 4 до договору № 17 від 31.05.2004 р. (а.с.40, зворот), який відповідно до п.6.2 останнього є його невід”ємною частиною, у випадку несвоєчасної оплати за охорону об”єкта нараховується пеня у розмірі не менше, ніж 0, 5 % суми, простроченої плати за кожний день прострочення.

Таким чином, на думку колегії суддів, за неналежне виконання грошових зобов”язань позивачем правомірно нараховано відповідачу 3 446, 51 грн. пені, яку і підставно стягнено судом першої інстанції.

Посилання відповідача на неповідомлення його Господарським судом Тернопільської області про час і місце проведення судового засідання, а також про невжиття ним всіх передбачених законом заходів для встановлення місця його розташування не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій виконав умови ст.98 ГПК України щодо належного повідомлення відповідача (апелянта) про час і місце розгляду справи  й апеляційної скарги відповідно, оскільки згідно з довідкою Головного управління статистики у Тернопільській області № 07-10 від 02.06.2006 р. Науково-виробниче об”єднання “Зернопереробка” значиться в ЄДРПОУ і зареєстроване за адресою: 46018, м.Тернопіль, вул.Орлика, 5, куди і була направлена, зокрема, ухвала апеляційного господарського суду від 10.07.2005 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте остання повернена без вручення поштою з відміткою “за даною адресою не значиться” (а.с.63).

Однак відповідач забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання (протокол судового засідання від 07.09.2006 р.).

Крім того, Науково-виробниче об”єднання “Зернопереробка” було належним чином повідомлене про час і місце розгляду справи також в суді першої інстанції, про що свідчить повернення поштового повідомлення з підписом про отримання ухвали (поштове повідомлення про вручення знаходиться в матеріалах справи, а.с.75).

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Науково-виробничого об”єднання “Зернопереробка” про відкладення перегляду справи.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2006 р. у справі № 2/153-2132 залишити без змін, а апеляційну скаргу Науково-виробничого об”єднання “Зернопереробка” - без задоволення.

          3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

          4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                                                       М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                        Я.В.Дух                                                                        

Суддя                                                                                                      З.І.Зданкевич