Рішення

від 18.06.2008 по справі 4942-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4942-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

18.06.2008Справа №2-7/4942-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства «ПМС-Курорт» (98612, м.Ялта, вул. Каліннікова, 4-1, кв. 6, ідентифікаційний код 30122753)

До відповідача  Лівадійської селищної ради (м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8)

Про визнання незаконною діяльності та спонукання до виконання певних дій.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача  – Мажейка С. С., предст., дов. від 01.01.2008 р.

Від відповідача –  Нестеренко А.А., предст., дов. №02/14-753 від 04.06.2008 р.

        Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «ПМС-Курорт» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Лівадійської селищної ради, в якій просить визнати незаконною діяльність відповідача щодо відмови ВАТ «ПМС-Курорт» в затвердженні звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що розташована за адресою: АР Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18, площею 2,4615 га, №1030-07 від 17.10.2007 р. Позивач просить зобов'язати Лівадійську селищну раду  усунути перешкоди в праві ВАТ «ПМС-Курорт» на викуп земельної ділянки шляхом спонукання ухвалити рішення про продаж земельної ділянки площею 2,4615 га, що розташована за адресою: АР Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18, за ціною 6 мільйонів 204 тисячі 454 гривень, в розрахунку за 1 кв. м. – 252,05 грн. Крім того, позивач просить зобов'язати Лівадійську селищну раду у тридцятиденний строк з моменту набрання законної сили рішення суду, на черговій сесії Лівадійської селищної ради прийняти рішення шляхом голосування, яким ухвалити укладення з Відкритим акціонерним товариством «ПМС-Курорт» договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,4615 га, розташованої за адресою: АР Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18, за ціною 6 мільйонів 204 тисячі 454 гривень, в розрахунку за 1 кв. м. – 252,05 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що ВАТ «ПМС-Курорт», як власник об'єкту нерухомого майна по вул. Алупкінське шосе, 18 в смт. Курпати, м. Ялта, керуючись правом, наданим йому статтею 127 Земельного кодексу України, звернувся до Лівадійської селищної ради з заявою про надання згоди на викуп земельної ділянки, розташованої під належним йому об'єктом нерухомості. Позивач зазначає, що ним на підставі положень Закону України «Про оцінку землі» була проведена грошова оцінка запитуваної земельної ділянки, вартість якої, згідно експертного висновку, складає 6204454,00 грн., проте відповідачем було відмовлено в затвердженні звіту про оцінку та рекомендовано здійснити викуп за комерційною вартістю. Не погодившись зі вказаними діями Лівадійської селищної ради, ВАТ «ПМС-Курорт» звернулося до суду, посилаючись при цьому на порушення відповідачем положень статті 14 Конституції України, статті 128 Земельного кодексу України та статті 5 Закону України «Про оцінку землі».

          Ухвалою ГС АР Крим від 05.05.2008 р. були вжиті заходи до забезпечення позову та заборонено Лівадійській селищній раді вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельною ділянкою площею 2,4615 га, яка розташована за адресою: АР Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18, у тому числі виконувати будь-які рішення, прийняті щодо цієї земельної ділянки, до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

          У судовому засіданні, що відбулося 09.06.2008 р., представником Відкритого акціонерного товариства «ПМС-Курорт» була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд:

          - визнати незаконною діяльність відповідача щодо відмови ВАТ «ПМС-Курорт» в затвердженні звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що розташована за адресою: АР Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18, площею 2,4615 га, №1030-07 від 17.10.2007 р.;

          - визнати недійсними та скасувати пункти 1, 2 рішення Лівадійської селищної ради №22 від 04.04.2008 р.;

          - зобов'язати Лівадійську селищну раду у тридцятиденний строк з моменту набрання законної сили рішенням суду, на черговій сесії Лівадійської селищної ради прийняти рішення шляхом голосування, яким ухвалити укладення з Відкритим акціонерним товариством «ПМС-Курорт» договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,4615 га, розташованої за адресою: АР Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18, за ціною 6 мільйонів 204 тисячі 454 гривень, в розрахунку за 1 кв. м. – 252,05 грн.

          Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Рішенням Лівадійської селищної ради №18 від 04.10.2002 р. було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,46 га АТЗТ «Приватмедсервіс» за адресою: смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18 та вирішено передати земельну ділянку площею 2,4615 по вул. Алупкінське шосе, 18 в смт. Курпати в довгострокову оренду строком на 49 років Відкритому акціонерному товариству «ПМС-Курорт».

На підставі вказаного рішення 18.10.2002 р. між Лівадійською селищною радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «ПМС-Курорт» (орендар) був укладений договір оренди землі, п. 1.1 якого передбачено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 2,4615 га, з земель комунальної власності Лівадійської селищної ради, за адресою6 Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вулиця Алуштинське шосе, 18, кадастровий номер земельної ділянки – 011194790:06:001:0004.

Відповідно до п. 2.1 Договору земельна ділянка надається в оренду для рекреаційного будівництва.

Згідно з п. 2.2 Договору, він укладений строком на 49 років з дати прийняття рішення №18 Лівадійської селищної ради від 04.10.2002 р. та дії до повного виконання зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що рішенням ГС АР Крим від 10.09.2007 р. у справі №2-13/11487-2007 за Відкритим акціонерним товариством «ПМС-Курорт» було визнано право власності на незавершений будівництвом санаторно-курортний комплекс, розташований за адресою: вул. Алупкінське шосе 18, смт. Курпати, м. Ялта, у складі: адміністративна будівля - літера “А”; склад літера “Б”; бокс –літера “В”; навіс-склад –літера “Г”; склад –літера “Д”; човнова станція –літера “Е”; адміністративна будівля РСУ –літера “Ж”; навіс літера “З”; навіс-гараж літера “И” незавершене будівництво, фундамент літери “Л”, “К”; склад –літера “М”; навіс літера “Н”. Суд зобов'язав Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації м. Ялта” провести державну реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства “ПМС-Курорт” на незавершений будівництвом санаторно-курортний комплекс, розташований за адресою вул. Алупкінське шосе 18, смт. Курпати, м. Ялта, у складі: адміністративна будівля - літера “А”; склад літера “Б”; бокс –літера “В”; навіс-склад –літера “Г”; склад –літера “Д”; човнова станція –літера “Е”; адміністративна будівля РСУ –літера “Ж”; навіс літера “З”; навіс-гараж літера “И” незавершене будівництво, фундамент літери “Л”, “К”; склад –літера “М”; навіс літера “Н”.

Вказане рішення сторонами оскаржено не було, набрало законної сили, через що встановлені ним факти визнаються судом у порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальними та такими, що звільнюються від доказування.

В пункті 3.2 Договору передбачено, що Орендар має право переважного придбання у власність орендованої земельної ділянки відповідно до закону та переважного права за різними іншими умовами на відновлення договору оренди.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 120 ЗК України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до статті 127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Згідно з частиною 1 статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір (ч. 2 ст. 128 ЗК України).

Частиною 3 ст. 128 Земельного кодексу України передбачено, що рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада чи державний орган приватизації у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаних положень Відкрите акціонерне товариство «ПМС-Курорт» листом №41 від 01.11.2007 р. звернулося до Лівадійської селищної ради з проханням надати згоду на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 2,4615 га, розташованого за адресою: АР Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18, що знаходиться  в оренді згідно договору від 18.10.2002 р. Позивачем було повідомлено, що на орендованій земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, належні позивачу на праві власності, через що у порядку статті 127 Земельного кодексу України просив розглянути питання про продаж запитуваної земельної ділянки за договором купівлі-продажу.

Однак, рішенням Лівадійської селищної ради №22 від 04.04.2008 р. позивачу було відмовлено в затвердженні звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АР Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18 площею 2,4615 га, №1030-07 від 17.10.2007 р. Пунктом 2 вказаного рішення відповідач рекомендував Відкритому акціонерному товариству «ПМС-Курорт» здійснити викуп земельної ділянки за комерційною вартістю.

Проте, з цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Так, частиною 5 статті 128 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності.

          Отже, цією статтею не передбачена така підстава для відмови в продажу земельної ділянки як необхідність проведення оцінки ділянки за комерційною вартістю.

          Суд зазначає, що згідно з частиною 8 статті 128 ЗК України вартість земельної ділянки визначається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

          Відповідна Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. N 1531.

          Матеріали справи свідчать, що на підставі цієї Методики на замовлення позивача Приватним підприємством «Гео-Крим» був розроблений звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АР Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18, площею 24615 кв. м. під рекреаційне будівництво, яка перебуває у використанні на умовах оренди у Відкритого акціонерного товариства «ПМС-Курорт».

Зі вказаного висновку вбачається, що ринкова вартість цієї земельної ділянки складає 6 204 454 грн., що в розрахунку за 1 кв. м. земельної ділянки становить 252,05 грн.

З урахуванням вимог статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та статті 21 Закону України «Про оцінку земель» на вказаний звіт позивачем був отриманий висновок державної експертизи від 01.11.2007 р. №1030-07 з певними зауваженнями, які в подальшому були усунені, про що свідчить відповідний напис на висновку.

Відповідно до преамбули Закону України «Про оцінку земель» цей Закон визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Згідно зі статтею 5 цього Закону залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види:

- бонітування ґрунтів;

- економічна оцінка земель;

- грошова оцінка земельних ділянок.

Дані з економічної оцінки земель є основою при проведенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, аналізі ефективності використання земель порівняно з іншими природними ресурсами та визначенні економічної придатності земель сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур.

Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки. 

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності.

Отже, у випадку відчуження земельних ділянок проводиться саме експертна грошова оцінка, яка й була здійснена на замовлення позивача Приватним підприємством «Гео-Крим». При цьому обов'язок проведення викупу земельної ділянки за комерційною вартістю чинним законодавством України не передбачений, як й не передбачено визначення терміну «комерційна вартість земельної ділянки».

Крім того, суд звертає увагу на те, що в п. 16. договору оренди землі від 18.10.2002 р. сторонами було передбачено, що грошова оцінка земельної ділянки складає 4 938 667,45 грн., тобто значно менше вартості, визначеної у відповідному звіті.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах  повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

У той же час, матеріали справи свідчать, що спірне рішення Лівадійської селищної ради №22 від 04.04.2008 р. містить лише загальні посилання на положення Земельного кодексу України та статтю 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які визначають повноваження органів місцевого самоврядування. Чіткі ж посилання на конкретні обставини  або документи, які б свідчили про необхідність проведення викупу земельної ділянки саме за її комерційної вартістю у спірному рішенні відсутні. В свою чергу, відсутність у спірному рішенні чітко унормованих підстав для його прийняття свідчить про недодержання відповідачем принципу законності, що, відповідно, ставить під сумнів проголошений Конституцією України (ст. 8) принцип верховенства права.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Проте, доказів та нормативного обґрунтування необхідності викупу земельної ділянки за комерційною вартістю відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною 10 статті 128 Земельного кодексу України рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Крім того, ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За таких обставин суд вважає, що спірне рішення Лівадійської селищної ради №22 від 04.04.2008 р. підлягає визнанню недійсним та скасуванню як таке, що порушує права позивача на землю, гарантовані йому статтею 14 Конституції України. Відповідно, підлягають й задоволенню  вимоги позивача в частині визнання незаконною діяльності відповідача щодо відмови ВАТ «ПМС-Курорт» в затвердженні звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що розташована за адресою: АР Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18, площею 2,4615 га, №1030-07 від 17.10.2007 р.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем усіх необхідних дій для затвердження звіту про оцінку землі та укладання між сторонами у справі договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. З цієї ж статті вбачається, що органи місцевого самоврядування не є власниками землі, а лише виконують повноваження щодо управління земельними ділянками від імені українського народу, тобто є суб'єктами здійснення права власності. Суд зазначає, що здійснюючи своє право власності, суб'єкти (органи місцевого самоврядування) повинні додержуватися конституційних положень про те, що «власність зобов'язує» і «не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству». Це означає, що з урахуванням її соціальної ролі власність повинна забезпечувати узгодження приватних, громадських та державних інтересів у процесі свого функціонування. У даному випадку, оскільки повноваження органів місцевого самоврядування в сфері земельних відносин здійснюються шляхом прийняття відповідних рішень, це означає прийняття місцевими радами обґрунтованих актів, які б не допускали безпідставне обмеження права на землю. Отже, уповноважені державні а інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, а також забезпечувати узгодження приватних, громадських, державних інтересів у процесі використання природних ресурсів та охорони довкілля. Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 14 Конституції України закріплений принцип гарантованості права власності на землю. Реалізація ж права на землю пов'язана зі здійсненням його суб'єктами наданих їм прав та виконанням покладених на них обов'язків. З цією метою в земельному та цивільному законодавстві передбачені норми, які визначають обсяг прав та обов'язків власників земельних ділянок. Регламентації гарантій прав на землю присвячений розділ У Земельного кодексу України, відповідно до якого держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту права на землю. Цей же розділ відтворює конституційний припис, за яким власник не може бути позбавлений права на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом та іншими законами України.

В свою чергу, частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Отже, право особи (зокрема юридичної особи) на судовий розгляд спору, не можуть бути поставлені в залежність від наявності чи відсутності в законах України спеціальних положень про можливість звернення до суду по кожній конкретній категорії справ. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

В п. 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування» від 27.06.2001 р. N 02-5/743 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що обов'язок рад відвести земельну ділянку у власність або у користування необхідно відрізняти від їх обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права на будівлю і споруду, приватизацією об'єктів незавершеного будівництва або внаслідок укладення передбачених законом цивільно-правових угод (міна, дарування, купівля і под.), а також коли земельну ділянку було надано підприємству чи організації до введення в дію Земельного кодексу України. У відповідних випадках слід мати на увазі, що частина третя статті 30 Земельного кодексу не ставить перехід права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі та споруди, у залежність від того, передані ці будівлі та споруди безоплатно чи за відповідну плату (наприклад, у випадку купівлі-продажу будівлі). Разом з переходом права власності на будівлю чи споруду новий власник або землекористувач набуває прав і обов'язків, визначених статтями 39, 40 Земельного кодексу України. У разі ухилення ради від оформлення права на земельну ділянку заінтересована особа відповідно до статей 74 і 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вправі звернутись до господарського суду з заявою про спонукання ради видати державний акт чи укласти відповідну угоду.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині спонукання Лівадійську селищну раду у тридцятиденний строк з моменту набрання законної сили рішенням суду, на черговій сесії Лівадійської селищної ради прийняти рішення шляхом голосування, яким ухвалити укладення з Відкритим акціонерним товариством «ПМС-Курорт» договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,4615 га, розташованої за адресою: АР Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18, за ціною 6 мільйонів 204 тисячі 454 гривень, в розрахунку за 1 кв. м. – 252,05 грн.

Враховуючи те, що рішенням у цій справі відповідача зобов'язано вчинити певні дії щодо спірної земельної ділянки, заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою ГС АР Крим від 05.05.2008 р., підлягають скасуванню.

  З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 68, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати незаконною діяльність Лівадійської селищної ради (м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8) щодо відмови Відкритому акціонерному товариству «ПМС-Курорт» (98612, м. Ялта, вул. Каліннікова, 4-1, кв. 6, ідентифікаційний код 30122753) в затвердженні звіту №1030-07 від 17.10.2007 р. про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що розташована за адресою: АР Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18, площею 2,4615 га.

3.          Визнати недійсними та скасувати пункти 1, 2 рішення 24-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради №22 від 04.04.2008 р.

4.          Зобов'язати Лівадійську селищну раду (м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8) у тридцятиденний строк з моменту набрання законної сили рішенням суду, на черговій сесії Лівадійської селищної ради прийняти рішення шляхом голосування, яким ухвалити укладення з Відкритим акціонерним товариством «ПМС-Курорт» (98612, м. Ялта, вул. Каліннікова, 4-1, кв. 6, ідентифікаційний код 30122753) договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,4615 га, розташованої за адресою: АР Крим, смт. Лівадія, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 18, за ціною 6 мільйонів 204 тисячі 454 гривень, в розрахунку за 1 кв. м. – 252,05 грн.

5.          Скасувати заходи до забезпечення позову, які були вжиті ухвалою ГС АР Крим від 05.05.2008 р. у справі №2-7/4942-2008.

6.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.