Ухвала

від 20.06.2008 по справі 3/73

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/73

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"20" червня 2008 р.                                                                            Справа  № 3/73

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Рівне»

до відповідача Приватного підприємства «Лан-2004»

про стягнення заборгованості в сумі 2386 грн. 28 коп.

Суддя  Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача  : директор  Мощук Р.Є.

від відповідача :  не з'явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Рівне» звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства «Лан-2004» про стягнення  заборгованості в сумі 2386 грн. 28 коп., з них: 929 грн. 79 коп. основного боргу, 1018 грн 12 коп. пені; 387 грн. 85 коп. втрат від інфляції, 50 грн. 52 коп. 3% річних.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав в повному обсязі.

Відповідач  відзиву на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився двічі. Ухвала суду про розгляд справи, направлена на адресу відповідача: 34143, Рівненська область, Дубровицький район, с.Мочулище повернута поштовим відділенням з поміткою «Організація за даною адресою не значиться». Позивач зазначив вищевказану адресу відповідача в позовній заяві, крім того така ж адреса зазначена відповідачем в укладеному договорі. Будь-яких інших адрес відповідача ні позивачу, ні суду не відомо. Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації. За таких обставин негативні наслідки відсутності Приватного підприємства «Лан-2004» за місцем державної реєстрації покладаються на останнього.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача,  вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

                    12 березня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Рівне» (далі – постачальник) та Приватним підприємством «Лан-2004» (далі – покупець) укладений Договір поставки №78 (далі – Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті,

кількості і по ціні, вказаних в підписаних сторонами специфікаціях, котрі є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1.).

Відповідно до п.2.2. Договору поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію  продукції сторони складають специфікацію, в якій вказується назва, асортимент (номенклатура), кількість, ціна продукції, строк поставки, строк оплати і вартість партії продукції. Згідно з п.2.3. Договору строк поставки кожної партії продукції вказується сторонами в специфікації. Датою поставки продук ції є дата виписки постачальником товарної накладної.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата кожної партії продукції здійснюється Покупцем в строки, вказані сторонами у відповідній спе цифікації.

На виконання умов Договору №78 від 12.03.2007 року сторонами підписано Специфікацію №1 від 16.03.2007 року та Специфікацію №2 від 16.03.2007 року.

Згідно специфікації №1 від 16.03.2007 року позивач зобов'язався поставити відповідачу партію продукції на загальну суму 229 грн. 79 коп. зі строком оплати протягом 12 календарних днів з моменту поставки партії продукції, зазначеної в специфікації.

Згідно специфікації №2 від 16.03.2007 року позивач зобов'язався поставити відповідачу партію продукції на загальну суму 2508,00 грн. зі строком оплати протягом 12 календарних днів з моменту поставки партії продукції, зазначеної в специфікації.

Згідно умов Договору позивач поставив відповідачу на підставі Довіреності серія ЯМГ №656876 від 16.03.2007 року  продукцію (автозапчастини) на загальну суму 2737 грн. 79 коп., що  підтверджується товарними накладними: №04080/06 від 16.03.2007 року на суму 2508,00 грн. та №04082/06 від 16.03.2007 року  на суму 229 грн. 79 коп..    

Відповідач згідно платіжного доручення №34 від 21.06.2007 року на суму 1008,00 грн., касових чеків №8604 від 22.09.2007 року на суму 500,00 грн. ат №9462 від 09.10.2007 року на суму 300,00 грн. здійснив часткову оплату продукції на загальну суму 1808,00 грн..   

Сума боргу відповідача за Договором поставки №78 від 12.03.2007 року станом на 20.06.2008 року складає  929 грн. 79 коп. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем суми заборгованості перед ТОВ «Агро-Союз-Рівне».

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.5.1. Договору за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 0,5% вартості простроченої в поставці продукції за кожен день прострочення .

Згідно з п. 5.2 Договору за порушення строку оплати продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми, за кожний день прострочення.

Відповідно до п.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем на суму боргу в розмірі 929 грн. 79 коп. за період з 10.10.2007 року по 15.05.2008 року нараховано пеню, яка відповідно до розрахунку, наданого позивачем становить 1018 грн. 12 коп.. Розрахунок пені перевірений судом, при цьому встановлено, що пеня розрахована позивачем невірно.

В розрахунках позивач застосовує  пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Частина 1 статті 231 ГК України передбачає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов договору та специфікацій відповідач зобов'язався оплатити товар протягом 12 днів з моменту отримання товару. Згідно накладних та довіреності товар отримано відповідачем 16.03.2007 року, відтак з 29.03.2007 року у позивача виникає право на нарахування пені та штрафних санкцій. Сторонами не заявлено про застосування строку позовної давності стосовно нарахування пені. З огляду на вищевказане пеня нараховується за період з 29.03.2007 по 29.09.2007 року наступним чином:

Сума боргу: з 29.03.2007 року – 2737 грн. 79 коп.; з 21.06.2007 року – 1729 грн. 79 коп.; з 22.09.2007 року  - 1229 грн. 79 коп.; з 09.10.2007 року – 929 грн. 79 коп..

На рахування пені  здійснюється за формулою:  Сума боргу х пеня /100 х Кількість днів прострочення:

Сума боргуКількість днівОблікова ставка НБУСума пені, грн.

2737,79658,582,88

2737,79218,025,20

1729,79938,070,52

1229,7988,04,31

РАЗОМ182,91

З огляду на вищевказане розмір пені, що підлягає стягненню в відповідача за прострочення грошового зобов'язання становить 182 грн. 91 коп..

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу в розмірі 929 грн. 79 коп. за період з 29.03.2007 року по 15.05.2008 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 387 грн.85 коп. та три відсотки річних в розмірі 50 грн. 52 коп..

З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги позивача правомірні, грунтуються на договорі та законі і підлягають задоволенню частково з покладенням на відповідача судових витрат та витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

       ВИРІШИВ:

          1. Позов задоволити частково .

          2. Стягнути з Приватного підприємства  «Лан-2004» (Рівненська обл., Дубровицький район, с.Мочулище, код ЄДРПОУ 33166898, р/р 26000060038299 в КБ «Приватбанк»м.Рівне, МФО 333391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Рівне» (33009, м.Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 109А, код ЄДРПОУ 24173219, р/р 26002300105610 в РОФ АКБ «Укрсоцбанк», м.Рівне, МФО 333012) 929 грн. 79 коп. основного боргу, 182 грн. 91 коп. пені; 387 грн. 85 коп. втрат від інфляції, 50 грн. 52 коп. 3% річних; 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано “26” червня 2008 року.