Постанова

від 18.07.2011 по справі 2а/0270/2562/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

18 липня 2011 р.           Справа № 2а/0270/2562/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання:   Бурбела О.В.  

за участю представників сторін:

прокурора:   Федчишен К.Д

позивача      :   Данилюк В.М

відповідача :   не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурора Вінницького району в інтересах Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів    

до:   Товариства з обмеженою відповідальністю "Парке Санаї"  

про: стягнення адмістративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Прокурора Вінницького району в інтересах Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення адміністративно- господарської санкції та пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки останнім не забезпечено встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в кількості 1-ї особи, в зв’язку з чим зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

Представник прокуратури підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини  викладені в позові, просив його  задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, уповноваженого представника не направив, жодних заперечень не надав. Ухвалою суду від 02.06.2011р.відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи на 16.06.2011р. однак на призначену дату відповідач не з’явився оскільки на адресу суду надійшов конверт з відміткою поштового відділення «За зазначеною адресою не проживає» (а.с16, 17), в зв’язку цим та для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, судом відкладено розгляд справи. 18.07.2011р. відповідач не з’явився в - друге хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце судового засідання що підтверджується  телефонограмою про повідомлення щодо розгляду справи  ( а.с.23).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, тому неявка відповідача у судове засідання без повідомлення причин свідчить про умисне затягування розгляду справи, що може потягнути за собою порушення строків провадження у справі.

За правилами ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

ТОВ "Парке Санаї", як роботодавець, що використовує найману працю, зобов’язаний виконувати соціальні програми по охороні прав мало захищених верств населення, в тому числі інвалідів, зокрема шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон №875-XII) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст. 19 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів у 2010 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 10 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особи, фонд оплати праці штатних працівників становив 111,37 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 111,37 (а.с.5). Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875  становить 1 особа.

Таким чином, в 2010 році у відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав - 1 робоче місце та відповідно останнім в 2010 році не дотримано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця і як наслідок цього, відповідач самостійно розрахував адміністративно - господарські санкції в сумі 5568 грн. 50 коп.

Статтею 18 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, поміж іншого,  зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу положень ст.ст. 19, 20 Закону №875-XII вбачається, що на суб’єктів господарювання покладено обов’язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов’язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону у зв’язку з порушенням термінів    сплати адміністративно- господарських  санкцій  тягне  за  собою  нарахування  пені.  Пеня   обчислюється виходячи  з  120  відсотків  річних облікової ставки Національного банку України,  що діяла на момент сплати,  нарахованої  на  повну суму недоїмки за весь її строк

Враховуючи вищезазначену норму позивачем розраховано самостійно суму пені яка становить 70 грн. 14 коп.( а.с.9).

Згідно з п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування  інвалідів роботодавці подають  (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових  внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за  формою, затвердженою Мінпраці  за  погодженням  з Держкомстатом.

Судом встановлено, що на запит позивача - Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за №01-08/602 від 22.04.2010 року (а.с.7) щодо надання інформації про наявність вільних робочих місць, Вінницький районний центр зайнятості  надав відповідь за №05-13/1141 від 10.05.2010 року (а.с. 8), згідно якої слідує, що ТОВ «Парке Санаї» інформацію про наявність вільних робочих місць  для працевлаштування інвалідів до Вінницького районного центру зайнятості не подавав.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Так, адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст. 20 Закону №875-XII, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч. 1 ст. 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування.

Відповідно до абз. 1, 2 Інструкції  щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 за № 1534/11814, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

При цьому, згідно п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства,  установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про  наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну  інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування  інвалідів протягом звітного періоду та є єдиним документом, передбаченим чинним законодавством, що підтверджує відповідну інформацію.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за ст.ст. 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

Доказів, які б спростовували доводи позивача та доказів проведення розрахунків відповідач суду не надав.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не проінформував у порядку встановленому законодавством центр зайнятості, самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.   

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позовом задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Парке Санаї" (23205, Немирівське шосе, 32/2, с. Писарівка, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 33315796, р/р 2600614366 ВОД  ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 302247) на користь Вінницького обласного  відділення Фонду соціального захисту інвалідів (21100, м. Вінниця. вул. Пирогова, 135 А, одержувач: ГУ ДКУ у Вінницькій області, м Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000) адміністративно-господарські санкції в розмірі 5568 грн. 50 коп.( п’ять тисяч п’ятсот шістдесят вісім гривень п’ятдесят вісім копійок) та пеню в розмірі 70 грн. 14 коп.( сімдесят гривень чотирнадцять копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                   (підпис)                                                   Чернюк Алла Юріївна 18.07.2011

Копія вірна

Суддя:                                                                                        Секретар: