Рішення

від 09.06.2008 по справі 15/90-08-2179

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/90-08-2179

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "09" червня 2008 р.Справа  № 15/90-08-2179

Господарський суд Одеської області у складі:

        судді                                                Петрова В.С.

        При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –      Іллічов П.М.,

від відповідача –  Назаренко Д.Б., Левченко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Портовик Сервіс” про визнання частково недійсним і розірваним договору управління нерухомим майном та зобов'язання виконати певні дії, –

ВСТАНОВИВ:  

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Портовик Сервіс” про визнання недійсним п. 8.4. договору управління нерухомим майном від 27.06.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем з моменту укладання договору, про визнання вказаного договору розірваним за волевиявленням позивача як установника управління за договором відповідно до п. 7 ст. 1044 Цивільного кодексу України, а також про зобов'язання відповідача повернути позивачу державне нерухоме майно, прийняте в управління за зазначеним договором, а  саме:

- складський майданчик № 4 з замощенням, підкрановою колією, залізничними  коліями, площею 22 166 кв.м., розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, № 1 „а";

- 21/100 реальної частки складського майданчика № 4 з замощенням, підкрановою колією, залізничними коліями, площею 6222 кв.м., розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, № 1, прийнятого в управління за зазначеним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.    

27.06.2007 року між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Портовик Сервіс" був укладений договір управління нерухомим майном, відповідно до умов якого в управління відповідачу як управителю за зазначеним договором було передано державне майно:

- складський майданчик № 4 з замощенням, підкрановою колією, залізничними коліями, площею 22 166 кв.м., розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, № 1 „а";

- 21/100 реальної частки складського майданчика № 4 з замощенням, підкрановою  колією, залізничними коліями, площею 6 222 кв.м., розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, № 1.

Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеського області Сидоренко В.М. та зареєстровано в реєстрі за № 3796.

Так, позивач вказує, що законною підставою для укладання державним підприємством „Іллічівський морський торгівельний порт" зазначеного договору став лист Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.06.2007 р. № 3997/16/10-07, підписаний заступником Міністра Фоменко К.О., оскільки власником переданого у управління майна є держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України. При цьому позивач зазначає, що зазначене майно знаходиться в повному господарському віданні державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт", що підтверджується відповідними свідоцтвами на право державної власності, технічними паспортами на вказане майно.

При цьому позивач посилається на п. 2.7. „Порядку розгляду звернень підприємств, установ та організацій, які входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України щодо розпорядження майном", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.11.2006 р. № 1095, відповідно до якого рішення про згоду Міністерства транспорту та зв'язку України на здійснення операцій з розпорядження майном може оформлюватися листом за підписом Міністра або його заступника.

Таким чином, позивач вважає, що порт мав необхідні законні підстави для укладання зазначеного договору управління.

Проте, на думку позивача, окремі положення договору управління нерухомим майном від 27.06.2007 року суперечать актам цивільного законодавства України, що є безумовною підставою для визнання зазначеного правочину частково недійсним. Так, зазначений договір містить п. 8.4., відповідно до якого сторони договору, керуючись ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, дійшли згоди щодо незастосування як підстави для припинення договору п. 4 ст. 1044 Цивільного кодексу України, врегулювавши свої договірні відносини, відступивши від актів цивільного законодавства.

Вказана норма договору управління є недійсною, на думку позивача, з наступних підстав. Так, ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України надає учасникам цивільних відносин право відступити від актів цивільного законодавства при укладанні договорів, окрім таких актів, що містять норми, які виключають таку можливість, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту, згідно до абзацу другого ч. 3 ст. 6 вказаного кодексу. За своєю правовою природою, норма п. 4 ст. 1044 Цивільного кодексу України, яка визначає відмову вигодонабувача від одержання вигоди за договором управління як підставу для припинення договору управління, є правом вигодонабувача відмовитись від участі в договорі. А відповідно до ч. 2 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність (тобто, можливість мати права та обов'язки) юридичної особи може бути обмежена виключно за рішенням суду (отже, ніяк не правочином). До того ж право на отримання вигоди від договору управління майном є майновим правом вигодонабувача, а ч. 3 ст. 12 Цивільного кодексу України прямо визначає, що особа може відмовитись від свого майнового права.

Разом з тим позивач вказує, що зазначений вище договір управління було укладено портом на виконання волевиявлення органу державної влади - Міністерства транспорту та зв'язку України, до сфери управління якого входить порт. За такими умовами, порт мав всі підстави вважати волевиявлення вказаного Міністерства щодо розірвання цього договору управління також обов'язковими для виконання. Зокрема, листом від 18.02.2008 р. за № 1115/16/14-08 Міністерство транспорту та зв'язку України зобов'язало державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт" розірвати договір управління нерухомим майном від 27.06.2007 р. На виконання розпорядження органу управління порт листом від 28.02.2008 р. № 17.2/73 запропонував відповідачу провести переговори з метою узгодження умов розірвання зазначеного договору. Однак, листом від 14.03.2008 р. за № 102/7 відповідач відмовився від вжиття заходів, направлених на розірвання вказаного  договору управління, що, на думку позивача, порушує право порту як установника управління за зазначеним договором на дострокове припинення договору за будь-якою причиною відповідно до п. 7 ст. 1044 Цивільного кодексу України. Таким чином, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2008 р. порушено провадження у справі № 15/90-08-2179 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 66-67). При цьому відповідач посилається на те, що положення договору управління повністю відповідають законодавчим актам України та посилання позивача на визнання недійсним положень п. 8.4. договору є безпідставним, оскільки при укладенні договору усі умови були узгоджені, у т.ч. п. 8.4., процедура укладення не була порушена, проти чого позивач не заперечує, та не має відповідно передбачених законом підстав для визнання положення п. 8.4. договору недійсним. Також відповідач вважає, що позивачем не доведено факт того, що сторони у момент вчинення правочину не мали право застосувати ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України для врегулювання своїх правовідносин та відступити від положень актів цивільного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.  

27 червня 2007 року між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Портовик Сервіс” був укладений договір управління нерухомим майном, згідно умов якого позивач (установник управіння) передав відповідачу (управителю) в управління нерухоме майно, що перебуває у державній власності, а саме: складський майданчик складу № 4 (чотири): замощення –І, підкранові колії № 1, залізничні колії № 2,3 (площею 22 166 кв.м.), розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, № 1-А та 21/100 реальної частки складського майданчику складу № 4 площею 6 222 кв.м, який в цілому складається з: замощення-І, підкранові № 1, залізничні колії № 2,3, розташованого за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, № 1.

Як з'ясовано судом, вказаний договір був укладений позивачем за погодженням Міністерства транспорту та зв'язку України, що підтверджується листом № 3997/16/10-07 від 14.06.2007 року (а.с. 52). При цьому метою передачі зазначеного майна в управління є зберігання та обробка завантажених контейнерів, перевалку яких здійснює установник управління на першому причалі порту, відповідно до договору, укладеному між ДП позивачем та відповідачем .  

Відповідно до ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Істотними умовами договору управління майном відповідно до ст. 1035 Цивільного кодексу України є перелік майна, що передається в управління; розмір і форма плати за управління майном.

Отже, сторонами при укладенні вказаного договору управління майном були узгоджені всі істотні умови договору, також договір був укладений у передбаченій ст. 1031 Цивільного кодексу України формі та відповідним чином погоджений із уповноваженим органом управління об'єктами державної власності (Міністерством транспорту та зв'язку України), що не оспорюється позивачем.

Проте, позивач вважає, що окремі положення договору управління нерухомим майном від 27.06.2007 року суперечать актам цивільного законодавства України, а саме п. 8.4. договору, у якому вказано, що, керуючись ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання договору), сторони дійшли згоди щодо незастосування як підстави для припинення договору п. 4 ч. 1 ст. 1044 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладання договору), а саме: відмови вигодонабувача  (яким у договорі є установник управління) від одержання вигоди за договором. Включення такого положення до договору, на думку позивача, призводить до обмеження його права, а саме: права відмовитися від отримання вигоди за договором управління, тобто відмовитися від свого майнового права. Таке положення договору, на думку позивача, обмежує його правоздатність, у зв'язку з чим має бути визнане недійсним.

До того ж, відповідно до листа від 18.02.2008 року № 1115/16/14-08 (а.с. 49) Міністерство транспорту та зв'язку України відкликало лист, яким погоджувало укладення договору управління нерухомим майном та зобов'язало позивача розірвати вказаний договір управління. Отже, на думку позивача, зазначений лист Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.02.2008 року № 1115/16/14-08 є підставою для застосування положень п. 7 ст. 1044 Цивільного кодексу України та розірвати достроково договір управління нерухомим майном за будь-якою причиною.

Між тим, суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.  

Як з'ясовано судом, господарським судом Одеської області розглядалась справа № 6/42-08-871 про визнання недійсним договору від 27.06.2007 р., укладеного між ДП “Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ “Портовик Сервіс”, в якій приймали участь позивач, відповідач, а також Міністерство транспорту та зв'язку України. Так, рішенням господарського суду Одеської області від 14 квітня 2008 року у справі № 6/42-08-871 було відмовлено у задоволенні позову ТОВ „Навін” про визнання недійсним договору від 27.06.2007 р., який є предметом спору у даній справі.  При цьому вказаним рішенням господарського суду встановлено, що правові основи управління об'єктами державної власності викладені у Законі України „Про управління об'єктами державної власності”, який є спеціальним законом та містить порядок здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. У відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно п. 14 та п. 18 ст. 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” уповноважені органи управління, в даному випадку - Міністерство транспорту та зв'язку України, передають функції з управління об'єктами державної власності господарським структурам (державним господарським організаціям) та уповноваженим особам, а також погоджують передачу об'єктів державної власності до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур (державних господарських організацій).

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є лише представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Передане за договором управління нерухомим майном від 27.06.2007 р. майно належить порту на праві господарського відання, що згідно ст. 136 Господарського кодексу України означає, що він здійснює володіння, користування, управління і розпорядження таким майном за згодою державного органу, до сфери управління якого він відноситься, без втручання останнього до оперативно-господарської діяльності порту.

Отже, чинне законодавство не містить вимог стосовно необхідності укладення договору управління державним майном безпосередньо з уповноваженим органом управління - Міністерством транспорту та зв'язку України як установником управління.

Крім того, сторони підтверджують та не заперечують, що за період дії договору управління нерухомими майном від 27.06.2007 р. Мінтрансзв'язку України було відомо про факт укладення договору і з його боку не здійснювалися якісь дії, направлені на визнання договору недійсним чи оскарження його укладення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідний уповноважений орган управління - Міністерство транспорту та зв'язку України своїм листом від 14.06.2007 р.        № 3997/16/10-07 надало необхідні повноваження та погодження Іллічівському морському торговельному порту на укладення такого договору та своєю поведінкою схвалило його укладення. Відсутні й підстави вважати позивача неналежною стороною (установником управління) у договорі управління нерухомими майном, укладеному 27.06.2007 року.

При цьому волевиявлення сторін, їх дієздатність на момент укладення договору підтверджується відповідними доказами, а саме: копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ДП „Іллічівський морський торговельний порт” серії А00 № 275024, зареєстрованого виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 30.12.1993 р.; наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.11.2006 р. № 1050 про призначення Скворцова Геннадія Павловича з 02.11.2006 р. начальником ДП „Іллічівський морський торговельний порт”; статутом ДП „Іллічівський морський торговельний порт”; протоколом № 1 загальних зборів засновників ТОВ „Портовик Сервіс”  від 07.11.2006 р.; протоколом № 3 загальних зборів засновників ТОВ „Портовик Сервіс” від 19.07.2007 р. щодо наділення Гудко Д. В. повноваженнями на укладення від імені ТОВ „Портовик Сервіс” з ДП „Іллічівський морський торговельний порт” договору управління майном; статутом „Портовик Сервіс”; свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ „Портовик Сервіс” серії А00 № 647215.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищевикладене, факти, встановленні у рішенні по справі № 6/42-08-871 від 14 квітня 2008 року, не підлягають доведенню у даній справі.

До того ж в ході розгляду справи судом встановлено, що сторони правомірно включили положення п. 8.4. до договору управління нерухомим майном, оскільки таке положення не обмежує правоздатність позивача, а саме: його право відмовитися від отримання вигоди, а відповідно до умов договору управління не пов'язує таку відмову від належного позивачу майнового права із припиненням договору управління нерухомим майном. Тобто згідно умов договору управління майном така відмова не тягне за собою припинення договору управління нерухомим майном. Включення такого положення до договору управління не суперечить вимогам цивільного законодавства,  не порушує та не обмежує права та інтереси позивача, тому вимоги позивача щодо визнання такого положення недійсним є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Крім того, судом також встановлено, що ст. 1044 Цивільного кодексу України містить перелік передбачених законом підстав припинення договору управління майном, серед них п. 7, на який посилається позивач із вимогами розірвати договір управління нерухомим майном від 27.06.2007 року. Відповідно до п. 7 ст. 1044 Цивільного кодексу України договір управління майном припиняється у разі відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини (п. 6 - відмова управителя або установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном), причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором.

Отже, відповідно до зазначеного положення Цивільного кодексу України договір управління майном може бути припинений у разі відмови установника управління (позивача) від договору з причини, іншої, ніж передбачена п. 6 ст. 1044 Цивільного кодексу України. Відтак, основною вимогою є саме наявність причини, з якої установник управління відмовляється від договору управління.

Виходячи з положень ст. 188 Господарського кодексу України, згідно якої одностороння відмова від договору забороняється, причини відмови від договору управління нерухомим майном від 27.06.2007 року мають бути обґрунтованими та викликаними певними підставами, адже безпідставна та необґрунтована відмова від договору управління нерухомим майном завдасть майнову шкоду управителеві (відповідачу) та спричинить порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. В свою чергу відповідач може вимагати відшкодування завданих збитків та захисту свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 1037 Цивільного кодексу України.

Також відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Проте, судом не встановлено будь-якого істотного порушення відповідачем умов спірного договору управління від 27.06.2007 року.

Більш того, позивач у своїй позовній заяві взагалі не обґрунтував підстави та причини розірвання договору управління нерухомим майном від 27.06.2007 року. Не містить також жодного обґрунтування й лист Мінтрансзв'язку України № 1115/16/14-08 від 18.02.2008 року, в якому лише міститься посилання на те, що Мінтрансзв'язку України відкликає лист від 14.06.2007 року № 3997/16/10-07 щодо погодження укладання договору управління між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Портовик Сервіс”. Однак, на думку суду, такі посилання позивача не є достатньою підставою для розірвання договору управління нерухомим майном. Так, істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, є підставою для зміни або розірвання договору в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України. Проте, суд вважає, що факт відкликання листа щодо погодження укладання договору управління між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Портовик Сервіс” не тягне за собою автоматичного розірвання договору управління нерухомим майном, оскільки зазначений лист від 14.06.2007 року № 3997/16/10-07 є волевиявленням уповноваженого органу управління (Мінтрансзв'язку України) на укладання відповідного договору управління нерухомим майном. Відкликати чи визнати такий лист недійсним можливо за умови, якщо він був підписаний неналежною особою чи з інших підстав, передбачених діючим в України законодавством. У зазначеному ж листі № 1115/16/14-08 від 18.02.2008 року не міститься жодних передбачених законодавством підстав для відкликання такого листа.

До того ж, як встановлено судом, майно, передане по договору управління відповідачу, є обтяженим речовим правом відповідача на таке майно відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України  та  не може використовуватись третіми особами, у тому числі позивачем без згоди відповідача впродовж терміну дії договору управління.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що договір управління нерухомим майном від 27.06.2007 року укладений позивачем та відповідачем  відповідно до вимог діючого законодавства, при укладенні сторонами були погоджені усі умови договору, більш того договір та його зміст не суперечать нормам діючого в Україні законодавства, а відтак суд не вбачає підстав для визнання частково недійсним та розірваним зазначеного договору управління нерухомим майном. Виходячи з цього, відсутні підстави і для зобов'язання відповідача повернути позивачу передане йому майно за вказаним договором управління від 27.06.2007 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ДП „Іллічівський морський торговельний порт” є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Портовик Сервіс” про визнання частково недійсним і розірваним договору управління нерухомим майном та зобов'язання виконати певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

                 Суддя                                                                                       Петров В.С.