Рішення

від 09.08.2011 по справі 2075-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2075-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

09.08.2011Справа №5002-15/2075-2011

За позовом Публічного акціонерного товариства «Кримнафтопродукт» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, 12, ідентифікаційний код 03482270)

До відповідача Приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН» (96100,              АР Крим, м. Джанкой, вул. Московська, 138, кв. 13,  ідентифікаційний код 20723781)

Про визнання договору недійсним

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Кримнафтопродукт» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН» про визнання договору про компенсацію витрат б.н. від 03.12.2009 недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, на момент укладання спірного договору помилявся щодо обставин, які мають істотне значення.

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був власником об'єкта нерухомого майна – Джанкойської нафтобази за адресою: м. Джанкой, вул. Будівельників, 2 до складу якої входила електрична підстація з якої позивач здійснював за власні кошти подачу електроенергії житловому будинку за адресою: м. Джанкой, вул. Будівельників, 6а, котрий знаходився на балансі підприємства.

15.06.2009 позивач продав відповідачу нерухоме майно – Джанкойську нафтобазу за адресою: м. Джанкой, вул. Будівельників, 2, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, Джанкойської нафтобази №3310 від 15.06.2009.

У зв'язку з чим, 03.12.2009 між Приватним багатопрофільним малим підприємством «ДЮН» (Власник) та Публічним акціонерним товариством «Кримнафтопродукт» (Користувач) був укладений договір компенсації витрат (далі – Договір, а.с.12), відповідно до пункту 1.1 якого, користувач компенсує грошові кошти, витрачені власником по наявним особовим рахункам та відповідним договорам, по оплаті спожитої користувачем електричної енергії в житлових будинках розташованих на території Джанкойської нафтобази.

Згідно пункту 1.2 Договору, обов'язок користувача компенсувати грошові кошти, витрачені власником по наявним особовим рахункам та відповідним договорам, по оплаті спожитої користувачем електричної енергії в житлових будинках розташованих на території Джанкойської нафтобази, котра належить власнику на праві власності виникає з 15.06.2009 та закінчується з моменту розірвання або припинення дії договорів на подачу електроенергії.

Протоколом №10 загальних зборів засновників спільного українсько-британського підприємства відкритого акціонерного товариства «Кримнафтопродукт» від 07.10.1996 постановлено виключити із статутного фонду підприємства вартість житлового фонду з оформленням необхідних документів.

У зв'язку з чим, листом від 15.03.2011 позивач звернувся до відповідача про розірвання спірного договору, оскільки у позивача відсутні будь-які правові підстави на компенсацію грошових коштів відповідачу по спірному договору.

Листом від 04.04.2011 відповідач відмовився розривати спірний договір, вказавши, що за його інформацією, будинок знаходиться на балансі позивача.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України  передбачено, що відповідно  до статті 6 цього  Кодексу сторони є вільними  в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами статті 528 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін  і  погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам  суспільства.

Відповідно до  Роз'яснень  Вищого Арбітражного Суду України  №02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питання практики  вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», а саме пункту 1, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити  наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання  відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону;  додержанням встановленої форми угоди; правоздатність сторін  за угодою,  у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішування спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання сторонами (стороною) на момент вчинення правочину вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину має  бути  вільним  і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно пункту 1 статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами  доказування, не  можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд, встановивши факт укладення між Приватним багатопрофільним малим підприємством «ДЮН» та Публічним акціонерним товариством «Кримнафтопродукт» договору компенсації витрат від 15.06.2009 в якому особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, суд приходить до висновку про задоволення позову про визнання недійним договору компенсації витрат від 15.06.2009.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського  процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача згідно вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати договір про компенсацію витрат б.н. від 03.12.2009, укладений між Приватним багатопрофільним малим підприємством «ДЮН» (96100, АР Крим,             м. Джанкой, вул. Московська, 138, кв. 13,  ідентифікаційний код 20723781) та Публічним акціонерним товариством «Кримнафтопродукт» (95000, АР Крим,             м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, 12, ідентифікаційний код 03482270) недійсним.

3.          Стягнути з Приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН» (96100,              АР Крим, м. Джанкой, вул. Московська, 138, кв. 13,  ідентифікаційний код 20723781) на користь Публічного акціонерного товариства «Кримнафтопродукт» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, 12, ідентифікаційний код 03482270) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 12.08.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.