Ухвала

від 25.07.2011 по справі 5021/1672/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5021/1672/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

25.07.11           Справа №5021/1672/2011.

Суддя господарського суду Сумської області Котельницька В.Л., розглянувши матеріали

за заявою – Роменської міжрайонної державної податкової інспекції

до боржника – Колективного сільськогосподарського підприємства «Маяк» (42045, Сумська область, Роменський район, Ведмеже, вул. 40-річчя Перемоги, 32;  і/код 03002888)

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області  звернувся кредитор – Роменська МДПІ із заявою про порушення справи про банкрутство КСП «Маяк» відповідно  до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», посилаючись на наявність у боржника заборгованості перед кредитором в загальній сумі 2 926,00 грн.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши надані суду докази, суд дійшов висновку, що заява про порушення справи про банкрутство з доданими документами підлягає поверненню без розгляду, враховуючи наступне.

Згідно  довідки кредитора заборгованість боржника складає 2 926,00 грн., в тому числі 2 926,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату податку на додану вартість.

Згідно абзацу 3 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом» боржник – це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності до п.14-17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15  «Про судову практику  у справах про банкрутство», при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання (абзац 7 статті 1 Закону) - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Вирішуючи питання про склад вимог з податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій враховуються окремо в реєстрі вимог кредиторів і задовольняються у шосту чергу в порядку черговості, встановленої статтею 31 Закону.

 З огляду на вищезазначене, заборгованість по штрафним санкціям  не може бути підставою для порушення справи про банкрутство.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка має назву «Особливості банкрутства відсутнього боржника», передбачає ці самі інші випадки та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, а саме, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

         Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону є загальною, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють  банкрутство за спрощеною процедурою.

         Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

         При розгляді наявного питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою,  існують  дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону  в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст.6 Закону,  встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі вимоги до складу вимог ініціюючого кредитора, регулюються   загальними нормами Закону.

         Отже, за приписами Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

         Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то в підтвердження безспірності вимог кредитором має бути додано виконавчий документ, який підлягає виконанню  державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

         Частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції згідно із Законом України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI) встановлено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:

         1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

         2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

         3) судові накази;

         4) виконавчі написи нотаріусів;

         5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

         6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

          7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

          8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

          9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

          Крім того, в абзаці 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» теж зазначено, що безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями підтверджуються виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у Законі України «Про виконавче провадження».

          Однак, до своєї заяви кредитором не додано доказів, які б підтверджували безспірність його вимог до боржника в розумінні абз. 8 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

           Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для порушення провадження у справі про банкрутство.

           Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

           Відповідно частини 1 статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду  з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що заява Роменської МДПІ  про порушення справи про банкрутство КСП «Маяк» підлягає поверненню без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та  ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 5, 6-9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом»,  ст.ст. 63, 86  Господарського процесуального кодексу України,  суд -

                                                 УХВАЛИВ:

1.          Заяву з доданими до неї документами повернути без розгляду.

Додаток: заява з додатком всього на 15-ти аркушах, в тому числі поштова квитанція №5163 від 08.07.2011 р.

2. Роз'яснити заявнику, що повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

СУДДЯ                        (підпис)                                      В.Л.КОТЕЛЬНИЦЬКА