Рішення

від 19.07.2011 по справі 5023/3381/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/3381/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р.                                                            Справа № 5023/3381/11

вх. № 3381/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Будівельні Лінії Київ", м. Вишневе  

до  ТОВ "НАВС", м. Харків  

про стягнення 8059,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельні Лінії Київ" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВС" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 8059,44 грн. (основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції – 7114,34 грн., пеня – 201,09 грн., 3% річних – 38,92 грн. та штраф – 705,09 грн.).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує про те, що 02 серпня 2010 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 02/08БЛК.  Станом на 31 березня 2011р. відповідач частково не оплатив поставлений йому товар і має заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу № 02/08БЛК у розмірі 7050,88 грн.

Сторони про судове засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання їх представники не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 09.06.2011 р. за вх. № 14624, надав заяву про надіслання відповідачу всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 327 (будівельний гіпермаркет "РИМ"), яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву з додатком, який господарським судом залучено до матеріалів справи. У відзиві представник відповідача вказував, що в задоволені позовних вимог стосовно виплати 8059,44 грн.  з нарахованими  на цю суму інфляційними, 3% річних та пені необхідно відмовити, а задовольнити позов в частині виплати боргу у сумі 5300,88 грн. та нарахованими на цю суму інфляційних, 3% річних та пені.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 14.06.2011 р. за вх. № 14892, надав доповнення з додатком, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

02 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельні Лінії Київ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „НАВС" було укладено договір купівлі-продажу № 02/08БЛК. Відповідно до умов договору продавець передає, а покупець приймає та оплачує поставлену продукцію.

На виконання договору 24.12.2010р., 29.12.2010р. та 12.01.2011р. позивачем було поставлено товар на загальну суму 14238,62 грн., що підтверджується видатковими накладними: ЛКР-0000975 від 24.12.2010 р. на суму 8224,88 грн.; ЛК-00001621 від 29.12.2010 р. на суму 5072,98 грн.; ЛК-00001622 від 29.12.2010 р. на суму 389,88 грн. та ЛК-00000047 від 12.01.2011 р. на суму 550,88 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями на отримання товару: № 1569 від 23.12.2010р., № 1595 від 28.12.2010р. та № 004 від 11.01.2011р.

Відповідно до п. 5.2. договору відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару. Датою передачі товару, відповідно до п. 4.6. договору, вважається дата фактичної передачі товару, що зазначається у видатковій накладній.

Судом встановлено, що відповідач частково оплатив поставлений за наведеними вище накладними товар до подання відповідного позову до суду в сумі 8938,62 грн.,  що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 17434 від 26.01.2011 р. на суму 3687,74 грн., № 17438 від 27.01.2011 р. на суму 3500,00 грн., № 18023 від 06.04.2011 р. на суму 1000, 00 грн. та № 18097 від 15.04.2011 р. на суму 750,88 грн.

Отже, несплаченою залишається основна сума боргу за договором у розмірі 5300,00 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази сплати позивачем відповідачу суми основного боргу у розмірі 5300,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Частина  1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692  Цивільного кодексу України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума у розмірі 5300,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 6.2. договору було передбачено, що за прострочення терміну оплати вартості отримано товару відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національно банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.  

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунки позивача інфляційних, 3% річних та пені, суд приходить до висновку, що сума інфляційних у розмірі 63,46 грн., сума 3% річних у розмірі 38,92 грн. та сума пені у розмірі 201,09 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 6.3. договору було передбачено, що у випадку прострочення платежу більше, ніж на 30 календарних днів, відповідач сплачує штраф у розмірі 10% від загальної вартості неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) партії товару.

Господарським судом було перевірено розрахунок штрафу позивача на підставі п.6.3. договору та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума штрафу у розмірі 650,00 грн., оскільки згідно вказаного розрахунку позивачем за видатковою накладною № ЛК-00000047 від 12.01.2011 р. на суму 550,88 грн. нараховувалася сума штрафу у зв'язку з простроченням платежу менше ніж чим на 30 днів - 28 днів.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу у розмірі 5300,00 грн., сума інфляційних у розмірі 63,46 грн., сума 3% річних у розмірі 38,92 грн., сума пені у розмірі 201,09 грн. та сума штрафу у розмірі 650,00 грн., всього – 6253,47 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 79,15 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 183,14 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю „НАВС" (юридична адреса: 61157, м. Харків, вул. Кривомазівська, 14, кв. 35; поштова адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 327; код ЄДРПОУ 35245740; р/р 26006839853121 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні Лінії Київ" (08132, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6-В, код ЄДРПОУ 36449729, п/р 26007210137731 в АТ "ПроКредитБанк" у м. Києві, МФО 320984) суму основного боргу у розмірі 5300,00 грн., суму інфляційних у розмірі 63,46 грн., суму 3% річних у розмірі 38,92 грн., суму пені у розмірі 201,09 грн., суму штрафу у розмірі 650,00 грн., 79,15 грн. державного мита та 183,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                          Доленчук Д. О.

Рішення підписано 25.07.2011 р.